Рішення

від 10.06.2020 по справі 911/294/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/294/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь ЛТД"

про стягнення 1 796 560,56 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Висіцька І.В. (ордер КВ № 410132 від 27.01.2020 року);

від відповідача: не з`явився.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь ЛТД" про стягнення 1 796 560,56 грн. з яких 1 791 411,50 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 1 026,27 грн. пені та 4 122,70 грн. 3% річних за Договором № 13 від 05.11.2018 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.02.2020 року відкрито провадження у справі № 911/294/20, справу призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.03.2020 року.

Поряд з тим, постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року.

Листом Голови ради суддів України від 16.03.2020 року № 9рс-186/20 рекомендовано, на період з 16.03.2020 року по 03.04.2020 року, встановити особливий режим роботи судів України.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Київської області № 11 від 17.03.2020 року "Про організацію розгляду судових справ на період дії карантину" визначено, що розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників справи, призначених на період дії карантину з 18.03.2020 року до 03.04.2020 року, призначається (переноситься) поза межі визначеного строку (у разі його не продовження); матеріали (заяви, скарги, клопотання), які передбачають їх розгляд в судових засіданнях за участю учасників справи, призначаються поза межами визначеного строку дії карантину (у разі його не продовження).

Враховуючи зазначене, ухвалою від 23.03.2020 року суд повідомив сторін, що розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні 23.03.2020 року не відбувся у зв`язку з дією карантину та зазначив, що дату і час наступного судового засіданння додатково повідомить відповідною ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2020 року підготовче засідання призначено на 25.05.2020 року.

В судовому засіданні 25.05.2020 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримав в повному обсязі. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 25.05.2020 року не з`явився, відзив не надав.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.06.2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2020 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 10.06.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" (далі - позивач, за договором - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросталь ЛТД" (далі - відповідач, за договором - Продавець) було укладено Договір № 13 (далі - Договір) з Додатковою угодою.

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець продає Покупцю зерносушильну установку для зернових культур Comil 20DR-COL в комплекті: система контролю вологості Dryer Master GM2/M - 1 шт., пульт управління - 1 шт., температурні датчики - 4 шт. (далі - Обладнання) та здійснює доставку, монтаж і пусконалагоджувальні роботи зазначеного Обладнання.

Загальна ціна Обладнання за цим договором складає 2 052 543,43 грн. в т.ч. ПДВ - 20% - 342 090,58 грн., що еквівалентно 72 966,35 дол. США. Ціна на Обладнання визначена при курсі 28,13 грн. за 1 дол. США станом на дату складання договору (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору Покупець робить оплату наступними етапами:

3.2.1. перший платіж в розмірі 20% від суми Договору в розмірі 410 508,69 грн. сплачується на протязі 3-х банківських днів з дати складання Договору;

3.2.2. другий платіж в розмірі 70% від суми Договору в розмірі 1 436 780,40 грн. сплачується до 10.03.2019 року;

3.2.3. третій платіж в розмірі 10% від суми Договору в розмірі 205 254,34 грн. здійснюється на протязі 5 банківських днів з дати завершення монтажу Обладнання.

Додатковою угодою б/н від 16.09.2019 року до Договору (далі - Додаткова угода) сторони погодили, що строк поставки Обладнання перенесено на грудень 2019 року. А також передбачили, що у зв`язку з несвоєчасною поставкою Обладнання від заводу-виробника Продавець та завод-виробник Comil зобов`язується покрити витрати Покупця на сушіння врожаю 2019 року.

В 10.1 Договору Сторони передбачили, що договір вступає в силу після підписання обома Сторонами і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Як зазначає позивач, на виконання п. 3.2 Договору ним було здійснено передоплату за Обладнання, перший платіж в сумі 410 508,69 грн. було здійснено 05.11.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням № 2146 від 05.11.2018 року на суму 410 508,69 грн., другий платіж в сумі 1 380 902,90 грн. - 01.03.2019 року (одержано банком), що підтверджується платіжним дорученням № 2357 від 28.02.2019 року на суму 1 380 902,90 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, як стверджує позивач, відповідачем в порушення умов Додаткової угоди до Договору, не виконано взятих на себе зобов`язань, протягом грудня 2019 року не поставлено позивачу спірне Обладнання, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача 1 791 411,59 грн. попередньої оплати за непоставлене Обладнання, 1 026,27 грн. 0,05% пені на підставі п. 8.1 Договору, нарахованої від суми непоставленого Обладнання, та 4 122,70 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.01.2020 року по 28.01.2020 року.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1-2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Аналогічні положення передбачені ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на обставини спору, мала місце попередня оплата Обладнання, яке непоставлено відповідачем, що надає позивачу право вимагати повернення передплачених коштів та відмовитись від подальших правовідносин з відповідачем за Договором.

Звернення позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів свідчить про втрату ним інтересу до виконання відповідачем зобов`язання за Договором, що з огляду на ст. ст. 612, 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 1 791 411,59 грн. не повернув, передбачене умовами Договору Обладнання позивачу не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1 791 411,59 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України зазначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 та 4 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тобто, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку порушення Продавцем строків поставки Обладнання в обумовлені даним Договором терміни, Продавець виплачує Покупцю одноразово пеню в розмірі 0,05% від суми непоставленого (недопоставленого) Обладнання.

Таким чином, передбачена Договором пеня в розмірі 0,05% від суми непоставленого (недопоставленого) Обладнання за своєю правовою природою є не пенею, а штрафом.

Відтак, враховуючи, що відповідачем спірне Обладнання непоставлено, суд перевіривши розрахунок штрафу дійшов висновку, що штраф правомірно нарахований в розмірі 0,05 % від вартості Обладнання в сумі 2 052 543,43 грн., що відповідає 8.1 Договору, у зв`язку з чим вимога про стягнення 1 026,27 грн. штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 4 122,70 грн. за непоставку у передбачений Договором строк спірного Обладнання, суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 року у справі № 3-90гс14, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі № 910/23585/16.

Оскільки, стягнення з Продавця суми попередньої оплати, перерахованої за спірним Договором, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми 3 % річних є помилковим.

Як зазначалось вище ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Дослідивши спірний Договір, судом вбачається, що в останньому розмір таких процентів встановлено не було.

З огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.06.2019 року у справі № 910/9288/18.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 1 792 437,86 грн. з яких: 1 791 411,59 грн. попередньої оплати та 1 026, 27 грн. штрафу. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 26 886,57 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129,233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь ЛТД" про стягнення 1 796 560,56 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь ЛТД" (09100, Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Томилівка, вул. Узинська, буд. 8, код 40437494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" (07642, Згурівський район, с. Мала Березанка, вул. Шевченка, буд. 44, код 23585256) 1 791 411 (один мільйон сімсот дев`яносто одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 59 коп. попередньої оплати, 1 026 (одна тисяча двадцять шість) грн. 27 коп. штрафу та 26 886 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 57 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінт ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросталь ЛТД" про стягнення 4 122,70 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.06.2020 р.

Суддя Т.П. Карпечкін