Рішення

від 09.06.2020 по справі 911/2653/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2653/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М.,

за первісним позовом Приватного підприємства "Кристал XXI"

03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 9, код ЄДРПОУ 32384087

до Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватне підприємство "Меристема"

04074, м. Київ, вул. Новозабарська, буд. 2/6, код ЄДРПОУ 32980015

про стягнення заборгованості

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

до Приватного підприємства "Кристал XXI"

03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 9, код ЄДРПОУ 32384087

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Глущенко М.М., посвідчення № 2186 від 19.06.2018; ордер на надання правової допомоги серія ВІ № 1000797 від 10.12.2019;

третьої особи: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 2757/19 від 25.102019) Приватного підприємства "Кристал XXI" до Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича про стягнення 440774,79 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані користуванням відповідачем приміщенням за договором суборенди нежилих приміщень № КМ0093 від 03.07.2019, що укладений між ним та позивачем, без підписання акту приймання-передачі приміщення, у зв`язку з чим, позивачем заявляється до стягнення неустойка за фактичне користування спірним приміщенням та штрафні санкції, що передбачені договором, крім того, заявлено про стягнення судових витрат позивача, що складаються з 6611,62 грн. судового збору та 42000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.11.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 21277 /19 від 08.11.2019).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, призначено підготовче засідання на 17.12.2019, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватне підприємство "Меристема".

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 21484 /19 від 11.11.2019).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи надійшли письмові пояснення третьої особи (вх. № 22401 /19 від 22.11.2019).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшов лист (вх. № 22401/19 від 22.11.2019).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від третьої особи надійшов лист (вх. № 24561/19 від 10.12.2019).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про перенесення судового засідання (вх. № 24745/19 від 13.12.2019).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 24772/19 від 13.12.2019).

У судове засідання 17.12.2019 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/2653/19 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.01.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх. № 1273/19 від 20.01.2020).

У судове засідання 21.01.2020 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача надав усні пояснення по справі та заявив про відкладення розгляду справи у зв`язку із наданням часу для можливого мирного врегулювання спору.

У судовому засіданні 21.01.2020 судом оголошено перерву до 04.02.2020, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, з метою надання сторонами доказів мирного врегулювання спору.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1484/20 від 22.01.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 2291/20 від 31.01.2020).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.02.2020 прийнято зустрічний позов (вх. № 2291/20 від 31.01.2020) Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича до Приватного підприємства "Кристал XXI" у справі № 911/2653/19 про стягнення заборгованості до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 911/2653/19.

У судове засідання 04.02.2020 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання судом повідомлений.

Представники позивача та відповідача надали усні пояснення по справі.

04.02.2020 у судовому засіданні судом розглянуто заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 1484/20 від 22.01.2020).

Представник позивача у судовому засіданні подав належним чином засвідчену копію договору про надання послуг адвоката (вх. № 2646/20 від 04.02.2020) на ім`я представника Приватного підприємства "Кристал XXI" Трофімова С.Ю., який підписав заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2020 задоволено повністю заяву Приватного підприємства "Кристал XXI" про зменшення розміру позовних вимог, постановлено розгляд справи № 911/2653/19 здійснювати за остаточними первісними позовними вимогами відповідно до заяви позивача (вх. № 1484/20 від 22.01.2020): стягнення 309520,00 грн., закрито підготовче провадження у справі № 911/2653/19 та призначено справу до розгляду по суті на 03.03.2020.

У судове засідання 03.03.2020 з`явились представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

У судовому засіданні суд заслухав вступне слово представників позивача та відповідача щодо первісного та зустрічного позовів та розпочав стадію з`ясування обставин справи та дослідження доказів. Під час цієї стадії позивач у своїх поясненнях наголосив на тому, що відповідачу поштою позивач надсилав акт приймання - передачі приміщення відповідно до умов договору суборенди нежилих приміщень № КМ 0093 від 03.07.2019, натомість, представник відповідача заявив, що йому не відомо про надіслання поштою акту приймання - передачі приміщення та про отримання його відповідачем.

У зв`язку з вказаним, представник позивача зазначив про можливість отримання доказів надіслання вказаного акту відповідачу та його отримання ним, представник відповідача не заперечував проти вказаного та, у свою чергу, заявив, що також здійснить дії для з`ясування цих обставин.

Зважаючи на вказане, у судовому засіданні 03.03.2020 судом оголошено перерву до 31.03.2020, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.03.2020 учасників справи повідомлено про те, що у судовому засіданні 03.03.2020 оголошено перерву до 31.03.2020 о 15:00.

Ухвалою Господарського суду Київської області 31.03.2020 учасників справи повідомлено, що судове засідання не відбудеться, з підстав, вказаних в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.04.2020 призначено судове засідання у справі № 911/2653/19 на 12.05.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 8871/20 від 08.05.2020).

У судове засідання з`явився представник відповідача за первісним позовом, представник позивача за первісним позовом у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом надав усні пояснення по справі.

У судовому засіданні 12.05.2020 судом оголошено перерву до 09.06.2020 о 14:30, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України з метою дотримання принципу змагальності сторін у судовому процесі, не порушуючи права позивача за первісним позовом на судові дебати, зважаючи на наявність не вирішених спірних питань між сторонами та з огляду на встановлення карантину на всій території України.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. № 11213/20 від 09.06.2020) про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи документами.

У судове засідання 09.06.2020 з`явився представник відповідача, представники інших учасників справи у судове засідання не з`явились.

Відповідно до частини 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09.06.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством Кристал ХХІ (далі - позивач, орендар) та Фізичною особою підприємцем Мамояном Кялашом Ашоєвичем (далі - відповідач, суборендар) укладено договір суборенди нежилих приміщень № КМ0093 від 03.07.2019 (далі - Договір), згідно з яким орендар зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 620 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , за ціною 124000,00 грн., строком до 31.07.2020.

Відповідно до пункту 2.1 Договору приміщення передається орендарем і приймається суборендарем на підставі акту приймання-передачі приміщення.

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору акт приймання-передачі приміщення сторони підписують протягом 30 календарних днів з дати укладення договору.

За пунктом 2.2 Договору приміщення вважається переданим в суборенду з моменту підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до пункту 5.1 Договору строк суборенди приміщення починається з дати підписання акта приймання-передачі відповідно до пункту 2.1 Договору та сплати гарантійного платежу у розмірі, визначеному пунктом 6.2.2 Договору та спливає в останній день строку суборенди, зазначеного у пункті 1.1 цього Договору.

Згідно з пунктом 6.2.2 Договору сторони домовились про те, що сума гарантійного платежу встановлюється у подвійному розмірі місячної суборендної плати - 248000,00 грн.

Сторони домовились, що частина гарантійного платежу у розмірі 124000,00 грн. сплачується суборендарем протягом 3 календарних днів з дати підписання договору, інша частина гарантійного платежу у розмірі 124000,00 грн. сплачується не пізніше дати підписання акту приймання-передачі приміщення.

Пунктом 6.2.4 Договору визначено, що гарантійний платіж виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань за договором та підлягає поверненню суборендарю в кінці терміну дії договору, якщо він не був використаний. Орендар має право в процесі виконання цього договору використати гарантій платіж на відшкодування збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання суборендарем своїх зобов`язань за цим договором, включаючи витрати на відновлення зіпсованого суборендарем приміщення, меблів, техніки, що передавались разом з приміщенням, відшкодування інших збитків завданих суборендарем, а також на покриття штрафів, пені та інших платежів, обумовлених цим договором.

Відповідно до пункту 6.16 Договору суборендна плата нараховується з дня підписання акта - приймання передачі приміщення та до дня підписання орендарем акта приймання - передачі приміщення включно.

Пунктом 8.5 Договору визначено, що у випадку ненадання та/або несвоєчасного надання суборендарем орендареві акту звірки взаєморозрахунків чи будь-якого іншого акту або документа визначеного цим договором, орендар має право вимагати сплати суборендарем штрафу у розмірі 2000,00 грн.

Згідно з пунктом 8.17. Договору у разі ініціювання суборендарем питання про розірвання договору з власної ініціативи, з причин не пов`язаних із істотним порушенням орендарем умов договору, суборендар зобов`язується письмово повідомити орендаря та відшкодувати завдані збитки та окремо сплатити штраф у розмірі 50% від розміру суборендної плати, визначеної в пункті 1.1 Договору протягом 3 календарних днів від дати ініціювання розірвання договору та орендар має право самостійно за наявності внесеної на його рахунок суборендної плати гарантійного платежу, здійснити відрахування суми завданих збитків та штрафу у розмірі визначеному цим пунктом.

Пунктом 8.18. Договору визначено, що у випадку непідписання суборендарем акта приймання-передачі приміщення в строки, встановлені пунктом 2.1.1 цього договору, суборендар сплачує орендарю за кожен день прострочення штраф, який дорівнює 3% суборендної плати визначеної пунктом 1.1 Договору.

Відповідно до пункту 11.3 Договору одностороння зміна умов даного договору, а також одностороннє розірвання та припинення цього договору не допускається, окрім випадків визначених цим договором та чинним законодавством України.

Короткий зміст позовних вимог

За первісним позовом: позовні вимоги обгрунтовані користуванням відповідачем приміщенням за договором суборенди нежилих приміщень № КМ0093 від 03.07.2019, що укладений між ним та позивачем, без підписання акту приймання-передачі приміщення, у зв`язку з чим, позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, заявляються до стягнення штрафи за невиконання умов Договору, крім того, заявлено про стягнення судових витрат позивача, що складаються з 6611,62 грн. судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

За зустрічним позовом: позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані наявністю у позивача до відповідача фінансових вимог з повернення гарантійних платежів, що сплачені позивачем, у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за договором суборенди нежилих приміщень № КМ0093 від 03.07.2019 з передачі майна в оренду.

Аргументи Приватного підприємства Кристал ХХІ

За усною домовленістю сторін, позивач тимчасово надав відповідачу доступ до нежитлового приміщення для здійснення опоряджувальних робіт і позивач сподівався, що акт приймання-передачі приміщення буде підписано не пізніше строку, визначеного пунктом 2.1.1 Договору, проте, відповідач, отримавши доступ до нежитлового приміщення, завіз у нього свій товар та здійснював господарську діяльність, без підписання відповідного акту.

Факт користування спірним нежитловим приміщенням підтверджується актами огляду приміщення від 17.07.2019, від 25.07.2019, від 05.08.2019, від 19.08.2019, від 30.08.2019, від 09.09.2019, від 27.09.2019, від 01.10.2019.

На виконання умов Договору, відповідачем сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 248000,00 грн., які зараховані як оплата наданих послуг за липень 2019 року - 116000,00 грн., за серпень 2019 року - 124000,00 грн. та вересень 2019 року - 8000,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача поштою направлено: акт виконаних робіт (надання послуг) № 162 від 31.07.2019; рахунок на оплату № 179 від 19.08.2019; акт виконаних робіт (надання послуг) № 179 від 31.08.2019; рахунок на оплату № 180 від 26.08.2019; рахунок на оплату № 181 від 03.07.2019; рахунок на оплату № 182 від 26.09.2019; акт виконаних робіт (надання послуг) № 234 від 30.09.2019; акт приймання - передачі приміщення від 01.08.2019; акт виконаних робіт (надання послуг) № 235 від 05.10.2019; вимогу від 26.09.2019 про підписання акту приймання-передачі приміщення, сплату боргу та звільнення приміщення; угоду про розірвання договору суборенди від 05.10.2019; вимогу від 01.10.2019 про сплату боргу, розірвання договору, проте, зазначені документи відповідачем не підписані, грошові кошти не сплачені.

05.10.2019 відповідачем звільнено займане приміщення про що складено акт огляду нежитлових приміщень від 05.10.2019.

З огляду на те, що відповідачем порушено умови договору, позивач на підставі пункту 18.8 Договору нарахував штраф у розмірі 245520,00 грн., на підставі пункту 8.5 Договору - штраф у розмірі 2000,00 грн., на підставі пункту 8.17 Договору - штраф у розмірі 62000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Аргументи Фізичної особи-підприємця Мамояна К.А.

Відповідачем сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 248000,00 грн., що підтверджується позивачем у тексті позовної заяви.

Сплата гарантійного платежу з пропуском строку, визначеного у пункті 2.1.1 Договору, зумовлена фінансовими можливостями відповідача.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що приміщення передається орендарем і приймається суборендарем на підставі акту приймання-передачі приміщення.

Долучені до матеріалів справи акти огляду нежитлових приміщень не є належними та допустимими доказами того, що відповідач користувався нежитловими приміщеннями, з огляду на те, що акти складені невідомими особами в місті Києві, проте, спірні нежитлові приміщення знаходяться в місті Полтаві.

Відповідно до пункту 5.1 Договору строк суборенди приміщення починається з дати підписання акта приймання-передачі відповідно до пункту 2.1 Договору та сплати гарантійного платежу у розмірі визначеному пунктом 6.2.2 Договору та спливає в останній день строку суборенди, зазначеного у пункті 1.1 цього Договору.

Відповідачем сплачений гарантійний платіж у повному обсязі, проте, станом на дату звернення до суду, акт приймання-передачі між сторонами не підписано.

Крім того, на адресу відповідача надійшла вимога про сплату боргу та розірвання договору (вих. № 01/10/2019 від 01.10.2019).

З огляду на те, що позивачем в односторонньому порядку розірвано договір суборенди і того, що відповідач позбавлений можливості прийняти в користування спірне нежитлове приміщення, наявні підстави для стягнення з позивача гарантійних платежів у розмірі 248000,00 грн., що попередньо сплачені відповідачем.

Аргументи Приватного підприємства Меристема

Між Приватним підприємством Меристема та Приватним підприємством Кристал ХХІ укладено договір оренди нежитлових приміщень № МК0098 від 01.07.2019, відповідні приміщення передані орендарю, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2019.

Відповідно до пункту 7.4 Договору орендар має право передавати приміщення в користування або суборенду третім особам.

Отже, з огляду на вищенаведене, позивач має право на передачу даного приміщення в суборенду відповідачу.

Норми права, що підлягають застосуванню

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (пункт 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України і статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з статетю 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно з статтею 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно з статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статтей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, а відповідно до частини 1 статті 549 цього Кодексу - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 283, 286 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, договір є розірваним.

При цьому, норми статті 653 Цивільного кодексу України визначають, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, а сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Приватним підприємством Кристал ХХІ та Фізичною особою підприємцем Мамояном Кялашом Ашоєвичем укладено договір суборенди нежилих приміщень № КМ0093 від 03.07.2019, згідно з яким орендар зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 620 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , за ціною 124000,00 грн., строком до 31.07.2020.

Відповідно до пункту 2.1 Договору приміщення передається орендарем і приймається суборендарем на підставі акту приймання-передачі приміщення.

На виконання Договору суборендар перерахував орендарю суми гарантійних платежів у розмірі 248000,00 грн., при цьому, судом враховано, що до матеріалів справи не надано банківських документів, що підтверджують перерахування цієї суми у повному обсязі, проте, суд неодноразово запитував у сторін чи нададуть вони докази на всю суму, на що обома сторонами заявлено, що розмір платежів, що здійснені за Договором вони визнають, відтак, вказані обставини не підлягають доказуванню на підставі частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, що суд визнав допустимим.

Відносно аргументів позивача за первісним позовом про стягнення штрафу у розмірі 245520,00 грн. суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2.1.1. Договору акт приймання-передачі приміщення сторони підписують протягом 30 календарних днів з дати укладення договору.

З огляду на дату підписання договору - 03.07.2019, граничний строк підписання акту приймання передачі - 03.08.2019.

Пунктом 8.18. Договору визначено, що у випадку непідписання суборендарем акта приймання-передачі приміщення в строки, встановлені пунктом 2.1.1 цього договору, суборендар сплачує орендарю за кожен день прострочення штраф, який дорівнює 3% суборендної плати, визначеної пунктом 1.1 Договору.

За наявними у матеріалах справи належними доказами, що отримані від органів поштового зв`язку, підтверджується факт направлення позивачем на адресу відповідача акту приймання-передачі приміщення в суборенду, крім того, відсутні зворотні вимоги відповідача до позивача про направляння йому відповідно акту.

Враховуючи те, що договором передбачено обов`язок суборендаря підписати акт-приймання передачі приміщення у визначений договором строк, що відповідачем не зроблено, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховані штрафні санкції, проте, перевіривши здійснений розрахунок, суд зазначає що він арифметично невірний.

Здійснивши вірний розрахунок, суд встановив, що стягненню підлягає штраф у розмірі 230640,00 грн.

Відносно аргументів позивача за первісним позовом про стягнення штрафу у розмірі 2000,00 грн., суд зазначає таке.

Пунктом 8.5 Договору визначено, що у випадку ненадання та/або несвоєчасного надання суборендарем орендареві акту звірки взаєморозрахунків чи будь-якого іншого акту або документа, визначеного цим договором, орендар має право вимагати сплати суборендарем штрафу у розмірі 2000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення на адресу відповідача: актів виконаних робіт (надання послуг), рахунків-фактур, акту приймання-передачі, що підтверджується накладними ПАТ Укрпошта , проте, зазначені документи залишені відповідачем без підписання.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення штрафу у розмірі 2000,00 грн.

Відносно аргументів позивача за первісним позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 62000,00 грн., суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 8.17. Договору у разі ініціювання суборендарем питання про розірвання договору з власної ініціативи, з причин не пов`язаних із істотним порушенням орендарем умов договору, суборендар зобов`язується письмово повідомити орендаря та відшкодувати завдані збитки та окремо сплатити штраф у розмірі 50% від розміру суборендної плати, визначеної в пункті 1.1 Договору протягом 3 календарних днів від дати ініціювання розірвання договору та орендар має право самостійно за наявності внесеної на його рахунок суборендної плати гарантійного платежу, здійснити відрахування суми завданих збитків та штрафу у розмірі визначеному цим пунктом.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте, були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dominant influence of the party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення Воловік проти України від 06.12.2007).

Перевіривши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив, що ініціатором розірвання договору є позивач, що підтверджується вимогою № 01/10/20 від 01.10.2019, отже, з огляду на те, що позивач є орендарем за спірним договором та спірний пункт 8.17 був включений у договір оренди за ініціативою позивача, який з огляду на принцип contra proferentem і повинен нести ризик, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення грошових коштів у розмірі 62000,00 грн.

Пунктом 6.2.4 Договору визначено, що гарантійний платіж виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань за договором та підлягає поверненню суборендарю в кінці терміну дії договору, якщо він не був використаний. Орендар має право в процесі виконання цього договору використати гарантій платіж на відшкодування збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання суборендарем своїх зобов`язань за цим договором, включаючи витрати на відновлення зіпсованого суборендарем приміщення, меблів, техніки, що передавались разом з приміщенням, відшкодування інших збитків завданих суборендарем, а також на покриття штрафів, пені та інших платежів, обумовлених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем визнається сплата відповідачем за Договором 248000,00 грн., тобто, з урахуванням вимог пункту 6.2.4 Договору, суд дійшов висновку про можливість зарахування сплачених грошових коштів як гарантійного платежу у розмірі 248000,00 грн. в рахунок погашення нарахованих штрафних санкцій.

Відносно аргументів позивача за первісним позовом про зарахування 248000,00 грн., що сплачені відповідачем, в рахунок оплати орендних платежів за певні періоди, з огляду на вищевказані висновки суду про недоведеність факту використання приміщення, відсутності підстав для нарахування орендної плати до передачі приміщень суборендарю за актом приймання-передачі та умов Договору, які визначають, що першочергово сплачуються саме гарантійні платежі, суд дійшов висновку, що вказані суми за правовою природою являються саме гарантійними платежами.

Відносно аргументів позивача за зустрічним позовом про стягнення грошових коштів у розмірі 248000,00 грн. на підставі статті 224 Господарського кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідач визнає факт порушення строків оплати гарантійного платежу, визначених пунктом 2.1.1 Договору, з огляду на скрутне матеріальне становище.

Відносно аргументів відповідача за зустрічним позовом про підтвердження факту користування спірними нежитловими приміщеннями суборендарем актами огляду приміщення від 17.07.2019, від 25.07.2019, від 05.08.2019, від 19.08.2019, від 30.08.2019, від 09.09.2019, від 27.09.2019, від 01.10.2019, то зазначені документи жодним чином не підтверджують факт користування спірним майном, з огляду на те, що місцем складання зазначених документів є місто Київ, а місце знаходження майна - місто Полтава, крім того, відсутні докази наявності у осіб, що їх склали відповідних повноважень та залучення представників суборендаря.

За висновками суду, жодних доказів на підтвердження факту користування спірним майном, відповідачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не надано.

Позивач за зустрічним позовом стверджував, що позбавлений можливості підписати акт приймання-передачі, з огляду на те, що він датований 01.08.2019, а направлений на підписання 01.10.2019, тобто, у випадку його підписання суборендарем, підтверджується факт користування приміщенням з 01.08.2019, що є підставою для нарахування орендної плати відповідно до пункту 6.16. Договору.

01.10.2019 відповідачем на адресу позивача направлено вимогу про сплату боргу та розірвання договору з 05.10.2019 на підставі статті 188 Господарського кодексу України.

За загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18, постанова від 31.07.2019 у справі № 922/3248/18.

Відповідно до пункту 5.3 Договору орендар має право вимоги розірвання цього договору, якщо: суборендар заборгував сплату орендної плати більше ніж на 3 календарних місяці, суборендар заборгував плату чи поповнення гарантійного платежу більше ніж на 1 календарний місяць в будь-який період.

Матеріалами справи підтверджується порушення строків сплати гарантійного платежу, що не заперечується позивачем за зустрічним позовом.

Оскільки сторони договору, врахувавши встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651 Цивільного кодексу України та статей 188, 291 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що договір вважається розірваним з 05.10.2019.

Відповідно до пункту 6.2.6 Договору протягом десяти банківських днів, з дати припинення Договору та повернення примішення суборендарем, орендар повертає не використану суму гарантійного платежу суборендареві, при умові, що орендар не має жодних претензій до суборендаря відносно стану приміщення та/або виконання суборендарем інших зобов`язань за Договором.

З огляду на те, що гарантійний платіж у розмірі 248000,00 грн. сплачено позивачем на підставі договору, який станом на 05.10.2019 є розірваним, суд дійшов висновку, про наявність підстав для повернення гарантійного платежу на підставі пункту 6.2.6 Договору.

Проте, з урахуванням пункту 6.2.4 Договору, наявності претензій орендаря щодо виконання суборендарем зобов`язань за Договором у частині сплати штрафів, що вказані у первісному позові, того, що судом встановлене порушення відповідачем за первісним позовом умов договору та наявність підстав для сплати штрафів, суд зазначає, що позивач за первісним позовом має право зарахувати сплачений гарантійний платіж на покриття штрафів, пені та інших платежів, обумовлених цим договором.

Відносно аргументів позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. суд зазначає таке.

За первісною позовною заявою позивачем заявлялось 42000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу, проте, у заяві про зменшення позовних вимог вказану суму визначено у розмірі 10000,00 грн., що і розглядається судом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на те, що матеріали справи не містять їх обгрунтованого розрахунку, доказів надання та оплати.

Відносно заяви відповідача за первісним позовом про виправлення описки, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У судовому засіданні 09.06.2020 представник відповідача за первісним позовом пояснив наявність описки у тексті зустрічної позовної заяви у сумі, що заявляється до стягнення арифметичною помилкою при скаданні сум двох гарантійних платежів (124000,00 грн. + 124000,00 грн): замість помилкової 248000,00 грн. вірною є 240000,00 грн., проте, вказаної помилки не сталось, оскільки з таких мотивів заяви про виправлення описки вірною є саме сума 248000,00 грн., відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви, з огляду на необгрунтованість.

За частинами 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, за зустрічним позовом - задовленню у повному обсязі та наявні підстави для зустрічного зарахування сум, що підлягають стягненню та стягнення різниці між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму - Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича.

Судовий збір за подання позовних заяв, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

1. Первісний позов (вх. № 2757/19 від 25.10.2019) Приватного підприємства "Кристал XXI" до Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Кристал XXI" (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 9, код ЄДРПОУ 32384087) 230640,00 грн. (двісті тридцять тисяч шістсот сорок гривень) штрафу, 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) штрафу, 3486,89 грн. (три тисячі чотириста вісімдесят шість гривень вісімдесят дев`ять копійок) судового збору.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. У задоволенні заяви представника Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича про виправлення описки у зустрічній позовній заяві від 09.06.2020 відмовити.

5. Зустрічний позов (вх. № 2291/20 від 31.01.2020) Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича до Приватного підприємства "Кристал XXI" у справі № 911/2653/19 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

6. Стягнути з Приватного підприємства "Кристал XXI" (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 9, код ЄДРПОУ 32384087) на користь Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 248000,00 грн. (двісті сорок вісім тисяч гривень) основного боргу, 3720,00 грн. (три тисячі сімсот двадцять гривень) судового збору.

7. Провести зустрічне зарахування сум, що присуджені до стягнення: 232640,00 грн. первісного позову і 248000,00 грн. зустрічного позову (позовні вимоги) та 3486,89 грн. первісного позову та 3720,00 грн. зустрічного позову (судовий збір) та стягнути різницю між ними на користь позивача за зустрічним позовом - Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

8. Після зустрічного зарахування сум, що присуджені до стягнення, остаточно за рішенням у справі: стягнути з Приватного підприємства "Кристал XXI" (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, буд. 9, код ЄДРПОУ 32384087) на користь Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 15360,00 грн. (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят гривень) основного боргу та 233,11 грн. (двісті тридцять три гривні одинадцять копійок) судового збору.

9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.06.2020.

Суддя С.О. Саванчук