Постанова

від 27.10.2020 по справі 911/2653/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2020 р. Справа№ 911/2653/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кристал XXI" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020

у справі № 911/2653/19 (суддя Саванчук С.О.)

за первісним позовом Приватного підприємства "Кристал XXI"

до Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватне підприємство "Меристема"

про стягнення заборгованості

за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича

до Приватного підприємства "Кристал XXI"

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Кристал XXI" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мамояна Кялаша Ашоєвича, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Приватного підприємства "Меристема" про стягнення неустойки за фактичне користування нежитловим приміщенням та штрафних санкцій, передбачених умовами договору в загальній сумі 440 774,79 грн.

22.01.2020 ПП "Кристал XXI" подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої просило стягнути з Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. штраф у розмірі 245 520,00 грн за невиконання умов п. 8.18 договору; 2000 грн за невиконання умов п. 8.5 договору; 62 000,00 грн за невиконання умов п. 8.17 договору та судові витрати.

Фізичною особою - підприємцем Мамояном К.А. подано зустрічну позовну заяву про стягнення з Приватного підприємства "Кристал XXI" 248 000,00 грн гарантійного платежу, сплаченого згідно договору оренди № КМ0093 від 03.07.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.02.2020 прийнято заяву ПП "Кристал XXI" про зменшення позовних вимог.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020 року у справі № 911/2653/19 первісний позов ПП "Кристал XXI" до Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. на користь ПП "Кристал XXI" 230640,00 грн штрафу, 2000,00 грн штрафу, 3486,89 грн судового збору.

В іншій частині первісного позову відмовлено.

У задоволенні заяви представника Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. про виправлення описки у зустрічній позовній заяві від 09.06.2020 відмовлено.

Зустрічний позов Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. до ПП "Кристал XXI" у справі № 911/2653/19 про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Стягнуто з ПП "Кристал XXI" на користь Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. 248000,00 грн основного боргу, 3720,00 грн судового збору.

Проведено зустрічне зарахування сум, що присуджені до стягнення: 232640,00 грн первісного позову і 248000,00 грн зустрічного позову (позовні вимоги) та 3486,89 грн первісного позову та 3720,00 грн зустрічного позову (судовий збір) та стягнуто різницю між ними на користь позивача за зустрічним позовом - Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А.

Після зустрічного зарахування сум, що присуджені до стягнення, остаточно за рішенням у справі: стягнуто з ПП "Кристал XXI" на користь Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. 15360,00 грн основного боргу та 233,11 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "Кристал XXI" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/2653/19 скасувати частково та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову, а в іншій частині залишити без змін.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт стверджує, що суд першої інстанції за відсутності будь-яких доказів сплати відповідачем за первісним позовом гарантійного платежу безпідставно задовольнив позовні вимоги зустрічного позову. Крім того, апелянт зазначає, що судом невірно було застосовано приписи ч. 1 ст. 75 ГПК України, оскільки подана ним позовна заява від 22.10.2019 з визнанням ПП "Кристал XXI" факту оплати гарантійного платежу відповідачем за первісним позовом у зв`язку із поданням уточненої позовної заяви не розглядалась. За доводами скаржника, відповідачем за первісним позовом не надано жодного доказу щодо оплати ним гарантійного платежу. Також апелянт звертає увагу на помилковість застосування судом приписів ст. 224 ГК України в частині задоволення вимог зустрічного позову.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2020, справа 911/2653/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Кристал XXI" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/2653/19; учасникам справи запропоновано подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 розгляд справи призначено на 14.09.2020.

02.09.2020 від скаржника надійшли письмові пояснення, в яких сторона просить задовольнити апеляційну скаргу ПП "Кристал XXI".

Судове засідання, що було призначено на 14.09.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючої судді Алданової С.О. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 розгляд справи призначено на 27.10.2020.

09.10.2020 від відповідача за первісним позовом надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, а також залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 - без змін.

В обґрунтування пропуску встановленого судом процесуального строку на подання відзиву відповідач за первісним позовом зазначає, що про ухвалу суду від 28.09.2020 представник Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. дізнався лише 06.10.2020.

Колегія суддів, розглянувши вищенаведені доводи представника відповідача за первісним позовом, визнає їх непереконливими та відмовляє у задоволенні заявленого клопотання, оскільки як слідує із залученого до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 04116 31438067 ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі Фізична особа - підприємець Мамоян К.А. отримав 15.09.2020, а відтак не був позбавлений можливості повідомити свого представника щодо необхідності оформлення письмового відзиву на апеляційну скаргу в межах встановленого судом процесуального строку. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням вищевикладеного, відзив на апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А., на підставі ст. 207 ГПК України, підлягає залишенню без розгляду як такий, що був поданий поза межами встановлених судом процесуальних строків без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

22.10.2020 від ПП "Кристал XXI" надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання 27.10.2020 представник третьої особи не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи виписка з пошукової системи відстеження поштових відправлень АТ Укрпошта , згідно якої ПП "Меристема" отримано рекомендовану кореспонденцію суду 21.10.2020.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання розумних строків вирішення спору судом, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи, повідомленого належним чином про судовий розгляд справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 27.10.2020 представник позивача за первісним позовом підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати частково, в задоволенні позовних вимог зустрічного позову відмовити, а в іншій частині - залишити без змін.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні 27.10.2020 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши подані сторонами докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

03.07.2019 між ПП Кристал ХХІ (позивач за первісним позовом, орендар за договором) та Фізичною особою-підприємцем Мамояном К.А. (відповідач за первісним позовом, суборендар за договором) укладено договір суборенди нежилих приміщень № КМ0093 (далі - договір), згідно умов якого орендар зобов`язується передати суборендарю, а суборендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 620 кв.м, що розташоване за адресою: м. Полтава, вул. Грушевського, 2, за ціною 124000,00 грн., строком до 31.07.2020.

В розділі 2 договору сторонами узгоджено порядок передачі та повернення приміщення з суборенди, зокрема, приміщення передається орендарем і приймається суборендарем на підставі акта приймання-передачі приміщення (п. 2.1 договору). Акт приймання-передачі приміщення сторони підписують протягом 30 календарних днів з дати укладення договору (пп. 2.1.1. договору). Приміщення вважається переданим в суборенду з моменту підписання акта приймання-передачі (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору строк суборенди приміщення починається з дати підписання акта приймання-передачі відповідно до п. 2.1 договору та сплати гарантійного платежу у розмірі, визначеному п. 6.2.2 договору та спливає в останній день строку суборенди, зазначеного у п. 1.1 цього договору.

Згідно пп. 6.2.2 договору сторони домовились про те, що сума гарантійного платежу встановлюється у подвійному розмірі місячної суборендної плати - 248000,00 грн.

Сторони домовились, що частина гарантійного платежу у розмірі 124000,00 грн сплачується суборендарем протягом 3 календарних днів з дати підписання договору, інша частина гарантійного платежу у розмірі 124000,00 грн. сплачується не пізніше дати підписання акта приймання-передачі приміщення.

Відповідно до п. 6.16 договору суборендна плата нараховується з дня підписання акта приймання-передачі приміщення та до дня підписання орендарем акта приймання-передачі приміщення включно.

В п. 8.5 договору визначено, що у випадку ненадання та/або несвоєчасного надання суборендарем орендареві акта звірки взаєморозрахунків чи будь-якого іншого акта або документа визначеного цим договором, орендар має право вимагати сплати суборендарем штрафу у розмірі 2000,00 грн.

За змістом п. 8.17 договору у разі ініціювання суборендарем питання про розірвання договору з власної ініціативи, з причин не пов`язаних із істотним порушенням орендарем умов договору, суборендар зобов`язується письмово повідомити орендаря та відшкодувати завдані збитки та окремо сплатити штраф у розмірі 50% від розміру суборендної плати, визначеної в пункті 1.1 договору протягом 3 календарних днів від дати ініціювання розірвання договору та орендар має право самостійно за наявності внесеної на його рахунок суборендної плати гарантійного платежу, здійснити відрахування суми завданих збитків та штрафу у розмірі визначеному цим пунктом.

Пунктом 8.18 договору визначено, що у випадку непідписання суборендарем акта приймання-передачі приміщення в строки, встановлені пунктом 2.1.1 цього договору, суборендар сплачує орендарю за кожен день прострочення штраф, який дорівнює 3% суборендної плати визначеної пунктом 1.1 Договору.

Відповідно до п. 11.3 договору одностороння зміна умов даного договору, а також одностороннє розірвання та припинення цього договору не допускається, окрім випадків визначених цим договором та чинним законодавством України.

Обґрунтовуючи звернення з позовом у даній справі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), позивач зазначав, що оскільки відповідач за первісним позовом не підписав надісланий на його адресу акт приймання-передачі приміщення в суборенду, ПП "Кристал XXI" на підставі п. 8.18 договору нараховано неустойку в сумі 245 520,00 грн. Крім того, у зв`язку з ненаданням підписаного відповідачем за первісним позовом акта приймання-передачі, ПП "Кристал XXI", в порядку п. 8.5 договору, нараховано штраф в сумі 2000 грн. Також позивач просить стягнути штраф в сумі 62 000,00 грн згідно п. 8.17 договору, яким визначено право орендаря на нарахування неустойки у випадку ініціювання субпідрядником питання про розірвання договору.

Фізичною особою - підприємцем Мамояном К.А. пред`явлено у даній справі зустрічний позов про стягнення з ПП "Кристал XXI" гарантійного платежу в сумі 248 000 грн, у зв`язку з відсутністю підписаного між сторонами акта приймання-передачі приміщення в суборенду та надісланням позивачем за первісним позовом вимоги про розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст договору № КМ0093 від 03.07.2019, який укладений між сторонами цієї справи, колегія суддів встановила, що даний правочин за своєю правовою природою є договором суборенди (піднайм), правове регулювання якого здійснюється за правилами норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 759 ЦК України унормовано, що за договором найму наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається зі змісту договору, в строк до 03.08.2019 сторони зобов`язались підписати акт приймання-передачі приміщення в суборенду. Згідно наявних в матеріалах справи чеків відділень поштового зв`язку позивачем за первісним позовом неодноразово направлявся акт приймання-передачі, однак доказів повернення відповідачем за первісним позовом зазначеного документа Фізичною особою - підприємцем Мамояном К.А. не надано.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Беручи до уваги те, що відповідачем за первісним позовом належними засобами доказування не було спростовано обставин неналежного виконання ним зобов`язань з підписання надісланого йому акта приймання-передачі приміщення та його повернення позивачу за первісним позовом, позовні вимоги про стягнення неустойки, нарахованої у відповідності до п. 8.18 та п. 8.5 договору, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем за первісним позовом, зокрема, неустойки за порушення відповідачем за первісним позовом умов договору щодо підписання акта приймання-передачі приміщення, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності часткового задоволення вказаних позовних вимог в сумі 230 640,00 грн.

Отже, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та встановлені у даній справі обставини справи, апеляційна інстанція вважає вірним висновок суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення 2000 грн штрафу, нарахованого в порядку п. 8.5 договору, та неустойки в сумі 230 640,00 грн, нарахованої у відповідності до п. 8.18 договору.

Також ПП "Кристал XXI" заявлено вимогу про стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу в сумі 62 000,00 грн, нарахованого на підставі п. 8.17 договору, за змістом якого орендар має право на нарахування вказаного виду неустойки у зв`язку із розірванням договору оренди за заявою суборендаря.

Оскільки з наявних у справі документів вбачається порушення питання про розірвання договору саме орендарем - позивачем за первісним позовом у справі, апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні даної частини позовних вимог.

Щодо вимог зустрічного позову Північний апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що сторонами в договорі узгоджено обов`язковість сплати відповідачем за первісним позовом, зокрема, гарантійного платежу в сумі 284 000,00 грн, який виступає забезпеченням виконання суборендарем всіх його зобов`язань за цим договором.

Пунктом 6.2.4 договору визначено, що гарантійний платіж виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань за договором та підлягає поверненню суборендарю в кінці терміну дії договору, якщо він не був використаний. Орендар має право в процесі виконання цього договору використати гарантійний платіж на відшкодування збитків, що виникли внаслідок неналежного виконання суборендарем своїх зобов`язань за цим договором, включаючи витрати на відновлення зіпсованого суборендарем приміщення, меблів, техніки, що передавались разом з приміщенням, відшкодування інших збитків завданих суборендарем, а також на покриття штрафів, пені та інших платежів, обумовлених цим договором.

За змістом п. 6.2.6 договору протягом десяти банківських днів, з дати припинення договору та повернення приміщення суборендарем, орендар повертає не використану суму гарантійного платежу суборендареві, при умові, що орендар не має жодних претензій до суборендаря відносно стану приміщення та/або виконання суборендарем інших зобов`язань за договором.

Таким чином, повернення суборендарю гарантійного платежу за умовами договору обумовлено припиненням договірних зобов`язань та відсутністю у орендаря претензій щодо стану приміщення та виконання суборендарем його зобов`язань.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, виходячи з правового аналізу вищенаведених норм, слід констатувати, що одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання. Тобто є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, сторонами в п. 5.3 договору узгоджено умову щодо надання орендарю (позивачу за первісним позовом) права на розірвання договору оренди в односторонньому порядку, зокрема, у випадку якщо суборендар заборгував сплату орендної плати більше ніж на 3 календарних місяці, суборендар заборгував плату чи поповнення гарантійного платежу більше ніж на 1 календарний місяць в будь-який період.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2019 ПП "Кристал XXI" на адресу відповідача за первісним позовом надіслано вимогу про сплату боргу за користування приміщенням та розірвання договору з 05.10.2019.

Зважаючи на те, що позивач за первісним позовом скористався наданим йому правом на односторонню відмову від договору суборенди, зокрема, у зв`язку з несплатою суборендних платежів та порушенням Фізичною особою - підприємцем Мамояном К.А. строків внесення гарантійного платежу, що останнім підтверджено у його зустрічній позовній заяві, судова колегія, з огляду на узгоджені сторонами в п. 6.2.6 договору умови, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення гарантійного платежу.

Разом з цим, звертаючись з апеляційною скаргою позивач за первісним позовом вказує на те, що судом першої інстанції на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, безпідставно дійшов висновку про сплату відповідачем за первісним позовом гарантійного платежу з огляду на відсутність будь-яких доказів його сплати.

Однак вищенаведені аргументи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, виходячи із наступного.

Як свідчить наявний у справі зміст позовної заяви ПП "Кристал XXI", останнім було визнано, що відповідачем за первісним позовом було сплачено 248 000,00 грн, які як стверджував апелянт були ним зараховані в рахунок оплати наданих послуг за липень 2019, за серпень 2019 та частково за вересень 2019 (а.с. 11 том 1). При цьому, позивач за первісним позовом просив стягнути з суборендаря 287984,00 грн -відшкодування за фактичне користування приміщенням з 09 вересня 2019 по 05 жовтня 2019; а також неустойки за порушення умов п. п. 8.2, 8.5, 8.17, 8.18 договору.

Надалі ПП "Кристал XXI" було подано заяву про зменшення ціни позову, в якій відсутнє будь-яке посилання на оплату відповідачем за первісним позовом гарантійного платежу. У вказаній заяві ПП "Кристал XXI" просило стягнути неустойку за порушення умов п. п. 8.5, 8.17, 8.18 договору.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві.

При цьому, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Враховуючи те, що в заяві від 21.01.2020 ПП "Кристал XXI" змінено предмет раніше поданого позову, судова колегія, з урахуванням приписів чинного процесуального законодавства щодо неможливості одночасної зміни предмета і підстави позову, вважає безпідставними посилання апелянта на те, що визнана ним в первісно поданому позові обставина щодо сплати суборендарем гарантійного платежу в сумі 248 000,00 грн не підлягає врахуванню судом у зв`язку з поданням ним уточненої заяви.

Колегія суддів, серед іншого, вважає за необхідне зауважити, що у даному випадку підлягає застосуванню правова доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), в силу якої ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, а відтак, дії ПП "Кристал XXI" в суді апеляційної інстанції щодо відмови від визнання ним обставин оплати відповідачем за первісним позовом гарантійного платежу в сумі 248 000, 00 грн, про що констатовано в поданому в листопаді 2019 позові, - суперечать попередній поведінці сторони та є недобросовісними.

В контексті вищевикладеного, апеляційна інстанція відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом невірно було застосовано приписи ч. 1 ст. 75 ГПК України та визнано наявність обставин сплати відповідачем за первісним позовом гарантійного платежу на підставі підтвердження їх сторонами у справі.

Разом з цим, судова колегія звертає увагу на те, що позивачем за первісним позовом до матеріалів позовної заяви було приєднано платіжні доручення, згідно яких відповідачем за первісним позовом здійснювалось перерахування коштів на рахунок ПП "Кристал XXI" за договором суборенди (68-79 том І).

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскільки в силу приписів п. п. 6.2.4, 6.2.6 договору гарантійний платіж може бути спрямований на погашення нарахованої орендарем неустойки, що обумовлена цим договором, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача за первісним позовом права на зарахування сплаченого суборендарем гарантійного платежу на покриття штрафних санкцій, заявлених до стягнення в рамках первісного позову.

Таким чином, стягнення з ПП "Кристал XXI" на користь Фізичної особи - підприємця Мамояна К.А. 15360,00 грн основного боргу та 233,11 грн судового збору

після проведеного судом зустрічного зарахування визнаються Північним апеляційним господарським судом правомірним.

Твердження апелянта про безпідставне застосування судом у вирішенні зустрічного позову положень ст. 224 ГК України спростовуються змістом оскаржуваного рішення.

При цьому, судова колегія зазначає, що визначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц).

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначено, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі № 911/2653/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Приватного підприємства "Кристал XXI" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача за первісним позовом у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Кристал XXI" на рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/2653/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/2653/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне підприємство "Кристал XXI".

4. Справу №911/2653/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 02.11.2020