Рішення

від 09.06.2020 по справі 914/2706/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2020 справа № 914/2706/19

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель», м.Львів

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Військової частини НОМЕР_1 , м.Львів

про 1. Стягнення 16 232,47 грн заборгованості.

2. Виселення з приміщення.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Нікітенко В.О. представник (довіреність №7/7 від 10.02.2020 р.).

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» про 1. Стягнення 16 232,47 грн заборгованості, 2. Виселення з приміщення загальною площею 98,9 м2.

Ухвалою від 27.12.2019 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 22.01.2020 р.

Ухвалою від 22.01.2020 р. суд відклав підготовче засідання на 19.02.2020 р.

Ухвалою від 19.02.2020 р. суд постановив задовольнити клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи, залучити Військову частину НОМЕР_1 третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів по 26.03.2020 р. включно, відкласти підготовче засідання на 11.03.2020 р.

Ухвалою від 11.03.2020 р. суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, розгляд справи по суті призначити на 08.04.2020 р.

Ухвалою від 08.04.2020 р. суд постановив задовольнити клопотання позивача та третьої особи про відкладення розгляду справи по суті, відкласти судове засідання для розгляду справи по суті, про дату судового засідання повідомити учасників справи додатково ухвалою суду.

Ухвалою від 26.05.2020 р. суд постановив призначити розгляд справи по суті на 10.06.2020 р. Вказаною ухвалою явка уповноважених представників учасників справи не визнавалась обов`язковою.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання 10.06.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, проте 09.06.2020 р. до канцелярії суду надійшла заява за вих.№14-41-02983 від 09.06.2020 р. (вх.№19268/20), в якій позивач не заперечує проти розгляду справи без участі представника позивача.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 10.06.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив. Ухвала суду від 26.05.2020 р. про призначення розгляду справи по суті на 10.06.2020 р. надсилалися відповідачу на дві адреси: юридичну вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79007, м.Львів, вул.Данилишина, 6, офіс 216, а також на поштову адресу вказану у договорі оренди, а саме: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 38/3.

04.06.2020 р. на адресу суду повернувся поштовий конверт з відправленням відповідачу ухвали суду від 26.05.2020 р. про призначення розгляду справи по суті на 10.06.2020 р., що надсилався відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79007, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 216, з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення є: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Заяви, клопотання від відповідача на адресу суду не надходили.

Представник третьої особи в судове засідання 10.06.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився, підтримав поданий Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях позов, з підстав наведених у письмових пояснення щодо позову за вих.№7/20 від 02.03.2020 р. (вх.№10886/20).

Відводів складу суду сторонами не заявлено. Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух розгляду справи, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв`язку на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79007, м. Львів, вул. Данилишина, 6, офіс 216, а також на поштову адресу вказану у договорі оренди, а саме: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 38/3.

В матеріалах справи наявні поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали суду від 27.12.2019 р. про відкриття провадження у справі, ухвали суду від 22.01.2020 р. про відкладення підготовчого засідання на 19.02.2020 р., ухвали суду від 19.02.2020 р. про відкладення підготовчого засідання на 11.03.2020 р. Всі наведені вище поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями відповідачеві ухвал у справі №914/2706/19 були повернені підприємством поштового зв`язку із зазначенням того, що причиною повернення є: «за закінченням встановленого строку зберігання».

В матеріалах справи наявні поштові конверти з відправленням відповідачу ухвали суду від 11.03.2020 р. про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 08.04.2020 р. та ухвали суду від 08.04.2020 р. про відкладення розгляду справи по суті. Всі наведені вище поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями відповідачеві ухвал у справі №914/2706/19 були повернені підприємством поштового зв`язку із зазначенням того, що причиною повернення є: «адресат відсутній за вказаною адресою».

З метою належного повідомлення відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель») про розгляд справи №914/2706/19 та вирішення спору по суті, з метою повного та всебічного дослідження та перевірки обставин, суд на офіційному веб-порталі судової влади України 27.05.2019 р. розмістив оголошення, яким викликано представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» (відповідача) у судове засідання, призначене на 10.06.2020 р. на 11:30 год.

Крім того, забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.

Слід врахувати, що відповідач зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи. Вищезазначені положення у сукупності зобов`язують відповідача до активної ролі в судовому розгляді справи для забезпечення найкоротшого строку вирішення спору та усунення обставин, що призводять до затягування господарського процесу.

Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копій ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.

Така процесуальна бездіяльність відповідача може бути розцінена як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи.

Неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 р. у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 р. у справі №916/3188/16.

Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 р. у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989 р.).

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомляв, відзиву не подав.

Суд, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату судового засідання, заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представників позивача та відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 10.06.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.09.2013 р. між сторонами було укладено договір оренди нерухомого державного майна №129, відповідно до умов якого відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення №3 загальною площею 98,9 м2, яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літера «О-1» за адресою: м.Львів, вул.Курмановича, буд. 1а (реєстровий номер 33252672.45.ТШЛЛДВ 737 та перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту, правонаступником якого є Військова частина НОМЕР_1 (балансоутримувач). За умовами вказаного договору відповідач зобов`язувався не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним перераховувати оренду плату за користування майном.

У зв`язку із припиненням дії договору 12.09.2019 р. та у зв`язку із несплатою орендної плати до державного бюджету, що становить загалом більше, ніж три місяці, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» 11 600,10 грн заборгованості з орендної плати, 2 312,35 грн пені, 2 320,02 грн штрафу та виселити ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» з орендованого державного нерухомого майна - нежитлового приміщення №3 загальною площею 98,9 кв.м, яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літера «О-1» за адресою: м.Львів, вул. Курмановича, 1а та перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (нове найменування - Військова частина НОМЕР_1 ).

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Позиція третьої особи.

Третя особа виклала свою позицію у поясненні на позовну заяву за вих.№7/20 від 02.03.2020 р. (вх.№10886/20 від 03.03.2020 р.).

Зокрема зазначила, що 27.10.2016 р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 17.09.2013 р. №129, відповідно до умов п. 4. якого п. 10.1. викладено в новій редакції: «п.10.1. Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з: 15.09.2016 по 12.09.2019 включно».

У своїх поясненнях третя особа зазначає, що зважаючи на те, що договір оренди припинив свою дію 12.09.2019 р., з цього ж моменту між сторонами припинились і орендні правовідносини, які виникли на підставі даного договору. Таким чином, у зв`язку із припиненням договору оренди, відповідач був зобов`язаний негайно повернути орендоване майно, однак, продовжує користуватись ним без будь-якої правової підстави.

На думку третьої особи позов є обґрунтований та таким, що підлягає задоволенню.

Обставини встановлені судом.

17.09.2013р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (згідно з договором - орендодавець) (правонаступником якого являється позивач) та ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» (надалі по тексту рішення відповідач, згідно з договором орендар, ідентифікаційний код 31730834) укладено договір оренди нерухомого державного майна №129 (надалі договір).

Відповідно до п. п. 1.1.-1.2. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове, платне користування нерухоме державне майно нежитлове приміщення №3, загальною площею 98,9 кв.м, яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літера «О-1» за адресою: м. Львів, вул. Курмановича, 1а, реєстровий номер 33252672.45.ТШЛЛДВ 737 та перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту. Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2013 р. і становить за незалежною оцінкою 137 371,00 грн (сто тридцять сім тисяч триста сімдесят одна гривня 00 копійок) без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення складу.

Відповідно до п. п. 2.1.-2.4. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за участю балансоутримувача, за вартістю, визначеною в звіті про незалежну оцінку, складеному за методикою оцінки. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

За умовами п. 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (надалі методика), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку липень 2013 року 1 717,14 грн.

Орендна плата за перший (повний) місяць оренди вересень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди липень 2013 на індекс інфляції за серпень та вересень 2013 року.

Згідно п. п. 3.2.-3.4. договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

За умовами п. 3.5. договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, істотної зміни її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п. 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 50% до державного бюджету на рахунок, визначений Державною казначейською службою України, а саме: одержувач коштів Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку 31114092702002 (код 22080200);

- 50% на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. п. 3.7.-3.8. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

За умовами п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Пунктами 5.1. та 5.3. договору передбачено, що орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов договору. Своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно п. 5.9. договору орендар зобов`язувався у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

За умовами п. 7.1. договору орендодавець зобов`язувався передати за участю балансоутримувача орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п. 10.1. та п. 10.4. договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 (два) роки 364 дні, що є з 17 вересня 2013 р. по 14 вересня 2016 р. включно. Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності погодження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном, за три місяці до закінчення терміну дії договору оренди, щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору.

За умовами п. 10.7. договору чинність цього договору припиняється зокрема внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. п. 10.9.-10.11. договору сторони погодили, що у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання орендарем та балансоутримувачем акта приймання-передавання, один примірник якого протягом трьох днів орендарем скеровується орендодавцю. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря. Якщо орендар не виконує обов`язок щодо повернення майна, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за весь час користування майном за час прострочення.

27.10.2016 р. між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди нерухомого державного майна від 17.09.2013 р. №129 (надалі договір від 27.10.2016 р.), на підставі якого, зокрема, п. 3.1. викладено в новій редакції: «Орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами), (далі методика), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку після внесення змін липень 2016 року 5 392,13 грн без ПДВ».

Відповідно до п. 4. та п. 5. договору від 27.10.2016 р. сторони внесли зміни до п. 10.1. та п.10.4. договору та виклали їх в новій редакції, а саме:

- «п.10.1. Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з: 15.09.2016 по 12.09.2019 включно»;

- «п.10.4. Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності погодження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору».

06.03.2019 р. Фондом державного майна України видано наказ №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України», відповідно до якого утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як юридичну особу публічного права, що розташоване у м. Львові, реорганізувавши шляхом злиття Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Зазначеним наказом також встановлено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Згідно наказу Фонду державного майна України від 15.05.2019р. №459, 15.05.2019 р. визначено днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24.07.2019 р. (14151070016001469) внесено зміни до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, а саме 1 Об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту (ідентифікаційний код 33252672) змінило повне найменування та скорочене найменування, та змінило види діяльності. Як вбачається і вказаного витягу повне найменування третьої особи - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Відповідно до Положення про Військову частину НОМЕР_1 (далі управління окремої бригади), затвердженого Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту генерал-лейтенантом М.Мальковим 12.07.2019 р. №68, Військова частина НОМЕР_1 є структурним підрозділом Державної спеціальної служби транспорту, яка призначена для забезпечення стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану підпорядковується Голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. Місцезнаходження: юридична, фактична і поштова адреса: 79000, м.Львів, вул.Листопадового Чину, 10. Основним завданням управління окремої бригади є, зокрема, виконання інших завдань, пов`язаних з обороною держави і забезпеченням ефективного функціонування національної транспортної системи України з метою забезпечення діяльності Збройних Сил України та інших складових сил оборони. Відповідно до покладених завдань, управління окремої бригади є виконавчим органом.

Управління окремої бригади є юридичною особою, має рахунки в органах державної казначейської служби України, печатки, штампи із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Управління окремої бригади має право здійснювати господарську діяльність у відповідності до Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України», постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 р. №749 «Про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб`єктів господарської діяльності у Збройних Силах», інших нормативно-правових актів та за переліком, що додається.

Відтак, з дати укладення договору оренди та договору про внесення змін до договору оренди найменування третьої особи (балансоутримувача) змінилось та на даний час є Військова частина НОМЕР_1 .

24.09.2019 р. позивач звернувся до відповідача та до третьої особи (балансоутримувача) із заявою про припинення договору оренди нерухомого державного майна, що належить до державної власності від 17.09.2013 р. №129, в якій повідомив про те, що вказаний договір не підлягає пролонгації (продовженню) на наступний термін, відтак договір припинив свою чинність 13 вересня 2019 р. Крім того, у наведеній заяві позивач повідомив про необхідність повернення майна балансоутримувачу по акту приймання-передачі.

Проте, станом на момент подання позовної заяви, орендарем (відповідачем) об`єкт оренди у встановлений спосіб не повернено.

У зв`язку із несплатою відповідачем орендної плати у розмірі 11 600,00 грн, позивач звернувся до відповідача з претензію за вих. №11-11-03415 від 21.10.2019 р. з проханням в 20-ти денний термін з моменту отримання претензії сплатити основну суму боргу, пеню та штраф. В підтвердження надіслання даної претензії позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек №3000343795 від 21.10.2019 р.

Відповідь на вказану претензію, як і докази її заперечення чи виконання, у матеріалах справи відсутні, відповідачем не надані.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.08.2019 р. у справі №914/1351/19 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» стягнуто на користь регіонального відділення 21 002,74 грн заборгованості з орендної плати, 1 817,91 грн пені та 4 260,55 грн штрафу. Вказана заборгованість з орендної плати утворилась за період з листопада 2018 р. по травень 2019 р.

Як вбачається із долученого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі по договору оренди від 17.09.2013 №129 заборгованість ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» (відповідача) виникла за період з червня 2019 р. по вересень (17 днів) 2019 р.

У зв`язку із припиненням дії договору та у зв`язку із несплатою орендної плати до державного бюджету, що становить загалом більше, ніж три місяці, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» 11 600,10 грн заборгованості з орендної плати, 2 312,35 грн пені, 2 320,02 грн штрафу та виселити ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» з орендованого державного нерухомого майна - нежитлового приміщення №3 загальною площею 98,9 кв.м, яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літера «О-1» за адресою: м.Львів, вул. Курмановича, 1а та перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (нове найменування Військова частина НОМЕР_1 ).

Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди нерухомого державного майна №129 від 17.09.2013 р.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частиною 5 цієї статті встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Положеннями ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п.5.3. договору передбачено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, в силу ч. 1 ст. 19 цього ж закону, орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень п. 3.6. договору, відповідач як орендар зобов`язався перераховувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 50% до державного бюджету на рахунок, визначений Державною казначейською службою України, а саме: одержувач коштів - Держбюджет м. Львова, код ЄДРПОУ одержувача 38008294, банк одержувача - ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, № рахунку 31114092702002 (код 22080200);

- 50% на рахунок балансоутримувача.

Відповідно до п. п. 3.7.-3.8. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до долученого позивачем розрахунку заборгованості по орендній платі з врахуванням індексації по договору оренди нерухомого державного майна №129 від 17.09.2013 р. заборгованість ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» (відповідача) перед позивачем станом на 17.10.2019 р. складає 11 600,00 грн. Дана заборгованість виникла за період з червня 2019 р. по вересень (17 днів) 2019 р.

За умовами п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу у розмірі 11 600,00 грн не спростовував, відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив, власного контррозрахунку не надав, доказів погашення заборгованості до матеріалів справи не долучив.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт несплати орендної плати протягом тривалого часу. Дана обставина свідчить про порушення умов договору оренди нерухомого державного майна №129 від 17.09.2013 р. З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 11 600,00 грн підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Положеннями ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. п. 3.7.-3.8. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню в сумі 2 312,35 грн та 20% штрафу в сумі 2 320,02 грн.

Суд перевірив розрахунок пені в межах заявленого періоду, та встановив, що пеня розрахована вірно та підлягає стягненню з відповідача в заявленому розмірі.

Крім цього, враховуючи те, що прострочення орендної плати за договором мало місце загалом більше ніж три місяці, з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 2 320,02 грн.

Виходячи з приписів статей 217, 230, 232 ГК України та статті 627 ЦК України, вимога позивача про стягнення штрафу та пені та за своєю суттю є застосуванням різних санкцій (штраф, пеня) в межах одного виду господарсько-правової відповідальності (як штрафних санкцій). Відтак, не суперечить приписам ст.61 Конституції України щодо неможливості застосування до порушника подвійної відповідальності за одне і теж правопорушення, зокрема, у сфері господарських відносин.

Вказане узгоджується із правовою позицією викладеною в постанові Верховного суду від 11.10.2018 р. у справі №908/3327/16.

Щодо позовних вимог про виселення з приміщення загальною площею 98,9 м2, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» особою, яка обрана (призначена) до органу управління юридичної особи, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель», уповноваженої представляти ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» без довіреності, у томі числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» є ОСОБА_1 керівник та підписант.

Факт передачі об`єкта оренди в оренду (нерухомого державного майна - нежитлового приміщення №3 загальною площею 98,9 кв.м, яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літера «О-1» за адресою: м. Львів, вул. Курмановича, 1а, реєстровий номер 33252672.45.ТШЛЛДВ 737 та перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту), за договором №129 від 17.09.2013 р. підтверджується актом приймання-передавання нерухомого державного майна від 17.09.2013 р., який підписаний та скріплений печатками уповноважених осіб, зі сторони орендодавця М.Копач (здав об`єкт), зі сторони балансоутримувача Г.Руденко (здав об`єкт), зі сторони відповідача (орендаря О.Цімко (прийняв об`єкт). Крім того, у вищенаведеному акті приймання-передавання нерухомого державного майна від 17.09.2013 р. зазначено, що претензій щодо стану та вартості орендованого майна зі сторони орендаря немає.

Згідно ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані який було обумовлено договором.

Відповідно до п. 4. та п. 5. договору від 27.10.2016 р. сторони внесли зміни до п. 10.1. та п.10.4. договору та виклали їх в новій редакції, а саме:

- «п.10.1. Цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з: 15.09.2016 по 12.09.2019 включно»;

- «п.10.4. Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря за один місяць до закінчення терміну дії договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, за умови відсутності погодження органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном щодо наміру використовувати дане державне майно для власних потреб (ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору».

24.09.2019 р. позивач звертався до відповідача та третьої особи (балансоутримувача) із заявою про припинення договору оренди нерухомого державного майна, що належить до державної власності від 17.09.2013 р. №129, в якій повідомив про те, що вказаний договір не підлягає пролонгації (продовженню) на наступний термін, відтак договір припинив свою чинність 13 вересня 2019 р. Крім того, у наведеній заяві позивач повідомив про те, що необхідно повернути державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №3 загальною площею 98,9 кв.м, яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літера «О-1» за адресою: м. Львів, вул. Курмановича, 1а (реєстровий номер 33252672.45.ТШЛЛДВ 737) та перебуває на балансі 1 Об`єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі. Один примірник акта необхідно скерувати до регіонального відділення ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях. Обов`язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іній стороні.

В підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №79000 5928393 2 та фіскальний чек №3000522598 від 24.09.2019 р. про направлення даної заяви на адресу відповідача, вручено - 25.09.2019 р.

Проте, станом на момент подання позовної заяви, орендарем (відповідачем) об`єкт оренди у встановлений спосіб не повернено.

Даний факт матеріалами справи підтверджуються, документально не спростований.

З огляду на викладене, враховуючи припинення дії договору оренди з 13.09.2019 р., обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення є вимога про виселення ТзОВ «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» з орендованого державного нерухомого майна - нежитлового приміщення №3 загальною площею 98,9 кв.м, яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літера «О-1» за адресою: м.Львів, вул. Курмановича, 1а та перебуває на балансі Військової частини НОМЕР_1 (попереднє найменування - 1 Об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту).

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами не спростовані відповідачем.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір в сумі 3 842,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» (юридична адреса: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Данилишина, буд. 6, офіс 216; поштова адреса: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 38/3; ідентифікаційний код 31730834) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, буд. 3; ідентифікаційний код: 42899921) 11 600,00 грн заборгованості з орендної плати, 2 312,35 грн пені, 2 320,02 грн штрафу та 3 842,00 грн судового збору.

3.Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» «Транспортно-торгівельна компанія «Марсель» з орендованого державного нерухомого майна - нежитлового приміщення №3 загальною площею 98,9 кв.м, яке знаходиться в одноповерховій будівлі складу літера «О-1» за адресою: м.Львів, вул. Курмановича, 1а та перебуває на балансі Військової частини НОМЕР_1 (попереднє найменування - 1 Об`єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту).

4.Накази видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки визначені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення складено 19.06.2020 р.

Суддя Сухович Ю.О.