Рішення

від 16.06.2020 по справі 914/488/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2020 справа № 914/488/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А., за участю секретаря судового засідання Зусько І.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХМЕТАЛ , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛІК-КОМПЛЕКТ , м. Львів

про стягнення 121278,04 грн заборгованості

За участю представників сторін: не з`явились

Судові процедури

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХМЕТАЛ до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛІК-КОМПЛЕКТ про стягнення 134448,04 грн заборгованості.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Ухвалою суду від 07.04.2020 суд ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначити на 28.04.2020.

Ухвалою суду від 28.04.2020 заяву (вх.№16698/20 від 28.04.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю Металік-комплект про укладення мирової угоди залишено без розгляду, відкладено розгляд справи по суті на 19.05.2020.

Ухвалою суду від 19.05.2020 розгляд справи по суті відкладено на 16.06.2020.

16.06.2020 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№19839/20) про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Суд відхиляє дане клопотання, оскільки жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали розгляду справи, чи необхідності подання додаткових доказів, які мають значення для справи, або неможливості подання таких доказів, чи необхідності обов`язкової участі уповноваженого представника в судовому засіданні з розгляду справи по суті відповідачем в даному клопотанні не наведено. Крім того, відповідач надав відзив на позовну заяву, висловивши свою правову позицію по суті спору. Ухвалою суду від 19.05.2020 розгляд справи судом перенесено на 16.06.2020 без необхідності прибуття в судове засідання представників сторін.

Сторони явки повноважних представників в судове засідання 16.06.2020 не забезпечили.

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні за наявними матеріалами у справі, яких є достатньо для всебічного, повного та об`єктивного вирішення спору та винесення рішення у справі.

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем щодо оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

У відповіді (вх.№914/488/20 від 30.03.2020) на відзив позивач підтвердив, що кошти, оплачені відповідачем 24.01.2020 р. в сумі 3000,00 грн та 14.02.2020 р. в сумі 4170,00 грн, були помилково невраховані при підготовці позову. Два наступні платежі (06.03.2020 р. в сумі 4000,00 грн та 12.03.2020 р. в сумі 2000,00 грн) були здійснені відповідачем після відкриття провадження у справі та отримання відповідачем ухвали суду.

Відтак, позивач просить суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача 121278,04 грн заборгованості. Суд приймає заяву позивача про зменшення позовних вимог, викладену у відповіді (вх.№914/488/20 від 30.03.2020) на відзив.

Також, у відповіді (вх.№914/488/20 від 30.03.2020) на відзив позивач зазначив, що відповідач у своєму відзиві просить відмовити в задоволенні позову повністю. Разом з тим, відзив відповідача не містить заперечення щодо поставки йому товарів згідно з накладними наданими позивачем в повному об`ємі. Відповідач тільки зазначає що деякі поставки не були здійснені, так як має місце підроблення видаткових накладних. На думку позивача, таке твердження носить виключно суб`єктивний характер, нічим не підтверджене, не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить законодавству. Твердження щодо невідповідності підписів на документах є особиста думка представника відповідача, який не володіє спеціальними знаннями та навичками. Ніяких інших доказів підробки підписів відповідачем не надано. А стверджувати, що нечіткий відбиток печаток чи використання різних печаток говорить про підроблення видаткових накладних є неправильно.

Відповідач у відзиві зазначає, що наданий позивачем Акт звірки взаєморозрахунків є недостовірним доказом наявності заборгованості. Проте, позивач в позовній заяві і не стверджує, що надісланий ним відповідачу Акт звірки взаєморозрахунків є доказом, який підтверджує заборгованість. Даний Акт був надісланий позивачем відповідачу як додаток до Претензії №16/12-001 від 16.12.2019 р., виключно з метою підтвердження тотожності ведення обліку господарських операцій обома сторонами.

Щодо тверджень відповідача про відсутність між сторонами укладеного договору поставки, то позивач зазначив, що обов`язок по оплаті товару у відповідача виник не з моменту підписання договору, а з моменту отримання товару, що підтверджується видатковими накладними. Крім цього, відповідач не надав доказів наявності у позивача та відповідача будь-яких інших договірних відносин в межах яких позивач поставляв товар, а відповідач оплачував позивачу кошти.

Стосовно тверджень відповідача, що надані позивачем копії довіреностей не можуть бути належним доказом, який підтверджує факт отримання товару, позивач вказав, що як і у випадку з Актом звірки взаєморозрахунків, позивач у позові не стверджує, що довіреність - це документ, який підтверджує сам факт передачі товару. А відповідач не заперечує сам факт видачі довіреностей.

Заперечення відповідача

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві (вх.№13443/20 від 23.03.2020). Зокрема, зазначив, що в Акті звірки розрахунків 00-0001525 від 16.12.2019 р., який наданий позивачем, містяться недостовірні відомості, а тому він не підписаний відповідачем. Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Також, відповідач вказав, що позивачем у позовній заяві зазначено останню дату здійсненого платежу відповідачем - 31 жовтня 2019 року, але даний факт не відповідає дійсності. Відповідачем були здійсненні платежі на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями: №1184 від 24.01.2020 р., на суму 3 000,00грн., №1204 від 14.02.2020 р., на суму 4 170, 00 грн., але позивач дані факти умисно не зазначив з метою збільшення розміру заборгованості відповідача.

Крім того, у березні 2020 року відповідачем ще були здійсненні платежі на рахунок позивача, що підтверджується платіжними дорученнями: №31 від 06.03.2020 р. на суму 4000,00 грн., №43 від 12.03.2020 р. на суму 2 000, 00 грн.

Відповідач наголосив, що позивач у видаткових накладних посилається на Договір поставки №72 від 17.03.2017 року, який не регулює здійснення поставок за даними видатковими накладними, що свідчить про наявність абсолютно інших договірних відносин між позивачем та відповідачем. Крім того, у позовній заяві позивач не посилається на жодний договір поставки, укладений між ним і відповідачем, не зазначає про істотні умови такого договору та про їхні права й обов`язки за цим договором, а також не долучає такий договір до позовної заяви.

Щодо Довіреностей на які посилається позивач, то відповідач зазначив, що з їх змісту не вбачається які саме товарно-матеріальні цінності та у якому розмірі, їх було прийнято представником відповідача. Отже, довіреність не може бути доказом, який підтверджує факт отримання товарно-матеріальних цінностей. Деякі поставки товарно-матеріальних цінностей не були здійснені, про що свідчать підроблені видаткові накладні. На більшості видаткових накладних різні підписи менеджера позивача Дупіряка О.С., а підпис уповноваженого представника відповідача взагалі не збігається з підписом на Довіреностях, виданих відповідачем. На деяких видаткових накладних видно нечіткі відбитки печатки позивача або взагалі різні печатки позивача (на деяких відбитках зазначено №1, а на інших таке зазначення взагалі відсутнє).

Таким чином, на думку відповідача, з даного позову не вбачаються обставини, які б свідчили про заборгованість у розмірі 134 448, 04 грн, зокрема, відсутні докази отримання ТМЦ відповідачем, які належать до предмету позову, відсутні докази які підтверджують факт правовідносин між позивачем та відповідачем за Договором поставки №72 від 17.03.2017 року, на який є посилання у видаткових накладних, а також відсутні первинно-бухгалтерські документи, які б підтверджували заявлену суму заборгованості.

Обставини справи

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Техметал (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Металік-Комплект (Покупець) виникли відносини поставки товару окремими партіями.

Так позивач здійснював поставку товару відповідачу, що підтверджується долученими до матеріалів справи та підписаними відповідачем видатковими накладними:

- № 3573 від 19.12.18 на суму 66 772,01 грн;

- № 27 від 14.01.19 на суму 46 346,51 грн;

- № 64 від 21.01.19 на суму 42 009,01 грн;

- № 79 від 22.01.19 на суму 79 357,31 грн;

- № 136 від 31.01.19 на суму 79 106,52 грн;

- № 213 від 11.02.19 на суму 42 322,51 грн;

- № 230 від 12.02.19 на суму 61918,31 грн;

- № 264 від 15.02.19 на суму 82 011,61 грн;

- № 307 від 20.02.19 на суму 31078,31 грн;

- № 338 від 25.02.19 на суму 48 592,51 грн;

- № 369 від 27.02.19 на суму 36 366,01 грн;

- № 399 від 28.02.19 на суму 46 641,00 грн;

- № 427 від 05.03.19 на суму 42 218,00 грн;

- № 584 від 19.03.19 на суму 27 170,00 грн;

- № 632 від 22.03.19 на суму 38 665,01 грн;

- № 730 від 02.04.19 на суму 52 250,02 грн;

- № 858 від 12.04.19 на суму 36 366,01 грн.

Всього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 859190,66 грн, в тому числі ПДВ.

Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач оплати поставлений товар частково на суму 724742,62 грн.

16 грудня 2019 р. позивач направив відповідачу Претензію №16/12-001 з вимогою оплатити суму заборгованості.

Суд приймає до уваги твердження відповідача, підтверджені позивачем, про те що кошти, оплачені відповідачем згідно платіжних доручень №1184 від 24.01.2020 р. на суму 3000,00 грн та №1204 від 14.02.2020 р. на суму 4170,00 грн, були невраховані при підготовці позову.

Крім того, після відкриття провадження згідно платіжних доручень №31 від 06.03.2020 р. на суму 4000,00 грн та №43 від 12.03.2020 р. на суму 2 000, 00 грн відповідач здійснив наступну часткову оплату вартості поставленого товару.

Відтак, як вбачається з матеріалів справи та наданих сторонами доказів, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 121278,04 грн.

Вказана сума заборгованості також вказана самим відповідачем в проекті поданої ним на затвердження мирової угоди у справі №914/488/20 від 28.04.2020, заяву (вх.№16698/20 від 28.04.2020) про затвердження якої ухвалою суду від 28.04.2020 залишено без розгляду.

Інших доказів повної чи часткової оплати сторонами до матеріалів справи не долучено, про наявність таких не повідомлено.

Суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Позиція суду

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відтак, у відповідача виник обов`язок оплатити поставлений товар з моменту його отримання та підписання відповідних видаткових накладних.

Позивач на підтвердження факту поставки відповідного товару долучив до матеріалів справи відповідні видаткові накладні та, як зазначив у позовній заяві, у зв`язку з частковою оплатою частини товару просить суд стягнути 121278,04 грн.

У свою чергу відповідач не заперечив та не спростував підтверджений позивачем відповідними видатковими накладними факт поставки товару.

Факт часткової оплати відповідачем поставленого позивачем товару на загальну суму 737912,62 грн, а також зазначення самим відповідачем в проекті поданої ним на затвердження мирової угоди у справі №914/488/20 від 28.04.2020 суми заборгованості в розмірі 121278,04 грн, опосередковано свідчать про визнання відповідачем як і факту поставки товару, так і суми боргу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, доказів погашення заборгованості чи спростування вимог позивача не подав, про наявність таких не повідомив.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується долученим до матеріалів справи платіжним дорученням №20 від 24.02.2020.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, витрати зі сплати 2102,00 грн судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛІК-КОМПЛЕКТ (79066, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЗЕЛЕНА, будинок 301; ідентифікаційний код 25548673) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХМЕТАЛ (50057, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, МІКРОРАЙОН ГІРНИЦЬКИЙ, будинок 19, квартира 87; ідентифікаційний код 31385415) 121278,04 грн (сто двадцять одна тисяча двісті сімдесят вісім гривень 04 копійок) заборгованості та 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні) судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.06.2020.

Суддя Кидисюк Р.А.