Постанова

від 02.11.2020 по справі 914/488/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2020 р. Справа № 914/488/20

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача (скаржника) - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Металік-комплект , б/н від 17 липня 2020 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2020 року (підписане 19.06.2020 року), суддя Кидисюк Р.А.

у справі №914/488/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техметал , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Металік-комплект , м. Львів

про стягнення 121 278,04 грн. заборгованості

в с т а н о в и в :

26 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Техметал звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Металік-комплект про стягнення 134 448,04 грн. заборгованості за поставлений товар.

З урахуванням зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 121 278,04 грн. заборгованості (арк. арк. справи 57-58).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16 червня 2020 року у справі №914/488/20 позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 121 278,04 грн. заборгованості.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано в повному обсязі свого обов`язку щодо оплати поставленого йому позивачем товару, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість в розмірі 121 278,04 грн. Судом встановлено, що поставка відповідачу товару на суму 859 190,66 грн. підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, разом з тим, відповідачем не надано суду доказів оплати товару на суму 121 278,04 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Металік-комплект звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2020 року у справі №914/488/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що позивач у видаткових накладних посилався на договір поставки №72 від 17.03.2017 року, який не регулює здійснення поставок за спірними видатковими накладними. Разом з цим, наголошує на відсутності укладеного між сторонами договору, який би регулював спірні правовідносини. Також зазначає, що в довіреностях, на які посилається позивач, не вказано які саме товарно-матеріальні цінності та у якому розмірі було прийнято представником відповідача, одночасно вважає подані позивачем видаткові накладні підробленими. Крім цього, вказує про порушення судом ч.3 ст.162 ГПК України, оскільки позивач не зазначив у позовній заяві про наявність та місцезнаходження оригіналів доказів, а також не прийняв до уваги клопотання відповідача про відкладення засідання, у зв`язку з запровадженням карантину на території України.

У відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 24 вересня 2020 року) позивач просить суд оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, зазначає, що всі доводи скаржника про скасування рішення суду ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами. Вважає помилковими доводи апелянта про існування між сторонами інших договірних відносин, оскільки ним не надано відповідних доказів, при цьому наголошує, що відповідачем не спростовано факту поставки йому товару та наявності боргу перед позивачем.

Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №914/488/20 за апеляційною скаргою ТзОВ Металік-комплект на рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2020 року, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За клопотанням скаржника, на підставі ч.10 ст.270 ГПК України, ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 19 жовтня 2020 року,

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року за клопотанням скаржника розгляд справи відкладено на 02 листопада 2020 року.

02 листопада 2020 року від скаржника до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що представник апелянта - Богданов О.В. з 19 жовтня 2020 року перебуває на лікарняному. До вказаного клопотання долучено листок непрацездатності та результати аналізу.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні, з огляду на наступне:

Відповідно до ч.1 ст.216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Частиною 11 ст.270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів звертає увагу, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою. При цьому, беручи до уваги відкриття апеляційного провадження ще ухвалою суду від 31 серпня 2020 року, відкладення розгляду справи у попередньому судовому засіданні за клопотанням скаржника, зважаючи на можливість забезпечення явки в судове засідання іншого представника апелянта чи безпосередньо керівника останнього, а також право сторін на участь в судовому засіданні у режимі відеоконференції, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі Фрідлендер проти Франції , рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі Смірнова проти України ). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі Красношапка проти України ).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів не вбачає підстав для чергового відкладення розгляду справи.

Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Техметал (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Металік-комплект (покупець) виникли відносини поставки товару окремими партіями.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 859 190,66 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №3573 від 19.12.18 на суму 66 772,01 грн.;

- №27 від 14.01.19 на суму 46 346,51 грн.;

- №64 від 21.01.19 на суму 42 009,01 грн.;

- №79 від 22.01.19 на суму 79 357,31 грн.;

- №136 від 31.01.19 на суму 79 106,52 грн.;

- №213 від 11.02.19 на суму 42 322,51 грн.;

- № 230 від 12.02.19 на суму 61 918,31 грн.;

- №264 від 15.02.19 на суму 82 011,61 грн.;

- №307 від 20.02.19 на суму 31 078,31 грн.;

- №338 від 25.02.19 на суму 48 592,51 грн.;

- №369 від 27.02.19 на суму 36 366,01 грн.;

- №399 від 28.02.19 на суму 46 641 грн.;

- №427 від 05.03.19 на суму 42 218 грн.;

- №584 від 19.03.19 на суму 27 170 грн.;

- №632 від 22.03.19 на суму 38 665,01 грн.;

- №730 від 02.04.19 на суму 52 250,02 грн.;

- №858 від 12.04.19 на суму 36 366,01 грн.

Вказані накладні підписані представниками обох сторін. Копії вказаних видаткових накладних долучено до матеріалів справи.

Також до матеріалів справи долучено копії довіреностей, виданих ТзОВ Металік-комплект головному енергетику ОСОБА_1 на отримання товару від ТзОВ Техметал .

Відповідачем оплачено поставлений товар частково на суму 704 742,62 грн., у зв`язку з чим, позивач 16 грудня 2019 року надіслав на адресу відповідача претензію (вих.№16/12-001 від 16 грудня 2019 року) з вимогою сплатити заборгованість в сумі 154 448,04 грн.

У лютому 2020 року ТзОВ Техметал звернулось до суду з цим позовом про стягнення з ТзОВ Металік-комплект 134 448,04 грн. заборгованості за поставлений товар.

Поряд з тим, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції судом встановлено, що відповідачем частково сплачено заборгованість в сумі 7 170 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1184 від 24 січня 2020 року на суму 3 000 грн. та №1204 від 14 лютого 2020 року на суму 4 170 грн., що не було враховано позивачем при складанні позовної заяви.

Крім того, після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено частково заборгованість в сумі 6 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №31 від 06 березня 2020 року на суму 4 000 грн. та №43 від 12 березня 2020 року на суму 2 000 грн.

У зв`язку з наведеним вище, враховуючи зменшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 121 278,04 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти (ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно з ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст.639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).

Відповідно до ст.641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).

Надавши оцінку наявним у справі доказам, судом встановлено, що підтвердженням укладання договору у спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є видаткові накладні, долучені позивачем до позовної заяви.

Згідно з ч.1 ст.173, ч.1 ст.193 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, підписання покупцем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч.1 ст.692 ЦК України.

З огляду на наведене, оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням ст.692 ЦК України відповідач, як покупець, зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача.

Поряд з цим, судом встановлено, що відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 737 912,62 грн. (в тому числі і під час розгляду справи в суді першої інстанції), у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 121 278,04 грн.

Докази оплати вказаного боргу у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надано.

Крім цього, судом також враховано, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач подав заяву про укладення мирової угоди, яка (мирова угода) підписана директором відповідача, що фактично свідчить про визнання останнім боргу перед позивачем в сумі 121 278,04 грн. (арк. справи 73).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та підставність позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 121 278,04 грн. заборгованості за поставлений товар.

Щодо посилань скаржника на договір поставки №72 від 17 березня 2017 року, який зазначено у видаткових накладних, колегія суддів такі відхиляє, оскільки у матеріалах справи вказаний договір відсутній та сторонами суду не надано, більше того, відповідачем не спростовано твердження позивача про відсутність між сторонами будь-яких інших договірних відносин та укладених договорів, доказів протилежного апелянт суду не надав, в матеріалах справи такі докази також відсутні. При цьому, зазначення у видаткових накладних договору поставки №72 від 17.03.17 не спростовує факту поставки та обов`язку відповідача оплатити отриманий від позивача товар.

Також суд вважає безпідставними доводи апелянта про відсутність між сторонами договору, який би регулював поставку за спірними накладними, оскільки як зазначено судом вище, такі накладні є первинними обліковими документами у розумінні ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а також є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У апеляційній скарзі апелянт також зазначає, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні є підробленими, однак не підтверджує вказане будь-якими доказами.

Щодо доводів скаржника про те, що в довіреностях, на які посилається позивач, не вказано які саме товарно-матеріальні цінності та у якому розмірі було прийнято представником відповідача, колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки апелянтом не доведено належними доказами існування між сторонами будь-яких інших договірних відносин, на виконання яких могли б видаватись долучені до справи довіреності.

Поряд з тим, не зазначення позивачем у позовній заяві про наявність та місцезнаходження оригіналів доказів не може бути підставою для скасування рішення, прийнятого за результатами розгляду спору.

Одночасно колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про помилкове відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки як встановлено місцевим господарським судом у клопотанні не наведено жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали розгляду справи, чи необхідності подання додаткових доказів, які мають значення для справи, або неможливості подання таких доказів, чи необхідності обов`язкової участі уповноваженого представника в судовому засіданні з розгляду справи по суті. Суд також врахував, що відповідач надав відзив на позовну заяву, висловивши свою правову позицію по суті спору, а ухвалою суду від 19.05.2020 розгляд справи відкладено на 16.06.2020, при цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалась обов`язковою.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає в діях місцевого господарського суду порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 16 червня 2020 року у справі №914/488/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Металік-комплект - без задоволення.

Матеріали справи №914/488/20 повернути до Господарського суду Львівської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 04 листопада 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.