Рішення

від 17.06.2020 по справі 521/2777/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/2777/20

Провадження №2/521/1971/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Черненко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт та уют про зобов`язання зробити перерахунок, -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт та уют , в якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок сплати внесків на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25.07.2011 року, зменшивши їх на половину, починаючи з 01.03.2017 року, стягнути з відповідача 5923 грн. 08 коп. переплати за три роки та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. 25 липня 2011 року Малиновським районним судом м. Одеси постановлено рішення, яким за позивачем та ОСОБА_2 визнано право власності по1/2 частці за кожним на квартиру АДРЕСА_1 . На час звернення позивача до суду із позовом ОСОБА_2 в квартирі не проживає та знаходиться у розшуку. До 01.12.2019 року позивач здійснював оплату комунальних платежів за всю квартиру. 21.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок внесків з врахуванням Ѕ частки квартири, яка йому належить, однак офіційною відповіддю голови ОСББ Комфорт та уют позивачу було відмовлено. Позивач зазначає, що провести поділ квартири в натурі між власниками не можливо, та не проживання ОСОБА_2 в квартирі не звільняє її від обов`язку оплачувати комунальні послуги за свою частку в спільному майні. Позивач зазначає, що він декілька разів звертався до відповідача по вказаному питанню, та йому було обіцяно здійснити перерахунок, однак до часу подачі позову до суду перерахунок здійснено не було. Позивач вважає, що перерахунок повинен бути здійснений з 01.03.2017 року, та позивач повинен вносити лише Ѕ частину внесків відповідно до його частки в спільному майні. Крім того, діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн., яка виражається в моральних стражданнях в зв`язку із тим, що неповнолітнім дітям позивача стало відомо про те, що їх батько боржник згідно інформації, яку було розповсюджено відповідачем щодо ОСОБА_3

23 березня 2020 року представником відповідача було надано відзив на позов із запереченнями проти позову. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 , іншого співвласника якої ОСОБА_2 оголошено у розшук на підставі ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року. І ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність зі сплати комунальних послуг, при цьому, особовий рахунок зі сплати комунальних послуг відкритий саме на ОСОБА_1 , який не звертався по питанню щодо розподілу особових рахунків із ОСОБА_2 .

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача ОСББ Комфорт та уют в судовому засіданні заперечував проти позову із посиланням на доводи, викладені у відзиві на позов.

Суд, вивчивши позовну заяву, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають зважаючи на наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи такі фактичні обставини.

На підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 липня 2011 року ОСОБА_1 є власником Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 .

Власником іншої Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються копією рішення суду (а. с. 4-7) та актуальною інформацією про державну реєстрацію ( а. с. 7-8 об.).

В судовому засіданні встановлено, та визнано учасниками справи, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають позивач ОСОБА_1 , та його спільні із ОСОБА_2 двоє дітей.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14 червня 2017 року ОСОБА_2 оголошено в розшук (а. с. 9-9 об.).

Відповідно до копії Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт та уют , затвердженого 8 лютого 2017 року, останнє створено, в тому числі і власниками квартир та нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_2 з метою забезпечення і захисту прав співвласників, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та Статутом ( а. с. 23-32).

Протоколом № 5 загальних зборів співвласників ОСББ Комфорт та уют від 03.01.2018 визначено, що обслуговування житлового будинку та прибудинкової території починається з 01.01.2018 року ( а. с. 33-35).

Витягами із протоколів № 6 від 26 квітня 2018 року та № 7 від 20 квітня 2019 року затверджено внески на відшкодування витрат з управління будинків та прибудинкових територій та на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій ОСББ Комфорт та уют ( а. с.36-46).

21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до голови ОСББ Комфорт та уют про перерахунок оплати СДПТ за весь період існування ОСББ Комфорт та уют . В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що як власник Ѕ частки кватири, він має право сплачувати внески в розмірі, що відповідають його частці (а. с. 10).

04.02.2020 року ОСББ Комфорт та уют надало ОСОБА_1 відповідь на заяву № 77-194 із відмовою в її задоволені в зв`язку із тим, що позивачем не надано документів, які б містили зазначення площі квартири, яка фактично знаходиться в користуванні кожного із співвласників (а. с. 11).

Таким чином, правовідносини між сторонами виникли із приводу утримання майна, що є у власності двох осіб, та регулюються Розділом І Книги третьої ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1,2 статті 317 Цивільного кодексу України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Пленум Верховного Суду України у пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності роз`яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Стаття 360 Цивільного кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 179 ЖК УРСР передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , до житлово- комунальних послуг належать централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Пунктами 10, 13 Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків , затверджених Постановою КМУ від 08.10.1992 року № 572, передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати.

Згідно ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок , визначено, що якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він та ОСОБА_2 не мають можливості спільно за домовленістю здійснювати оплату за надані комунальні послуги, відповідно до належної їм частки квартири, разом із цим по питанню розділу особових рахунків між співвласниками після встановлення порядку користування житлом, а також і з позовом про встановлення порядку користування житлом ОСОБА_1 не звертався.

Таким чином, відмовляючи в позові в частині зобов`язання зробити перерахунок та стягнення частини внесків , суд зауважує на тому, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту свого майнового права, яким би міг бути, наприклад, звернення до суду з позовною заявою про визначення порядку користування квартирою, що є спільною частковою власністю, та про зобов`язання розділити особові рахунки, а також про стягнення із іншого співвласника квартири в якості відшкодування витрат на утримання майна грошових коштів в розмірі, який відповідає розміру частки у праві спільної сумісної власності.

Розглядаючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ст. 23 ЦК України під моральним збитком закон передбачає фізичний біль та страждання, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку, в тому числі із знищенням чи пошкодженням її майна, приниження ділової репутації, чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних і душевних страждань, ступеня вини особи, що заподіяла моральну шкоду, а також інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9,10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Обґрунтовуючи позов в цій частині ОСОБА_1 посилається на розміщення відповідачем відомостей про його заборгованість по сплаті внесків за утримання будинку, що стало відомо дітям позивача, в зв`язку із чим позивач зазнав душевних страждань.

Разом із цим, в судовому засіданні позивач пояснив, що він дійсно перестав сплачувати внески за утримання будинку з дати подачі позовної заяви до суду.

За приписами ч. 3 ст. 12 ЦПК України та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В порушення цих вимог Закону позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вимог про стягнення моральної шкоди з відповідача в розмірі 5000 грн., характеру немайнових втрат, ступеню зниження престижу та репутації та інше. Крім того, обставини розміщення відповідачем інформації відносно заборгованості ОСОБА_1 також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Таким чином, надаючи оцінку встановленим обставинам, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, в задоволенні яких необхідно відмовити.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 316, 317, 319, 355, 356, 358, 360, 364, 369, 1167 ЦК України, ст. 179 ЖК УРСР, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 258-259, 267, 268, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Комфорт та уют , код ЄДРПОУ 40082377, адреса місцезнаходження: м. Одеса, вул. Паркова, 76 про зобов`язання зробити перерахунок - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 19 червня 2020 року.

Суддя: Ю.В. Тополева