Рішення

від 15.06.2020 по справі 308/2780/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/2780/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Данко В.Й.,

з участю секретаря судового засідання Філіп М.І.,

з участю позивачки - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представник відповідача - Бачинська А. В . , Легеза О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської гімназії № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ужгородської гімназії № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що ОСОБА_1 наказом від 05.01.2010 року № 45 Про призначення на роботу була призначена на посаду прибиральниці Ужгородської загальноосвітньої школи І - ІІ ступенів № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області. 16.02.2018 року рішенням протиепідемічної комісії в Ужгородській міській раді вирішено закрити на карантин всі школи міста Ужгорода, починаючи з 19.02.2018 року. Того ж для позивачка отримала від адміністрації школи спецзасоби для дезінфекції школи, що було добросовісно виконано. 19.02.2018 року ОСОБА_1 прибула на роботу близько 07год. 30хв. Дітей у школі не було через карантин. Проробивши всю роботу, та переконавшись в чистоті всіх приміщень, ОСОБА_1 з дозволу залишила робоче місце на близько 10год. 30хв. пішла додому через погане самопочуття.

Однак, наступного дня, 20.02.2018 року на роботі їй було надано листа № 25 від 19.02.2018 року, в якому адміністрація школи вимагала надати пояснення щодо відсутності на роботі 19.02.2018 року у період з 10год. 30хв. по 17год. 00хв. Після того, як позивачка повідомила керівництво школи про те, що вона є недостатньо освіченою для написання пояснень і під її диктовку пояснення може написати гр. ОСОБА_6 , адміністрацією школи було складено акт про відмову у наданні пояснень. В подальшому, 20.02.2018 року ОСОБА_1 була повідомлена про звільнення з роботи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України, а саме за прогул без поважних причин.

Однак, вказане звільнення є незаконним з огляду нате, що адміністрацією школи не були дотримані вимоги ст. 149 КЗпП України. Так, у листі № 25 від 19.02.2018 року, який позивачці було надано для ознайомлення 20.02.2018 року, встановлено 14 календарних днів з дня отримання вказаного листа для надання пояснень. Таким чином, звільнивши позивачку 20.02.2018 року, її фактично було позбавлено права надати свої пояснення.

Також, в порушення ст.29 КЗпП України адміністрацією школи ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про її робочий час, а саме коли він починається та закінчується.

Доповідні записки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 від 19.02.2018 року містять висновок про відсутність позивачки на роботі без поважних причин. Аналогічний висновок міститься і в акті від 19.02.2018 року. Оскільки, позивачку ніхто не спитав про причини, з яких вона пішла додому, можна зробити висновок про упереджене ставлення до ОСОБА_1 , робляться передчасні висновки для її звільнення, що суперечить принципу рівності, передбаченому ст. 2 - 1 КЗпП України.

Протоколом засідання профспілкових зборів школи від 20.02.2018 року не містить чіткого формулювання про надання згоди профспілкою згоди на звільнення ОСОБА_1 . Питання про звільнення позивачки було вирішено без її участі, завчасного повідомлення, чим позбавлено можливість запросити адвоката та порушено вимог ст.43 КЗпП України.

Позивачка також зазначає, що посадова інструкція прибиральниці була підписана не нею. Однак, у ОСОБА_1 відсутні кошти на оплату відповідної експертизи з метою встановлення даного факту.

Окрім того, при вирішенні питання про накладення стягнення адміністрацією навчального закладу не було враховано положення ст.149 КЗпП України, а саме ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяння ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок та попередню роботу працівника.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити даний позов, та винести рішення, яким скасувати наказ Ужгородськ4ої ЗОШ І - ІІ ступенів № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області № 256-к від 20.02.2018 року, а також зобов`язати Ужгородську ЗОШ І - ІІ ступенів № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральниці та виплатити середній заробіток за кожний місяць вимушеного прогулу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 пояснив, що відповідно до п.1.26 рішення № 1289 ХХVІІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради вирішено назву Ужгородська загальноосвітня школа І - ІІ ступенів № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області змінити на назву - Ужгородська гімназія № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області. При цьому юридична особа залишилася та саме з кодом в ЄДРПОУ 34888475.

Окрім того, представник позивача ОСОБА_2 в судових засіданнях неодноразово уточнював позовні вимоги. Так, в останній заяві про уточнення позовних вимог, поданій до суду 27.05.2019 року, представник позивача просив суд винести рішення, яким скасувати наказ Ужгородської гімназії № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області № 256-к від 20.02.2018 року, зобов`язати Ужгородську гімназію № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді прибиральниці, а також стягнути з Ужгородської гімназії № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 123110,40грн.

Представник відповідача ОСОБА_8 надала суду відзив на позову заяву, в якому заперечила проти обставини викладених в позові. Так представник відповідача вказує на те, що ОСОБА_1 в підтвердження викладених не обставин не надано жодного належного доказу про те, що на позивачку здійснювався психологічний тиск, доказу поважності причин відсутності на робочому місці, неможливість скористатися допомогою сторонніх осіб для викладення письмово пояснень, наявність дозволу уповноваженої службової особи покинути робоче місце 19 лютого 2018 року. Подання позовної заяви свідчить про наявність у позивачки можливості викладати свої думки письмово і наявність у неї достатнього рівня грамотності для подання позовної заяви до суду, що спростовує її твердження про неможливість захищати себе у встановлений законом спосіб. Наказом № 52 по ЗОШ І-ІІ ст. № 14 Про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку на 2017 - 2018 н.р. від 28 серпня 2017 року п. 2 встановлено такий час початку робочого дня для технічних працівників та чергових вчителів - 8.30, п.4 визначено час завершення робочого дня - 17.00., про що позивачці було відомо, що підтверджується її підписом у вказаному наказі.

Однак, 19.02.2018 року, без будь - яких поважних причин (доказів таких на даний час не представлено ні суду, ні навчальному закладу) позивачка самовільно покинула робоче місце прибиральниці, була відсутня на робочому місці з 10.год. 30хв. до 17 год. 00 хв., що і стало підставою для її звільнення. Факт відсутності на робочому місці стверджено письмовими доказами, а саме Доповідною запискою ОСОБА_9 та Доповідна записка ОСОБА_7 , який є її безпосереднім начальником, Актом за 19.02.2018 року.

Стосовно добросовісного виконання своїх трудових обов`язків протягом 8 років, представник відповідача заперечив та зазначив у відзиві, що такі твердження позивача спростовуються Актом комісії від 28.03.2016 року, складеного у присутності позивачки про неналежне прибирання приміщень класів, вбиралень, коридорів, Доповідною запискою від 23.06.2016 року заступника директора школи - ОСОБА_9 . про відмову ОСОБА_1 дотримуватися режиму роботи і правил вічливості та субординації, актом від 26.03.2016 року про відмову ОСОБА_1 брати участь у прибиранні прилеглої до школи території під час міського суботника.

Відсутність порушень трудового законодавства під час звільнення позивачки підтверджено в тому числі результатами роботи комісії згідно з Наказу Управління освіти Ужгородської міської ради № 77 від 28.03.2018 року; про розгляд звернення депутатів Ужгородської міської ради Мандича Ю.В. та Горвата М.В. щодо звільнення з посади технічного працівника ОСОБА_1 .

Окрім того, представник відповідача у відзиві зазначає про помилкове твердження ОСОБА_1 про те, що її відсутність на робочому місці не завдала шкоди навчальному закладу, оскільки, під час карантину заклад повинен приділену підвищену увагу протиепідемічним заходам, серед яких чистота та ретельне прибирання, так як здоров`я працівників закладу так само підлягає охороні, як і здоров`я учнів .

А тому, представник відповідача просила відмовити в задоволенні даного позову.

Позивачка ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити даний позов в повному обсязі.

Представники відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечили з мотивів наведених у відзиві, просили суд відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що вона працює в Ужгородській гімназії № 14 викладачем початкових класів та класним керівником. Свідок пояснила, що 19.02.2018 року вона бачила ОСОБА_1 на робочому місці з 09год. по 10год. ранку, після чого вона самовільно залишила своє робоче місце, нікого не повідомивши. Свідок була присутня на профспілкових зборах 20.02.2018 року, де були присутні також позивачка ОСОБА_1 із родичкою ОСОБА_13 , директор школи, заступник директора та інші колеги. На вказаних зборах було встановлено факт, що ОСОБА_1 пішла з роботи 19.02.2018 року і не повідомила осіб, яким вона підпорядкована. Окрім того, свідок пояснила, що ОСОБА_1 недобросовісно виконувала покладені на неї обов`язки, не хотіла займатися прибиранням кабінетів, миттям вікон, мала постійні конфлікти з дітьми.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що вона працює в Ужгородській гімназії № 14 викладачем початкових класів та класним керівником. Свідок пояснила, що 19.02.2018 року прийшла на роботу близько 10год. 00хв. і ОСОБА_1 того дня вона на роботі не бачила. Наступного дня, позивачка також не вийшла на роботу і ОСОБА_14 пішла до неї додому, де вона розмовляла з родичкою ОСОБА_1 - ОСОБА_13 , яка їй повідомила, що 19.02.2018 року позивачка пішла додому, оскільки почувала себе погано. На профспілкові збори школи, що відбулися 20.02.2018 року було запрошено позивачку разом із ОСОБА_13 , оскільки та вміє писати і читати. Так, свідок пояснила, що позивачка була присутня на профспілкових зборах разом із ОСОБА_13 . Позивачка на зборах пояснювала директору школи, що вона пішла з роботи у зв`язку з тим, що погано себе почувала, однак до лікаря вона не зверталася. Також свідок ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_1 погано виконувала свою роботу, у зв`язку з чим, до неї були постійні зауваження, часто були конфліктні ситуації з дітьми. Окрім того, свідок пояснила, що твердження ОСОБА_1 про те, що вона не вміє писати і читати не відповідають дійсності, так як вона відвідувала проект Школа для дорослих , організований при гімназії, де її навчали письменності, вона здійснювала самостійні завдання, а саме писала тексти під диктовку. Також свідок ОСОБА_14 пояснила, що жодної дискримінації з боку школи до позивачки, яка є ромської народності, не було, оскільки після її звільнення на посаду прибиральниці було взято на роботу особу, яка також є ромської народності.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 пояснив, що він є директором первинної профспілкової організації та чоловіком директора школи ОСОБА_5 . Свідок пояснив, що ОСОБА_1 недобросовісно виконувала покладені на неї обов`язки, у зв`язку з чим неодноразово було складено відповідні акти. На профспілкових зборах, які відбулися 20.02.2018 року, була присутня позивачка ОСОБА_1 та її родичка ОСОБА_16 , яка надавала допомогу позивачці, оскільки вміє читати і писати.

Заслухавши пояснення позивачки, представника позивачки, представників відповідача, покази свідків, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд доходить наступного висновку.

По справі встановлено, що 20.02.2018 року ОСОБА_1 звільнено з прибиральниці Ужгородської загальноосвітньої школи І - ІІ № 14 на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Обгрунтовуючи даний позов, позивачка вказувала на те, що нею не було допущено жодного порушення трудової дисципліни, грубого порушення трудових обов`язків, а тому звільнення є незаконним.

Однак, суд критично розцінює дані твердження позивача з огляду на наступне.

Статтею 3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно вимог ст.142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

З наявної в матеріалах справи Посадової

В матеріалах справи наявна Посадова інструкції прибиральниці школи ОСОБА_1 , затверджена наказом УЗОШ І - ІІ ст. № 14 ОСОБА_5 від 01.09.2014 року № 66.

Так, згідно розділу ІІ Посадової інструкції прибиральниця службових приміщень виконує наступні обов`язки: прибирає і утримує в належному стані приміщення школи, прилеглу до неї територію, горище, туалети; проводить сезонну підготовку приміщень; здійснює біжучий ремонт приміщення школи і шкільних будівель; забезпечує чергування під час занять згідно розкладу дзвінків.

Згідно п.3.1 Посадової інструкції усі приміщення школи підлягають щоденному вологому прибиранню: протирка підвіконників, шаф, столів, парт, миття класних дошок, протирання панелей, дверей, вікон.

Пунктом 5.1 Посадової інструкції затверджено відповідальність прибиральниці, а саме за невиконання, або неналежне виконання без поважних причин правил внутрішнього трудового розпорядку школи і інших локальних нормативних актів, посадових обов`язків прибиральниця несе матеріальну відповідальність і порядку і в межах, визначених трудовим або цивільним законодавством.

Окрім того, п.6.1 Посадової інструкції встановлено, що прибиральниця працює в режимі нормованого робочого дня за графіком роботи, складеним виходячи з 40-годинного робочого тижня і затвердженим директором школи.

Судом встановлено, що позивачка була ознайомлена належним чином із вказаною Посадовою інструкцією, про що стоїть відповідний підпис ОСОБА_1 .

З наявної в матеріалах справи копії Наказу по Ужгородській ЗОШ І - ІІ ст. № 14 від 28.08.2017 року Про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку на 2018 - 2018 н.р. вбачається, що для технічних працівників встановлено початок робочого часу о 08.30 год. та визначено час завершення робочого часу - 17.00 год.

Суд констатує, що позивачка ОСОБА_1 була ознайомлена із вказаним наказом, про що стоїть підпис останньої у даному наказі.

Даний факт спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що її не було повідомлено належним чином про початок та закінчення робочого часу протягом робочого дня.

Окрім того, суд вважає, що обставина зазначена позивачкою про те, що вона не підписувала даного наказу є такою, що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 в підтвердження її не було додано жодного належного доказу та є такою, що суперечить відомостям, наявним в матеріалах справи.

16.02.2018 року директором школи ОСОБА_5 було видано Наказ № 9 по Ужгородській ЗОШ І - ІІ ст. № 14 Про зупинення навчального процесу та протиепідемічні заходи .

Так, п.2 вказаного Наказу передбачено забезпечення виконання заходів Комплексного плану профілактичних заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню грипу та гострий респіраторних вірусних інфекцій у сезон захворюваності 2017/2018 років, затвердженого розпорядженням міського голови від 15.09.2017 року № 375 Про забезпечення заходів щодо профілактики ГРВІ та грипу в сезон 2017 - 2018 років (лікар, медсестра, прибиральниця).

З наявної в матеріалах справи копії Доповідної записки від 19.02.2018 року ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , позивачка ОСОБА_1 була відсутня 19.02.2018 року на роботі без поважних причин у період часу із 10год. 30хв. по 17год. 00хв.

19.02.2018 року було складено Акт про відсутність на робочому місці прибиральниці ОСОБА_1 , який було підписано заступником директора школи ОСОБА_17 та учителями школи ОСОБА_9 ,

ОСОБА_19 подальшому, 19.02.2018 року за вих. № 25 адміністрацією Ужгородської ЗОШ І - ІІ ст. № 14 було складено листа на ім`я ОСОБА_1 , в якому останню запропоновано протягом 14 календарних днів з дня отримання листа у будь - яких спосіб повідомити адміністрацію школи про причини відсутності на роботі. Також у вказаному листі зазначено, що у разі відсутності пояснень відсутність на робочому місці буде кваліфіковано як прогул без поважних причин та можливе звільнення з посади прибиральниці школи на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

З даним листом позивача було ознайомлено 20.02.2018 року.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

З наявного в матеріалах справи Акту про відмову надати письмові пояснення від 20.02.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 було повідомлено про зобов`язання надати письмові пояснення, однак, такі остання відмовилася надати такі пояснення.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Обгрунтовуючи даний позов ОСОБА_1 вказує на те, що 19.02.2018 року вона прибула на роботу близько 07год. 30хв. Проробивши всю роботу, та переконавшись в чистоті всіх приміщень, ОСОБА_1 з дозволу залишила робоче місце та близько 10год. 30хв. пішла додому через погане самопочуття.

Таким чином, позивачкою ОСОБА_1 не заперечується факт відсутності на роботі 19.02.2018 року у період часу з 10год. 30хв. по 17 год. 00хв.

Згідно п.1.2 Посадової інструкції прибиральниця підпорядковується безпосередньо завгоспу та директору школи.

Однак, суд констатує, що позивачкою ОСОБА_1 ані відповідачу, ані суду не було надано жодного належного доказу про поважність відсутності на роботі протягом зазначеного вище часу. Окрім того, позивачка не зазначала з дозволу якої уповноваженої особи, якій ОСОБА_1 безпосередньо підпорядковується, вона залишила робоче місце.

Також, на запитання суду представником позивача було надано пояснення, що такі підтверджуючі документи відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що ОСОБА_1 не було повідомлено керівництво про виникнення обставин, пов`язаних із здоров`ям останньої, що призвело до відсутності позивачки без поважних причин на роботі більше трьох годин протягом робочого дня.

Також суд вважає, що слід зазначити, що відповідно до частини першою статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведене лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 247 КЗпП України виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Пунктом 10 частини першої статті 38 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Згідно вимог ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статтями 43 і 43-1 КЗпП України. Установивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Так, судом встановлено, що відповідно до протоколу № 2 засідання профспілкових зборів ЗОШ І -ІІ ст. № 14 від 20.02.2020 року, де було заслухано голову ППО ОСОБА_15 щодо скарги адміністрації школи на неодноразове самовільне виконання прибиральницею школи ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків та пояснення від директора щодо згоди профспілки на припинення трудових відносин із лісником трудової дисципліни ОСОБА_1 , прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральниці Ужгородської ЗОШ І - ІІ ст. № 14 на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.

В подальшому, було видано наказ від 20.02.2018 року за № 256-к Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 , а саме ОСОБА_1 звільнено роботи 20 лютого 2018 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України внаслідок прогулу без поважних причин.

Суд критично розцінює твердження ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 проте, що позивачка була відсутня на зборах профспілкових зборів ЗОШ І - ІІ № 14, де було вирішено питання про її звільнення, оскільки такі спростовуються показами допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Стосовно твердження позивачки та її представника проте, що при застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення не враховано положення стаття 149 КЗпАП України, суд констатує наступне.

Згідно приписів ч.3 ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідно до п.22 вищезазначеної Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарні стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Так, судом встановлено, що твердження позивачки про добросовісне виконання своїх трудових обов`язків протягом 8 років спростовується наявними в матеріалах справи Актом комісії від 28.03.2016 року, складеного у присутності позивачки про неналежне прибирання приміщень класів, вбиралень, коридорів, Доповідною запискою від 23.06.2016 року заступника директора школи - ОСОБА_9. про відмову ОСОБА_1 дотримуватися режиму роботи і правил вічливості та субординації, актом від 26.03.2016 року про відмову ОСОБА_1 брати участь у прибиранні прилеглої до школи території під час міського суботника.

Також, суд погоджується із запереченнями представника відповідача стосовно помилкового твердження ОСОБА_1 про те, що її відсутність на робочому місці не завдала шкоди навчальному закладу, оскільки, під час карантину заклад повинен приділену підвищену увагу протиепідемічним заходам, серед яких чистота та ретельне прибирання, так як здоров`я працівників закладу так само підлягає охороні, як і здоров`я учнів .

Таким чином, ОСОБА_1 було звільнення з посади прибиральниці за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин та неподання документів, які б підтверджували об`єктивні причини не перебування на роботі.

Таким чином, при застосуванні до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, судом не встановлено порушення такого порядку, передбаченого ст. 149 КЗпП України.

Згідно вимог ст.2-1 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Обгрунтовуючи даний позов, представник позивача ОСОБА_2 також вказував на те, що у звільнені ОСОБА_1 вбачається упереджене ставлення до позивачки, робляться передчасні висновки для її звільнення, що суперечить принципу рівності, передбаченому ст.2-1 КЗпП України.

Однак, на запитання суду в судовому засіданні, в чому полягає дискримінація та порушення принципу рівності відносно ОСОБА_1 , представником позивача було надано пояснення про упередження до позивачки у зв`язку з тим, що вона є особою ромської народності.

Однак, суд констатує, що вказане твердження представника позивача спростовується показами свідка ОСОБА_14 , яка пояснила, що після звільнення ОСОБА_1 з посади прибиральниці, на робоче місце було прийнято іншу особу, яка також є особою ромської народності.

З огляду на вищевикладене, суд вважає недоведеним факт упередженого ставлення до ОСОБА_1 , порушення принципу рівності, передбаченого ст.2-1 КЗпП України та прояву прямої дискримінація, яка характеризується як намір дискримінувати ОСОБА_1 , яка є особою ромської народності.

У відповідності до ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно вимог ст.80 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідивши надані сторонами докази в підтвердження своїх вимог та заперечень, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 було допущено прогул на роботі більше трьох годин (доказів протилежного суду не надано), звільнення позивачки відбулося з дотриманням всіх вимог чинного законодавства, обставини, на якій посилається ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження, а тому в суд приходить до переконання, що в задоволенні даного позову слід відмовити.

Згідно вимог ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 3, 40, 43, 139, 142, 149 КЗпП України, п. 22, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06 листопада 1992 рокуст.ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Ужгородської гімназії № 14 Ужгородської міської ради Закарпатської області про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко