Рішення

від 11.06.2020 по справі 804/17259/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2020 року Справа № 804/17259/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБоженко Н.В. за участі секретаря судового засіданняТрошиної А.С. за участі: представника позивача представника відповідача 1 представника відповідача 2 Портянко Г.А. Єфіменко О.П. Дерновського М.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу №804/17259/14 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алвалім (далі - ТОВ Алвалім , підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до із позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, в якому позивач, з урахуванням уточнень, просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168 грн.;

-стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" узгоджену суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 16 720 168 грн.;

-стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" пеню у розмірі 1 305 547, 36 грн. за прострочення погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168 грн. за 190 дні - з 22.07.2014 р. по 27.01.2015 р.

Позовні вимоги ТОВ Алвалім обґрунтовані тим, що позивач в порядку приписів п. 200.7, п. 200.8 ст.200 Податкового кодексу України подав до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська податкові декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, які відображені у цих податкових деклараціях, у загальному розмірі 16 720 168, 00 грн. Позивач стверджує, що Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська після отримання вказаних заяв та декларацій провела перевірки для визначення достовірності нарахування в них вказаного бюджетного відшкодування, за результатами яких відповідачем 1 були винесені податкові повідомлення-рішення від 29.09.2011 р. за №0000972305 та №0000942305, у відповідності до яких ТОВ Алвалім відмовлено у бюджетному відшкодуванні з податку на додану вартість на загальну суму 16 720 168,00 грн. Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до суду та за результатами судового розгляду спірні податкові повідомлення-рішення були визнані протиправними та скасовані у відповідності до постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011р. по справі №2а/0470/12800/11, яка була залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 р., про що Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська відомо, проте, інспекція не виконала приписи п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України та не подала до Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача. Оскільки відповідач 2 згідно п.п.4.5 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011р., здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, то належним способом захисту порушеного у даному випадку права позивача є саме вимога про стягнення відповідної суми податку на додану вартість з бюджету на рахунок позивача. Крім того, позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім пеню у розмірі 1 305 547, 36 грн. за прострочку погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168, 00 грн. за 190 дні - з 22.07.2014 р. по 27.01.2015 р.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 804/17259/14 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Ількову В.В.

За результатами розгляду адміністративної справи №804/17259/14 за вищезазначеним позовом 28 січня 2015 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом (головуючий суддя - Ільков В.В.) винесено постанову, якою позовні вимоги ТОВ Алвалім задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168 гривень. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Зазначену постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду оскаржено в апеляційному порядку.

14 квітня 2015 р. Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено ухвалу по справі №804/17259/14, у відповідності до якої апеляційні скарги ТОВ Алвалім , Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишено без задоволення, а оскаржувану постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду - без змін.

Не погодившись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ Алвалім та Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області оскаржили вищезазначені постанову та ухвалу судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

В подальшому позивач звернувся із заявою про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Жовтневому району м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168 грн., стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім узгоджену суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 16 720 168 грн. з огляду на те, що органом Державного казначейства України перераховано спірну суму бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ТОВ Алвалім .

03 грудня 2019 р. за результатами розгляду касаційної скарги підприємства Верховним Судом було прийнято постанову по справі №804/17259/14, якою суд касаційної інстанції постановив:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Алвалім про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо ненадання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області після завершення судового оскарження висновків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168 грн., стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алвалім узгодженої суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 16 720 168 грн. задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 в цій частині визнати нечинними та провадження у справі в цій частині закрити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Алвалім задовольнити частково.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Алвалім пені у розмірі 1 305 547, 36 грн. за прострочення погашення заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168 грн. за 190 днів - з 22.07.2014 по 27.01.2015 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції .

27 січня 2020 р. адміністративна справа №804/17259/14 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду та у зв`язку з повторним автоматизованим перерозподілом була передана на розгляд судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 р. суд ухвалив прийняти до свого провадження адміністративну справу №804/17259/14 за позовом ТОВ Алвалім до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про стягнення коштів. Розгляд адміністративної справи №804/17259/14 призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Крім того, в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 р. по справі №804/17259/14 суд допустив процесуальне правонаступництво та здійснив заміну первинних відповідачів по справі №804/17259/14 на їх правонаступників, а саме: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області та Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

24 лютого 2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому відповідач 2 заперечив проти заявлених ТОВ Алвалім позовних вимог та виклав посилання на норми Положення "Про Державну казначейську службу України" №215 від 15.04.2015 р., Податкового кодексу України, Порядку взаємодії органів Державної фіскальної служби України та органів Державної казначейської служби України у процесі судового розгляду та виконання рішень суду про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, або стягнення митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №343 від 09.03.2016 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.04.2016 р. за №496/25626) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 р.

В ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2020 р. по справі №804/17259/14 суд, зокрема, встановив відповідачам строк для подання відзивів на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Водночас, відзив на позовну заяву було подано лише Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

З огляду на викладене, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 березня 2020 р. суд ухвалив розглядати справу №804/17259/14 за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Окрім того, у даній ухвалі суд запропонував ТОВ Алвалім надати до суду пояснення із деталізованим розрахунком пені з урахуванням змін облікової ставки Національного банку України за весь період заборгованості, а також витребував від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:

-письмові пояснення або заперечення щодо розрахованої ТОВ Алвалім у відповідності до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) пені;

-докази отримання контролюючим органом ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.07.2014 р. по справі №2а/0470/12800/11.

10 квітня 2020 р. до суду надійшли від представника позивача додаткові пояснення, в яких останній зазначив, що з урахуванням положень п.п. 56.17.5 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України процедура судового оскарження позивачем у справі №2а/0470/12800/11 податкових повідомлень-рішень від 29.09.2011 р. №0000972305 і №0000942305 завершилась 21.07.2014 р. (дата набрання законної сили рішення суду у справі та з огляду на участь представника відповідача 1 у судовому засіданні), тому позивач вважає, що саме з цієї дати має бути обраховано визначений п. 200.12 і п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України п`ятиденний строк для подання органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню на користь ТОВ Алвалім з бюджету. При цьому, позивач зауважив, що 30.12.2015 р. ним отримано суму бюджетного відшкодування ПДВ по відповідним деклараціям у розмірі 16 234 790, 00 грн., а 26.02.2016 р. позивачем було отримано бюджетне відшкодування ПДВ по відповідним деклараціям у розмірі 485 378, 00 грн. Враховуючи викладене, позивач зазначає, що з 27.07.2014 р. своєчасно невідшкодована сума ПДВ у розмірі 16 720 168, 00 грн. по податковим деклараціям позивача за грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року вважається заборгованістю бюджету з відшкодуванню ПДВ, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Так, позивач зауважує, що періодом протягом якого слід вирахувати пеню з рахуванням облікових ставок НБУ є період з 27.07.2014 року о 26.01.2015 року (сума пені 1 326 161, 27 грн.) та зазначає, що відповідна пеня має бути стягнута з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 р. суд ухвалив відкласти підготовче засідання з розгляду адміністративної справи №804/17259/14.

13 травня 2020 р. до суді надійшли від представника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області додаткові пояснення, в яких останній заперечив проти заявлених ТОВ Алвалім до суду позовних вимог та посилався на прийняті судом рішення у справах №804/17259/14, №804/5807/15, №804/7640/15 та обставини їх виконання. Також представник відповідача 1 зауважив, що позивачем отримано суму бюджетного відшкодування по податковим деклараціям за січень - лютий 2011 року у сумі 16 234 790 грн. ат 29.02.2016 року отримано суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року у сумі 485 378 грн., також за рішенням суду від 28.01.2015 р. на рахунок позивача 08.12.2017 р. відшкодовано в сумі 4 701 420, 88 грн. за період 27.01.2015 р. - 30.12.2015 р. зазначена сума пені відшкодована без розрахунку. Представник відповідача 1 вказав, що у п. 200-23 ст. 200 Податкового кодексу України не визначено коло осіб, що повинні нарахувати пеню, зобов`язання органу державного казначейства перераховувати пеню на користь платника податків й не може, на думку відповідача 1, ґрунтуватись на нормах цієї статті. При цьому, представник відповідача 1 зауважив, що Податковий кодекс України не встановлює обов`язок перерахування відсотків на користь платника, а законами України Про Державний бюджет України за 2015-2019 роки не передбачено видатки бюджету на відшкодування відсотків нарахованих на суму бюджетної заборгованості з ПДВ. Враховуючи викладене, відповідач 1 вважає, що на теперішній час відсутні правові механізми щодо здійснення нарахування та погашення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ та здійснення перерахування платнику податку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні від 11 червня 2020 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні від 11 червня 2020 р. проти задоволення позову заперечували, посилаючись на відзив на позовну заяву та надані до суду додаткові пояснення, у зв`язку з чим у задоволенні позовної заяви просили відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ Алвалім (код ЄДРПОУ 33275679) було заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року у загальному розмірі 16 720 168, 00 грн., у зв`язку з чим працівниками Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку по декларації з ПДВ за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, яке виникло за рахунок задекларованого від`ємного значення ПДВ.

Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок відшкодування податку на додану вартість управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Немченко О.В. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Алвалім з питань достовірності суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 458 378, 00 грн. по декларації за грудень 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.11.2010 р. по 31.11.2010 р., в сумі 6 496 117, 00 грн. по декларації за січень 2011 р., яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., в сумі 9 738 673, 00 грн. по декларації за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за наслідками якої фахівцем податкового органу складено Акт №0004690 (3584/23-5/33275679) від 21 вересня 2011 р.

В ході вказаної вище перевірки податковим органом були встановлені порушення п.п. 7.7.2 п.7.7. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість в частині завищення бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за грудень 2010 року у розмірі 458 378, 00 грн., порушення абз. 2 п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України - в частині завищення суми ПДВ заявленої до відшкодування по деклараціям з ПДВ: за січень 2011 року у розмірі 6 496 117, 00 грн., лютий 2011 року у розмірі 9 738 673, 00 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що у періоді, що перевірявся, згідно контракту VTT/09K/UK.R/001/MA від 21.11.2008 р. з компанією TESLA, joint -stock company позивачем було придбано устаткування для прийому та передачі радіосигналу цифрова Еvolution Series GHz для організації цифрових магістральних потоків зв`язку, цивільного використання. Вищевказане устаткування отримано підприємством по імпортним контрактам у листопаді 2010 року на суму 25 716 338, 16 грн. та у грудні 2010 року на суму 57 610 673,67 гривень. Згідно бухгалтерських регістрів устаткування було оприбутковане позивачем на 15 рахунку Капітальні інвестиції . У періоді, що перевірявся, були проведені монтажні роботи устаткування та отримана підприємством проектна документація на провадження на території України Microwave Networks та оприбутковано у грудні 2010 року на 15 рахунок у розмірі 52 734 963, 90 грн. На день підписання акта перевірки вищевказані устаткування не введені в експлуатацію та відповідно не оприбутковані на 10 рахунку Основні засоби . Станом на 28.02.2011 р. на рахунку 15 дебетове сальдо складає у розмірі 136 113 696, 07 грн. Загальний обсяг оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців які передують заявленій до відшкодування сумі ПДВ по декларації за січень 2011 року складають 843 843, 00 грн., відповідно по декларації за лютий 2011 року 870 808, 00 грн. Відповідно до абзацу 2 пункту 200.5 статті 200 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

29 вересня 2011 р. на підставі вищезазначеного Акту Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська були сформовані:

- податкове повідомлення-рішення №0000942305, яким ТОВ Алвалім зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 378, 00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000972305, яким ТОВ Алвалім відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 234 790, 00 грн.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Алвалім оскаржило їх у судовому порядку (адміністративна справа №2а/0470/12800/11).

За результатами розгляду адміністративної справи №2а/0470/12800/11 Дніпропетровським окружним адміністративним судом винесено постанову від 01.11.2011 р., якою позов ТОВ Алвалім задоволено частково та постановлено визнати протиправними та скасовувати податкові повідомлення-рішення №0000942305 від 29.09.2011 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, яким ТОВ Алвалім зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 378, 00 грн. та №0000972305 від 29.09.2011 р., яким ТОВ Алвалім відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 234 790, 00 грн., а у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. по справі №2а/0470/12800/11 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Алвалім .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 р. постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. залишено в силі.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 15.12.2017 р.), постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, судове рішення у справі №2а/0470/12800/11, яким визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000942305 від 29.09.2011 р. Державної податкової служби у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, яким ТОВ Алвалім зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 378, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000972305 від 29.09.2011 р., яким ТОВ Алвалім відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 234 790, 00 грн., є таким, що набрало законної сили - 21.07.2014 р.

Згідно із приписами п. 200.15. ст. 200 Податкового кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Так, у зв`язку із скасуванням податкових повідомлень-рішень №0000942305 від 29.09.2011 р. та №0000972305 від 29.09.2011 р. у податкового органу виник обов`язок щодо подачі до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету у загальному розмірі 16 234 790, 00 грн.

Разом з тим, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, всупереч приписам п.200.15. ст.200 Податкового кодексу України, протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, не подала органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області), висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Такий висновок, відповідачем 1 не готувався і не надсилався, що ним визнається.

При цьому, жодних поважних причин не направлення такого висновку до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області податковим органом не зазначено.

За таких обставин, бездіяльність Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області висновку відносно сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ Алвалім за грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року у загальному розмірі 16 234 790, 00 грн. є протиправною.

Вищенаведені обставини були встановлені Верховним Судом під час перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій по справі №804/17259/14 в касаційному порядку, що також відображено у постанові Верховного Суду у даній справі від 03.12.2019 р., в якій також зазначено щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ Алвалім про стягнення пені за прострочення погашення заборгованості з відшкодування ПДВ в контексті того, що нарахування пені здійснюється з дати надання висновку.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на зміст постанови Верховного Суду від 03.12.2019 р. по справі №804/17259/14, спірним в рамках даної справи залишилось питання щодо обставин початку періоду нарахування пені, обґрунтованості визначеного позивачем періоду нарахування пені та правильності здійсненного позивача розрахунку пені.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері бюджетного відшкодування податку на додану вартість врегульовані Податковим кодексом України.

У підпункті 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення правовідносин) надано визначення поняттю бюджетне відшкодування , згідно з яким це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із пунктами 200.7, 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України).

У відповідності до підпункту б пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Абзацом 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно із пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Як встановлено судом, ТОВ Алвалім подано заяву про бюджетне відшкодування в розмірі 16 720 168, 00 грн.

Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, за підсумками якої податковим органом був складений Акт №0004690 (3584/23-5/33275679) від 21 вересня 2011 р.

На підставі даного акту Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська сформовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення №0000972305 від 29.09.2011 р., яким ТОВ Алвалім відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 234 790, 00 грн.

Не погодившись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ Алвалім оскаржило їх у судовому порядку (адміністративна справа №2а/0470/12800/11).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. в адміністративній справі №2а/0470/12800/11 позов ТОВ Алвалім задоволено частково та постановлено визнати протиправними та скасовувати податкові повідомлення-рішення №0000942305 від 29.09.2011 р. Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, яким ТОВ Алвалім зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 485 378, 00 грн. та №0000972305 від 29.09.2011 р., яким ТОВ Алвалім відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 234 790, 00 грн., а у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. по справі №2а/0470/12800/11 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ Алвалім .

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2014 р. постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2012 р. скасовано, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. залишено в силі.

Відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на час ухвалення судових рішень у справі №2а/0470/12800/11) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п`ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. по справі №2а/0470/12800/11 набрала законної сили - 21.07.2014 р.

Наслідки набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі на час ухвалення судових рішень у справі №2а/0470/12800/11 визначались статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, згідно із приписами частин 1, 5 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Крім того, частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на день розгляду даної справи) встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. по адміністративній справі №2а/0470/12800/12, зокрема, було визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №0000972305 від 29.09.2011 р., тим самим підтверджено правомірність заявленого позивачем бюджетного відшкодування у розмірі 16 237, 790, 00 грн.

Зазначена обставина є встановленою і не підлягає повторному доведенню у даній справі.

Наслідком набрання законної сили судовим рішенням про скасування рішення податкового органу, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування, відповідно до абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції станом на час виникнення правовідносин) мало б бути подання податковим органом органу казначейства висновку про відшкодування позивачу зазначеної суми бюджетного відшкодування та перерахунок цієї суми на рахунок платника податків органом казначейства.

Натомість, як встановлено судом, відповідачами після набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. по справі №2а/0470/12800/11 було допущено протиправну бездіяльність і не проведено виплату позивачу суми бюджетного відшкодування.

Визначаючись щодо способу захисту права позивача на отримання належного йому бюджетного відшкодування, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 5 Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб (ніж передбачено іншими пунктами цієї норми Кодексу) захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, закон зобов`язує суд, виходячи із завдання адміністративного судочинства, обрати такий спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який би був найбільш ефективним та не суперечив закону.

При цьому наведені норми Кодексу адміністративного судочинства України не обмежують суд у виборі певного способу захисту, а, навпаки, дозволяють суду з усіх можливих законних способів захисту обрати найбільш ефективний на думку суду, виходячи з суті порушеного права, обставин, що склались, та характеру правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 р. затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з пунктом 23 якого стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби.

Таким чином, наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов`язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд зважає й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05 квітня 2005 року).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Згідно частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. В силу частини 5 цієї ж статті Конституції кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

З огляду на гарантоване статтею 55 Конституції України право особи захищати свої права будь-яким, не забороненим законодавством способом, з урахуванням наявності у чинному законодавстві механізму стягнення коштів з державного бюджету на підставі судового рішення, вимог статті 13 Конвенції щодо ефективності правового захисту, практики Європейського суду з прав людини, суд вважає, що позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення нарахованої на неї пені.

Обрання іншого способу захисту, зокрема, шляхом зобов`язання відповідачів суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії, ухвалити певні рішення не гарантує беззаперечного відновлення прав позивача в майбутньому, оскільки такі дії, рішення суб`єкти владних повноважень повинні були вчинити (прийняти) і без постановлення судового рішення, в силу вимог закону, але вчинені (прийняті) не були.

Так, питання нарахування пені на бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість врегульовано пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Згідно даної норми Кодексу суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зазначена норма Кодексу гарантує право платника податків на отримання матеріальної компенсації у зв`язку з невчасним проведенням бюджетного відшкодування суб`єктами владних повноважень, заявленого відповідно до закону.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неможливості практичного застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України через відсутність законодавчо встановленого механізму нарахування, обліку та сплати пені за порушення строків бюджетного відшкодування.

Пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України містить усі необхідні складові для розрахунку розміру пені та його відшкодування. Зокрема, зазначено час початку і час закінчення її нарахування, її розмір, особу, на користь якої проводиться виплата, і джерело виплати.

Зазначена норма Податкового кодексу України не містить будь-яких посилань щодо необхідності прийняття органами державної влади підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на її реалізацію, а отже ця норма Кодексу є нормою прямої дії, обов`язковою для виконання суб`єктами владних повноважень.

Зазначене підтверджується постановою Верховного Суду України від 03.06.2014 р. по справі №21-131а14, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017 р. по справі №820/7647/14.

Також наявний і законодавчо встановлений механізм стягнення цієї пені, а саме, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 р.

Щодо дати початку перебігу строку нарахування пені суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення правовідносин), платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За приписами пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України - якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Податкове повідомлення-рішення податкового органу, яким позивачу було зменшено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, скасовано судовим рішенням, що набрало законної сили.

Тобто, встановлено відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства, правильність формування ним сум бюджетного відшкодування ПДВ, відсутність підстав для зменшення сум бюджетного відшкодування, що згідно з положеннями статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України є обставиною для звільнення від доказування.

В той же час, Податковий кодекс України визначає загальні принципи узгодження грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом.

Так, відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовуються повідомлення-рішення органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, вказані норми права пов`язують виникнення тих чи інших юридично значимих фактів з набранням судовим рішенням законної сили. При цьому, рішення судів апеляційної та касаційних інстанцій набирає законної сили з моменту його проголошення.

Таким чином, сума, заявлена до бюджетного відшкодування, набуває статусу бюджетної заборгованості саме з моменту набрання судовим рішенням про скасування податкового повідомлення-рішення законної сили.

У даному випадку судове рішення, яким скасоване відповідне податкове повідомлення-рішення по пов`язаній справі, набрало законної сили 21.07.2014 р.

А отже, виходячи саме з цієї події слід обчислювати строки проведення бюджетного відшкодування та обрахунку пені за їх порушення.

Згідно абзацу 2 пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення правовідносин) після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

З урахуванням вимог п. 200.13, п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України: моментом набуття бюджетним відшкодуванням статусу заборгованості - є наступний день після спливу встановлених податковим законодавством строків на направлення контролюючим органом висновку та перерахування органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника податку у банку, що його обслуговує.

Таким чином, після набрання законної сили постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 р. по справі №2а/12800/11 (зокрема, 21.07.2014 р.) податковий орган зобов`язаний був протягом п`яти робочих днів (з 22.07.2014 р. по 28.07.2014 р.) сформувати та направити органу казначейства висновок про бюджетне відшкодування, а орган казначейства протягом п`яти робочих днів (з 29.07.2014 р. по 04.08.2014 р.) зобов`язаний був перерахувати дану суму бюджетного відшкодування позивачу.

Таким чином, початок нарахування пені на суму бюджетного відшкодування припадає на 05 серпня 2014 р.

Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, на суму бюджетної заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно даної норми Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Зазначена норма гарантує право платника податків на отримання матеріальної компенсації у зв`язку з невчасним проведенням бюджетного відшкодування суб`єктами владних повноважень, заявленого відповідно до закону.

Доводи ж відповідача 1 про відсутність установленого механізму нарахування пені на суму бюджетної заборгованості не заслуговують на увагу, адже таке нарахування здійснюється в силу Закону, зокрема пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, і не ставиться в залежність від наявності обставин, на які посилається контролюючий орган.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 р. по справі №818/124/17.

Також наявний і законодавчо встановлений механізм стягнення цієї пені, а саме, Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 р.

Пункт 200.23 статті 200 Податкового кодексу України містить усі необхідні складові для розрахунку розміру пені та його відшкодування. Зокрема, зазначено час початку і час закінчення її нарахування, її розмір, особу, на користь якої проводиться виплата, і джерело виплати.

При цьому, слід зауважити, що зазначена норма не містить будь-яких посилань щодо необхідності прийняття органами державної влади підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих на її реалізацію, а отже ця норма Кодексу є нормою прямої дії, обов`язковою для виконання суб`єктами владних повноважень.

Наведене підтверджується й правовою позицією Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, що викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 р. по справі №21-131а14 та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.09.2017 р. по справі №820/7647/14.

Отже, з огляду на приписи п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, на суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 Податкового кодексу України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: (сума заборгованості) х (120 % облікової ставки НБУ) : 100 х (% облікової ставки НБУ) : 100 % : 365 днів х (кількість днів прострочки).

Відповідно до постанов Національного банку України у період з 17 липня 2014 р. по 25 квітня 2017 р., облікова ставка НБУ змінювалася та становила такі розміри, а саме:

- у період з 17 липня 2014 р. по 12 листопада 2014 р. - 12,5%;

- у період з 13 листопада 2014 р. по 29 грудня 2014 р. - 14%;

- у період з 30 грудня 2014 р. по 05 лютого 2015 р. - 14%.

Таким чином, відлік пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок позивача за період починається з 05.08.2014 р. і закінчується 27.01.2015 р., та, відповідно складає 176 днів.

Розрахунок пені на заборгованість бюджету з відшкодування позивача ПДВ за період з 05.08.2014 р. по 12.11.2014 р. здійснено за вищезазначеною формулою, в результаті якого судом отримано наступні обрахування:

16 720 168, 00 грн. х 120 % : 100 % х 12, 500 % : 100 % : 365 х 100 дн. = 687 130, 19 грн. .

Отже, розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача за порушення термінів бюджетного відшкодування ПДВ за період з 05.08.2014 р. по 12.11.2014 р. (100 днів) становить 687 130, 19 грн.

Розрахунок пені на заборгованість бюджету з відшкодування позивача ПДВ за період з 13.11.2014 р. по 27.01.2015 р. здійснено за вищезазначеною формулою, в результаті якого судом отримано наступні обрахування:

16 720 168, 00 грн. х 120 % : 100 % х 14, 000 % : 100 % : 365 х 76 дн. = 584 885, 22 грн.

Отже, розмір пені, що підлягає стягненню на користь позивача за порушення термінів бюджетного відшкодування ПДВ за період з 13.11.2014 р. по 27.01.2015 р. (76 днів) становить 584 885, 22 грн.

Таким чином, загальний розмір пені за прострочення погашення заборгованості з відшкодування ПДВ у розмірі 16 720 168, 00 грн., розрахована за період з 05.08.2014 р. по 27.01.2015 р. (176 днів) становить 1 272 015, 41 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також суд вбачає за необхідне зазначити практику Європейського суду з прав людини з приводу надання оцінки всім доказам у даній справі.

Так, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04), рішення від 10 лютого 2010 року (набуло статусу остаточного 10 травня 2011 року), п. 58 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, виходячи з практики Європейського суду, під майном слід розуміти майнові права та обґрунтовані очікування того, що особа набуде певне майно. Право вимоги та отримання коштів, яке зокрема, підтверджено рішеннями судів чи нормами права становлять майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та його неотримання є порушенням цієї норми (Рішення Великої палати Бурмич та інші проти України від 12.10.2017 р.).

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, зокрема викладеної у таких рішеннях як Маркс проти Німеччини та Споронг і Лоннрот проти Швеції , доцільним є застосування механізму захисту прав справжнього власника майна - а за таких обставин втручання судових органів є виправданим.

У даному випадку суд констатує стверджувальне порушення відповідачем 1 статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до п. 21.3 ст. 21 Податкового кодексу України, шкода, завдана платнику податків неправомірним рішенням, дією чи бездіяльністю посадової особи контролюючого органу має відшкодовуватись за рахунок коштів державного бюджету та з асигнувань, передбачених для фінансування такого органу.

Слід зауважити, що ТОВ Алвалім у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені у розмірі 1 305 547, 36 грн. за прострочення погашення заборгованості з відшкодування ПДВ в сумі 16 720 168 грн. за 190 дні, а саме: за період з 22.07.2014 р. по 27.01.2015 р.

Натомість, судом встановлено, що днем початку нарахування відповідної пені є 05.08.2014 р., а, отже, період нарахування такої пені (зокрема, з 05.08.2014 р. по 27.01.2015 р.) становить не 190 днів, а 176 днів.

Враховуючи наведене, розмір пені за порушення термінів бюджетного відшкодування на 176 календарних днів становить 1 272 015, 41 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання пені на суму податку, не відшкодовану ТОВ Алвалім протягом визначеного законодавством строку, тому ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області пені, нарахованої на суму такої заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 12 лютого 2019 р. Великої Палати Верховного Суду по справі №826/7380/15.

При цьому, представниками відповідачів зауважень щодо проведеного арифметичного розрахунку розміру пені та щодо обрахованої суми пені до суду не надійшло.

Слід зауважити, що суд додатково в ухвалі від 17 березня 2020 р. по справі №804/17259/14 витребовував від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області письмові пояснення або заперечення щодо розрахованої ТОВ Алвалім пені та докази отримання контролюючим органом ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.07.2014 р. по справі №2а/0470/12800/11.

Натомість, відповідачем 1 вимоги ухвали суду не виконано й фактично у додаткових поясненнях не викладено заперечень щодо розміру розрахованої позивачем пені та періоду такого розрахунку.

За наведеного, відсутності у даній справі спору щодо правильності розрахунку пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, кількості днів прострочення та застосованої при розрахунку облікової ставки Національного банку України, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ Алвалім суми пені у розмірі 1 272 015, 40 грн.

З огляду на викладене, позовна заява ТОВ Алвалім до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення коштів - підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку статей 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду позивачем понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 4921, 00 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №49044.48.1 від 21.10.2014 р. (дата валютування - 22.10.2014 р.) на суму 4921, 00 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що позовну заяву задоволено частково, сума сплаченого позивачем судового збору за подачу позову до суду в сумі 2 361, 66 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів - суб`єктів владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" (49005, м.Дніпро, провулок Біологічний, буд. 2А, офіс 3; код ЄДРПО 33275679) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) про стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" пеню у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків повернення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 16 720 168, 00 грн. (шістнадцять мільйонів сімсот двадцять тисяч сто шістдесят вісім гривень) за 176 днів за період з 05.08.2014 р. по 27.01.2015 р. (176 днів) у розмірі 1 272 015, 41 гривень (один мільйон двісті сімдесят дві тисячі п`ятнадцять гривень сорок одна копійка).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 43145015) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" (49005, м.Дніпро, провулок Біологічний, буд. 2А, офіс 3; код ЄДРПО 33275679) сплачений судовий збір у розмірі 1 180, 83 гривень (одна тисяча сто вісімдесят гривень вісімдесят три копійки).

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвалім" (49005, м.Дніпро, провулок Біологічний, буд. 2А, офіс 3; код ЄДРПО 33275679) сплачений судовий збір у розмірі 1 180, 83 гривень (одна тисяча сто вісімдесят гривень вісімдесят три копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити, що відповідно до п. 3 розділу VI Прикінцеві положення " Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження, передбачений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжується на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення суду складений 19 червня 2020 року.

Суддя Н.В. Боженко