Рішення

від 19.06.2020 по справі 420/2558/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2558/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ Антеско (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька 5, кв.2, код ЄДРПОУ 37421149) до Одеської митниці Держмитслужби (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) та Державної казначейської служби України (адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.03.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТОВ Антеско до Одеської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019 від 19.11.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00615;

- зобов`язати Одеську митницю Держмитслужби прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ Антеско надмірно сплачені митні платежі в сумі 23327,81 грн. і подати до виконання до Державної казначейської служби України;

- стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України 34197,87 грн. збитків (шкоди), понесених ТОВ Антеско внаслідок здійснення Одеською митницею Держмитслужби неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного й протиправного рішення про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019 від 19.11.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00615.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач придбав обладнання для сушіння автомобілів після фарбування, фарбувально-сушильну камеру в розібраному стані Captain CPDE187501. З метою митного оформлення товару декларант позивача подав до Одеської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію, зазначивши код товару згідно УКТ ЗЕД 8419390090 (ставка ввізного мита 0%). За результатами здійснення контролю правильності класифікації товару та за результатами проведеного митного огляду Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019, згідно якого змінено опис товару з обладнання для сушіння автомобілів після фарбування, фарбувально-сушильну камеру в розібраному стані Captain CPDE187501 на фарбувально-сушильна камера… та призначено код товару згідно УКТ ЗЕД - 8424890000 (ставка ввізного мита 2%). У зв`язку з чим, позивачу відмовлено у прийнятті митної декларації та оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00615 та роз`яснено право щодо випуску товару у вільний обіг за умови подання нової декларації із заповненими відповідно до рішення про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019 від 19.11.2019 року. З метою отримання товару та мінімізації витрат, що виникли в результаті тривалого зберігання товару, позивачем 21.11.2019 року подано нову митну декларацію № UА500010/2019/033262 із описом та кодом, визначеним відповідачем та відповідно із ставкою ввізного мита 2% замість 0%. Таким чином, різниця понесених позивачем митних платежів в результаті прийнятого відповідачем рішення про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019 від 19.11.2019 року замість визначених декларантом у первісній митній декларації склала - 23327,81 грн. Позивач не погоджуючись з прийнятим Одеською митницею Держмитслужби рішенням про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019 від 19.11.2019 року та виданою на його підставі карткою відмови у митному оформленні звернувся до суду з даним позовом.

30.03.2020 р. ухвалою суду позовну заяву залишено без руху.

17.04.2020 р. позивач усунув недоліки, які стали підставою залишення позову без руху.

Ухвалою суду від 22.04.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

25.05.2020 року за вх. № 20129/20 від представника Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою який полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду. Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади АРК. органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи: бездіяльності шкоди повинна бути доведена. Натомість як вбачається із позовної заяви посадові особи Одеської митниці ДМС діяли на виконання вимог Митного кодексу України, щодо правильності митного оформлення товарів що переміщуються на територію України. Такі дії є правомірними та відповідають вимогам законодавства України. Оскільки відсутня ознака неправомірності у діяннях посадових осіб Одеської митниці ДМС то право на відшкодування шкоди у ТОВ Антеско не виникає. Таким чином, Державна казначейська служба України позов не визнає, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідачем - Одеською митницею Держмитслужби отримано 04.05.2020 року ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що наявне в матеріалах справи (а.с.188).

У встановлений в ухвалі від 22.04.2020 року строк відповідачем Одеською митницею Держмитслужби відзив на адміністративний позов до суду не надано.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

03.06.2020 року за вх. № 21296/20 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України, відповідно до якої доводи відповідача викладені у відзиві є необґрунтованими та не спростовують позицію позивача викладену в позовній заяві.

03.06.2020 року за вх. № 21297/20 від представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ Антеско та Qingdao Hua Yushun Commercial Co., Ltd. укладено контракт № 01/03-2019 від 01.03.2019 року, предметом якого є постачання на територію України різноманітного обладнання для автомобільної промисловості (а.с.27-32).

Так, ТОВ Антеско згідно контракту та специфікації №3 (а.с.37) придбав у Qingdao Hua Yushun Commercial Co., Ltd. фарбувально-сушильну камеру Captain CPDE187501 вартістю 31000,00 дол. США.

З метою проведення митного оформлення товару декларантом ТОВ Алідарт до Одеської митниці Держмитслужби подано митну декларацію ІМ 40 АА № UА500010/2019/032244 (а.с.21-22), в графі 31 зазначено: обладнання для сушіння автомобілів після фарбування. Сушильна камера в розібраному стані. При цьому, в графі 33 декларантом зазначено код товару УКТ ЗЕД 8419390090.

13.11.2019 року службовими особами митниці проведено митний огляд товару, за результатами якого складений Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с.97). В пункті 8.3.4 вказано, що в результаті проведення часткового митного огляду встановлено, що товари відповідають даним, зазначеним у митній декларації.

19.11.2019 року службовими особами митниці повторно проведено митний огляд товару, за результатами якого складений Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с.98). в пункті 8.3.4. якого зазначено, що в ході проведення митного огляду було підтверджено модель зазначеного товару але згідно маркування моделі товару, камера являється фарбувально-сушильною, у зв`язку з чим виникли сумніви щодо коду товару.

За результатами огляду Одеською митницею Держмитслужби прийнято рішення про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019, згідно якого змінено опис товару з обладнання для сушіння автомобілів після фарбування, фарбувально-сушильну камеру в розібраному стані… на фарбувально-сушильна камера Captain CPDE187501 у розібраному стані та призначено код товару згідно УКТ ЗЕД - 8424890000 (а.с.25).

На підставі вищевказаного рішення відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00615 (а.с.26).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Статтею 68 МК України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частин першої-п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження органу доходів і зборів щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428 (далі - Постанова № 428).

Пунктом 2, 3 Постанови № 428 передбачено, що УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України Про Митний тариф України , що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів. УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Митний тариф України встановлюється Законом України Про Митний тариф України від 19.09.2013 № 584-VII. Статтею 1 даного закону визначено, що митний тариф України є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами: Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил: (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

Пунктом 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Разом з тим, згідно з пунктом 3 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином: (a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару; (b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати; (c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються (пункт 4 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД).

Отже, при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, його характеристик та призначення.

З метою забезпечення виконання Закону України від 19.09.2013 року № 584-VIII Про Митний тариф України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 428 Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 року № 401 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності.

Так, відповідно до Пояснень до товарної позиції 8419, яка має назву машини, обладнання промислове або лабораторне з електричним чи неелектричним нагрiванням (за винятком печей, камер та іншого обладнання товарної позиції 8514) для обробки матерiалiв шляхом змiни температури, наприклад, нагрiванням, варiнням, пiдсмажуванням, дистиляцiєю, ректифiкацiєю, стерилiзацiєю, пастеризацiєю, пропарюванням, сушiнням, випарюванням, конденсацiєю або охолодженням, крiм машин або обладнання, призначеного для використання у побутi; неелектричнi водонагрiвачi безінерційні або теплові водяні акумулятори. До цієї товарної позиції включається обладнання, призначене для нагрівання або охолодження речовини (твердої, рідкої чи газоподібної), яке виконується або для простої зміни температури, або для трансформації матеріалів, що відбуває переважно в результаті зміни температури (наприклад, для нагрівання, варіння, смаження, дистиляції, ректифікації, стерилізації, пастеризації, пропарювання, сушіння, випаровування, випарювання, конденсації чи охолодження).

Натомість, щодо товарної позиції 8424, зазначено механiчнi пристрої (з ручним керуванням або без нього) для розбризкування або розпилення рiдких чи порошкоподiбних речовин; вогнегасники, зарядженi або незарядженi; пульверизатори та аналогiчнi пристрої; пiскоструминні, пароструминнi та аналогiчнi метальні пристрої. До цієї товарної позиції включаються машини і пристрої для розкидання, розбризкування і розпилення пари, рідин або твердих матеріалів (наприклад, піску, порошків, гранул, щебеню чи металевих абразивів) у вигляді струменя, дисперсії (крапельної чи ні) чи бризок.

Як вбачається з матеріалів справи, генеральним менеджером у Qingdao Hua Yushun Commercial Co., Ltd. від 21.11.2019 року надано роз`яснення щодо технічних характеристик фарбувально-сушильної камери Captain CPDE187501, відповідно до яких вказана камера не укомплектована фарбувальним обладнанням та є лише конструкцією з певними функціями (режим фарбування та режим сушки) для проведення фарбувальних робіт та зазначив, що дана фірма не виготовляє та не комплектує фарбувальні та фарбувально-сушильні камери фарбувальним обладнанням (а.с.99).

Вказане також підтверджується інструкцією з експлуатації фарбувально-сушильної камери Captain CPDE187501 (а.с.65-80).

Судом встановлено, що 25.11.2019 року позивач звернувся до Київської торгово-промислової палати із заявою про проведення експертизи щодо визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД.

З експертного висновку № .К-1697 від 29.11.2019 року вбачається, що фарбувально-сушильної камери Captain CPDE187501 не обладнана стаціонарними механічними пристроями для розбризкування або розпилення фарби, призначена для створення температурних умов за рахунок примусової циркуляції повітря певного обсягу при заданій температурі: 20°C - для фарбування, яке здійснюється зовнішніми ручними пульверизаторами, не встановленими стаціонарно в камері, та 40-80°C - для сушки нанесеної фарби на автомобілі та їх частин. А також зазначено, що дана камера відповідає коду товару УКТ ЗЕД 8419390090 (а.с.101-102).

Отже, з наявних у справі доказів, роз`яснень Qingdao Hua Yushun Commercial Co., Ltd., інструкції з експлуатації, експертного висновку № .К-1697 від 29.11.2019 року, а також акту про проведення огляду від 13.11.2019 року, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем у МД №UA500010/2019/032244 від 12.11.2019 року товар повинен класифікуватися за кодом НОМЕР_1 .

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що прийняте Одеською митницею Держмитслужби рішення про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019 від 19.11.2019 року та картка відмова в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00615 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог зобов`язати Одеську митницю Держмитслужби прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України на користь ТОВ Антеско надмірно сплачені митні платежі в сумі 23327,81 грн. і подати до виконання до Державної казначейської служби України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що з метою випуску товару у вільний обіг, товариством з обмеженою відповідальністю Антеско подано відповідачу нову МД №UA 500010/2019/033262 від 21.11.2019 року, ставка ввізного мита 2% (а.с.23-24). Таким чином, позивачем надміру сплачено митні платежі в сумі 23327,81 грн.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо: 1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом; 2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим; 3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі; 4) митну декларацію змінено або визнано недійсною; 5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу; 6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Згідно з п. 43.3 та п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Відповідно до п. 43.5 ст. 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби при поверненні суб`єктам господарювання та/або фізичним особам коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені регулюються Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 року №643 (далі - Порядок №643).

Згідно з п.п. 1-3 Розділу 3 Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Із сукупного аналізу вказаних норм суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для здійснення повернення надмірно сплачених сум митних та інших платежів є наявність факту надмірної сплати коштів, подання платником податків заяви про таке повернення до митного органу не пізніше 1095-го від дня виникнення надміру сплаченої суми із зазначенням напрямку перерахування коштів, у зв`язку з чим, суд вважає передчасним звернення позивача до суду з вимогою про повернення коштів, без дотримання умов статті 43 Податкового кодексу України шляхом звернення до відповідного органу із заявою про повернення надміру сплаченої суми митних платежів.

Суд вважає, що у суду відсутнє право втручатися в діяльність державних органів при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, та право переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди наділені лише компетенцією перевіряти уже застосовані норми права та їх відповідність вищестоячим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Таким чином, зобов`язавши митний орган повернути позивачу надміру сплачені суми митних платежів, суд фактично бере на себе повноваження суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі), до компетенції якого, у даному випадку, віднесено розгляд заяви про повернення надміру сплаченої суми митних платежів у порядку, визначеному законодавством та право прийняти одне з кількох юридично допустимих рішень.

Частинами 4-8 Розділу ІІІ Порядку №643, визначено механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені. Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу. Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням (пункт 11 цього розділу).

Заява платника податку, висновок, завізований керівником (заступником керівника) Підрозділу, реєстри висновків за відповідними платежами, підготовлені за формами згідно з додатками 1, 2 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124, та акт звірки (у разі складання) подаються керівнику (заступнику керівника) митниці ДФС для прийняття рішення та підписання висновку і реєстрів за відповідними платежами.

Висновок реєструється в журналі реєстрації висновків про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення платежів з державного бюджету), який ведеться Підрозділом за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Митниця ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за відповідними платежами для виконання вiдповiдному органу Державної казначейської служби України (далі - орган Казначейства).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-21а14.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами 2 та 3 статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов`язані з оплатою правової допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 02.03.2020 року між позивачем ТОВ Антеско , в особі генерального директора Капшука Ігоря Михайловича та адвокатом фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги № 02/03/2020.

За умовами вказаного договору (пункти 1.1) Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що за надання правової допомоги, відповідно до даного Договору, Клієнт авансовано сплачує Адвокату гонорар у розмірі встановленому відповідно до домовленості сторін у Додатку, додатковій угоді до цього Договору та який поверненню не підлягає, окрім неможливості виконання доручення Клієнта з вини Адвоката.

Так, відповідно до пункту 1-2 Додатку № 02/03/2020 до Договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 року, гонорар Адвоката за правову допомогу з підготовки та організації подачі адміністративного позову Клієнта до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про визначення коду товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи прополку товарів, транспортних засобів комерційного призначення адміністративного суду першої інстанції, складає 13125 грн. (тринадцять тисяч сто двадцять п`ять гривень), які Клієнт сплачує Адвокату протягом 5-ти банківських днів з моменту укладання цього Додатку.

Гонорар Адвоката за згодою сторін встановлюється в розмірі 13125 грн. (тринадцять тисяч сто двадцять п`ять гривень), що включає в себе підготовку та участь у кожному судовому засіданні (судодні), що відбудеться чи буде призначене в адміністративному суді першої інстанції при розгляді справи Клієнта, незалежно від кількості та обсягу затраченого Адвокатом часу на підготовку до такого кожного судового засідання та його тривалості та незалежно від проведення чи не проведення такого призначеного судового засідання та кількості таких призначених судових засідань (судоднів) та незалежно від результату розгляду адміністративної справи Клієнта в суді першої інстанції, який Клієнт сплачує Адвокату протягом 10-ти банківських днів з моменту призначення справи Клієнта до розгляду судом першої інстанції.

Згідно банківських виписок по рахункам ТОВ Антеско від 03.03.2020 року та 20.03.2020 року на виконання умов Договору № 02/03/2020 про надання правової допомоги та Додатку №02/03/2020 до договору про надання правової допомоги від 02.03.2020 року, позивач оплатив за надання юридичну допомогу ФОП ОСОБА_1 в розмірі 13125,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що 25.03.2020 р. представником позивача подано вказаний адміністративний позов. Ухвалою суду від 30.03.2020 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. 17.04.2020 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви. Ухвалою суду 22.04.2020 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Тобто, у даному випадку, представник позивача - адвокат Соколовська А,В. участь у судових засіданнях не приймала, а лише здійснила підготовку та подачу вказаної позовної заяви.

Як вбачається з Акту № 14/05/2020 прийому-здачі наданих послуг з правової допомоги від 14.05.2020 року та детального опису наданих послуг адвокат надав позивачу наступні юридичні послуги: зустріч-консультація з Клієнтом, узгодження правової позиції; ознайомлення з наданими матеріалами Клієнта, аналіз оскаржуваних рішень, документів, позиції Клієнта у справі, витребування у Клієнта додаткових документів; вивчення нормативно-правових актів, судової практики та робота з Єдиним державним реєстром судових рішень з аналогічних справ з метою встановлення правової позиції Клієнта, у тому числі, щодо майбутнього результату розгляду справи такої категорії у суді та доцільності звернення до суду; збір доказів, написання проекту позову до Одеського митниці Держмитслужби та Державної казначейської служби України про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019 від 19.11.2019 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00615, про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення шкоди, здійснення розрахунку шкоди, узгодження проекту позову з Клієнтом, підготовка позову з додатками для сторін по справі, підготовка та організація подачі позову з додатками до нього від імені Клієнта до Одеського окружного адміністративного суду; підготовка та подання Одеського окружного адміністративного суду заяви про усунення недоліків адміністративного позову на виконання ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 року по справі № 420/2558/20.

Отже, з наданих адвокатських послуг не підтверджується надання вказаних послуг адвокатом, а тому, на думку суду, заявлена сума витрат на правову допомогу є недоведеною.

За таких обставин вимога щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення у сумі 3000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку, відповідачем Одеською митницею Держмитслужби, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ТОВ Антеско в сумі 1051,00 грн., сплачені згідно платіжного доручення № 363 від 17.03.2020 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ТОВ Антеско (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька 5, кв.2, код ЄДРПОУ 37421149) до Одеської митниці Держмитслужби (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) та Державної казначейської служби України (адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці Держмитслужби про визначення коду товару № КТ-UА500010/0121/2019 від 19.11.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500010/2019/00615.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь ТОВ Антеско (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька 5, кв.2, код ЄДРПОУ 37421149) суму сплаченого судового збору в розмірі 1051,00 грн. (тисяча п`ятдесят одна грн.).

Стягнути на користь ТОВ Антеско (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Генуезька 5, кв.2, код ЄДРПОУ 37421149) понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (адреса: вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Токмілова Л.М.

.