Рішення

від 19.06.2020 по справі 640/17962/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2020 року м. Київ № 640/17962/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТЕКСТ МЕДІА до Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

01.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю КОНТЕКСТ МЕДІА (ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2018 №4742615147 та №4752615147.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 04.06.2018 №125/26-15-14-07-01-10/37319190 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкової звітності за результатами здійснення господарських операцій із ТОВ Проінвест Онікс (код ЄДРПОУ 41424512), ТОВ Венкорд (код ЄДРПОУ 39870195).

Позивач зазначив, що господарські відносини позивача із ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача. При цьому, є помилковими та необґрунтованими доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд ресурсів для здійснення задокументованої діяльності та відповідних послуг у ланцюгу постачання.

Щодо посилань відповідача на негативну інформацію щодо ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд , яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень позивач зазначив, що така інформація сама собі не може розглядатись як підстава недійсності правочинів вказаних товариств із ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА .

Крім того, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 04.06.2018 №125/26-15-14-07-01-10/37319190, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА з ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд з огляду на:

- відсутність у ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд ресурсів, економічно необхідних для надання задокументованих послуг;

- розрив у ланцюгу псевдо постачання. Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, на адресу ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд не реєструвались податкові накладні за номенклатурою послуг, які в подальшому реалізовані вказаними підприємствами ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА ;

- не подання податкової звітності ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд ;

- встановлення у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100080000024 від 27.03.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100060000104 від 17.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, того, що невстановлені особи, для прикриття незаконної діяльності з надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, без мети ведення фінансової господарської діяльності, створили суб`єкти підприємницької діяльності транзитно конвертаційної групи для виведення коштів з реального сектору економіки, серед яких і ТОВ Венкорд ;

- отримані у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000939 від 05.09.2017 пояснення керівника та засновника ТОВ Проінвест Онікс про те, що ТОВ Проінвест Онікс не здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Позивач подав відповідь на відзив.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА (код ЄДРПОУ 37319190) з питань дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також з метою документального підтвердження господарських відносин, надання та отримання товарів і послуг іншим контрагентам, підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, щоздійснювались між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення обліку зазначених підприємств за період з 01.01.2016 по 21.09.2017.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2018 №125/26-15-14-07-01-10/37319190.

У ході перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставність формування ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА податкового кредиту та витрат за наслідками задокументованих операцій з ТОВ Квентіс трейд (код ЄДРПОУ 39983342), ТОВ Кір роял (код ЄДРПОУ 39870284), ТОВ Проінвест Онікс (код ЄДРПОУ 41424512), ТОВ Тек ЮГ (код ЄДРПОУ 41066953), ТОВ Венкорд (код ЄДРПОУ 39870195), ТОВ Панда-Інвест (код ЄДРПОУ 35292764), ТОВ Брайт Скай (код ЄДРПОУ 39809691), ТОВ Белліні (код ЄДРПОУ 39870242) та ТОВ Агуеро (код ЄДРПОУ 39736828), оскільки відповідно до інформації від слідчих органів та відомостей з баз даних контролюючих органів встановлені відносно кожного з вказаних контрагентів сумніви щодо практичних можливостей для здійснення фінансово-господарських операцій.

У зв`язку із викладеним, відповідачем зафіксовані в акті порушення ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА вимог:

- пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2016 рік на 362 302 грн;

- пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.5 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6, статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 646 016 грн, у тому числі: в січні 2016 року на суму 33965 грн; в лютому 2016 року на суму 6040 грн; в березні 2016 року на суму 33390 грн; в квітні 2016 року на суму 36723 грн; в травні 2016 року на суму 36723 грн; в червні 2016 року на суму 42423 грн; в липні 2016 року на суму 36550 грн; в серпні 2016 року на суму 36550 грн; в вересні 2016 року на суму 36550 грн; в жовтні 2016 року на суму 36550 грн; в грудні 2016 року на суму 46530 грн; в січні 2017 року на суму 54370 грн; в лютому 2017 року на суму 46530 грн; в червні 2017 року на суму 53635 грн; в липні 2017 року на суму 59737 грн; в серпні 2017 року на суму 49750 грн; та завищено від`ємне значення з ПДВ за серпень 2017 року на загальну суму 4 458 грн.

04.07.2018 на підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №3402615147, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 452 878 грн, з яких 362 302 грн за основним платежем та 90 576 грн штрафних санкцій;

- №3412615147, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 870 520 грн, з яких 646 016 грн за основним платежем та 161504 грн штрафних санкцій;

- №3422615147, відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4 458 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.09.2018 за №29314/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення рішення від 04.07.2018 №3402615147, №3412615147 та №3422615147 скасовано в частині встановленого перевіркою заниження позивачем фінансового результату до оподаткування та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Квентіс трейд (код ЄДРПОУ 39983342), ТОВ Кір роял (код ЄДРПОУ 39870284), ТОВ Тек ЮГ (код ЄДРПОУ 41066953), ТОВ Панда-Інвест (код ЄДРПОУ 35292764), ТОВ Брайт Скай (код ЄДРПОУ 39809691), ТОВ Белліні (код ЄДРПОУ 39870242) та ТОВ Агуеро (код ЄДРПОУ 39736828) і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін. Дане рішення не містить обґрунтувань відхилення доводів позивача щодо правомірності формування подтакового кредиту і витрат за результатами взаємовідносин із ТОВ Проінвест Онікс (код ЄДРПОУ 41424512) та ТОВ Венкорд (код ЄДРПОУ 39870195).

На підставі акту перевірки від 04.06.2018 №125/26-15-14-07-01-10/37319190 та рішення Державної фіскальної служби України від 12.09.2018 №29314/6/99-99-11-01-02-25, відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 17.09.2018:

- №4742615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26 854 грн, з яких 21 483 грн за основним платежем та 5 371 грн штрафних санкцій;

- №4752615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА з податку на додану вартість у розмірі 62 753 грн, з яких 50 202 грн за основним платежем та 12 551 грн штрафних санкцій.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 17.09.2018 №4742615147 та №4752615147 та вважаючи вказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Статтями 138-140 ПК України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків або операціями, що мають ознаки нереальності.

Частина 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно пункту 5 Положення бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2010 №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Відповідно до пункту 6 Положення бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА за КВЕД, серед іншого, є оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах та надання інших інформаційних послуг.

25.12.2015 між ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА (замовник) та ТОВ Венкорд (виконавець) укладено договір №25/12/15 про надання інформаційних послуг, за умовами якого виконавець зобов`язувався за завданням замовника надати послуги з оброблення даних згідно бланку-замовлення, відповідно до якого позивачем замовлено стенограми випусків ТВ-новин телеканалів (згідно переліку), обробка регіональної преси (згідно переліку) та обробка даних з інтернет порталів, сайтів та соціальних медіа.

Доповненням №1 до Договору№25/12/15 від 25.12.2015 сторони погодили деталізований перелік джерел для надання таких послуг у формі інформаційного пакету оброблених даних, зокрема, перелік центральних ТВ-каналів (з назвою передачі та часу виходу) для здійснення стенограм телепередач, теленовин, ток-шоу, перелік друкованих видань регіональної преси та перелік інтернет-порталів.

За наслідками фактичного виконання робіт ТОВ Венкорд надано ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА інформаційні пакети оброблених даних в електронному вигляді, що зафіксовано у актах прийому-передачі послуг №ОУ-0000069, №ОУ-0000070 та №67 від 31.01.2016 на загальну суму без ПДВ 119 350 грн та ПДВ 23 870 грн.

Оплата за вказані послуги проведена ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА у повному обсязі згідно платіжних доручень від 09.02.2016 №2498, від 11.02.2016 №2501, від 16.02.2016 №2507 та від 19.02.2016 №2502.

За фактом підписання вказаних актів прийому-передачі послуг ТОВ Венкорд виписані податкові накладні від 31.01.2016 №107, №110 та №111 на загальну суму без ПДВ 119 350 грн та ПДВ 23 870 грн.

Витрати на придбання вказаних послуг позивач відніс до складу витрат, а суми ПДВ сплачені у ціні таких послуг - до складу податкового кредиту за січень 2016 року.

24.07.2017 між ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА (замовник) та ТОВ Проінвест Онікс (виконавець) укладено Договір про надання інформаційних послуг №24/07-11, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався за завданням замовника надати послуги з оброблення даних згідно бланку-замовлення, згідно якого позивачем замовлено стенограми ток-шоу, стенограми випусків ТВ-новин та обробку матеріалів ЗМІ на задані теми.

Доповненням №1 до Договору №24/07-ІІ від 24.07.2017 сторони погодили деталізований перелік джерел для надання послуг у формі інформаційного пакету оброблених даних, зокрема, перелік ТВ-каналів (з назвою передачі та часу виходу) для здійснення стенограм телепередач, теленовин, ток-шоу, перелік радіо-каналів та перелік друкованих видань центральної преси.

За наслідками фактичного виконання робіт ТОВ Проінвест Онікс надано позивачеві інформаційні пакети оброблених даних в електронному вигляді згідно акту прийому-передачі послуг від 31.08.2017 на загальну суму без ПДВ 153 950 грн та ПДВ 30 790 грн.

Оплата за вказані послуги проведена ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА у повному обсязі згідно платіжних доручень від 10.10.2017 №4124 та №4125, з урахуванням угоди про відступлення права вимоги від 28.09.2017 №28/09-17 на умовах якої ТОВ Проінвест Онікс відступило ТОВ Вінагро-фуд право вимоги за договором від 24.07.2017 №24/07-ІІ.

За фактом підписання вказаних актів прийому-передачі послуг ТОВ Проінвест Онікс виписано податкову накладну від 31.08.2017 №62 на суму без ПДВ 153 950 грн та ПДВ 30 790 грн.

Витрати на придбання вказаних послуг позивач відніс до складу витрат, а суми ПДВ сплачені у ціні таких послуг - до складу податкового кредиту за серпень 2017 року.

Обґрунтовуючи використання у власній господарській діяльності результатів послуг, отриманих від ТОВ Венкорд та ТОВ Проінвест Онікс позивач зазначає, що отриману від вказаних контрагентів інформацію позивачем в подальшому систематизовано та використано в межах виконання укладених правочинів, серед інших, з Державною фіскальною службою України (код з ЄДРПОУ 39292197), ТОВ САНДОРА (код з ЄДРПОУ 22430008), ТОВ КОНКОРД КЕПІТАЛ (код з ЄДРПОУ 39018979), ПАТ Виробниче об`єднання КОНТІ (код з ЄДРПОУ 25112243), ТОВ НОВУС УКРАЇНА (код з ЄДРПОУ 36003603), ПАТ Концерн Галнафтогаз (код з ЄДРПОУ 31729918), ПАТ Джей Ті Інтернешнл Компані Україна (код з ЄДРПОУ 19345204), ТОВ ЄВРАЗ УКРАЇНА (код з ЄДРПОУ 37619149), ТОВ Такеда Україна (код з ЄДРПОУ 35849505) щодо надання послуг, зокрема, з добору новин і матеріалів з визначеним переліком джерел моніторингу (теле- та радіоефір, соціальні мережі, друковані ЗМІ тощо) за ключовими словами згідно замовлень вказаних контрагентів.

В обґрунтування нереальності вказаних господарських операцій ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА з ТОВ Венкорд та ТОВ Проінвест Онікс відповідач зазначає про:

- відсутність у ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд ресурсів, економічно необхідних для надання задокументованих послуг;

- розрив у ланцюгу псевдо постачання. Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, на адресу ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд не реєструвались податкові накладні за номенклатурою послуг, які в подальшому реалізовані вказаними підприємствами ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА ;

- не подання податкової звітності ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд ;

- встановлення у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100080000024 від 27.03.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017100060000104 від 17.11.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, того, що невстановлені особи, для прикриття незаконної діяльності з надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету, без мети ведення фінансової господарської діяльності, створили суб`єкти підприємницької діяльності транзитно конвертаційної групи для виведення коштів з реального сектору економіки, серед яких і ТОВ Венкорд ;

- отримані у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017100000000939 від 05.09.2017 пояснення керівника та засновника ТОВ Проінвест Онікс про те, що ТОВ Проінвест Онікс не здійснювало фінансово-господарську діяльність.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач додатково вказав, що у договорі від 24.07.2017 №24/07-11 зазначено розрахунковий рахунок ТОВ Проінвест Онікс у ПАТ Земельний капітал №2600700128139, який фактично відкритий 29.08.2017, що свідчить про складання первинних документів виключно для мети прикриття незаконної діяльності.

Відповідно до пункту 1.13 розділу І Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою Національного банку України від 12.11.2013 №492, Банк зобов`язаний у встановленому законодавством України порядку надіслати повідомлення до відповідного контролюючого органу про відкриття або закриття поточного/вкладного (депозитного) рахунку клієнта.

Банк має право проводити видаткові операції за рахунком клієнта, який відповідно до законодавства України зобов`язаний сплачувати податки і збори, провадить незалежну професійну діяльність, починаючи з дати отримання банком повідомлення контролюючого органу про взяття рахунку на облік у контролюючих органах або з дати, визначеної як дата взяття на облік у контролюючому органі за мовчазною згодою згідно з абзацом 2 пункту 69.3 статті 69 ПК України.

Згідно пунктів 69.1, 69.2 статті 69 ПК України, банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах) здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків-юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Таким чином, Банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

У реквізитах ТОВ Проінвест Онікс у договорі від 24.07.2017 №24/07-11 зазначено розрахунковий рахунок ТОВ Проінвест Онікс у ПАТ Земельний капітал №2600700128139. Згідно наданої відповідачем роздруківки із картки платника податків ТОВ Проінвест Онікс вказаний розрахунковий рахунок лише 29.08.2017.

Тобто, станом на момент укладення договору від 24.07.2017 №24/07-11, розрахунковий рахунок ТОВ Проінвест Онікс зазначений у такому договорі не був відкритий.

Разом з цим, суд враховує, що згідно статті 638 Цивільного кодексу України (ЦК України) укладення договору - це досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Укладений позивачем договір від 24.07.2017 №24/07-11 за своєю юридичною суттю є договором підряду, згідно якого одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (стаття 837 ЦК України).

У даному випадку, позивач зі своїм контрагентом досяг згоди по умовам договору підряду. При цьому, ЦК України не передбачена обов`язкова письмова форма такого виду договорів.

Тобто, додаткове оформлення договору у письмовій формі це домовленість сторін на власний розсуд. Сторони могли взагалі укласти договір в усній формі, а вже його виконання оформлювати (фіксувати) відповідними письмовими первинними документами.

Тому сам по собі письмовий документ під назвою договір лише фіксує факт домовленості між суб`єктами господарювання.

Суд звертає увагу, що для дослідження реальності господарських правовідносин, обумовлених договором від 24.07.2017 №24/07-11, в частині належного проведення розрахунків за надані послуги, визначальним є встановлення факту проведення оплати за реально надані послуги.

При цьому, вказана суперечність у даті договору від 24.07.2017 №24/07-11 та даті відкриття рахунку ТОВ Проінвест Онікс , зазначеного у даному договорі, може слугувати доказом нереальності господарських операцій лише у разі документування факту оплати на банківський рахунок, який не було відкрито на момент такої оплати.

Водночас, згідно матеріалів справи, позивач взагалі не проводив оплати ТОВ Проінвест Онікс , а згідно платіжних доручень від 10.10.2017 №4124 та №4125 перерахував відповідні кошти ТОВ Вінагро-фуд у зв`язку із тим, що останній відступив вимоги за договором від 24.07.2017 №24/07-11 на користь ТОВ Вінагро-фуд згідно угоди про відступлення права вимоги від 28.09.2017 №28/09-17.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що за змістом акту перевірки від 04.06.2018 №125/26-15-14-07-01-10/37319190 та рішення ДФС України від 12.09.2018 №29314/6/99-99-11-01-02-25, висновки про наявність вказаних розбіжностей у даті відкриття рахунку та даті договору не покладені в основу оскаржуваних рішення, а тому не можуть мати доказового значення у даній справі.

Аналогічна правова позиція щодо оцінки посилань суб`єкта владних повноважень на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, міститься у постановах Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №200/10469/19-а, від 31.03.2020 у справі №520/4214/19.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що у період, який охопила перевірки позивач за тих самих обставин придбавав аналогічні послуги також й у ТОВ Квентіс трейд , ТОВ Кір роял , ТОВ Тек ЮГ , ТОВ Панда-Інвест , ТОВ Брайт Скай , ТОВ Белліні та ТОВ Агуеро .

Викладені у акті перевірки обґрунтування вчинення позивачем порушень вимог ПК України аналогічні як щодо господарських операцій позивача із ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд так і щодо операцій з ТОВ Квентіс трейд , ТОВ Кір роял , ТОВ Тек ЮГ , ТОВ Панда-Інвест , ТОВ Брайт Скай , ТОВ Белліні та ТОВ Агуеро .

Разом з цим, рішенням ДФС від 12.09.2018 за №29314/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення рішення від 04.07.2018 №3402615147, №3412615147 та №3422615147 скасовано в частині встановленого перевіркою заниження позивачем фінансового результату до оподаткування та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Квентіс трейд , ТОВ Кір роял , ТОВ Тек ЮГ , ТОВ Панда-Інвест , ТОВ Брайт Скай , ТОВ Белліні та ТОВ Агуеро . У даному рішенні зазначено, що аналіз акта перевірки свідчить про невідповідність його загальної та описової частини вимогам, встановленим у Порядку №727, адже він не відображає фактичних обставин справи та не містить чіткого обґрунтування і доказів порушення ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА податкового законодавства:

1) неможливості реального здійснення ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА господарських операцій з ТОВ Квентіс трейд , ТОВ Кір Роял , ТОВ Тек ЮГ , ТОВ Панда-Інвест , ТОВ Брайт Скай , ТОВ Белліні , ТОВ Аіуеро , з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг;

2) відсутності у ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА взаємозв`язку між укладеними з ТОВ Квентіс трейд , ТОВ Кір Роял , ТОВ Тек ЮГ , ТОВ Панда-Інвест , ТОВ Брайт Скай , ТОВ Белліні , ТОВ Агуеро , договорами та використанням послуг (робіт) у господарській діяльності підприємства;

3) фактичного нездійснення ТОВ Квентіс трейд , ТОВ Кір Роял , ТОВ Тек ЮГ , ТОВ Панда-Інвест , ТОВ Брайт Скай , ТОВ Белліні , ТОВ Агуеро підприємницької діяльності саме в період операцій з ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА ;

4) здійснення ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА операцій без ділової мети та обліку операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, з умислом завдати шкоду інтересам держави.

Водночас, дане рішення не містить обґрунтувань відхилення доводів позивача щодо правомірності формування подтакового кредиту і витрат за результатами взаємовідносин із ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд , що свідчить про суперечливість позиції контролюючих органів.

Щодо посилань відповідача на вказану інформацію, отриману у ході досудового розслідування кримінальних проваджень внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100080000024 від 27.03.2014, №32017100060000104 від 17.11.2017, №12017100000000939 від 05.09.2017, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

При цьому, сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для такого висновку. Суд повинен встановити, чи мали взагалі місце операції між платником і його контрагентами та чи може вирок мати преюдиційне значення в податковому спорі, а після цього ще й дослідити його зміст. Наявність вироку не завжди свідчить про нереальність господарських операцій.

З мотивів викладених вище, суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, вироки або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд - відсутні.

Тому, посилання відповідача на наявність вказаної інформації про ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд , за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача щодо відсутності у ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем послуг в обіг, неподання вказаними товариствами податкової звітності, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для надання послуг позивачу могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення контрагентами позивача вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Послуги і роботи, які вказані контрагенти реалізували позивачу фактично могли виконуватись залученими особами, які не є платниками ПДВ, а тому відповідач не міг відслідкувати факти залучення таких осіб лише шляхом співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладних, що свідчить про поверховість висновків відповідача про розрив ланцюга постачання. При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких позивач не має доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2018 у справі №810/4751/13-а та від 09.10.2018 у справі №806/1013/17, згідно яких за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції. Обґрунтування податкового органу в акті перевірки та змісті касаційної скарги про непідтвердження надання послуг за ланцюгом постачання є таким, що не відповідає правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 ЦК України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, відтак її не можливо перевиставити .

Суд зазначає, що до висновків про недотримання ТОВ Проінвест Онікс та ТОВ Венкорд вимог податкового законодавства та відсутність у них ресурсів для здійснення задокументованої діяльності відповідач дійшов проаналізувавши відомості, наявні у автоматизованих базах даних контролюючих органів.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 по справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем Державної фіскальної служби України.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зауважив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що на підтвердження вказаних господарських операцій із ТОВ Венкорд та ТОВ Проінвест Онікс позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт надання послуг вказаними контрагентами для ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА . При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, адже з інших даних вбачається зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА у зв`язку з його господарською діяльністю.

З урахуванням викладеного у сукупності суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності формування витрат та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим. Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваних рішень, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 17.10.2018 №4714, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТЕКСТ МЕДІА задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 17.09.2018 №4742615147 та №4752615147.

Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОНТЕКСТ МЕДІА судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього ж Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю КОНТЕКСТ МЕДІА (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 32-Г, офіс 260; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37319190).

Відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Суддя О.М. Чудак