Постанова

від 30.10.2020 по справі 640/17962/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17962/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 жовтня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Чаку Є.В.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНТЕКСТ МЕДІА" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17.09.2018 №4742615147 та №4752615147.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року позов задоволено.

Головне управління Державної податкової служби у м. Києві в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА з питань дотримання вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також з метою документального підтвердження господарських відносин, надання та отримання товарів і послуг іншим контрагентам, підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, щоздійснювались між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення обліку зазначених підприємств за період з 01.01.2016 по 21.09.2017.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2018 №125/26-15-14-07-01-10/37319190, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення:

- пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК) в результаті чого занижено суму податку на прибуток за 2016 рік на 362 302 грн;

- пунктів 44.1, 44.2, 44.3, 44.5 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6, статті 198 ПК, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 646 016 грн, у тому числі: в січні 2016 року на суму 33965 грн; в лютому 2016 року на суму 6040 грн; в березні 2016 року на суму 33390 грн; в квітні 2016 року на суму 36723 грн; в травні 2016 року на суму 36723 грн; в червні 2016 року на суму 42423 грн; в липні 2016 року на суму 36550 грн; в серпні 2016 року на суму 36550 грн; в вересні 2016 року на суму 36550 грн; в жовтні 2016 року на суму 36550 грн; в грудні 2016 року на суму 46530 грн; в січні 2017 року на суму 54370 грн; в лютому 2017 року на суму 46530 грн; в червні 2017 року на суму 53635 грн; в липні 2017 року на суму 59737 грн; в серпні 2017 року на суму 49750 грн; та завищено від`ємне значення з ПДВ за серпень 2017 року на загальну суму 4 458 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки відповідачем 04.07.2018 прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №3402615147, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 452 878 грн, з яких 362 302 грн за основним платежем та 90 576 грн штрафних санкцій;

- №3412615147, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 870 520 грн, з яких 646 016 грн за основним платежем та 161504 грн штрафних санкцій;

- №3422615147, відповідно до якого позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4 458 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 12.09.2018 за №29314/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення рішення від 04.07.2018 №3402615147, №3412615147 та №3422615147 скасовано в частині встановленого перевіркою заниження позивачем фінансового результату до оподаткування та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ Квентіс трейд (код ЄДРПОУ 39983342), ТОВ Кір роял (код ЄДРПОУ 39870284), ТОВ Тек ЮГ (код ЄДРПОУ 41066953), ТОВ Панда-Інвест (код ЄДРПОУ 35292764), ТОВ Брайт Скай (код ЄДРПОУ 39809691), ТОВ Белліні (код ЄДРПОУ 39870242) та ТОВ Агуеро (код ЄДРПОУ 39736828) і у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін. Дане рішення не містить обґрунтувань відхилення доводів позивача щодо правомірності формування подтакового кредиту і витрат за результатами взаємовідносин із ТОВ Проінвест Онікс (код ЄДРПОУ 41424512) та ТОВ Венкорд (код ЄДРПОУ 39870195).

На підставі акту перевірки від 04.06.2018 №125/26-15-14-07-01-10/37319190 та рішення Державної фіскальної служби України від 12.09.2018 №29314/6/99-99-11-01-02-25, відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 17.09.2018:

- №4742615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 26 854 грн, з яких 21 483 грн за основним платежем та 5 371 грн штрафних санкцій;

- №4752615147, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА з податку на додану вартість у розмірі 62 753 грн, з яких 50 202 грн за основним платежем та 12 551 грн штрафних санкцій.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності формування витрат та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є необґрунтованим. Контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п. 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Венкорд та ТОВ Проінвест Онікс .

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, основними видами діяльності ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА за КВЕД, серед іншого, є оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах та надання інших інформаційних послуг.

Між ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА (замовник) та ТОВ Венкорд (виконавець) 25.12.2015 укладено договір №25/12/15 про надання інформаційних послуг, за умовами якого виконавець зобов`язувався за завданням замовника надати послуги з оброблення даних згідно бланку-замовлення, відповідно до якого позивачем замовлено стенограми випусків ТВ-новин телеканалів (згідно переліку), обробка регіональної преси (згідно переліку) та обробка даних з інтернет порталів, сайтів та соціальних медіа.

Доповненням №1 до Договору №25/12/15 від 25.12.2015 сторони погодили деталізований перелік джерел для надання таких послуг у формі інформаційного пакету оброблених даних, зокрема, перелік центральних ТВ-каналів (з назвою передачі та часу виходу) для здійснення стенограм телепередач, теленовин, ток-шоу, перелік друкованих видань регіональної преси та перелік інтернет-порталів.

Також, 24.07.2017 між ТОВ КОНТЕКСТ МЕДІА (замовник) та ТОВ Проінвест Онікс (виконавець) укладено Договір про надання інформаційних послуг №24/07-11, відповідно до умов якого виконавець зобов`язувався за завданням замовника надати послуги з оброблення даних згідно бланку-замовлення, згідно якого позивачем замовлено стенограми ток-шоу, стенограми випусків ТВ-новин та обробку матеріалів ЗМІ на задані теми.

Доповненням №1 до Договору №24/07-ІІ від 24.07.2017 сторони погодили деталізований перелік джерел для надання послуг у формі інформаційного пакету оброблених даних, зокрема, перелік ТВ-каналів (з назвою передачі та часу виходу) для здійснення стенограм телепередач, теленовин, ток-шоу, перелік радіо-каналів та перелік друкованих видань центральної преси.

На підтвердження реальності наданих послуг, позивачем були надані відповідні бланки-замовлення, рахунки-фактури, акти прийому-передачі наданих послуг, податкові накладні, а також і інформаційні пакети оброблених даних в електронному вигляді, які є результатом наданих послуг.

Використання позивачем у власній господарській діяльності результатів наданих послуг, отриманих від ТОВ Венкорд та ТОВ Проінвест Онікс підтверджується наявними у матеріалах справи документами щодо надання послуг, зокрема, з добору новин і матеріалів з визначеним переліком джерел моніторингу (теле- та радіоефір, соціальні мережі, друковані ЗМІ тощо) за ключовими словами згідно замовлень Державної фіскальної служби України, ТОВ САНДОРА , ТОВ КОНКОРД КЕПІТАЛ , ПАТ Виробниче об`єднання КОНТІ , ТОВ НОВУС УКРАЇНА , ПАТ Концерн Галнафтогаз , ПАТ Джей Ті Інтернешнл Компані Україна , ТОВ ЄВРАЗ УКРАЇНА , ТОВ Такеда Україна .

Беручи до уваги сферу діяльності позивача, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача про використання наданих послуг у його господарській діяльності та наявність відповідної ділової мети для укладення спірних договорів.

З огляду на викладені обставини, у колегії суддів відсутні будь-які обґрунтовані сумніви щодо реальності спірних господарських операцій, оскільки позивачем надано належні первинні та інші документи для цілей формування спірних сум податкової звітності.

Водночас окремі недоліки у первинних та інших документах, не можуть самі по собі безумовно свідчити про нереальність господарської операції з поставки товару, якщо з інших документів вбачається, що така операція реально відбулася.

В апеляційній скарзі відповідач звертає увагу на те, що банківські рахунки, на реквізити яких міститься посилання у спірних договорах, відкриті після дати укладення цих договорів. Водночас, внесення до господарського договору помилкової, неточної, зайвої, недостовірної інформації, у тому числі щодо дати його укладення, реквізитів сторін тощо, жодним чином не впливає на зміст господарських операцій, вчинених на підставі такого договору, та не свідчить про те, що такі операції не відбудилися чи оформлені лише документально.

Колегія суддів наголошує, що з огляду на предмет спору у даній справі, судом перевіряється правомірність декларування позивачем тієї чи іншої господарської операції, яка фактично мала місце між суб`єктами господарювання, а не правильність та відсутність помилок у її документальному оформленні.

Відповідач в апеляційній скарзі також посилається на відомості інформаційних ресурсів, згідно яких окремі підприємства у ланцюгу постачання спірного товару не мають можливості його постачання. Проте, суд відхиляє наведені доводи, оскільки відомості інформаційних ресурсів контролюючого органу не є належними та допустимими доказами зазначених фактів у розумінні процесуального законодавства статті 73-74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а інших доказів наведених обставин відповідач не надав.

Помилковими є доводи скаржника про те, що відсутність у контролюючого органу інформації про найманих працівників, транспортних засобів, земельних ділянок, об`єктів нерухомості тощо як підстави для висновку про неможливість виконання ТОВ Венкорд та ТОВ Проінвест Онікс своїх зобов`язань перед позивачем. Наведені обставини є виключно припущеннями, що не підтверджуються будь-якими належними, допустимими та достовірними доказами, а тому не можуть бути покладені в основу оскаржуваних рішень. Крім того, шляхи та способи виконання контрагентами позивача своїх господарських зобов`язань не можуть ставити під сумнів добросовісність позивача як платника податку при декларуванні відповідних господарських відносин.

Скаржник також звертає увагу на те, що під час перевірки було встановлено наявність кримінальних проваджень, у яких засновник та директор ТОВ Проінвест Онікс заперечив свою участь у діяльності підприємства, а ТОВ Венкорд створено з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ухвали кримінальних судів, на які посилається відповідач містять виключно виклад обставин, вказаних у клопотаннях органів досудового розслідування з процесуальних питань, заявлених до суду.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17, та Верховним Судом України у постановах від 12.04.2016 у справі №826/17617/13, від 05.03.2012 у справі №21-421а11 та від 22.09.2015 у справі №810/5645/14.

Таким чином, матеріали кримінального провадження на які посилається відповідач не є належними та допустимими доказами існування обставин, які підлягають встановленню у даному спорі.

Окрім того, відповідні матеріали, як і протокол допиту директора ТОВ Проінвест Онікс не були подані відповідачем до суду, а тому підстави для їх врахування відсутні.

Таким чином, доводи скаржника про нереальність спірних господарських операцій не знайшли свого підтвердження у ході апеляційного розгляду.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У п. 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи, що позивачем було надано на підтвердження правомірності формування спірних сум податкової звітності всі необхідні документи, а підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій у ході судового розгляду встановлено не було, то підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відсутні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Є.В. Чаку

Суддя І.В. Федотов