Рішення

від 15.06.2020 по справі 414/829/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/829/20

Провадження № 2/414/251/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Дашка Ю.І.,

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кремінна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка Миколи Миколайовича та Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області про визнання права власності на нежитлову будівлю,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Кремінський районний суд Луганської області з позовною заявою до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка Миколи Миколайовича та Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області про визнання права власності на нежитлову будівлю, вказавши третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 .

В обґрунтування позову зазначається, що позивач, як фізична особа, 24 травня 2002 року в процесі ліквідації КСП Зоря , на підставі рішення ліквідаційної комісії від 21 травня 2002 року придбав нежитлову будівлю (колишню бойню), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За придбану нежитлову будівлю він офіційно сплатив 2980,50 грн.

Нежитлова будівля (колишня бойня) була передана позивачу за накладною №220 від 24 травня 2002 року. І з того часу він відкрито постійно використовує зазначену нежитлову будівлю у власних інтересах, підтримує її в належному стані.

У квітні 2007 року була проведена інвентаризація зазначеної будівлі та був виготовлений технічний паспорт на нежитлову будівлю. Земельна ділянка площею 0,0221 га під зазначеною будівлею перебуває у позивача в користуванні на підставі договору оренди землі від 02 грудня 2019 року.

Позивач 11.03.2020 звернувся до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка М.М з приводу реєстрації права власності на нежитлову будівлю (колишню бойню), яку він придбав у 2002 році. Однак, нотаріус йому відмовив у державній реєстрації права власності на будівлю з причини відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Безпосередньо після купівлі даної будівлі, позивач не звернувся до компетентного органу та не отримав свідоцтво про право власності на придбане нерухоме майно в передбаченому порядку. Зазначене стало в подальшому причиною того, що він на теперішній час не може зареєструвати своє право власності, набуте на законних підставах, оскільки змінилося законодавство України, на тепер для реєстрації права власності він має надати нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна. КСП Зоря на даний час ліквідовано і правонаступник відсутній. Позивач вважає, що право власності на нежитлову будівлю він набув на законних підставах у відповідності до законодавства, що діяло на момент набуття.

Таким чином, позивач просив суд визнати за ним право власності на нежитлову будівлю (колишню бойню) за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 21.04.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.05.2020 було оголошено перерву у підготовчому засідання та звернуто увагу відповідача - Голубівської сільської ради про необхідність надання на адресу суду відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 11.06.2020 року разом із вирішенням питання про закінчення підготовчого провадження, за клопотанням позивача було викликано в судове засідання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .. ОСОБА_5 . Інших процесуальних дій не вчинялося.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Дашко Ю.І. в судовому засіданні повністю підтримали заявлені вимоги та підтвердили факти, викладені у позовній заяві. Від свідка ОСОБА_5 відмовилися, у зв`язку з чим, судом останній не допитувався.

Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечувала проти заявлених вимог.

Відповідач приватний нотаріус Тимошенко М.М. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав, але надав на адресу суд заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

Відповідач Голубівська сільська рада Кремінського району Луганської області у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав. Сільський голова І.Бобильова надала на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, проти задоволення позовних вимог не заперечують.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що він є другом позивача ОСОБА_1 . Він та ОСОБА_1 разом працювали у КСП Зоря , і під час його ліквідації вони купували у КСП Зоря різні будівлі. ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 придбав приміщення складу, а ОСОБА_1 придбав бойню. Зазаначена бойня знаходиться на СТК с. Скаргівка. Дати придбання Волошиним цієї будівлі свідок не пам`ятає. Після того, як свідок придбав будівлю складу, він оформив своє право власності на вказану будівлю, а землю на якій знаходиться ця будівля взяв в оренду у Голубівської сільської ради. А ОСОБА_1 , коли придбав бойню, власність на останню не оформив, але весь цей час, з моменту покупки, позивач користується та утримує бойню і також взяв в оренду у Голубівської сільської ради земельну ділянку, на якій розташована бойня.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він був головою ліквідаційної комісії КСП Зоря . Під час ліквідації КСП Зоря , приблизно у травні 2002 року, ОСОБА_1 , звернувся до ліквідаційної комісії з заявою про купівлю будівлі бойні, яка була розташована на території свинокомплексу с. Скаргівка. В той час ліквідаційна комісія провела оцінку будівель КСП та виставила їх на продаж. На засіданні комісія розглянула заяву ОСОБА_1 , прийняла рішення про продаж останньому будівлі бойні, після чого був виписаний прибутковий касовий ордер, відповідно до якого ОСОБА_1 сплатив кошти за будівлю, відповідно до оцінки, і надав ліквідаційній комісії квитанцію про оплату. Оцінка будівель КСП Зоря , в тому числі і бойні, яку придбав ОСОБА_1 , проводилася незалежним експертом, який на той час знаходився у м. Рубіжне. Власність на вказану будівлю вони не оформляли, оскільки тоді це не потрібно було робити. Де зараз документація щодо оцінки будівель КСП Зоря свідок не знає, але пояснив, що під час розгляду господарським судом питання про банкрутство КСП Зоря , він передав документацію щодо оцінки у вказаний суд. Свідок ОСОБА_3 підтвердив, що на виписці з протоколу засідання л/к КСП Зоря , квитанції до прибуткового касового ордеру №216 та накладній № НОМЕР_1 стоїть його підпис.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу НОМЕР_2 , 13 квітня 1991 року у Сєвєродонецькому міському РАГС Луганської області перебувають у шлюбі (а.с.5-8).

Відповідно до виписки із Протоколу засідання л/к КСП Зоря від 21.05.2002, яка підписана головою л/к КСП Зоря Очеретним ОСОБА_8 .М., ОСОБА_1 передано будівлю бойні, яка розташована на СТК с. Скаргівка, відповідно до акту оцінки (а.с.9).

Як вбачається із квитанції від 24.05.2002 до прибуткового касового ордера №216, КСП Зоря було прийнято від ОСОБА_1 2980,50 грн., на підставі продажу будівлі бойні на СТК та у відповідності до накладної №220 ліквідаційною комісією КСП Зоря було передано ОСОБА_1 будівлю бойні (сума 2980,50грн.) (а.с.9).

На нежитлову будівлю, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , КП Кремінське РБТІ 18.04.2007 було виготовлено технічний паспорт, відповідно до якого цією нежитловою будівлею є будівля бойні (а.с.10-12).

Згідно договору оренди землі від 02.12.2019 Голубівська сільська рада, в особі сільського голови Бобильової І.І., передала ОСОБА_1 в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0221 га, сільськогосподарського призначення - для обслуговування господарських будівель та споруд, яка знаходиться на території Голубівської сільської ради в межах населеного пункту: АДРЕСА_2 . Строк дії Договору 25 років. Вказана інформація підтверджена Інформацією з Державного реєстру речових права на нерухоме майно (а.с.13-16).

Відповідно листа КП Кремінське РБТІ за №452 від 27.11.2018 право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля (колишня бойня) , розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в КП Кремінське РБТІ не зареєстроване (а.с.17).

Як вбачається із відповіді Кремінської РДА Луганської області за №28-1/3436 від 28.11.2018 у ЦНАП на зберіганні знаходиться реєстраційна справа №1_366_000625_65 щодо КСП Зоря , відповідно до якої КСП Зоря було ліквідовано 24.09.2010 року на підставі ухвали Господарського суду Луганської області від 13.06.2002 №9/67б. Зазначені обставини також підтверджені інформаційними даними по КСП Зоря , які надані ГУ ДФС у Луганській області, у яких серед іншого зазначено, що керівником та головним бухгалтером юридичної особи КСП Зоря був ОСОБА_3 (а.с.17-19).

Рішенням державного реєстратора на нерухоме майно приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тимошенка М.М. за №51581759 від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 було відмовлено у державній реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю (колишню бойню), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , оскільки надані документі не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно, а саме відсутній нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.20).

Відповідно до рішення Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області за №3 від 19.11.2015 та додатку до рішення №3 від 19.11.2015 було затверджено та змінено назви вулиць, провулків на території сіл Голубівка, Климівка, Скаргівка, і серед інших змінено назву АДРЕСА_1 (а.с.21).

Дійсна вартість нежитлової будівлі (А1), загальною площею 136.1 кв.м., розташованої на неприватизованій земельній ділянці, за адресою АДРЕСА_1 , станом на 17 лютого 2020 року з технічної точки зору, відповідно до цінової довідки, виданої суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_9 , становить 27220,00 грн.(а.с.22-23).

Вирішуючи питання щодо визнання права власності на вищезазначену нежитлову будівлю, необхідно керуватися відповідним законодавством України, що було чинним на момент придбання нерухомого майна.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 12 Закону України Про власність від 07.02.1991 року №697-ХІІ, громадянин міг набувати права власності на майно, одержане внаслідок укладення угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 49 вказаного Закону володіння майном вважалось правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Згідно положень ст. 41 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року №1540-VI (далі ЦК УРСР) під угодами визнавались дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Стаття 42 ЦК УРСР року визначала такі форми угод: усну та письмову (просту чи нотаріальну). Угода, для якої законом не була встановлена певна форма, вважалась також укладеною, якщо з поведінки особи було видно її волю укласти угоду.

Обов`язкова письмова форма угоди була визначена згідно положень ст. 44 ЦК УРСР для: угод державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше було передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР; угод громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР; угод громадян між собою, відносно яких закон вимагав додержання письмової форми.

Статтею 43 ЦК УРСР року було визначено, що угоди, що виконуються під час їх укладення, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР. У випадках, коли угоди між організаціями або між організацією і громадянином укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання.

Обов`язкова письмова нотаріальна форма договору згідно положень ст. 227 та ст. 244 ЦК УРСР (станом на момент придбання позивачем нежитлової будівлі) була встановлена для договорів: купівлі-продажу або міни жилого будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин; дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців; дарування нерухомого майна.

Недодержання форми угоди, якої вимагав закон, згідно положень ст. 45 ЦК УРСР у мало наслідком недійсності угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо було зазначено в законі.

Моментом виникнення права власності у набувача майна за договором згідно положень ст. 128 ЦК УРСР було визначено момент передачі речі.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі ЦК України) власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст. 317 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Неможливість на сьогоднішній день проведення реєстрації права власності на нежитлову будівлю (колишню бойню) створює об`єктивні перешкоди для реалізації прав власника позивачу.

Так, у постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначається, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Тобто, вказані дві підстави пред`явленння позову для захисту (визнання) права власності є самостійними та такими, що можуть не залежати одна від одної, про що свідчить їх виокремлення у ст. 392 ЦК України і про що наголошується у зазначеному рішенні Верховного Суду України.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 6-1622цс15 наголошується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст.ст. 335, 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Зазначені правові позиції Верховного Суду України суд враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи з огляду на вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Таким чином, в даному випадку йдеться про необхідність підтвердження права власності позивача на зазначену нежитлову будівлю, яке було набуто ним на законних підставах, а саме на підставі рішення КСП Зоря про передачу ОСОБА_1 будівлі бойні, розташованої на СТК с. Скаргівка, відповідно до акту оцінки (фактично договору купівлі-продажу, який на момент його вчинення не потребував нотаріального посвідчення) , однак потребує захисту у зв`язку із неможливістю на даний час проведення реєстрації права власності та вирішення цього питання у позасудовому порядку з незалежних від позивача обставин. До того ж придбана позивачем нежитлова будівля (колишня бойня), розташована на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні позивача, відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Голубівською сільською радою.

На даний час позивач має намір здійснити державну реєстрацію права приватної власності нежитлової будівлі (колишня АДРЕСА_3 ), що розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується рішенням державного реєстратора на нерухоме майно приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Луганської області Тимошенка М.М. за №51581759 від 12 березня 2020 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с.20).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У той же час, відповідач позбавлений можливості розпоряджатися належною йому нежитловою будівлею через те, що він на сьогоднішній день позбавлений можливості зареєструвати право власності на належне йому майно.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи, що представник відповідача - Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області надав суду письмову заяву, в якій безумовно визнав позовні вимоги, суд приймає визнання відповідачем позову. При цьому судом враховано, що у справі відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Щодо пред`явлення позовних вимог до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка М.М. суд зазначає наступне.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України Про нотаріат

Частиною першою статті 1 ЗУ Про нотаріат встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 ЗУ Про нотаріат передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Виходячи з норм Закону України Про нотаріат , у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач просить визнати за ним право власності на нежитлову будівлю, а нотаріус не оспорює його право, а лише уповноважений на реєстрацію або відмову в реєстрації цього права, тобто відмова нотаріуса у реєстрації права власності не є оспорюванням права власності позивача, а є лише формою реалізації дискреційних повноважень нотаріуса.

Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 14.08.2019 у справі № 61-10311св19, який суд враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи з огляду на вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

За таких обставин, оскільки позивач на сьогоднішній день позбавлений можливості зареєструвати право власності на належну йому нежитлову будівлю (колишню бойню), у зв`язку з чим права позивача як власника цієї нежитлової будівлі (колишньої бойні) порушуються, враховуючи визнання позову відповідачем - Голубівською сільською радою, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а тому суд вважає за необхідне визнати за ним право власності на нежитлову будівлю (колишню бойню), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , але відмовивши в частині позовних вимог до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка М.М.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка Миколи Миколайовича (ідентифікаційний код: НОМЕР_5 , місцезнаходження: 92905, Луганська область, м. Кремінна, вул. Титова, 7/24) та Голубівської сільської ради Кремінського району Луганської області (код ЄДРПОУ: 05446723, місцезнаходження: Луганська область, Кремінський район, с. Голубівка, вул. Шкільна, 13) про визнання права власності на нежитлову будівлю - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (колишню бойню), яка розташована на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 02 грудня 2019 року, укладеного між Голубівською сільською радою та ОСОБА_1 .

В частині позовних вимог до приватного нотаріуса Кремінського районного нотаріального округу Тимошенка Миколи Миколайовича - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Звернути увагу, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк оскарження рішення суду продовжуються на строк дії такого карантину.

Дата складення повного судового рішення - 19 червня 2020 року.

Суддя М.В. Панчук