Рішення

від 12.06.2020 по справі 489/2832/17

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

12.06.2020

Справа №489/2832/17

Провадження №2/489/11/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Середою А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом Акціонерного товариства Альфа-Банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-банк про визнання додаткової угоди до договору кредиту недійсним

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2017 року публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-банк" звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 649/458-К458 від 16.05.2008 року у розмірі 8189,46 доларів США, та заборгованості за відсотками у розмірі 3633,81 доларів США, оскільки остання не виконує зобов`язань за кредитним договором.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з застосуванням строків позовної давності. Посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази щодо надання банком кредиту в іноземній валюті за договором № 649/458-К458 від 16.05.2008 року. Кошти на придбання автомобіля видавалися позивачем в національній валюті України, що підтверджується меморіальним ордером № авт./8675 від 16.05.2008 р. на суму 75750,00 грн. Також позивачем не надано відповідний дозвіл на право здійснення банківських операцій, а тому вважає, що банк не мав право на здійснення операцій з валютними цінностями, це також свідчить про необґрунтованість та неправомірність позовних вимог. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сплачені нею кошти на погашення тіла кредиту, банком самовільно зараховувалися кошти на погашенні відсотків, що призвело до порушення її прав та спричинило штучне, неправомірне збільшення заборгованості за кредитом. Вважає, що позовні вимоги позивача заявлені поза межами позовної давності.

ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про визнання недійсною додаткову угоду № 1 від 07.09.2009 року до договору кредиту № 649/458-К458 від 16.05.2008 року укладеної між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_1 . Посилаючись на те, що про існування даної додаткової угоди вона дізналася лише у суді при ознайомленні з матеріалами справи. Дану додаткову угоду вона не підписувала, а тому не мала волевиявлення на вчинення зазначеного правочину і останній не відповідав її внутрішній волі на момент його вчинення.

Відповідно до ухвали суду позивача ПАТ Укрсоцбанк було замінено на правонаступника Акціонерне товариство Альфа-банк

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідно правовідносини.

16 травня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №649/458-К458 на купівлю автотранспортних засобів, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 16117,00 доларів США на тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання зі сплатою 12,55 процентів річних для оплати придбаного автомобіля марки Honda, 2008 року випуску, моделі Civic 1.8, чорного кольору, згідно з договором купівлі-продажу № 803/27 від 26.03.2008 року укладеним з Автодом - Миколаїв з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 15 травня 2015 року (п. 1.1, п. 1.1.2, п. 1.2, кредитного договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору кредиту у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів, визначених п. 2.4 цього договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діє у період прострочення.

Відповідно до п. 3.2.3, 3.2.3.1 Договору кредиту №649/458-К458 від 16.05.2008 року Кредитор має право вимагати повернення кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць.

Додатковою угодою №1 від 07 вересня 2009 року до договору кредиту № 649/458-К458, та Додатковою угодою № 2 від 07 вересня 2009 року до договору кредиту № 649/458-К458 змінено порядок та розмір щомісячного платежу на погашення кредиту (а.с. 11, 12).

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, ОСОБА_1 було надано кредитні кошти на загальну суму 75750,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № авт./8675 від 16.05.2018 року (а.с 57).

Відповідно до п. 1.1.1 кредитного договору погашення кредиту здійснюватиметься в наступному порядку: з червня 2008 року по травень 2015 року - щомісячно до 10 числа 192,00 долари США; в травні 2015 року - 181,00 долара США, останній строк виплати в травні 2015 року включно.

Згідно додаткової угоди № 1 та № 2 до договору кредиту № 649/458-К458 від 07 вересня 2009 року, змінено розмір погашення кредиту, а саме: з червня 2008 року по травень 2009 року - 192,00 доларів США; з червня 2009 року по листопад 2009 року - 25,00 доларів США; з грудня 2009 року по квітень 2015 року - 210,00 долари США; в травні 2015 року останній платіж у розмірі - 9,38 долари США.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 13 квітня 2017 року, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором складає 11823,27 доларів США, з яких: сума заборгованості за кредитом - 8189,46 доларів США, сума заборгованості за відсотками - 3633,81 доларів США.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором, станом на 13.04.2017 року утворилась заборгованість у розмірі 11823,27 доларів США, що складається з: заборгованості за кредитом - 8189,46 доларів США; заборгованості за відсотками - 3633,81 доларів США.

Згідно із ст. 192 Цивільного кодексу України, законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 5Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю передбачено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 Про судове рішення у цивільній справі роз`яснено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет).

Верховний Суд України в постанові від 10 лютого 2016 року в справі №6-1680цс15 дійшов до висновку, що якщо в кредитному договорі виконання зобов`язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов`язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором підтверджено факт порушення позичальником умов договору кредиту та не виконання зобов`язань, що випливають з нього.

Разом з тим відповідач заявила клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності. Про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, відповідач в своєму відзиві на позовну заяву до винесення рішення у справі просив суд про застосування до виниклих спірних відносин загальної позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що відповідач здійснила останній платіж за Кредитним договором 08.10.2013 року, що підтверджується квитанцією № FJB1328164900023 від 08.10.2013 (а.с.63).

Таким чином, строк виконання зобов`язання за Кредитним договором був змінений, позаяк відповідач з 08.10.2013 року припинила сплачувати чергові платежі та порушила графік їх погашення, який був установлений Кредитним договором.

Отже, перебіг загальної позовної давності почався від дня, наступного після 11.10.2013 року, тоді як позивач звернувся до суду з даним позовом лише 02.06.2017 року, який був отриманий судом 16.06.2017 року.

Так, за існування встановлених обставин, суд вважає, що позивачем пропущені строки звернення до суду із зазначеним позовом, а відтак за заявою відповідача до виниклих правовідносин може бути застосована встановлена законом позовна давність у три роки.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строків позовної давності.

Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк про визнання додаткової угоди до договору кредиту недійсним, суд приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи додаткова угода № 1 від 07.09.2009 року до договору кредиту № 649/458-К458, укладена між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , та ОСОБА_1 .

Згідно додаткової угоди № 1 та № 2 до договору кредиту № 649/458-К458 від 07 вересня 2009 року, змінено розмір погашення кредиту, а саме: з червня 2008 року по травень 2009 року - 192,00 доларів США; з червня 2009 року по листопад 2009 року - 25,00 доларів США; з грудня 2009 року по квітень 2015 року - 210,00 долари США; в травні 2015 року останній платіж у розмірі - 9,38 долари США.

Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особо, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

01 червня 2018 року від ОСОБА_1 надійшла заява про призначення почеркознавчої експертизи по зазначеній справі.

19 березня 2019 року ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва призначено по справі судово-почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта № 212 від 28.08.2019 року, підпис у вигляді короткого рукописного запису " ОСОБА_2 " у графі "Позичальник" Додаткової угоди № 1 від 07.09.2009 року до договору кредиту № 649/458-К458 від 16.05.2008, укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 , виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Верховний суд України в постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-308цс16 дійшов висновку, що відповідно до частини другої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та при наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ). У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність в силу закону у зв`язку з її оспоренням та не визнанням іншими особами.

Таким чином, у разі не визнання іншою стороною недійсності правочину в силу закону та наявності відповідного спору між сторонами, наявні підстави для встановлення нікчемності договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що недосягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору свідчить про те, що договір не є укладеним, а згідно з ч. 1 ст. 215 цього України, недійсним може бути визнано лише укладений договір.

За змістом ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погодженні між ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи, що додаткову угоду № 1 від 07 вересня 2009 до договору кредиту № 649/458-К458 між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , правонаступником якого є публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк , та ОСОБА_1 , підписано іншою особою, а не ОСОБА_1 , та на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідженими в судовому засіданні доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про задоволення зустрічного позову.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства Альфа-банк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-банк про визнання додаткової угоди до договору кредиту недійсним - задовольнити.

Додаткову угоду № 1 від 07.09.2009 року до договору кредиту № 649/458-К458 від 16.05.2008 року укладену між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк та ОСОБА_1 - визнати недійсною.

Стягнути з Акціонерного товариства Альфа-банк на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

Строк подання апеляційної скарги під час дії карантину , встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби COVID-19 продовжується на строк дії такого карантину (Розділ ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України).

Починаючи с офіційної дати закінчення карантину апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Акціонерне товариства Альфа-банк , ЄДРПОУ 23494714, юридична адреса: М. Київ, вул. Велика Васильківська, 100,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ленінського районного

суду міста Миколаєва Н.О. Рум`янцева

Повний текст судового рішення складено 19 червня 2020 року.