П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/536/19 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Скрипченка В.О., Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року (м. Херсон, дата складання повного тексту рішення - 03.05.2019р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
20.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ПФУ в Херсонській області, в якому просив суд визнати неправомірним рішення відповідача щодо розміру призначеної пенсії та зобов`язати його призначити йому пенсію за віком з 07.07.2015 року у розмірі відповідно до ч.2 ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , застосувавши показники середньої заробітної плати за 3 (три) роки до дня звернення до пенсійного органу, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на виконання постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 02.10.2017 року по справі 653/1671/17, яка набрала законної сили, відповідачем було проведено перерахунок не врахувавши всі індексації, підвищення та компенсаційні виплати, а також, застосовано мінімальний стаж 15 років замість наявного 30 років, встановленні цим рішенням, у зв`язку з чим розмір призначеної пенсії є значно меншим аніж повинен бути.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 25.06.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
01.07.2019 року матеріали даної справи, разом із вказаною вище апеляційною скаргою, надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2019 року відрито апеляційне провадження по даній справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , виданим 17.03.2014 року.
Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 02.10.2017 року у справі №653/1671/17, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року, серед іншого, зобов`язано Генічеське об`єднане управління ПФУ Херсонської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.07.2015 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
На виконання вказаної вище постанови суду, ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 07.07.2015 року довічно. Загальна сума призначеної пенсії становить з 07.07.2015 року - 949 грн., з 01.10.2017 року - 1373 грн.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з не обґрунтованості та не доведеності п/вимог та, відповідно, з неналежного обрання способу захисту позивачем.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до приписів ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.
Разом з тим, відповідно до вимог ст.383 КАС України, особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Так, як вже зазначалось вище, з наявної в матеріалах справи постанови Генічеського районного суду Херсонської області від 02.10.2017 року у справі №653/1671/17, яка була залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 року, вбачається, що цим судовим рішенням, серед іншого, було зобов`язано Генічеське об`єднане управління ПФУ Херсонської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.07.2015 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
Постанова Генічеського районного суду Херсонської області від 02.10.2017 року набрала законної сили 14.12.2017 року.
Далі, як свідчать матеріали справи, на виконання вказаної вище постанови суду ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком з 07.07.2015 року довічно. Загальна сума призначеної пенсії становить з 07.07.2015 року - 949 грн., з 01.10.2017 року - 1373 грн.
При цьому, слід звернути увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи, вказана пенсія відповідачем фактично була нарахована позивачеві, як працюючій особі та з розрахунку неповного трудового стажу - 15 років.
Разом із тим, вищевказаною постановою суду було встановлено, що ОСОБА_1 має достатній трудовий стаж - 31 рік, та є непрацюючою особою, але дані факти Пенсійним фондом при виконанні цього судового рішення так враховано і не було.
Тобто, судами обох інстанцій встановлено, що при виконанні постанови суду, якою зобов`язано Пенсійний фонд призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 07.07.2015 року у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, Управлінням ПФУ не враховано обставин, що були викладені у рішенні Генічеського райсуду, зокрема про розмір трудового стажу та статус непрацюючої особи позивача.
Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що фактично предметом оскарження у даній справі є спірні правовідносини, які виникли внаслідок неповного та неналежного виконання постанови суду, яка набрала законної сили.
Судова колегія, як і суд 1-ї інстанції вважає, що звернувшись до суду із цим позовом, позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки порушене право позивача на пенсійне забезпечення, було відновлене постановою суду, яка набрала законної сили.
Неналежне виконання Пенсійним фондом обов`язку щодо виконання судового рішення регулюються також Законом України Про виконавче провадження .
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що такі спірні дії відповідача та прийняті ним рішення на виконання судового рішення по справі №420/5242/18 також можуть бути оскаржені відповідно до ст.383 КАС України.
Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, на думку суду, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені.
Отже, з огляду на вищенаведене, судова колегія приходить до висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому, відповідно, в такий спосіб неможливо повністю захистити чи відновити права позивача.
Таким чином, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право на звернення до суду в порядку ст.383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, у зв`язку з чим, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 03 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 18.06.2020р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: В.О. Скрипченко
Т.М. Танасогло
Суд | П'ятий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 18.06.2020 |
Оприлюднено | 21.06.2020 |
Номер документу | 89927602 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
П'ятий апеляційний адміністративний суд
Осіпов Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні