Постанова

від 17.06.2020 по справі 320/5320/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5320/19 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Федотова І.В.

за участю секретаря Муханькової Т. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю УкрЄвроМаз до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю УкрЄвроМаз звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2019 року №0025051414, від 28.09.2019 року №0025041414.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На думку податкового органу, господарські відносини між позивачем та контрагентом - ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації наданих послуг, що свідчить про укладення правочинів без мети настання реальних наслідків та заниження ТОВ УкрЄвроМаз фінансового результату оподаткування своєї діяльності за рахунок здійснення господарських операцій, які не обумовлювались розумними економічними причинами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату чи про розгляд справи за участі представників сторін до суду не надходило.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків, на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 08.05.2019 року №988, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ УкрЄвроМаз з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 року по 31.03.2019 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

- п. 44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся на загальну суму 569164,00 грн, у тому числі за грудень 2017 року у сумі 569164,00 грн;

- п.44.1, п. 44.3 ст.44, пп "а" п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 2001, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 632405 грн, у тому числі за грудень 2017 року у сумі 632405 грн.

Результати перевірки оформлені Актом №560/10-36-14-14/37474578 від 27.06.2019 року.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган в Акті перевірки посилався на відсутність матеріально-технічної і технологічної можливості здійснення виробництва, перевезення (навантаження, розвантаження), тимчасового зберігання товару, відсутність відокремлених підрозділів та філій, об`єктивно необхідних для вчинення господарських операцій - основних фондів, виробничих потужностей, складських чи офісних приміщень, транспортних засобів, земельних ділянок тощо.

28.08.2019 року на підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення №0025041414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 790506.00 грн., №0025051414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 711455.00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період у ТОВ УкрЄвроМаз відбулися господарські відносини, а саме: придбання позивачем автобусу МАЗ-231062 на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2017 року №29/17 з використанням посередництва, з наступної хронології подій:

- відвантаження ВАТ МАЗ - керуюча компанія холдингу БЕЛАВТОМАЗ (виробник) автобусу МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер ( VIN ) - НОМЕР_2 ) на адресу ТОВ ЗІІ Торговий дім- МАЗ-Україна згідно з договором № 67303/156-03-17 від 26.05.2017 року; специфікацією № 2 від 29.05.2017 року до договору; додатковою угодою № 5 до специфікації №2; міжнародно товарно-транспортною накладна № 082/26339; сертифікат про походження товару СТ-1 № BYUA7101455608; експортною декларація від 25.11.2017 року; інвойсом № 156-2-9/137; паспортом транспортного засобу НОМЕР_3 від 24.11.2017 року.

- транспортування автобуса МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер ( VIN ) - НОМЕР_2 ) в Україну перевізником - ТОВ Белмультитранс до Житомирської митниці ДФС, відповідно до договору № 24/04-БМТ від 24.04.2013 року на транспортно-експедиційне обслуговування міжнародного перевезення вантажу; довідки про транспортні витрати вих. № 24/11-4 від 24.11.2017 року; акту виконаних послуг № 383 від 27.11.2017 року; заявки № 383 від 24.11.2017 року; рахунку №01/11-383 від 27.11.2017 року;

- оформлення вантажно-митної декларації на Житомирській митниці ДФС на автобус МАЗ-231062 (Ідентифікаційний номер ( VIN ) - НОМЕР_2 );

- проведення сертифікації ТОВ Центр Авто проведено сертифікацію автобуса МАЗ-231062, що підтверджується сертифікатом відповідності на бланку №027252;

- реалізація автобуса МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер ( VIN ) - НОМЕР_2 ) від ТОВ ЗІІ Торговий дім МАЗ-Україна до ТОВ Торговий Дім ЛІТАН , про що свідчать: договір купівлі-продажу № 285/І від 29.11.2017 року; видаткова накладна № РН-0000449 від 05.12.2017 року; акт прийому-передачі транспортного засобу №РН-0000449 до видаткової накладної № РН-0000449 від 05.12.2017 року, довіреність TOB Торговий Дім ЛІТАН № 549 від 05.12.2017 року;

- перепродаж автобусу МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер ( VIN ) - НОМЕР_2 ) від ТОВ Торговий Дім ЛІТАН до ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна , згідно договору купівлі-продажу № 061 від 29.11.2017 року; протоколу № 14 Загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія МДЗ-Україна від 28.11.2017 року; видаткової накладної ТОВ Торговий Дім ЛІТАН № РН-0000097 від 05.12.2017 року; акту приймання-передачі товару від 05.12.2017 року; довіреності ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна № 17 від 01.12.2017 року; банківської виписка ТОВ Торговий Дім ЛІТАН з AT Ощадбанк за 01.12.2017 року; банківської виписки ТОВ Торговий Дім ЛІТАН з AT Ощадбанк за 05.12.2017 року;

- реалізація автобуса МАЗ-231062 (Ідентифікаційний номер ( VIN ) - НОМЕР_2 ) від ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна до ТОВ УкрЄвроМаз .

Матеріалами справи підтверджується, що у подальшому позивач реалізував автобус МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер ( VIN ) - НОМЕР_2 ) до ПАТ ВЕСКО , згідно наступних документів: договору купівлі-продажу № 28-17 від 17.05.2017 року; довіреності ПАТ ВЕСКО № 1041 від 01.12.2017 року; видаткової накладної ТОВ УкрЄвроМаз № 67 від 05.12.2017 року; акту прийому-передачі транспортного засобу від 05.12.2017 року укладеного між ТОВ УкрЄвроМаз та ПАТ Веско ; акт огляду реалізованого транспортного засобу №6407/17/000129 від 05.12.2017 року; накладна № Т-202 від 14.11.2017 року; банківська виписка ТОВ УкрЄвроМаз з ПАТ Райффайзен Банк Аваль за 29.05.2017 року; банківська виписка ТОВ УкрЄвроМаз з ПАТ Райффайзен Банк Аваль за 26.09.2017 року; банківська виписка ТОВ УкрЄвроМаз з ПАТ Райффайзен Банк Аваль за 28.11.2017 року.

Наявні у справі господарські договори і складені на їх виконання первинні бухгалтерські та податкові документи відповідають вимогам бухгалтерського і податкового законодавства та є належними і допустимими доказами по справі, дійсність і достовірність яких не була спростована відповідачем.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з вимоги статті 77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентом - ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна не мали реального характеру.

Колегія суду вважає, що в Акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, оскільки договори укладені між позивачем та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств.

Надані первинні документи повністю відображають суть господарських операцій, рух товару між контрагентом та позивачем, отже, і реальність господарських операцій.

Натомість, контролюючим органом з посиланням на належні та допустимі докази, не доведено обставин протиправного формування позивачем показників податкової звітності, на підставі зазначеної та дослідженої вище судом господарської операції.

В апеляційній скарзі податковий орган зазначив, що до перевірки позивачем не було надано платіжні доручення, які б підтверджували факт перерахування коштів на користь ТОВ Торгова компанія МАЗ - Україна , що не дало під час проведення перевірки підтвердити рух коштів на адресу ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна та отримання останнім їх у якості авансу за майбутньо поставлені товари.

Вказані доводи апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам адміністративної справи, оскільки в ході судового розгляду апеляційної інстанції встановлено, що абзац другий аркуша шостого Акту №560/10-36-14-14/37474578 від 27.06.2019 року викладений у наступній редакції: Оскільки перерахування грошових коштів здійснюється на підставі платіжного доручення з недостовірним зазначенням даних в його реквізитах.. . Тобто у даному випадку апелянт вказує на недостовірність даних у платіжних дорученнях, а відтак йде всупереч власним доводам, викладеним у апеляційній скарзі на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, де в свою чергу зазначає, що позивачем не було надано платіжні доручення, які б підтверджували факт перерахування коштів на користь ТОВ Торгова компанія МАЗ - Україна , що не дало під час проведення перевірки можливості підтвердити рух коштів на адресу ТОВ Торгова компанія МАЗ - Україна та отримання останнім їх у якості авансу за майбутньо поставлені товари.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що ТОВ УкрЄвроМаз у повній мірі доведено рух коштів на адресу ТОВ Торгова компанія МАЗ - Україна шляхом оплати за автобус згідно Договору №29/17 від 30.11.2017 року, що підтверджується платіжними дорученнями №1997 від 01.12.2017 року, №2013 від 04.12.2017 року, які свідчать про реальний рух активів під час здійснення фінансово-господарської операції між позивачем та його контрагентом.

Також, апелянт зазначив, що ним було отримано та опрацьовано податкову інформацію по ТОВ Торгова компанія МАЗ - Україна , яка свідчила про те, що вказане підприємство у 2017 році було збитковим. Крім того, вказане підприємство за весь період роботи задекларувало єдину операцію з ТОВ УкрЄвроМаз . У підприємства відсутнє декларування та отримання послуг на оренду або лізингу складських, офісних та інших приміщень; незнчна кількість працівників ( директор та головний бухгалтер); відсутність управлінського, технічного та іншого персоналу; відсутня інформація в друкованих виданнях та всесвітній мережі інформації, офіційного сайту, форми замовлень; відсутні ресурси та їх залучення (придбання) з дня реєстрації підприємства.

З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що господарська діяльність суб`єктів господарювання не завжди має позитивний ефект та є прибутковою. Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.12.2011 року по справі №К-35575/09 зазначає: Господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об`єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції . У цій справі Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності, як негосподарської . Тобто, в контексті вищевказаної позиції суду, колегія суддів вважає недоцільними посилання апелянта на збитковість підприємства у 2017 році, оскільки сам факт збитковості не може свідчити про те, що підприємство не в змозі здійснювати фінансово-господарські операції.

Доводи податкового органу на відсутність у ТОВ Торгова компанія МАЗ - Україна декларування та отримання послуг за весь період роботи не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Також, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Можлива відсутність в контрагентів платника податків власних приміщень та матеріально-технічних ресурсів для виконання господарських операцій, також не є доказом безтоварності операцій.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання ТОВ УкрЄвроМаз незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, де неодноразово зазначалось, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 30.01.2018 року у справі №2а/1770/3360/12, від 19.06.2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Тобто, доводи апелянта зводяться виключно до непогодження з зазначеними операціями, вважаючи їх удаваними, при цьому податковим органом не зазначено жодного доказу на підтвердження даних висновків.

Наданими ТОВ УкрЄвроМаз документами повністю підтверджується факт проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу повністю спростовує заперечення відповідача, оскільки висновки останнього ґрунтувались виключно на припущеннях про їх безтоварність та жодними допустимими доказами не підтверджені.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

В даному випадку наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов`язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум підтверджена матеріалами справи, а тому оскаржуване податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

І.В. Федотов