Постанова

від 17.09.2021 по справі 320/5320/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 320/5320/19

адміністративне провадження № К/9901/17561/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року (суддя Лисенко В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року (судді: Чаку Є.В. (головуючий), Файдюк В.В., Федотов І.В.) у справі №320/5320/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УкрЄвроМаз до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю УкрЄвроМаз (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 28.08.2019 №0025051414 та №0025041414.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року, позов Товариства задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Рішення судів вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна є реальними, що підтверджено первинними документами, придбаний товар використано у власній господарській діяльності, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства у повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.06.2019 №560/10-36-14-14/37474578, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ УкрЄвроМаз з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п. 44.1, п.44.2, п.44.3 ст.44, пп.134.1 п.134.1 ст. 134, пп "а" п. 198.1, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 2001, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за грудень 2017 року на суму 569164,00 грн та занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року на суму 632405 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з придбання товару у контрагента ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна не мали реального характеру, оскільки товар фактично контрагентом не поставлявся, контрагент не виробляє товар, який поставляв позивачу, не декларував імпортних операцій та не є дистриб`ютором марки МАЗ, у контрагента відсутні відокремлені підрозділи та філії, відсутні трудові та матеріально - технічні ресурси для проведення господарської діяльності (основні фонди, виробничі потужності, складські та офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки, тощо).

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.08.2019:

- №0025041414, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 790506,00 грн, в тому числі 632405,00 грн за податковими зобов`язаннями та 158101,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0025051414, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі 711455,00 грн, в тому числі 569164,00 грн за податковими зобов`язаннями та 142291,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами також встановлено, що між позивачем (покупець) та контрагентом ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна (продавець) було укладено договір купівлі - продажу від 30.11.2017 №29/17, у відповідності до якого, продавець зобов`язується передати у власність покупця автобус МАЗ-231062 в асортименті згідно Специфікації №1, що є невід`ємною частинодоговору, за ціною 3794427,00 грн, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити постачальнику за нього грошові кошти.

Придбання позивачем автобусу МАЗ-231062 на підставі вказаного договору купівлі-продажу проведено в наступній хронології подій:

- відвантаження ВАТ МАЗ - керуюча компанія холдингу БЕЛАВТОМАЗ (виробник) автобусу МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2) на адресу ТОВ ЗІІ Торговий дім- МАЗ-Україна згідно з договором № 67303/156-03-17 від 26.05.2017; специфікацією № 2 від 29.05.2017 до договору; додатковою угодою № 5 до специфікації №2; міжнародно товарно-транспортною накладна № 082/26339; сертифікат про походження товару СТ-1 № BYUA7101455608; експортною декларація від 25.11.2017; інвойсом № 156-2-9/137; паспортом транспортного засобу НОМЕР_1 від 24.11.2017;

- транспортування автобуса МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2 ) в Україну перевізником - ТОВ Белмультитранс до Житомирської митниці ДФС, відповідно до договору № 24/04-БМТ від 24.04.2013 на транспортно-експедиційне обслуговування міжнародного перевезення вантажу; довідки про транспортні витрати вих. № 24/11-4 від 24.11.2017; акту виконаних послуг № 383 від 27.11.2017; заявки № 383 від 24.11.2017; рахунку №01/11-383 від 27.11.2017;

- оформлення вантажно-митної декларації на Житомирській митниці ДФС на автобус МАЗ-231062 (Ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2);

- проведення сертифікації ТОВ Центр Авто сертифікації автобуса МАЗ-231062, що підтверджується сертифікатом відповідності на бланку №027252;

- реалізація автобуса МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2) від ТОВ ЗІІ Торговий дім МАЗ-Україна до ТОВ Торговий Дім ЛІТАН , про що свідчать: договір купівлі-продажу № 285/І від 29.11.2017; видаткова накладна № РН-0000449 від 05.12.2017; акт прийому-передачі транспортного засобу №РН-0000449 до видаткової накладної № РН-0000449 від 05.12.2017, довіреність TOB Торговий Дім ЛІТАН № 549 від 05.12.2017;

- перепродаж автобусу МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2) від ТОВ Торговий Дім ЛІТАН до ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна , згідно договору купівлі-продажу № 061 від 29.11.2017; видаткової накладної ТОВ Торговий Дім ЛІТАН № РН-0000097 від 05.12.2017; акту приймання-передачі товару від 05.12.2017; довіреності ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна № 17 від 01.12.2017; банківської виписки ТОВ Торговий Дім ЛІТАН з AT Ощадбанк за 01.12.2017; банківської виписки ТОВ Торговий Дім ЛІТАН з AT Ощадбанк за 05.12.2017;

- реалізація автобуса МАЗ-231062 (Ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2 ) від ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна до ТОВ УкрЄвроМаз .

На підтвердження реальності господарських операцій за договором купівлі - продажу з контрагентом ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна позивач надав копії наступних документів: договір, специфікація, податкові накладні, видаткова накладна від 05.12.2019 №8, акт приймання - передачі товару від 05.12.2019, довіреність №00000191 на отримання від ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна цінностей за договором від 30.11.2017 №29/17, платіжні доручення № 1997 від 01.12.2017 та № 2013 від 04.12.2017.

Також судами встановлено, що у подальшому позивач реалізував автобус МАЗ-231062 (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_2 ) до ПАТ ВЕСКО , згідно наступних документів: договору купівлі-продажу № 28-17 від 17.05.2017; довіреності ПАТ ВЕСКО № 1041 від 01.12.2017; видаткової накладної ТОВ УкрЄвроМаз № 67 від 05.12.2017; акту прийому-передачі транспортного засобу від 05.12.2017; акту огляду реалізованого транспортного засобу №6407/17/000129 від 05.12.2017; накладної № Т-202 від 14.11.2017; банківських виписок ТОВ УкрЄвроМаз з ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, роблячи висновки щодо фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, суди не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах №816/4409/15, №824/434/15-а, №826/17443/15. Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду судами попередніх інстанцій не враховано, що окрім підтвердження реальності господарських операцій належним чином оформленими первинними документами необхідно також враховувати обставини щодо можливості фактичного здійснення таких господарських операцій, проте судами не враховано доводи контролюючого органу щодо неможливості проведення господарських операцій позивача з контрагентом з огляду на те, що контрагент не виробляє товар, який поставляє, не декларує імпортних операцій з ввезення товару, що реалізований позивачу, не є дистриб`ютором марки МАЗ, не має відокремлених підрозділів та філій, не має трудових та матеріально - технічних ресурсів для ведення господарської діяльності.

За позицією скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доводам контролюючого органу, які були викладені як в акті перевірки, так і зазначались протягом розгляду справи, та фактично не спростували доводи, що операції між позивачем та контрагентом не мали реального характеру.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує , що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання позивачем вимог норм Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку та зазначає, що фактичне здійснення операцій підтверджується наявними у справі первинними документами, складеними з дотриманням вимог чинного законодавства, натомість контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції щодо відсутності реальних правових наслідків господарських операцій між позивачем та контрагентом.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінки доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 13 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

А згідно вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що спірні господарські операції з придбання позивачем автобуса МАЗ-231062 є реальними. Надані позивачем документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення. Зауваження щодо оформлення первинних документів у контролюючого органу відсутні, про що свідчить, зокрема і акт перевірки.

Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентом судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.

Слід також зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента трудові та матеріально - технічні ресурси були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано відповідних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Посилання контролюючого органу на те, що контрагент не є виробником товару, який продавав позивачу не є свідченням відсутності факту господарської операції, крім того, судами було встановлено весь ланцюг постачання придбаного позивачем товару автобуса МАЗ-231062, від ВАТ МАЗ керуючої компанії холдингу БЕЛАВТОМАЗ (виробника) і власне до позивача. Контрагент ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна є посередником в зазначеному ланцюзі, а не виробником товару. Також ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна не декларувала і імпортних операцій з ввезення вказаного товару, оскільки імпортером було ТОВ ЗІІ Торговий дім- МАЗ-Україна . Також слід зазначити, що відсутність у ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна відокремлених підрозділів та філій, а також те, що вказане товариство не є дистриб`ютором марки МАЗ не має правового значення для підтвердження реальності господарської операції з продажу товару позивачу.

З урахуванням встановлених обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами у справі свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, а отже контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що господарські відносини між позивачем та контрагентом ТОВ Торгова компанія МАЗ-Україна не мали реального характеру, проте таких доказів надано не було.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

11. Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у постановах за подібних правовідносин, Суд звертає увагу на наступне.

Відповідач у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду у справах №816/4409/15, №824/434/15-а в яких наголошувалось про те, що окрім наявності належно оформлених первинних документів, які засвідчують факт вчинення господарської операції, необхідно також досліджувати і фактичну можливість учасників правовідносин проводити відповідні операції обумовлені договорами з урахуванням, зокрема, часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, а також враховувати економічну доцільність таких операцій, відповідність їх діловій меті, тощо. Також Верховним Судом було наголошено на тому, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При цьому посилаючись на постанови Верховного Суду у справах №816/4409/15, №824/434/15-а відповідач вказує, що у цій справі всупереч висновків Верховного Суду судами не було взято до уваги та не перевірено фактичну можливість здійснення спірних операцій, оскільки у контрагента відсутні ресурси, він не є виробником товару, не декларував імпортні операції та інше, не перевірено економічну доцільність таких операцій та їх відповідність діловій меті. Проте як вже зазначалось вище всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України жодного доказу в підтвердження вказаних обставин відповідачем надано не було. Крім того, економічна доцільність господарських операцій та їх відповідність діловій меті взагалі не були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів зазначає, що Великою Палатою Верховного Суду у пункті 68 постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц зауважено, що висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах вказаних справ, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.

Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником висновки Верховного Суду, зроблені виходячи з встановлених обставин саме у справах №816/4409/15, №824/434/15-а, за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ.

Верховний Суд звертає увагу на те, що суди надавали оцінку спірним правовідносинам у зазначених скаржником справах виходячи з конкретних обставин, встановлених у межах судового розгляду кожної окремої справи, які не є аналогічними встановленим судами у даній справі, тому спірні правовідносини сторін не є подібними.

Отже, вказані позивачем висновки Верховного Суду у справах №816/4409/15, №824/434/15-а не доводять ухвалення рішення судами попередніх інстанцій у справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Так само, у постанові Верховного Суду у справі №826/17443/15, на яку посилався відповідач, Суд виходив зі специфіки спірних у цій справі господарських операцій, а неповне з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин таких операцій з урахуванням їх особливостей слугувало підставою для направлення справи на новий судовий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентом проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

13. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року слід залишити без задоволення.

14. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

15. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі №320/5320/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2020 року у справі № 320/5320/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова