Постанова

від 18.06.2020 по справі 826/1594/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1594/17 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

суддя-доповідач Сорочка Є.О.,

суддів Епель О.В.,

Степанюка А.Г.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0022781404 від 15.11.2016 року, винесене ГУ ДФС у м. Києві, яким ТОВ ІНТЕР КОЛ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 611 154 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 305 577 грн

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що співробітниками Головного управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Аделіна-Холдінг з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Ламан Ардо за період з 01.01.2016 по 31.01.2016, ПП Грін-А Компані за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, ПП Глобал Груп за період з 01.05.2016 по 31.05.2016.

За результатами перевірки складено акт від 27.10.2016 №256/26-15-14-04/36588728, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення п. 198.1, п.198.3, п.198.6 статті 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 611 154 грн, у тому числі: за січень 2016 року - 240 634 грн; за квітень 2016 року - 230 333 грн; за травень 2016 року - 140 187 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2016 року №0022781404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 916 731 грн, в тому числі 611 154 грн за податковим зобов`язанням та 305 577 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 13.01.2017 №464/16/99-99-11-01-02-25 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Проте, не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що викладені в акті перевірки висновок контролюючого органу про допущені позивачем порушення є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Ламан Ардо ПП Грін-А Компані , ПП Глобал Груп .

Так, 14 грудня 2015 року між позивачем (замовник), з однієї сторони, та TOB ЛаманАрдо (виконавець), з іншої сторони, укладено договір №S1412-2015 про надання послуг із здійснення технічного запису, його зберігання, обробки та аналізу, у відповідності до якого TOB ЛаманАрдо зобов`язалось надати послуги, які полягають в одночасному безперервному запису розмов персоналу замовника (позивача) операторів call-center із абонентами/користувачами call-center замовника, їх обробці, зміні форматів, аналізу за допомогою автоматичних систем та/або людських ресурсів з використанням сукупності програмних та апаратних засобів, телекомунікаційних і комп`ютерних технологій, які об`єднані в єдину технологічну систему за принципами комп`ютерно-телефонної інтеграції.

Відповідно до п. 1.1. даного Договору оплата за таким договором поділяється на три складових: організаційний платіж з налаштування абонентських послуг зберігання інформації (записів розмов) із застосуванням апаратних засобів Виконавця, в т.ч. але не виключно, серверів та інших носіїв інформації, протягом 6 місяців з моменту дати відповідних записів на запит Замовника; плата за послуги спеціалістів технічної підтримки, обсяг яких змінюється (послуги одночасного та безперервного запису розмов персоналу Замовника із Абонентами/Користувачами call-center Замовника, їх обробка (сортування, архівація), форматів з формату зберігання на формат доступу МРЗ); плата за послуги спеціалістів Виконавця із проведення та складання статистичної звітності та аналітичної звітності, обсяг яких змінюється за запитом Замовника.

Метою надання послуг за Договором є контроль Замовником якості роботи персоналу Замовника при здійсненні статутних видів діяльності і результати надання послуг, отримані за цим договором, призначені для внутрішнього використання Замовником у своїй фінансово-господарській діяльності.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до суду: акт надання послуг №86 від 31.01.2016 (на загальну суму з ПДВ 1 443 807 грн); рахунок на оплату №86 від 31.01.2016 (на загальну суму з ПДВ 1 443 807 грн).

Крім того, між позивачем (орендар), з однієї сторони, та ПП Грін-А Компані (орендодавець), з іншої сторони, 12 березня 2016 року укладено договір №АХ-32016 оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення, у відповідності до умов якого, орендодавець (ПП Грін-АКомпані ) передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення (надалі - предмет оренди ), що належить орендодавцю на праві власності. Перелік, кількість, асортимент, технічні та вартісні характеристики майна, що складає предмет оренди, надано у Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3 до цього Договору (Специфікації), що є його невід`ємною частиною. Передача предмету оренди від орендодавця орендарю здійснюється за актом приймання-передачі, форма якого наведена в Додатку №4 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору орендодавець зобов`язується передати предмет оренди у належному, придатному для безпечного використання, справному стані у відповідності з умовами договору та його призначенням за актом приймання-передачі.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до суду: акти прийому-передачі: від 01.04.2016, від 30.04.2016; специфікації; акти надання послуг: №44 від 30.04.2016 (на загальну суму з ПДВ 213 346,80 грн), №47 від 30.04.2016 (на загальну суму з ПДВ 299 100 грн), №55 від 30.04.2016 (на загальну суму з ПДВ 541 108,32 грн), №50 від 30.04.2016 (на загальну суму з ПДВ 328 440 грн).

Також, між позивачем (орендар), з однієї сторони, та ПП Грін-А Компані (орендодавець), з іншої сторони, 25 березня 2016 року укладено договір №АХ25032016 оренди програмного забезпечення, у відповідності до умов якого орендодавець (ПП "Грін-АКомпані") передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в договорі (включаючи додатки до нього) програмне забезпечення Genesys v8.1 та здійснює його технічну підтримку, вартість якої також встановлюється у Додатках до цього Договору, що належить орендодавцю на праві власності.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до суду: специфікація від 25.03.2016; акти приймання-передачі предмету оренди: від 01.04.2016, від 30.04.2016.

Також, між позивачем (орендар), з однієї сторони, та ПП Глобал Груп (орендодавець), з іншої сторони, 20 квітня 2016 року укладено договір №АХ-4/16 оренди телекомунікаційного обладнання та програмного забезпечення, згідно з умовами якого орендодавець (ПП "Глобал Груп") передає, а орендар (позивач) приймає у строкове платне користування (оренду) визначене в Договорі (включаючи додатки до нього) телекомунікаційне обладнання та програмне забезпечення, що належить орендодавцю на праві власності. Перелік, асортимент, технічні та вартісні характеристики майна, що складає предмет надано у Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку №3 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною. Передача предмету оренди від Орендодавця Орендарю здійснюється за актом приймання-передачі, форма якого наведена № 4 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору Орендодавець зобов`язується передати Орендарю предмет оренди у належному, придатному для безпечного використання, справному стані у відповідності з умовами Договору та його призначенням за актом приймання-передачі в день укладання цього Договору.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано до суду: акти приймання-передачі: від 01.05.2016, від 30.05.2016; акти надання послуг: №2 від 30.05.2016 (на загальну суму з ПДВ 299 190 грн), №3 від 30.05.2016 (на загальну суму з ПДВ 328 536 грн), №4 від 30.05.2016 (на загальну суму з ПДВ 213 395,04 грн); рахунки на оплату: №2 від 30.05.2016 (на загальну суму з ПДВ 299 190 грн), №3 від 30.05.2016 (на загальну суму з ПДВ 328 536грн), №4 від 30.05.2016 (на загальну суму з ПДВ 213 395,04 грн).

Позивачем суду також надано оборотно-сальдові відомості, накази про призначення відповідальних за виконання наведених вище договорів працівників позивача, їх службові записки про виконання, фотозображення комп`ютерної техніки та робочих місць, записи телефонних розмов (27 записів з клієнтами Віасат, 33 записи з клієнтами Київенерго, 40 записів з клієнтами МТС) на оптичному диску, роздруківки різного змісту без назви та підпису (згідно найменування у додатках Звіт по виконаним роботам ) (т. 2 а.с. 32-62), договори з ТОВ Віжн ТБ , ПрАТ МТС Україна , ПАТ Київенерго , ДП Книжковий клуб Клуб Сімейного Дозвілля .

У свою чергу, матеріали справи не містять будь-яких доказів хто саме здійснював записи телефонних розмов для позивача, їх обробку та аналіз, здійснював технічну підтримку програмного забезпечення, тощо.

Судом ставиться під сумнів факт надання спірних послуг саме згаданими контрагентами, а не власне позивачем чи іншими особами, позаяк будь-які документи, які б дали змогу ідентифікувати конкретних виконавців матеріали справи не містять.

Надані позивачем роздруківки та записи телефонних розмов у якості звітів про надані послуги, жодним чином не є свідченням дійсного надання спірних послуг та поставки спірного обладнання, оскільки вони не містять будь-яких ідентифікуючих ознак.

Також не містять матеріали справи і доказів транспортування придбаного у контрагентів телекомунікаційного та іншого обладнання, його встановлення та використання. Надані фотозображення лише фіксують факт існування певних неідентифікованих речей та не свідчать про те, що ці речі дійсно орендовані згідно спірних договорів.

Не зрозуміло також яким чином здійснювалася передача програмного забезпечення. Крім того, сумнівною також є взагалі реальна можливість передачі оренду та здійснення підтримки програмного забезпечення, власниками та розробниками якого є інші особи. Будь-яких доказів наявності у контрагентів таких дозволів розробників матеріали справи не містять.

До того ж, враховуючи кількість дзвінків, відомості та докази щодо яких надані відповідачем, суд апеляційної інстанції ставить під сумнів наявність у позивача ділової мети при укладенні спірних договорів. Окрім того, позивач має у штаті відповідних працівників, які можуть надавати спірні послуги (про що свідчить наявний в матеріалах справи штатний розпис та виконання позивачем згаданих договорів з ТОВ Віжн ТБ , ПрАТ МТС Україна , ПАТ Київенерго , ДП Книжковий клуб Клуб Сімейного Дозвілля ).

Враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів вважає, що надані позивачем документи не є свідченням реального виконання спірних господарських операцій, оформлені лише документально без мети настання реальних правових наслідків та лише формально фіксують результат операцій.

Відомості щодо згаданих контрагентів з інформаційних баз даних податкового органу, результати перевірок, накладення арешту на рахунки згідно рішення суду, наявність незавершених кримінальних проваджень, відомості звернень громадських організацій, не є безумовними підставами для висновку про нереальність спірних господарських операцій, проте у сукупності з викладеними вище обставинами, приймаються апеляційним судом до уваги.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 30.03.2017 року по справі № 752/13745/16-к відносно ОСОБА_1 , оскільки цей вирок стосується створення та діяльності ПП Вирпул Прайс , з яким позивач у межах предмету даного спору відносин не мав.

Водночас, суд першої інстанції безпідставно не звернув увагу на наявність протоколів допиту ОСОБА_1 , від імені якого підписані документи ПП Грін-А Компані , який повідомив, що створив вказане підприємство за грошову винагороду без мети здійснення підприємницької діяльності.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит за результатами взаємовідносин з ТОВ Ламан Ардо ПП Грін-А Компані , ПП Глобал Груп , які, як встановлено апеляційним судом, не мали реального характеру, оформлені лише документально, а отже не можуть бути підставою для податкового обліку. Тому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи,, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР КОЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя О.В. Епель

Суддя А.Г. Степанюк