Рішення

від 19.06.2020 по справі 904/1926/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2020 м. Дніпро Справа № 904/1926/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (м.Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна Днепр" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів № 16-Т/18 від 18.07.2018 у загальному розмірі 8 104 грн. 51 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна Днепр" (далі - відповідач) заборгованість за договором про закупівлю товарів № 16-Т/18 від 18.07.2018 у загальному розмірі 8 104 грн. 51 коп.

Ціна позову складається з наступним сум:

- 3 933 грн. 07 коп. - пеня;

- 4 171 грн. 44 коп. - штраф.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (постачальником) зобов`язань за договором про закупівлю товарів № 16-Т/18 від 18.07.2018 в частині повної та своєчасної поставки позивачу товару на загальну суму 59 592 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за загальний період прострочення з 31.08.2018 по 16.10.2018 в сумі 3 933 грн. 07 коп. та штраф за прострочення постачання більше 30 днів у розмірі 7% від зазначеної вартості (59 592 грн. 00 коп. х 7%) в сумі 4 171 грн. 44 коп.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, в якому позивач просить поновити строк для подання позовної заяви та прийняття її до провадження. Клопотання мотивовано тим, що позивачем було пропущено встановлений законом процесуальний строк для повторного подання позовної заяви з виправленням під час звернення до Господарського суду Дніпропетровської області в липні 2019 року, оскільки керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна Днепр" у своєму листі від 29.08.2020 № 29, зазначило, що отримало Сертифікат від Ради Китаю з розвитку міжнародної торгівлі, та подає повний пакет документів до Торгово промислової палати України з метою отримання сертифікату про настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), враховуючи дані обставини та договірні ділові відносини позивач надав відстрочку, однак на цей час так і не отримав сертифікат від відповідача.

Ухвалою суду від 08.04.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 18429/20 від 22.04.2020), в якому він просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне:

- оскільки за обставинами даного спору позивач безпосередньо був учасником договірних правовідносин, був обізнаний про належні строки поставки та надав до матеріалів позову листування з питань прострочення поставки, то він, беззаперечно, був обізнаний про порушення строків поставки 30.08.2018. З урахуванням спеціального строку позовної давності за статтею 258 Цивільного кодексу України, даний позов про стягнення пені та штрафних санкцій за порушення строку поставки мав бути заявлений позивачем не пізніше 30.08.2019;

- до матеріалів справи позовної заяви позивач додав клопотання про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, однак відповідачу є не зрозумілим нормативне обґрунтування такого клопотання;

- в клопотанні позивач посилається на норми статей 22, 54, 110 Господарського процесуального кодексу України, які ніяким чином не регулюють питання строку подання позовної заяви. Строк позовної давності регулюється нормами матеріального, а не процесуального права;

- в клопотанні взагалі відсутні посилання на норми Глави 19 "Позовна давність" Цивільного кодексу України, що не надає змоги розглядати його, як клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності;

- в клопотанні також відсутнє посилання на будь-яку причину пропуску позовної давності: фактично, причинами пропуску можуть бути визнані лише обставини, які об`єктивно могли перешкоджати позивачу в застосуванні ним своїх цивільних прав. Втім, здійснення листування між сторонами ніяким чином не заважало позивачу звернутися до суду; більше того, позивач вже звертається до суду із позовом, який був повернутий в зв`язку з недотриманням норм процесуального права;

- позивач пропустив строк позовної давності на 7 місяців - але поважних причин пропуску всього строку - також не надано;

- умови зовнішньоекономічного контракту не були виконані вчасно, оскільки стихіне лихо завадило виконати у строк перевезення товару до порту відвантаження та провести завантаження товару на борт судна: в період з 29.07.2018 по 20.08.2018 через тривалі дощі, що були викликані тайфунами в провінції Шеньсі, місті Баоджі, стався повінь і транспортування за маршрутом Баоджі-Шанхай на дорогах G40 і G42 було повністю припинено;

- крім того, в період з 04.08.2018 по 20.08.2018 порт Шанхай був закритий. Внаслідок цього, товар був поставлений на борт судна лише 24.08.2018;

- дані про стихійні лиха підтверджуються загальновідомою інформацією, що надавалася в засобах масової інформації та сертифікатах Китайської ради зі сприяння міжнародній торгівлі - Китайської палати міжнародної торгівлі;

- оскільки стихійне лихо відбулося під час виконання умов поставок товару і продовжувалось понад 3 тижні, відповідач затримав поставку товару позивачу;

- за умовами розділу 8 договору поставки № 16-Т/18 від 18.07.2018 сторони передбачили, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна та інша небезпечна подія);

- за пунктом 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є довідка, яка видається органом, уповноваженим видавати такі довідки;

- тобто, сторони в договорі не передбачали обов`язковість сертифікату Торгово-промислової палати України, тим більше, що стихійне лихо, яке завадило виконати умови договору вчасно відбулися не в Україні, а в Китаї;

- на підтвердження факту настання форс-мажорних обставин відповідач надає до матеріалів справи копію Сертифікату Ради Китаю з розвитку міжнародної торгівлі - Китайської палати міжнародної торгівлі від 30.07.2019.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

З приводу строку вирішення даного спору суд вважає за необхідне вказати таке.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у даній справі було відкрито ухвалою суду від 08.04.2020.

При цьому, господарським судом під час розгляду даної справи враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 № 215, від 25.03.2020 № 239, від 04.05.2020 № 343, з метою запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19, з 12.03.2020 по 22.05.2020 на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 було внесено зміни до постанови від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2", а саме: продовжено період карантину до 22.06.2020 .

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В той же час, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину .

Отже, строк на вирішення даної справи господарським судом не є порушеним.

В той же час, у даній справі відзив від відповідача надійшов до суду 22.04.2020, відповідь на відзив станом на 19.06.2020 позивачем не надана, але враховуючи, що у позивача було достатньо часу для його подачі до суду, суд приходить до висновку, що позивач вказаним правом не скористався.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови та строки (терміни) поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки товару, визначені договором заходи відповідальності за порушення строків поставки товару, наявність підстав для застосування до відповідача заходів такої відповідальності, наявність обставин непереборної сили, наявність поважних причин пропуску позивачем позовної давності або підстав для її застосування за заявою відповідача.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 18.07.2018 між Інститутом сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Реґіна Днепр" (далі - учасник, відповідач) було укладено договір про закупівлю товарів № 16-Т/18 (далі - договір, а.с.11-14), відповідно до умов якого учасник зобов`язався передати у власність замовника товар, зазначений в специфікації, а замовник - прийняти і оплатити отриманий товар (пункт 1.1. договору).

У пункті 1.2. договору сторони погодили, що найменування товару: алюміній, нікель, скандій, титан і ванадій - за ДК 021:2015-14720000-4 (вироби з титану (труби, прути)), в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що додається до цього договору та є його невід`ємною частиною.

У відповідно до вказаних умов сторонами була підписана специфікація до договору на суму 59 592 грн. 00 коп. (додаток № 1), в якій було узгоджено найменування товару, що підлягає поставці, його кількість, ціна та вартість - 59 592 грн. 00 коп. (а.с.15).

У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до умов пункту 1.3. договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна цього договору складає 59 592 грн. 00 коп., у т.ч. ПДВ - 9 932 грн. 00 коп.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до умов пункту 5.1 договору строк поставки товарів - з моменту підписання договору до 30.08.2018 . Дозволяється дострокова поставка та поставка партіями. Вантажно-розвантажувальні роботи на склад замовника здійснюються учасником.

Місце поставки товару: 61072, Харківська область, місто Харків, пр. Науки, буд. 60 (пункт 5.2. договору).

Відповідно до умов пункту 5.3. договору датою поставки є дата отримання замовником товару згідно з видатковою та товарно-транспортною накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем 05.11.2018 було поставлено позивачу товар, узгоджений у пункті 1.2. та специфікації до договору, на загальну суму 59 592 грн. 00 коп.

Вказане підтверджується видатковою накладною № 48 від 05.11.2018 (а.с.16).

Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору (специфікації) у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаною видатковою накладною, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин.

Товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у відповідача без будь-яких зауважень до її оформлення.

При цьому, в матеріалах справи наявні докази повної оплати поставленого за видатковою накладною № 48 від 05.11.2018 на суму 59 592 грн. 00 коп. товару, а саме: платіжне доручення №1450 від 09.11.2018 (а.с.17).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи товар за вказаною видатковою накладною було поставлено 05.11.2018 із простроченням, оскільки відповідно до умов пункту 5.1. договору граничним терміном поставки товару було 30.08.2018.

Відповідно до умов пункту 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законом та договором.

З огляду на вказані обставини позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями про прострочення поставки товару, в яких вимагав сплатити пеню та штраф за допущене прострочення, а саме: № 03-09/472 від 05.09.2018, 03-09/580 від 17.10.2018, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.19-20).

На вказану претензію відповідачем було надано відповідь - лист № 17 від 30.10.2018, в якому відповідач повідомив, що на виконання умов договору ним було укладено зовнішньоекономічний контракт із виробником продукції з титану та його сплавів - Baoji Hongyi Titanium Industry Co., Ltd (КНР). У період з 29.07.2018 по 20.08.2018, коли товар мав бути виготовлений і відвантажений в порт Шанхай, в провінції Шеньсі, місті Баоджі сталося стихійне лихо через тривалі дощі, що були викликані тайфунами в провінції Шеньсі, та урядом КНР було оголошено надзвичайний стан у зв`язку зі стихійним лихом через істотне підтоплення великих територій, блокади транспортних автомобільних і залізничних магістралей, знеструмлення ряду населених пунктів і виробничо-індустріальних центрів. Через настання вказаних обставин транспортування за маршрутом Баоджі-Шанхай було повністю припинено. Внаслідок цього товар був поставлений на борт судна лише 24.08.2018. У листі відповідач відзначив, що робить все можливе для якнайшвидшого виконання своїх зобов`язань за спірним договором, а також вказав, що відповідно до умов пункту 8.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна та інша небезпечна подія (а.с.21).

Листом № 07 від 21.01.2019 відповідач повідомив позивача, що наразі формує пакет документів для передачі до ТПП України стосовно отримання сертифікату про підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (а.с.29).

В листі № 23 від 25.03.2019 відповідач зазначив, що має достатні докази, які підтверджують настання форс-мажорних обставин, обставин непереборної сили - офіційний лист постачальник, висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО2386, яким встановлено, що товар виготовлявся і відвантажувався в два етапи в силу стихійних лих; сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, що засвідчує форс-мажорні обставини (виняткові погодні умови, які призвели до закриття порту на території провінції Шеньсі, міста Баоджи саме в спірний період (а.с.22-28).

Листом № 29 від 29.08.2019 відповідач повідомив позивача, що він отримав сертифікат від Ради Китаю з розвитку міжнародної торгівлі, яким засвідчується, що період з 29.07.2018 по 20.08.2018 визнано періодом дії форс-мажорних обставин через наслідки стихійного лиха. Та зараз відповідач формує пакет документів для передачі до ТПП України стосовно отримання сертифікату про підтвердження настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (а.с.30).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження настання обставин непереборної сили відповідачем було надано:

- висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-2386 від 30.10.2018, в якому зазначено, що товар виготовлявся та відвантажувався в два етапи в силу стихійних лих з території провінції Шенсі, КНР (а.с.23-26);

- лист від 24.09.2018 Baoji Hongyi Titanium Industry Co., Ltd (КНР) (а.с.27-28);

- контракт № 01-9/7/18 від 07.07.2018, укладений між відповідачем та Baoji Hongyi Titanium Industry Co., Ltd (КНР) (а.с.55-59);

- сертифікат Ради Китаю з розвитку міжнародної торгівлі № 194405В0/006186 від 30.07.2019 (а.с.60-66).

При цьому, вказані документи позивач не визнає належними доказами існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), оскільки у визначеному законодавством України порядку сертифікату Торгово-промислової палати України на підтвердження настання цих обставин відповідачем надано не було. Вказане і є причиною спору.

Даний позов було подано позивачем разом з клопотанням про поновлення строку для подання позовної заяви. Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на неповажність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду; просить застосувати строк позовної давності та відмовити в позові.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з огляду на слідуюче.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження своєчаної поставки товару, в узгоджені пунктом 5.1. договору строки, відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Більше того, наявність вказаного прострочення відповідач під час розгляду даної справи судом визнав.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що товар на суму 59 592 грн. 00 коп. за договором про закупівлю товарів № 16-Т/18 від 18.07.2018 було поставлено із простроченням.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами частин 1, 2 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України).

Так, у пункті 7.3 договору сторонами погоджено, що у випадку несвоєчасної поставки товару учасник виплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожний день прострочення. А за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості.

Отже, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за загальний період прострочення з 31.08.2018 по 16.10.2018 в сумі 3 933 грн. 07 коп. та штраф за прострочення постачання більше 30 днів у розмірі 7% від зазначеної вартості (59 592 грн. 00 коп. х 7%) в сумі 4 171 грн. 44 коп.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору щодо строків поставки товару, у позивача в силу наведених норм чинного законодавства та умов пункту 7.3 договору виникло право на стягнення пені та штрафу за прострочення поставки товару.

Судом враховано, що пунктом 8.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна та інша небезпечна подія).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є довідка, яка видається органом, уповноваженим видавати такі довідки (пункт 8.3 договору).

В той же час, згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що доказів засвідчення обставин непереборної сили, на які посилається відповідач, сертифікатом Торгово-промислова палата України, виданим Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіна Днепр" матеріали справи не містять.

Відтак, надані відповідачем документи, а саме:

- висновок експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати № ГО-2386 від 30.10.2018, в якому зазначено, що товар виготовлявся та відвантажувався в два етапи в силу стихійних лих з території провінції Шенсі, КНР (а.с.23-26);

- лист від 24.09.2018 Baoji Hongyi Titanium Industry Co., Ltd (КНР) (а.с.27-28);

- контракт № 01-9/7/18 від 07.07.2018, укладений між відповідачем та Baoji Hongyi Titanium Industry Co., Ltd (КНР) (а.с.55-59);

- сертифікат Ради Китаю з розвитку міжнародної торгівлі № 194405В0/006186 від 30.07.2019 (а.с.60-66) не можуть вважатися належними доказами на підтвердження настання обставин непереборної сили, які згідно з пунктом 8.1 договору є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором.

Однак, при ухваленні даного рішення судом також розглянуто клопотання позивача про поновлення строку, встановленого для подання позовної заяви, та клопотання відповідача про застосування позовної давності до спірних відносин з огляду на неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду.

Стосовно даних клопотань суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

При цьому, частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як було вказано вище, відповідач у даній справі 22.04.2020 заявив про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та штрафу.

При цьому, як вже було вказано, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом встановлено, що про наявність порушення зобов`язання позивач дізнався 05.11.2018 (дата поставки товару із простроченням), отже за вимогами позивача про стягнення пені за період з 31.08.2018 по 16.10.2018, як і щодо вимог про стягнення штрафу за прострочення понад 30 днів, строк позовної давності закінчився 05.11.2019. При цьому, із позовною заявою до суду позивач звернувся лише 02.04.2020, що вбачається з відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому позовні матеріали було направлено на адресу Господарського суду Дніпропетровської області (а.с.35).

Отже, вимоги про стягнення пені, розрахованої за період з 31.08.2018 по 16.10.2018, та штрафу у розмірі 7% від вартості несвоєчасно поставленого товару, є обґрунтованими, однак заявлені з пропуском спеціальної позовної давності в один рік, встановленої пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, на момент пред`явлення позову строк, в межах якого позивач міг звернутися до суду з вимогою про захист своїх порушених прав шляхом стягнення передбачених пунктом 7.3. договору неустойки (пені) та штрафу за несвоєчасно поставлений за договором товар, вже закінчився, що є підставою для відмови у позові.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду (постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 04.06.2018 у справі № 920/225/17, від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17).

В обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем вказано те, що первісно подану позовну заяву про стягнення з відповідача штрафних санкцій було повернено ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2019 у справі №904/3082/19 у зв`язку з порушенням правил об`єднання позовних вимог (позов подано одночасно за двома окремими договорами) (а.с.32-34).

Встановлений законом процесуальний строк для повторного подання позовної заяви з виправленнями, за твердженням позивача, було пропущено внаслідок очікування надходження від відповідача сертифікату Торгово-промислової палати України, після повідомлення ним листом №29 від 29.08.2020 про отримання сертифікату від Ради Китаю з розвиту міжнародної торгівлі.

Проте, допущення недоліку при підготовці документів до суду та тривале зволікання у повторному зверненні до суду протягом понад півроку з моменту отримання останнього листа від відповідача, не можуть розцінюватись як поважні причини пропуску строку позовної давності.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, суд не вбачає наявності поважних причин пропущення позивачем позовної давності, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 4, 13, 14, 20, 42, 73-74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Інституту сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіна Днепр" про стягнення заборгованості за договором про закупівлю товарів № 16-Т/18 від 18.07.2018 у загальному розмірі 8 104 грн. 51 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 грн. 00 коп. покласти на позивача - Інститут сцинтиляційних матеріалів Національної академії наук України.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 19.06.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко