Постанова

від 18.06.2020 по справі 826/6124/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №826/6124/18

адміністративне провадження №К/9901/5740/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комфортна оселя до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Комфортна оселя (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0010441401 від 18.12.2017, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 266 250,00 грн., в тому числі 213 000,00 грн. за основним платежем та 53 250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ СТРУМ КОНТАКТ (код 40386890) за період липень, серпень 2016 року, за результатами якої складено акт від 16.11.2017 № 490/26-1514-01- 05/35241463, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 213 000,00 грн., в тому числі за липень 2016 року на 125 000,00 грн. та серпень 2016 року на 88 000,00 грн.

У акті перевірки податковий орган констатував формування позивачем без достатніх правових підстав податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ СТРУМ КОНТАКТ , посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено наявності у нього необхідних ресурсів і умов для проведення спірних операцій. Крім того, посилався на протокол допиту свідка у кримінальному провадженні - засновника ТОВ СТРУМ КОНТАКТ ОСОБА_1 , який свою причетність до фінансово- господарської діяльності Товариства заперечив.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, однак рішенням Державної фіскальної служби України від 26.02.2018 №7023/6/99-99-11-01-02-25 скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.10.2018 адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.12.2017 № 0010441401.

Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом безтоварності господарських операцій позивача з контрагентом (ТОВ СТРУМ КОНТАКТ ) щодо надання послуг з організації та виконання ремонтно-оздоблювальних робіт, які в подальшому були використані у власній господарській діяльності, а відтак Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами таких операцій.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30.01.2019 рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, посилався на те, що операції між позивачем та його контрагентом безпідставно розцінені судами попередніх інстанцій як фактично здійснені, адже такі не підтверджені належними і допустимими доказами, які б свідчили про виконання контрагентом своїх зобов`язань, зокрема, незазначення в первинних документах адрес об`єктів, на яких виконувались роботи, та переліку конкретних послуг з організації ремонтно-оздоблювальних робіт. Наголошував на наявності пояснень засновника ТОВ СТРУМ КОНТАКТ у кримінальному провадженні.

Товариство у письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.07.2016 між Товариством (Замовник) та TOB СТРУМ КОНТАКТ (Виконавець) укладено договір №1407 про надання послуг з організації ремонтно-оздоблювальних робіт, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується здійснити організацію та виконання ремонтно-оздоблювальних робіт на фасадах будівель, що знаходяться у житловому комплексі із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом ParkAvenue , розташованому на проспекті 40-річчя Жовтня, буд. №№ 58-а, 62, 60.1,60.2, 60.3, 60.4, 60.5. у Голосіївському районі м.Києва.

У відповідності до пункту 1.3 договору конкретні задачі, що становлять предмет договору, визначаються за домовленістю сторін.

Загальна вартість наданих за цим договором послуг визначається актами приймання-передачі наданих послуг. Оплата за виконані роботи перераховується Замовником на банківський рахунок Виконавця протягом трьох робочих днів після підписання акту приймання-передачі наданих послуг (пункти 3.2, 3.3 договору).

Додатковою угодою № 1 від 14.07.2016 до договору сторони узгодили кошторис на заплановані роботи, а також плановий графік виконання робіт (найменування та вартість робіт, місце й період їх виконання).

Про виконання умов даного договору, як констатовано судами, свідчать звіти про виконану роботу від 23.07.2016 №1 (виконання робіт в будинку в„– 60.1), від 25.07.2016 №2 (виконання робіт в будинку в„– 60.4), від 26.07.2016 №3 (виконання робіт в будинку в„– 60.5), від 15.08.2016 №4 (виконання робіт в будинку №60.2), від 22.08.2016 №5 (виконання робіт в будинку №60.3); акти здачі-прийняття робіт від 25.07.2016 №1504 на суму 270 000,00 грн., від 27.07.2016 №1505 на суму 240 000,00 грн., від 28.07.2016 №1506 на суму 240 000,00 грн., від 19.08.2016 №1653 на суму 276 000,00 грн., від 22.08.2016 №1654 на суму 252 000,00 грн.; рахунки-фактури від 25.07.2016 №1504, від 27.07.2016 №1505, від 28.07.2016 №1506, від 19.08.2016 №1653, від 22.08.2016 №1654; оборотно-сальдова відомість по рахунку 631.

Оплату за виконані роботи проведено позивачем у повному обсязі (платіжні дорученням № 2518 від 27.07.2016, № 2614 від 31.08.2016.).

Виписані контрагентом податкові накладні №89 від 25.07.2016, №90 від 27.07.2016, №91 від 28.07.2016, №60 від 22.08.2016 містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ.

Додатково судами досліджено акти приймання-передачі перепусток (18 шт.) на територію житлового комплексу із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом ParkAvenue , розташованого на проспекті 40-річчя Жовтня, буд. в„–в„– 58-а, 62, 60.1,60.2, 60.3, 60.4, 60.5. у Голосіївському районі м.Києва від 14.07.2016 та від 22.08.2016, для виконання робіт, обумовлених вказаним договором та лист контрагента про надання дозволу на занесення (з подальшим винесенням) на територію житлового комплексу 18-ти комплектів альпіністського спорядження.

Товариством було придбано плитку (видаткова накладна Рнк/02-0033991 від 15.07.2016, платіжне доручення №2449), яку в подальшому передано контрагенту (акт передачі матеріалів від 17.07.2016).

Встановлено також, що замовлення робіт у TOB СТРУМ КОНТАКТ повністю відповідає господарській діяльності позивача та обумовлено необхідністю дотримуватися вимог законодавства в житлово-комунальній сфері; Товариство є організацію, яка, зокрема, надає послуги з утримання будинків, споруд, прибудинкової території й одним із об`єктів якого є житловий комплекс із вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом ParkAvenue , розташований на проспекті 40-річчя Жовтня, буд. №№ 58-а, 62, 60.1, 60.2, 60.3, 60.4, 60.5 у Голосіївському районі м.Києва, з мешканцями якого Товариством укладено договори про надання послуг з утримання будинків, споруд, прибудинкової території.

Крім того, відповідно до рапорту старшого зміни ОСОБА_2 вночі 5 липня 2016 року з фасаду 24-го поверху будинку №60 житлового комплексу Park Avenue через шквальний вітер зірвалася облицювальна фасадна плитка і впала на зелену зону, при цьому плитка була зрушена на всіх фасадах.

Водночас, судом першої інстанції в судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_3 (менеджера Товариства) та ОСОБА_4 (мешканця житлового комплексу ParkAvenue ), які підтвердили виконання фасадних робіт у вказаному комплексі.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентом документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагента трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.

Посилання ж податкового органу на пояснення свідка (засновника ТОВ СТРУМ КОНТАКТ ОСОБА_1 ) у кримінальному провадженні обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки договір та усі первинні документи щодо організації та виконання ремонтно-оздоблювальних робіт від імені контрагента підписані директором ОСОБА_5 , яка на момент здійснення спірних операцій одночасно була єдиним засновником TOB СТРУМ КОНТАКТ , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 05.07.2016.

Підсумовуючи викладене, суди прийшли до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданим контрагентом, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Доводи ж касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки та з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи, й по суті зводяться лише до їх переоцінки.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій й задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду