Постанова

від 12.06.2020 по справі 450/1467/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 червня 2020 року

м. Київ

справа № 450/1467/16-ц

провадження № 61-17015св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

особа, яка подала клопотання - Головне управління юстиції Львівської області в інтересах ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - фермерське господарство Нагорянка ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фермерського господарства Нагорянка на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року у складі судді Мельничук І. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червня 2016 року Головне управління юстиції Львівської області в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про визнання та виконання та території України наказу про оплату, виданого районним судом в Тарнові Республіка Польща 03 листопада 2011 року про стягнення з фермерського господарства Нагорянка (далі - ФГ Нагорянка ) на користь ОСОБА_1 коштів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, клопотання задоволено.

Надано дозвіл на примусове виконання на території України наказу про оплату, виданого районним судом в Тарнові Республіки Польща 03 листопада 2011 року, про стягнення з ФГ Нагорянка , місцезнаходження якого: Львівська область, Пустомитівський район, с. Нагоряни, ЄДРПОУ 22418674) на користь громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 95840,00 злотих, а крім того законодавчо встановлені річні відсотки, нараховані пропорційно від сум: 26189,00 злотих - від 16 травня 2009 року до дати здійснення оплати; 69651,00 злотих - від 21 липня 2009 року до дати здійснення оплати та суму 4815,00 злотих процесуальних витрат, в тому числі суму 3600,00 злотих за процесуальне представництво, що разом становить 196495,00 польських злотих, що за курсом Національного Банку України в перерахунку до національної валюти становить 1 443 609,47 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що клопотання стягувача ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду, яке подало в його інтересах Головне територіальне управління юстиції у Львівській області 14 червня 2016 року відповідно до умов міжнародного договору, датоване 25 липня 2014 року, дійшов висновку, що стягувач не пропустив трирічний строк, встановлений частиною першою статті 463 ЦПК України, для пред`явлення рішення іноземного суду до виконання на території України .

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 450/1467/16-ц, витребувано її з Пустомитівського районного суду Львівської області та зупинено виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ФГ Нагорянка подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні клопотання.

Касаційна скарга мотивована тим, що клопотання подане після спливу трьох років з моменту набрання судовим наказом законної сили, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити на підставі пункту 5 частини другої статті 468 ЦПК України. Грошові кошти, які підлягають сплаті за наказом районного суду в Тарнові Республіки Польща у справі № VGNc 2660/11 не можуть вважатись періодичними платежами, оскільки не носять періодичного характеру, а становлять конкретно визначений (фіксований) одноразовий платіж. Клопотання не може вважатись належно оформленим, а судовий наказ таким, що стосується апелянта, оскільки в наказі про оплату та у клопотанні стягувача за цим наказом боржником вказано приватне підприємство ФГ Нагорянка (далі - ПП ФГ Нагорянка ), однак, з дати здійснення державної реєстрації ФГ Нагорянка не набувало організаційно-правової форми приватного підприємства.

Також особа, що подала касаційну скаргу просить звернути увагу на умови договору, укладеного між сторонами 11 квітня 2008 року, пунктом 6.2 розділу 6 якого передбачено, що у разі недосягнення між сторонами згоди під час переговорів, спір передається у Міжнародний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, а тому вважає, що районний суд в Тарнові Республіки Польща не був компетентним органом у вирішенні спору між сторонами.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що судовим наказом районного суду в Тарнові Республіка Польща 03 листопада 2011 року справа № VGNc 2660/11 наказано ПП ФГ Нагорянка оплатити на користь ОСОБА_1 суму 95840,00 злотих, а крім того законодавчо встановлені річні відсотки, нараховані пропорційно від сум: 26189,00 злотих - від 16 травня 2009 року до дати здійснення оплати; 69651,00 злотих - від 21 липня 2099 року до дати здійснення оплати та суму 4815,00 процесуальних витрат, в тому числі суму 3600,00 злотих за процесуальне представництво, впродовж двох тижнів від вручення наказу, якщо не внесено оскарження, боржник цей наказ у встановлений строк не оскаржив, а тому 23 січня 2012 року йому надано клаузулу до виконання.

Згідно листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області, боржник знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Нагоряни, що територіально відноситься до Пустомитівського районного суду Львівської області.

21 червня 2016 року скеровано на адресу боржника копію клопотання Головного управління юстиції Львівської області в інтересах ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання в Україні наказу про оплату, виданого районним судом в Тарнові Республіка Польща 03 листопада 2011 року про стягнення з ПП ГФ Нагорянка на користь ОСОБА_1 коштів та запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

01 липня 2016 року боржник отримав повідомлення суду, що стверджується наявним у матеріалах клопотання повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у визначений судом строк не подав до суду заперечень у письмовій формі або відмови від подання заперечень.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (надалі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 81 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно частини першої статті 82 вищевказаного Закону визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України або за принципом взаємності.

У відповідності до вимог частини шостої статті 467 ЦПК України за наслідками розгляду поданих документів та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні з цього питання.

При цьому, підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України.

За приписами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.

Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який було ратифіковано постановою Верховної Ради України №3941-ХІІ від 04 лютого 1994 року, не передбачено випадки, коли у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду може бути відмовлено, тому при вирішенні цього питання необхідно застосовувати норму частини другої статті 468 ЦПК України, якою, зокрема, визначено, що у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо пропущено встановлений цим Кодексом (статтею 463) строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні.

Установивши, що клопотання стягувача ОСОБА_1 про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду, яке подало в його інтересах Головне територіальне управління юстиції у Львівській області 14 червня 2016 року відповідно до умов міжнародного договору, датоване 25 липня 2014 року, суди дійшли правильного висновку, що стягувач не пропустив трирічний строк, встановлений частиною першою статті 463 ЦПК України, для пред`явлення рішення іноземного суду до виконання на території України.

Безпідставними є також доводи сторони боржника про те, що у задоволенні клопотання необхідно відмовити на підставі пункту 3 частини другої статті 468 ЦПК України, оскільки пунктом 6.2 договору, на який посилається особа, що подала касаційну скаргу, не встановлено виключної компетенції Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України на розгляд спору між сторонами, а зазначено, що якщо сторони протягом 20 днів від виникнення спору не досягнуть згоди, спір буде передано у Міжнародний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Крім того, відповідно до статті VI Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року (набула чинності для України 7 січня 1964 року) відвід державного суду на підставі непідсудності, що заснована на наявності арбітражної угоди і заявлений в державному суді, в якому порушено справу однією зі сторін арбітражної угоди, має бути заявлений під загрозою втрати права за пропуском строку до або в момент подання заперечень по суті позову, в залежності від того, чи розглядає закон країни суду такий відвід як питання процесуального або матеріального права.

ФГ Нагорянка , отримавши судовий наказ, не оскаржила його у встановленому законодавством Республіки Польща порядку та не заявила про відвід державного суду з мотивів наявності між сторонами домовленості про передання спору на розгляд Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

Отже, при розгляді справи суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів по суті його вирішення, а тому касаційну скаргу ФГ Нагорянка необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Щодо поновлення виконання (дії) оскаржуваного судового рішення

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Отже, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховних Суд поновлює виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та постанови Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фермерського господарства Нагорянка залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання ухвали Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська