Постанова

від 06.05.2021 по справі 450/1467/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/1467/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/811/3253/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія:1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Ванівського О.М., Крайник Н.П.

при секретарі Матяш С.І.

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , представника ФГ Нагорянка Патько Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року у справі за клопотанням Головного управління юстиції Львівської області в інтересах ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання в Україні наказу про оплату, виданого районним судом в Тарнові Республіки Польщі 03 листопада 2011 року про стягнення з фермерського господарства Нагорянка на користь ОСОБА_4 коштів,

В С Т А Н О В И В :

14 червня 2016 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшло клопотання Головного управління юстиції Львівської області в інтересах ОСОБА_3 про визнання та виконання та території України наказу про оплату, виданого районним судом в Тарнові Республіка Польща 03.11.2011 року про стягнення з ПП ГФ Нагорянка на користь ОСОБА_4 коштів.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року клопотання задоволено.

Надано дозвіл на примусове виконання на території України наказу про оплату, виданого районним судом в Тарнові Республіка Польща 03.11.2011 року про стягнення з ПП ФГ Нагорянка на користь ОСОБА_4 коштів.

Ухвалу суду 29 жовтня 2020 року оскаржила ОСОБА_1 . Вважає ухвалу суду незаконною. Звертає увагу, що вона є членом фермерського господарства Нагорянка в зв`язку з чим оскаржувана ухвала порушує її права. Звертає увагу, що норми міжнародних договорів та угод, укладених між Україною та Республікою Польща, не наділяють стягувача правом звертатися з клопотанням про визнання і виконання рішення польського суду до органу юстиції України. Зазначає, що наказ про оплату від 03.11.2011 виданий районним судом в Тарнові Республіки Польща про стягнення з ПП ГФ Нагорянка на користь ОСОБА_4 коштів, набрав законної сили 23.01.2012 та такий міг бути пред`явлений до примусового виконання в Україні до 23.01.2015 включно. Просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга скаргою ОСОБА_1 задоволенню не підлягає х наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року надано дозвіл на примусове виконання на території України наказу про оплату, виданого районним судом в Тарнові Республіка Польща 03.11.2011 року про стягнення з ПП ФГ Нагорянка на користь ОСОБА_4 коштів. ОСОБА_1 є одним із засновників (учасників) юридичної особи - ФГ Нагорянка , в зв`язку з чим така ухвала стосується її прав та інтересів, тому суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги.

Суд установив, що судовим наказом районного суду в Тарнові Республіка Польща 03 листопада 2011 року справа № VGNc 2660/11 наказано ПП ФГ Нагорянка оплатити на користь ОСОБА_3 суму 95840,00 злотих, а крім того законодавчо встановлені річні відсотки, нараховані пропорційно від сум: 26189,00 злотих - від 16 травня 2009 року до дати здійснення оплати; 69651,00 злотих - від 21 липня 2009 року до дати здійснення оплати та суму 4815,00 процесуальних витрат, в тому числі суму 3600,00 злотих за процесуальне представництво, впродовж двох тижнів від вручення наказу, якщо не внесено оскарження, боржник цей наказ у встановлений строк не оскаржив, а тому 23 січня 2012 року йому надано клаузулу до виконання.

Згідно листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області, боржник знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Нагоряни, що територіально відноситься до Пустомитівського районного суду Львівської області.

21 червня 2016 року скеровано на адресу боржника копію клопотання Головного управління юстиції Львівської області в інтересах ОСОБА_3 про надання дозволу на примусове виконання в Україні наказу про оплату, виданого районним судом в Тарнові Республіка Польща 03 листопада 2011 року про стягнення з ПП ГФ Нагорянка на користь ОСОБА_4 коштів та запропоновано у місячний строк подати можливі заперечення проти цього клопотання.

01 липня 2016 року боржник отримав повідомлення суду, що стверджується наявним у матеріалах клопотання повідомленням про вручення поштового відправлення, однак у визначений судом строк не подав до суду заперечень у письмовій формі або відмови від подання заперечень.

Статтею 81 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських відносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили. Згідно частини першої статті 82 вищевказаного Закону визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.

Відповідно до статті 462 ЦПК України рішення іноземного суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних справ визнаються та виконуються на території України, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

У відповідності до вимог частини шостої статті 467 ЦПК України за наслідками розгляду поданих документів та вислухавши пояснення сторін, суд постановляє ухвалу про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про відмову в задоволенні з цього питання.

При цьому, підстави для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду передбачені статтею 468 ЦПК України.

За приписами статті 468 ЦПК України клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі випадки не передбачено, у задоволенні клопотання може бути відмовлено: 1) якщо рішення суду за законодавством держави, на території якої воно постановлено, не набрало законної сили; 2) якщо сторона, стосовно якої постановлено рішення іноземного суду була позбавлена можливості взяти участь у судовому процесі через те, що їй не було належним чином і вчасно повідомлено про розгляд справи; 3) якщо рішення ухвалене у справі, розгляд якої належить виключно до компетенції суду або іншого уповноваженого відповідно до закону органу України; 4) якщо ухвалене рішення суду України у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що набрало законної сили, або якщо у провадженні суду України є справа у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, яка порушена до часу відкриття провадження у справі в іноземному суді; 5) якщо пропущено встановлений міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, та цим Кодексом строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні; 6) якщо предмет спору за законами України не підлягає судовому розгляду; 7) якщо виконання рішення загрожувало б інтересам України; 8) якщо раніше в Україні було визнано та надано дозвіл на виконання рішення суду іноземної держави у спорі між тими самими сторонами, з того самого предмета і на тих самих підставах, що і рішення, що запитується до виконання; 9) в інших випадках, встановлених законами України.

Договором між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який було ратифіковано постановою Верховної Ради України №3941-ХІІ від 04 лютого 1994 року, не передбачено випадки, коли у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду може бути відмовлено, тому при вирішенні цього питання необхідно застосовувати норму частини другої статті 468 ЦПК України, якою, зокрема, визначено, що у задоволенні клопотання може бути відмовлено, якщо пропущено встановлений цим Кодексом (статтею 463) строк пред`явлення рішення іноземного суду до примусового виконання в Україні. Окрім цього, цим же договором визначено, що центральним органом в Україні є міністерство юстиції України. Органи юстиції Договірних сторін взаємно надаватимуть правову допомогу в цивільних справах відповідно до умов цього договору.

Клопотання стягувача ОСОБА_4 про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду, яке подало в його інтересах Головне територіальне управління юстиції у Львівській області 14 червня 2016 року, не суперечить умовам договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, який було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №3941-ХІІ від 04 лютого 1994 року та чинному законодавству України.

Установивши, що клопотання стягувача ОСОБА_4 про надання дозволу на примусове виконання на території України рішення польського суду, яке подало в його інтересах Головне територіальне управління юстиції у Львівській області 14 червня 2016 року відповідно до умов міжнародного договору, датоване 25 липня 2014 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що стягувач не пропустив трирічний строк, встановлений частиною першою статті 463 ЦПК України, для пред`явлення рішення іноземного суду до виконання на території України.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати , що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального чи процесуального права, в зв"язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення , а ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 20 травня 2021 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Н.П. Крайник