Постанова

від 19.06.2020 по справі 468/1245/19-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

19.06.20

22-ц/812/938/20

Справа №468/1245/19

Провадження № 22-ц/812/938/20

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

16 червня 2020 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

при секретарі судового засідання - Біляєвій В.М.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2020 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Янчуком С.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В

24 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, яке складалось із земельної ділянки площею 8,6921 га, розташованої в межах території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, та належала їй на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_1 , який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №10 та виданого 24 березня 1997 року.

Спадщину після її смерті прийняли чоловік померлої ОСОБА_5 та племінники померлої (за правом представлення) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько ОСОБА_5 .

При цьому, за час життя він не оформився у спадкових правах на 1/2 частину вищевказаної земельної ділянки, успадкованої після смерті дружини

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 отримали спадщину після смерті ОСОБА_4 за правом представлення у розмірі Ѕ частка, тобто по ј частки кожний.

З питання оформлення спадщини вона звернулась до Овруцької державної нотаріальної контори в Житомирській області, однак, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно.

На теперішній час вона не може ніяким чином оформити право власності на земельну ділянку, оскільки батько хоча і прийняв спадщину після смерті матері, але не оформив свої спадкові права, державний акт на спадкове майно не отримав. Без правовстановлюючих документів вона позбавлена можливості оформити спадщину у нотаріуса.

Враховуючи вище викладене, просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 8,6921 га, кадастровий номер 4820610000:09:000:0010 після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 січня 2020 року відмовлено в прийнятті визнання відповідачем Баштанською міською радою позовних вимог.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2020 року у задоволені позову відмовлено у зв`язку з тим, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача (відсутність належного суб`єктного складу учасників процесу).

Не погодившись із рішенням суду ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку

Мотивуючи доводи апеляційної скарги зазначала, що суд першої інстанції вірно встановив всі обставини, але не вірно трактував норми матеріального та процесуального права, за такого просила про його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Крім того, зазначала, що їй нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів та рекомендовано звернутися до суду.

В той же час, у її випадку право вимоги при неприйняття нею спадщини, переходить до органу місцевого самоврядування, але ніяк до третіх осіб, які свою частку спадщини отримали. Більш того, і відповідач, і треті особи визнали її позов, а у судовому рішенні наявний формалізм.

Правом на подачу відзиву відповідач та треті особи не скористалися.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свою апеляційну скаргу, просила про її задоволення.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Більш того, ОСОБА_3 вказував, що на спадщину, яка залишилася після смерті діда ОСОБА_5 , а саме земельну ділянку, яку спадкодавець успадкував від ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом не приймав та не претендує на неї.

Представник відповідача Баштанської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату , час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неявка вказаного учасника справи, в силу вимог ч.2 ст. ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, осіб, які з`явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача та копією свідоцтва про одруження, видане 06 червня 1997 року, відповідно до якого прізвище ОСОБА_6 змінено на ОСОБА_7 ( а.с.9).

ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 , виданого 24 березня 1997 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №10, належала земельна ділянка площею 8,6921 га, розташована в межах території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, з цільовим призначенням - для сільськогосподарського виробництва ( а.с.3).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла (а.с.9).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй нерухоме майно.

Спадкоємцями першої черги за законом відповідно до приписів ст. 1261 ЦК України є чоловік ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_1 , а спадкоємцями за правом представлення за ст.1266 ЦК України є діти сина спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Із заявою про прийняття спадщини звернувся чоловік ОСОБА_5 і Баштанською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу за №167/2006.

ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після смерті матері не зверталася.

26 серпня 2006 року ОСОБА_5 державним нотаріусом Баштанської нотаріальної контори видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті дружини на цілу частку.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 грудня 2013 року вищевказане Свідоцтво про право на спадщину визнано недійсним.

Рішення мотивовано тим, що діти сина спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , є спадкоємцями за правом представлення і на час відкриття спадщини після смерті баби ОСОБА_4 - були неповнолітніми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З врахуванням вказаних обставин, державним нотаріусом Баштанської державної нотаріальної контори 17 квітня 2019 року видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті баби ОСОБА_4 - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , на Ѕ частку спадкового майна, кожному на ј частку (зареєстровані у спадковому реєстрі №1-391, 1-398)( а.с.6,7).

Спадкоємцем 1/2 частки спадкового майна земельної ділянки - є чоловік спадкодавця ОСОБА_5 . Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , з врахуванням рішення суду першої інстанції від 04 грудня 2013 року він не отримав, бо помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробив розпорядження. Заповітами від 05 травня 2011 року, посвідченими секретарем виконавчого комітету Киданівської сільської ради Овруцького району Житомирської області (номер у реєстрі 7-93) дочці ОСОБА_1 заповідав Державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1 , виданий Баштанською РДА Миколаївської області 24 березня 1997 року, а онуку ОСОБА_3 ,1995 року народження - Держаний акт на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 , виданий Баштанською РДА Миколаївської області 18 червня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (а.с.10).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому на день смерті майно.

Із заявами про прийняття спадщини за заповітом до Овруцької держаної нотаріальної контори звернулися дочка ОСОБА_1 та онук ОСОБА_3 . Крім того, на час відкриття спадщини ОСОБА_3 був неповнолітнім та мав право на прийняття спадщину за законом за правом представлення.

Інший онук ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини за законом не звертався.

04 листопада 2011 року державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори було відкрито спадкову справу за №517/2011 (а.с.28-46).

04 листопада 2013 року ОСОБА_3 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с. 43).Із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом після смерті діда він не звертався.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2013 року у визнанні за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадщину після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 успадкував на рівні з неповнолітніми онуками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Крім того, із тексту заповіту ОСОБА_5 вбачається, що він заповідав Державний акт про право власності на земельну ділянку, який йому не належав і заповіт не містить розпорядження щодо самої земельної ділянки.

Постановою державного нотаріуса Овруцької державної нотаріальної контори від 19 липня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на Ѕ частку після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що не пред`явлено правовстановлюючі документи на спадкову земельну ділянку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просила визнати за нею право власності в порядку успадкування на Ѕ частку спадкового майно- земельну ділянку після смерті батька ОСОБА_5 . При цьому відповідачем зазначала - Баштанську міську раду.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у дані справі є ОСОБА_3 , який є спадкоємцем і за заповітом, і за законом, а не Баштанська міська рада.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.

Спадкове право в Україні врегульовано положеннями Книги шостої ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у томі числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки( ч.1 ст.1261).

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, діду, якби вони були живими на час відкриття спадщини( ч.1 ст.1266 ЦК України)

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

За приписами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі №127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4)).

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайного або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності в цивільному судочинстві позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу і зокрема, визначати відповідача за своїми вимогами тощо.

У позові про визнання права власності відповідачем є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачу або не визнає за ним права здійснювати правоможливості власника, або особа, яка має власний інтерес.

Як встановлено за обставинами справи ОСОБА_3 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 і за заповітом, і за законом за правом представлення, та до часу звернення позивача до суду з вказаним позовом будь-яких дій, які б свідчили про наміри визнати за собою право власності на частку спадкового майна не вчиняв, зокрема, не звертався ні до органу нотаріату з відповідними заявами, ні до суду з відповідним позовом, не користувався спірною земельною ділянкою, що свідчить про відсутність його власного інтересу до спірного спадкового майна.

Відсутність такого інтересу ОСОБА_3 підтвердив і у судовому засіданні апеляційної інстанції, висловивши свою згоду на задоволення вимог позивача.

Саме з цих обставин виходив позивач, зазначаючи у позовній заяві як відповідача Баштанську міську раду, оскільки, крім неї відсутні особи, які є претендентами на частку у спадковому майні після смерті ОСОБА_5 .

Оскільки волевиявлення ОСОБА_3 , як особи, яка має право на спадкування частки спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , було з`ясовано судом та встановлено відсутність власного інтересу до вказаного майна, то колегія суддів вважає, що за таких обставин відсутні правові підстави для відмови у задоволені позовних вимог з тих підстав, що позивачем не залучено до участі у справі ОСОБА_3 як відповідача.

Суд першої інстанції вищевказаних обставин не врахував та безпідставно відмовив позивачеві у задоволені позову.

За встановлених судом обставин та враховуючи наведене, в силу п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позову слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про його задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 ,368, 374 , 376 , 381 , 382 ЦПК України , суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 17 березня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування задовольнити.

Визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 8,6921 га кадастровий номер 4820610000:09:000:0010, розташовану в межах території Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 19 червня 2020 року.