Постанова

від 19.06.2020 по справі 6-156/11

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 6-156/11

Провадження № 22-ц/810/612/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року місто Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд у складі Колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Стахової Н.В.

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.

за участю секретаря

судового засідання: Сінько А.І.

учасники справи: заявник - ОСОБА_1 , заінтересована особа - ПАТ Комерційний банк Надра , відділ державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Лутугинського районного суду Луганської області від 04 серпня 2011 року, постановлену Лутугинським районним судом Луганської області у складі судді Бескровного Я.В. у приміщенні того ж суду

у справі за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

встановив:

Ухвалою Лутугинського районного суду Луганської області від 04 серпня 2011 року подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області Васюта Н.М. задоволено. Обмежено право виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 без вилучення закордонного паспорта. Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу.

Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 15 лютого 2019 року частково відновлено судове провадження у цивільній справі Лутугинського районного суду Луганської області № 6-156/11 за поданням держаного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області Васюта Н.М. про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 в частині ухвали від 04 серпня 2011 року, якою подання держаного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області Васюта Н.М. задоволено. Обмежено право виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 без вилучення закордонного паспорта. Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу.

З ухвалою Лутугинського районного суду Луганської області від 04.08.2011 року не погодився ОСОБА_1 та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області про обмеження у праві виїзду за межі України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем не доведено факту ухилення боржника від виконання зобов`язання, оскільки він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження та державним виконавцем не було здійснено жодних заходів для повідомлення скаржника, крім того, він проживає у м. Києві та жодних повідомлень від державної виконавчої служби не отримував. З відповіді № 184/Л-15504 від 16.10.2018 року Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України скаржнику стало відомо, що ухвалою Лутугинського районного суду від 04 серпня 2011 року його обмежено у праві виїзду за кордон.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просила задовольнити апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на її незаконність.

Від державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області надійшла письмова заява про слухання справи за його відсутності.

В судове засідання ОСОБА_1 та представник ПАТ КБ Надра не з`явилися, належним чином і в установленому законом порядку повідомлені про час та місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника боржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Постановляючи ухвалу суду від 04 серпня 2011 року про задоволення подання державного виконавця Лутугинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 23 липня 2008 року, а тому є підстави, передбачені законом для обмеження права виїзду за межі України.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, які полягають в наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 210 ЦПК України ( в редакції на час винесення ухвали) ухвала суду, що постановляється як окремий документ, складається з:

1. вступної частини із зазначенням: часу і місця її постановлення; прізвища та ініціалів судді (суддів - при колегіальному розгляді); прізвища та ініціалів секретаря судового засідання; імен (найменувань) сторін та інших осіб, які брали участь у

справі; предмета позовних вимог;

2.описової частини із зазначенням суті питання, що вирішується ухвалою;

3.мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд

дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу;

4. резолютивної частини із зазначенням: висновку суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Постановлена у справі ухвала суду в повному обсязі не відповідає вимогам ст. 210 ЦПК України, оскільки в ухвалі відсутні обґрунтування суду по доводам подання, чим порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судом свого рішення, що є підставою для її скасування та ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1

Встановлено, що ухвалою Лутугинського районного суду Луганської області від 04 серпня 2011 року обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

З відповіді № 184/Л-15504 від 16.10.2018 року Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що ухвалою Лутугинського районного суду від 04 серпня 2011 року ОСОБА_1 обмежено у праві виїзду за кордон.

З довідки, виданої керівником апарата Білокуракинського районного суду вбачається, що цивільна справа № 6-156/11 до Білокуракинського районного суду не передавалась, згідно даних автоматизованої системи документообігу в провадженні Лутугинського районного суду перебувала цивільна справа № 6-156/11, відомості щодо постановлення ухвали суду від 04 серпня 2011 року в електронній системі документообігу Лутугинського районного суду відсутні.

Ухвалою Білокуракинського районного суду від 15 лютого 2019 року частково відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі Лутугинського районного суду Луганської області № 6-156/11за поданням державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області Васюта Н.М., погодженого з начальником відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 в частині ухвали суду від 04.08.2011 року, якою подання держаного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області Васюта Н.М. задоволено. Обмежено право виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 без вилучення закордонного паспорта. Виконання ухвали покладено на Державну прикордонну службу.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені у Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших, і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України та в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюються Законом від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України .

Положеннями цього Закону (в редакції чинній на момент постановлення ухвали) встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема у такому випадку: боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи),

- до виконання зобов`язань.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судом рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), означає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

З аналізу вказаної статті вбачається, що застосування такого заходу, як тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, є правом суду, з урахуванням всіх обставин, які свідчать про ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Застосовуючи зазначені стандарти до цієї справи, апеляційний суд звертає увагу на те, що стаття 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачає можливість тимчасового обмеження права громадянина України, який має паспорт, на виїзд за кордон, зокрема, у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання таких зобов`язань.

Тобто, Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань та/або судового рішення, а за ухилення від їх виконання. При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Даних, які б давали можливість зробити висновок про те, що боржник дійсно ухиляється від виконання зобов`язань, матеріали справи не містять.

На вказані обставини суд уваги не звернув, аналізу доказам щодо обґрунтування подання про застосування до ОСОБА_1 такого заходу, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України в даному конкретному випадку, не зробив, не врахував практики ЄСПЛ щодо виправданості такого заходу, з урахуванням того, що такий захід, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України повинно знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

За таких підстав, колегія суддів судової палати вважає, що доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, у зв`язку з чим, постановлена ухвала підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця Лутугинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції про тимчасове обмеження виїзду за межі України громадянина ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 376, 381,382,383,389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Лутугинського районного суду Луганської області від 04 серпня 2011 року скасувати.

Постановити по справі нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції Луганської області про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Постанова Луганського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України цей строк продовжується до закінчення дії такого карантину.

Повний текст постанови складено - 19 червня 2020 року.

Головуючий Н.В. Стахова

Судді: О.Ю. Карташов

М.В. Назарова