Постанова

від 18.06.2020 по справі 639/7651/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

м. Харків

справа № 639/7651/19-ц

провадження № 22ц/818/3460/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів - Хорошевського О.М., Яцини В.Б.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представниця позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Харківська міська рада,

третя особа - ОСОБА_3 , представник третьої особи - ОСОБА_4

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року в складі судді Гаврилюк С.М.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку в натурі та виділ земельної ділянки та просив розділити житловий будинок з прибудовами та надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши йому в окремий об`єкт нерухомості приміщення і будівлі відповідно до його загальної частки у праві власності на будинок з урахуванням фактичного порядку користування; виділити йому в натурі частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до його загальної частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з прибудовами та господарськими будівлями і спорудами із земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 6310137900:12:008:0020, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної сумісної власності на земельну ділянку.

13 січня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, у якій зазначені позовні вимоги пред`явив до Харківської міської ради замість ОСОБА_3 .

У грудні 2019 року, січні 2020 року та березні 2020 року ОСОБА_3 через представника зверталась до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі.

Клопотання мотивовано тим, що належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 має бути співвласник домоволодіння. Однак, колишній власник Ѕ частини будинку ОСОБА_5 померла та заповіла їй зазначене майно. Оскільки нотаріусом відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, вона звернулась до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на майно померлої ОСОБА_5 , та у випадку задоволення цього позову саме вона буде належним відповідачем у справі. Вказала, що до розгляду справи за її позовом про визнання права власності на Ѕ частину будинку неможливо визначити належного відповідача у даній справі, отже, розгляд цієї справи необхідно зупинити.

Просила зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 639/8575/19 за її позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 639/8575/19 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Вказав, що, навпаки, розгляд справи за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом є неможливим до розгляду даної справи; що задоволення вимог ОСОБА_3 призведе до порушення його прав, оскільки частки співвласників, вказані у правовстановлюючих документах, на теперішній час не відповідають реальним часткам; що клопотання про зупинення провадження розглянуто за його відсутності та за відсутності його представника.

17 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона погоджується з судовим рішенням, а апеляційну скаргу вважає необгрунтованою. При цьому посилалася на те, що до розгляду справи за її позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом неможливо розглянути зазначену справу.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини 2 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції - скасувати.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд цієї справи об`єктивно неможливий до розгляду справи № 639/7651/19 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, оскільки до розгляду вказаної справи неможливо встановити належного відповідача у цій справі.

Однак, з таким висновком суду погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення вчинення судом процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, яким чином пов`язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 910/12694/18.

Крім того, межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

Як вбачається з матеріалів справи в провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку в натурі та виділ земельної ділянки.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 належало по Ѕ частині житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В подальшому ОСОБА_1 зроблено прибудови до цього будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, та спадкоємицею належної їй частини будинку є ОСОБА_3 , з якою вони не можуть досягти згоди щодо користування земельною ділянкою та перерозподілу ідеальних часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями. У зв`язку з чим, ОСОБА_1 вважав за доцільне поділити житловий будинок та земельну ділянку в натурі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі 28 жовтня 2019 року та відповідачем вказав ОСОБА_3 .

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 листопада 2019 року відкрито провадження у справі (а. с. 51-53).

13 січня 2020 року ОСОБА_1 подав до суду уточнену позовну заяву, у якій позовні вимоги пред`явив до Харківської міської ради замість ОСОБА_3 , оскільки вона не оформила свої спадкові права після смерті ОСОБА_5 (а. с. 87-92).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та замінено первісного відповідача належним відповідачем - Харківською міською радою, прийнято до розгляду уточнену позовну заяву.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (а. с. 206-207).

У провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова також перебуває справа № 639/8575/19 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 грудня 2019 року відкрито провадження у вказаній справі (а. с. 69-71, 114-115).

Спір у вказаній справі виник у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 є спадкоємицею за заповітом Ѕ частини житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після померлої ОСОБА_5 . Однак, нотаріусом відмовлено їй у отриманні свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на будинок та неможливість визначити, яка частка земельної ділянки входить до складу спадщини (а. с. 93-94).

Із змісту статті 251 ЦПК України вбачається, що зупинення провадження у справі має на меті полегшити доказову діяльність осіб, які беруть участь у справі, в силу так званих преюдиціальних фактів.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частин 4, 5, 6 статті 82 ЦПК України тільки ті обставини, встановлені судовим рішенням у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.

Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 752/9802/17, провадження № 61-612св17.

Із заяви про зупинення провадження у справі не вбачається, які факти, що мають в подальшому розцінюватися як преюдиціальні, повинен встановити суд при розгляді справи № 639/8575/19 за позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

ОСОБА_3 у своєму клопотанні не вказала обставин, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про визнання за нею права власності на Ѕ частину житлового будинку та земельної ділянки в порядку спадкування виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги.

Висновок суду щодо неможливості визначити належного відповідача у даній справі до розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування як на підставу для зупинення провадження у даній справі судова колегія вважає помилковим, оскільки суд не позбавлений можливості самостійно вирішити питання щодо належного відповідача у даній справі, враховуючи, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України ), а лише обмежує його право на розпорядження спадщиною.

Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не зумовлює позбавлення особи права користування та володіння належним її на праві власності майном.

Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15.

Таким чином, не отримання свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У разі своєчасного подання заяви про прийняття спадщини в силу статей 1268 , 1269 , 1270 , 1296 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, незважаючи на відсутність свідоцтва про право на спадщину.

З копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 листопада 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , подавши відповідну заяву, однак, їй відмовлено саме у видачі свідоцтва про право на спадщину (а. с. 93-94).

З викладеного вище слід дійти висновку, що вирішення позовних вимог ОСОБА_3 у справі № 639/8575/19 про визнання за нею права власності на Ѕ частину будинку та земельної ділянки в порядку спадкування не впливає на хід розгляду даної справи та можливість вирішення спору щодо виділу в натурі частини житлового будинку і земельної ділянки.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про заміну відповідача, яким на даний час визначено Харківську міську раду.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув, не проаналізував предмети та підстави спорів у справах та дійшов помилкового висновку щодо зупинення провадження справі.

Оскільки порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

Пунктом 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року визначено, що якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, що може бути оскаржена окремо від рішення суду, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.

Оскільки наразі вирішується процесуальне питання, а не розглядається справа по суті, питання щодо стягнення судових витрат за подання апеляційної скарги не вирішується.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року - скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді О.М. Хорошевський

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року.