Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/11214/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа№ 910/11214/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Кропивної Л.В.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі - Романовій Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Лиськов М.О.) від 18.11.2019 у справі №910/11214/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство охорони "Алфел"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ"

про стягнення 114035,34 грн,

за участі представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ :

19.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство охорони "Алфел" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" про стягнення 114035,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" не виконало взяте на себе зобов`язання за договором № 31/01/17 про охорону об`єкту від 31.01.2017 з оплати послуг за договором, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 114035,34 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі № 910/11214/19, у зв`язку з тим, що після звернення позивачем з даним позовом відповідач частково погасив заборгованість у сумі 10000,00 грн, закрито провадження у справі №910/11214/19 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10000,00 грн. Виходячи з того, що поданими суду документами підтверджується факт наявності у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем у сумі 100000,00 грн, в решті позов задоволено, стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство охорони "Алфел" 100000,00 грн основного боргу, а також 4035,34 грн пені та 1752,54 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/11214/19 та ухвалити нове рішення яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю. Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за твердженням відповідача, жодної заборгованості перед позивачем у відповідача немає. Відповідачем пораховано загальну вартість послуг наданих позивачем за 2019 рік у сумі 762096,77 грн (125000,00 грн х 6 міс. (січень - червень 2019 року) + 12.096,77грн (01.07.2019-03.07.2019). Так, на думку апелянта наявними у матеріалах справи первинними документами підтверджується факт сплати ним вказаної вартості послуг, тож заборгованість відповідача перед позивачем відсутня. Судом першої інстанції неправильно встановлено фактичні обставини справи, а саме за послуги, надані в січні 2019 року, відповідачем сплачено 120000,00 грн (судом зазначено 115000,00 грн); за послуги, надані червні 2019 року, відповідачем сплачено 150000,00 грн (судом зазначено 25000,00 грн). Отже, на момент звернення позивача з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 31.01.2017 № 31/01/17 за період з 01.01.2019 по 03.07.2019 складала 10000,00 грн, що була плачена відповідачем відповідно до платіжного доручення № 2864 від 19.09.2019, тобто до ухвалення рішення у справі. Таким чином, на момент ухвалення рішення заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2019 по 03.07.2019 була відсутня. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог при розгляді даного спору, оскільки у позовній заяві позивачем період стягнення заборгованості зазначався з 01.07.2019 по 03.07.2019, тоді як у відповіді на відзив він розраховував заборгованість, виходячи з вартості наданих послуг за весь період дії договору з 01.02.2017 по 03.07.2019, водночас заяви про зміну підстав позову позивачем подано не було. Крім того, докази, подані разом з відповіддю на відзив, подані позивачем з пропуском встановленого строку.

10.12.2019 матеріали справи з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий суддя), Куксов В.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 29.01.2020.

14.01.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за послуги, надані в січні 2019 року та в червні 2019 року, а не за період з 01.07.2019 по 03.07.2019, як зазначає відповідач в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні 29.01.2020 головуючий суддя заявив про самовідвід.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2020 заяву судді Шаптали Є.Ю. про самовідвід у справі № 910/11214/19 задоволено, а справу передано для визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 та 40 Господарського процесуального кодексу України.

31.01.2020 згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 справу №910/11214/19 прийнято до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.,розгляд справи призначено на 20.02.2020.

В судовому засіданні 20.02.2020 оголошено перерву до 26.03.2020.

19.03.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання скаржника про відкладення розгляду скарги у зв`язку з запровадженням карантину на всій території України з 12.03.2020 по 03.04.2020.

Ухвалою від 19.03.2020 Північний апеляційний господарський суд, враховуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та рекомендаційний лист Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 щодо встановлення на період з 16.03.2020 до 03.04.2020 особливого режиму роботи судів України, повідомив сторін про те, що 26.03.2020 розгляд скарги не відбудеться, призначив розгляд скарги на 23.04.2020.

Ухвалою від 01.04.2020, з огляду на продовження карантинних заходів на території України, повідомлено учасників справи про те, що розгляд справи 23.04.2020 не відбудеться, а про розгляд скарги учасників справи буде повідомлено додатково.

Ухвалою від 12.05.2020 розгляд скарги призначено на 21.05.2020.

21.05.2020 розгляд справи не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.

Ухвалою від 27.05.2020 призначено розгляд справи на 11.06.2020.

В судовому засіданні 11.06.2020 суд заслухав пояснення представників сторін.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство охорони Алфел (виконавець) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Печерськ (замовник) укладено договір №31/01/17 про охорону об`єкту, за яким виконавець надає замовнику охоронні послуги об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 4В (об`єкт охорони).

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що оплата послуг Відповідачем здійснюється наступним чином: авансом до 5-го числа місяця, у якому надаються послуги у розмірі 50% від вартості охоронних послуг, остаточний розрахунок проводиться до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

По закінченні звітного (розрахункового) місяця Сторони підписують Акт прийому-передачі наданих послуг (п.4.4. Договору). Пунктом 4.5. договору визначено, що у випадку відсутності письмових заперечень, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання замовником акту прийому-передачі наданих послуг, послуги вважаються прийнятими.

Вартість охоронних послуг починаючи з 01.01.2019 становить 125000,00 грн, про що сторонами підписана додаткова угода від 26.12.2018 та протокол погодження вартості охоронних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, протягом строку дії договору він добросовісно виконував взяті на себе за договором зобов`язання з охорони об`єкту. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить зокрема відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, згідно вимог договору надавав відповідачеві послуги в повному обсязі, однак відповідач частково оплатив за надані охоронні послуги: за січень 2019 року у сумі 115000,00 грн (20000,00грн - 29.01.2019; 30000,00 грн - 15.02.2019; 10000,00 грн - 19.02.2019; 15000,00 грн. - 21.02.2019; 10000,00 грн - 22.02.2019; 10000,00 грн - 25.02.2019; 10000,00 грн - 28.02.2019; 10000,00 грн - 06.03.2019), і за червень 2019 у сумі 25 000,00 грн (оплата 27.06.2019)

Матеріали справи містять акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000001 від 31.01.2019 та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000031 від 30.06.2019, котрими підтверджується факт надання послуг за січень 2019 року та за червень 2019 року, які, як встановлено судом першої інстанції, оплачені відповідачем на момент звернення позивача із позовом до суду лише частково. Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписаними позивачем і відповідачем без зауважень.

04.07.2019 сторони домовилися розірвати договір, про що укладена угода про розірвання від 03.07.2019, в якій відповідач зобов`язався здійснити повний розрахунок з Позивачем до 05.07.2019.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказував, що відповідач сплатив заборгованість на надані послуги за січень 2019 року у розмірі 10000,00 грн і за червень 2019 року у розмірі 100000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 08/08 від 08.08.2019, в якій просив оплатити заборгованість. Проте, відповідачем претензія залишена без відповіді та задоволення.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, за період з січня по липень 2019 надав передбачені договором послуги, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав.

Так, позивачем за весь період дії договору (з 01.02.2017 по 03.07.2019) надано послуг на загальну суму 2492096,77 грн, (послуги підтверджені актами здачі-прийнятгя робіт (надання послуг) за період з 01.02.2017 по 03.07.2019.

Відповідачем, за весь період з 01.02.2017 по день подання позовної заяви, тобто станом на 16.08.2019 здійснено оплат на загальну суму 2382096,77 грн.

Під час розгляду справи Відповідач частково оплатив заборгованість у розмірі 10000,00 грн (19.09.2019).

Тобто станом день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 100000,00 грн.

У зв`язку з тим, що після звернення позивача з даним позовом відповідач частково погасив заборгованість у сумі 10000,00 грн, а в іншій частині відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг у сумі 100000,00 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову у цій частині.

Так, апелянт наголошує, що судом першої інстанції неправильно встановлено фактичні обставини справи, а саме за послуги, надані в січні 2019 року, відповідачем сплачено 120000,00 грн (судом зазначено 115000,00 грн); за послуги, надані червні 2019 року, відповідачем сплачено 150000,00 грн (судом зазначено 25000,00 грн). Отже, на момент звернення позивача з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 31.01.2017 № 31/01/17 за період з 01.01.2019 по 03.07.2019 складала 10000,00 грн, що була плачена відповідачем відповідно до платіжного доручення № 2864 від 19.09.2019, тобто до ухвалення рішення у справі. Таким чином, на момент ухвалення рішення заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.01.2019 по 03.07.2019 була відсутня.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми основного боргу здійснений судом, виходячи з наявних в матеріалах справи первинних документів, встановила наступне.

Охоронні послуги за договором від 31.01.2017 №31/01/17 надавались позивачем з 01.02.2017 по 03.07.2019 . Договір розірвано з 04.07.2019.

В період з лютого 2017 року по липень 2017 року вартість послуг охорони становила 65000,00 грн на місяць (протокол погодження вартості охоронних послуг, а.с. 17). Таким чином, за вказаний період позивачем надано відповідачу послуги загальною вартістю 390000,00 грн , що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), погодженими сторонами (а.с. 44-49). Означені послуги повністю оплачені відповідачем платежами за період з 13.03.2017 по 18.08.2017, що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 84 - 94).

В період з серпня 2017 року по жовтень 2018 року вартість послуг охорони становила 75000,00 грн на місяць (додаткова угода від 31.07.2017, протокол погодження вартості охоронних послуг, а.с. 76-77). Крім того, в березні 2018 року та в червні 2018 року додавався один цілодобовий пост охорони на місяць, вартість якого складала 15000,00 грн (додаткові угоди від 27.02.2018, від 31.05.2018, а.с. 81-82). Таким чином, за вказаний період позивачем надано відповідачу послуги загальною вартістю 1155000,00 грн (75000,00 грн х 15 місяців = 1125000,00 грн; 1125000,00 грн + (15000,00 грн (додатковий пост в березні) + 15000,00 грн (додатковий пост в червні) = 30000,00 грн) = 1155000,00 грн), що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), погодженими сторонами (а.с. 50-64, 73-74). Означені послуги повністю оплачені відповідачем платежами за період з 12.09.2017 по 21.11.2018, що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 95 - 107).

В період з листопада 2018 року по грудень 2018 року вартість послуг охорони становила 85000,00 грн на місяць (додаткова угода від 31.10.2018, протокол погодження вартості охоронних послуг, а.с. 78-79). Таким чином, за вказаний період позивачем надано відповідачу послуги загальною вартістю 170000,00 грн , що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), погодженими сторонами (а.с. 65-66). Означені послуги повністю оплачені відповідачем платежами за період з 17.12.2018 по 20.01.2019, що підтверджується відповідними банківськими виписками (а.с. 106 - 108, 111).

В період з січня 2019 року по червень 2019 року вартість послуг охорони становила 125000,00 грн на місяць (додаткова угода від 26.12.2018, протокол погодження вартості охоронних послуг, а.с. 19-20). Крім того, в січні 2019 року додавався один цілодобовий пост охорони на місяць, вартість якого складала 15000,00 грн (додаткова угода від 26.12.2018, а.с. 80). Таким чином, за вказаний період позивачем надано відповідачу послуги загальною вартістю 765000,00 грн (125000,00 грн х 6 місяців = 750000,00 грн; 750000,00 грн + 15000,00 грн (додатковий пост в січні) = 765000,00 грн), що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), погодженими сторонами (а.с. 67 - 72, 75). Означені послуги сплачувались відповідачем наступним чином:

за січень - платежами з 24.01.2019 по 28.02.2019, 06.03.2019, 19.09.2019 (інші платежі, що були здійснені відповідачем з 05.03.2019 по 18.07.2019 не враховувались позивачем в рахунок погашення боргу за січень 2019 року, позаяк містили конкретне призначення платежу із зазначенням місяця, за який здійснюється оплата, і зв`язку з чим у позивача були відсутні підстави зараховувати їх в якості оплати за січень 2019 року);

за лютий - платежами з 05.03.2019 по 21.03.2019;

за березень - платежами з 04.04.2019 по 24.04.2019;

за квітень - платежами з 10.05.2019 по 20.05.2019;

за травень - платежами з 02.06.2019 по 25.06.2019;

за червень - платежем від 27.06.2019 (25000,00 грн). Всі вказані платежі відображені у банківських виписках (а.с. 108 - 111).

В липні 2019 року (з 01.07.2019 по 03.07.2019) вартість послуг охорони становила 12096,77 грн, що сторони зафіксували в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 04.07.2019 (а.с. 165). Вказана сума сплачена відповідачем 18.07.2019, що підтверджується відповідною банківською випискою (а.с. 108).

З викладеного вбачається, що на момент звернення позивача з позовом неоплаченими залишились послуги за січень 2019 року у сумі 10000,00 грн (що після відкриття провадження у справі були сплачені платежем від 19.09.2019, а.с. 110), та червень 2019 року у сумі 100000,00 грн.

Отже, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими твердження відповідача про те, що на момент звернення позивача з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором від 31.01.2017 № 31/01/17 за період з 01.01.2019 по 03.07.2019 складала 10000,00 грн, що була плачена відповідачем відповідно до платіжного доручення № 2864 від 19.09.2019, оскільки вказане спростовується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а саме актами здачі-приймання робіт (надання послуг), підписаними відповідачем без зауважень, відповідними банківськими виписками, що детально зазначені вище. Доказів сплати решти вартості наданих послуг відповідачем не надано.

Разом з тим, апелянт, здійснюючи власний розрахунок, виходячи з вартості послуг охорони за період з 01.01.2019 по 03.07.2019 у сумі 762096,77 грн та суми всіх оплат, що здійснені у 2019 році, зазначив, що заборгованість за договором у нього відсутня.

З вказаним фактом не можна погодись, оскільки, по-перше, відповідачем не враховано додатковий пост охорони вартістю 15000,00 грн, що надавався позивачем у січні 2019 року, що підтверджується, додатковою угодою від 26.12.2018 (а.с. 80) та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2019 (а.с. 75), погодженими сторонами. А, по-друге, платежі за період з 11.01.2019 по 20.01.2019 здійснені відповідачем з призначенням платежу Згідно договору за послуги охорони , без зазначення конкретного місяця надання послуг, тож вони правомірно були зараховані позивачем в оплату попереднього місяця, за яким у відповідача наявна заборгованість, тобто за грудень 2018 року.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, позаяк вказана заборгованість була погашена відповідачем після порушення провадження у справи. В частині стягнення з відповідача 100000,00 грн суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 4035,34 грн пені, нарахованої у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язань за договором в частині розрахунку за прийняті послуги.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.6. договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг виконавця, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивачем розраховано пеню у сумі 4035,34 грн на суму боргу 110000,00 грн за період з 06.07.2019 по 13.08.2019.

Колегія суддів не погоджується з вказаними розрахунком, виходячи з наступного.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо обмеження нарахування пені шестимісячним терміном, право на нарахування пені на заборгованість, що утворилась у січні 2019 року позивач мав з 06.02.2019 (позаяк останнім днем виконання зобов`язання є 05.02.2019) по 06.08.2019, тоді як позивачем розраховано пеню по 13.08.2019.

Колегією суддів здійснено власний розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду: на суму 110000,00 грн за період з 06.07.2019 по 06.08.2019; на суму 100000,00 грн за період з 07.08.2019 по 13.08.2019, згідно якого правильно розрахована сума пені складає 3970,13 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, враховуючи те, що судом першої інстанції при перевірці розрахунку позивача не врахованого положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, рішення суду в частині стягнення з відповідача 65,21 грн пені підлягає скасуванню, а в позові в цій частині слід відмовити.

Щодо посилань апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог при розгляді даного спору, оскільки у позовній заяві позивачем період стягнення заборгованості зазначався з 01.07.2019 по 03.07.2019, тоді як у відповіді на відзив він розраховував заборгованість, виходячи з вартості наданих послуг за весь період дії договору з 01.02.2017 по 03.07.2019, водночас заяви про зміну підстав позову позивачем подано не було, то вони відхиляються судом, позаяк у позовній заяві позивачем зазначено, що заявлена до стягнення сума заборгованості складається з боргу за січень 2019 року та червень 2019 року, вимоги про стягнення якої і розглянуті судом першої інстанції.

Щодо твердження апелянта про те, що докази, подані разом з відповіддю на відзив, подані позивачем з пропуском встановленого строку, то вони відхиляються колегію суддів з огляду на таке. Так, по-перше, додаткові докази подані позивачем (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), додаткових угод до договору, копії банківських виписок) у зв`язку з тим, що відповідачем у відзиві заперечувався факт наявності у нього заборгованості за заявлені позивачем місяці, по-друге, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та додаткові угоди до договору, складені позивачем та відповідачем, тож останній обізнаний з їх змістом, а банківські виписки містять відомості про оплати, здійснені відповідачем, тож вказані факти відомі відповідачу.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у постанові, позаяк не покладаються в її основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів, вважає рішення суду першої інстанції в частині задоволення про стягнення 65,21 грн пені прийнятим з порушенням норм матеріального права та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

В частині закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, та задоволення вимоги стягнення з відповідача 100000,00 грн суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення в цій частині скасуванню не підлягає.

Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Печерськ задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/11214/19 скасувати в частині стягнення з відповідача 65,21 грн пені. В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №910/11214/19 у такій редакції:

1. Провадження у справі №910/11214/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство охорони "Алфел" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10000,00 грн - закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство охорони "Алфел" задовольнити частково.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" (01015, м. Київ, вул. Староноводницька, буд. 4-В, ідентифікаційний код 37102560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство охорони "Алфел" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 28, ідентифікаційний код 38576394) 100000,00 грн основного боргу, 3970,13 грн пені та 1751,44 грн судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агентство охорони "Алфел" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 28, ідентифікаційний код 38576394) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Печерськ" (01015, м. Київ, вул. Староноводницька, буд. 4-В, ідентифікаційний код 37102560) 1,81 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 17.06.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді Л.В. Кропивна

Є.Ю. Пономаренко