Постанова від 15.06.2020 по справі 910/12613/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2020 р. Справа№ 910/12613/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Вороніній О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Барабаш О.В.

від відповідача: не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 (повний текст складено 03.12.2019)

у справі №910/12613/19 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 251 243,19 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - позивач, ТОВ "Металургтранс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, АТ "Українська залізниця") про стягнення 251 243,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 08340/ЦТЛ-2018 про надання послуг від 09.02.2018. Позивач вказує на те, що відповідачем було неправомірно списано з його особового рахунку грошові кошти в сумі 1 653 295,44 грн., що встановлено судовим рішенням у справі № 910/3984/18, у зв`язку з чим позивачем, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, заявлено до стягнення з відповідача 179 374,36 грн. інфляційних втрат та 71 868,83 грн. 3 % річних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12613/19 позов ТОВ "Металургтранс" задоволено.

Стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Металургтранс" 179 374,36 грн. інфляційних втрат, 71 868,83 грн. 3 % річних, 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 3 768, 65 грн. судового збору.

Ухвалюючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 910/3984/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.05.2019, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 653 295,44 грн. безпідставно списаних коштів, а відтак нарахування позивачем у даній справі на вказану суму заборгованості 3% річних у сумі 71 868, 83 грн. та 179 374,36 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 скасувати, постановити нове, яким в позові ТОВ "Металургтранс" відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування підстав, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що строк розгляду претензій, на які посилався позивач необхідно обраховувати з урахуванням ст. 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а розрахунок інфляційних втрат та 3% річних повинен здійснюватися після трьох місяців з дня отримання претензій. Також апелянтом зазначено, що повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата, не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а тому вказана норма не може бути застосована до відносин, які склалися між АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Металургтранс".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/12613/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12613/19, розгляд справи призначено на 17.03.2020 о 16 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2020 розгляд апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12613/19 відкладено на 07.04.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці 17.03.2020.

18.03.2020 електронною поштою від ТОВ "Металургтранс" надійшло клопотання про здійснення розгляду справи в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020, справу №910/12613/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 у задоволенні клопотання ТОВ "Металургтранс" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами) відповідно до ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 з 12 березня до 24 квітня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.

З метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відповідно до приписів ст. 32 ГПК України, з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 124, п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 3 ст. 2, ст. ст. 7, 13 ГПК України, щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, враховуючи завдання господарського судочинства, Північним апеляційним господарським судом ухвалою від 07.04.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Києва від 03.12.2019 у даній справі на 18.05.2020. У зв`язку з зазначеним судове засідання призначене у цій справі на 07.04.2020 не відбулося.

18.05.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання (електронною поштою) про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 11.03.2020 постановою Кабінету Міністрів України №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12.03.2020 в Україні запроваджено карантин з метою попередження розповсюдження коронавірусної інфекції та введено обмежувальні заходи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, розгляд апеляційної скарги відкладено на 15.06.2020.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2020 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв`язку з перебуванням судді Чорногуза М.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2020, справу №910/12613/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П. та Козир Т.П.

Вищезазначеною колегіє суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" на рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12613/19.

Явка представників сторін.

У судове засідання 15.06.2020 відповідач явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив апеляційний господарський суд відмовити в задоволені апеляційної скарги позивача, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Враховуючи, що явка представника відповідача в судове засідання апеляційним господарським судом обов`язковою не визнавалася, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Позиції учасників справи.

10.02.2020 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційний господарський суд залишити без задоволення вимоги апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

В обґрунтування заперечень проти вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що доводи, які наводить в апеляційній скарзі відповідач є безпідставними, не спростовують законність оскаржуваного рішення у даній справі, а апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з тих підстав, що норма ст. 315 ГК України до спірних правовідносин у даній праві не може бути застосована, так як питання повернення безпідставно списаних відповідачем грошових коштів та строки виникнення вказаного зобов`язання встановлені рішенням у справі №910/3984/18.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

09.02.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (замовник) було укладено Договір № 08340/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - Договір), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.3 Договору надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.

Підпунктами 2.1.6, 2.1.6.1 п. 2.1 Договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплачувати перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника. Замовник самостійно визначає розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов цього договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообігу, термін перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.

Згідно з п. 3.1 Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов`язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів.

Відповідно до п. 3.2 Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з:

- плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;

- компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього Договору;

- плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Українська залізниця".

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата послуг здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в пункті 14.2 Розділу 14 Договору.

Одержані кошти перевізник зараховує на особовий рахунок замовника (п. 4.3 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, за період з 19.02.2018 по 28.02.2018 ним було перераховано на рахунок відокремленого підрозділу відповідача 85 600 000,00 грн. попередньої оплати за надання послуг перевезення.

За твердженнями позивача, відповідачем в рахунок оплати послуг з організації перевезень вантажів за період з 20.02.2018 по 28.02.2018 було списано з особового рахунку позивача 19 630 536,40 грн., з яких 1 653 295,44 грн. відповідачем було списано неправомірно.

Позивач вказує на те, що відповідачем було невірно визначено вартість перевезень, застосувавши до спірних перевезень передбачений п. 3.2 Договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах перевізника, внаслідок чого з рахунку позивача було надлишково списано 1 653 295,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі пунктів 7.1, 7.2 Договору було направлено на адресу відповідача претензії про повернення зайво списаних грошових коштів на рахунок позивача в сумі 1 653 295,44 грн., а саме:

- № 6027 від 02.03.2018 на суму 372 101,76 грн., яка вручена АТ "Українська залізниця" 06.03.2018;

- № 6028 від 02.03.2018 на суму 372 101,76 грн., яка вручена Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" 05.03.2018;

- № 6109 від 03.03.2018 на суму 182 958,12 грн., яка вручена АТ "Українська залізниця" 06.03.2018;

- № 6110 від 03.03.2018 на суму 182 958,12 грн., яка вручена Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" 05.03.2018;

- № 6393 від 07.03.2018 на суму 119 396,28 грн., яка вручена АТ "Українська залізниця" 13.03.2018;

- № 6392 від 07.03.2018 на суму 119 396,28 грн., яка вручена Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" 13.03.2018;

- № 6790 від 12.03.2018 на суму 282 967,32 грн., яка вручена АТ "Українська залізниця" 20.03.2018;

- № 6791 від 12.03.2018 на суму 282 967,32 грн., яка вручена Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" 19.03.2018;

- № 6932 від 13.03.2018 на суму 364 580,76 грн., яка вручена АТ "Українська залізниця" 20.03.2018;

- № 6934 від 13.03.2018 на суму 364 580,76 грн., яка вручена Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" 19.03.2018;

- № 7669 від 20.03.2018 на суму 190 631,16 грн., яка вручена АТ "Українська залізниця" 28.03.2018;

- № 7670 від 20.03.2018 на суму 190 631,16 грн., яка вручена Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" 27.03.2018;

- № 7910 від 22.03.2018 на суму 140 660,04 грн., яка вручена АТ "Українська залізниця" 28.03.2018;

- № 7909 від 22.03.2018 на суму 140 660,04 грн., яка вручена Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Українська залізниця" 26.03.2018.

Оскільки відповідачем вказані претензії були залишені без задоволення, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 1 653 295,44 грн. безпідставно списаних грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2018 у справі №910/3984/18 у позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3984/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 653 295,44 грн., здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 08.05.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 910/3984/18 залишено без змін.

Проте, як зазначає позивач, відповідач безпідставно списані ним грошові кошти в повному обсязі не повернув, частину грошових коштів перерахував з порушенням визначених у вказаних вище претензіях строків.

Спір у даній справі стосується стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з неправомірним списанням відповідачем з особового рахунку позивача за період з 20.02.2018 по 18.03.2018 грошових коштів у розмірі 1 653 295,44 грн. на підставі пункту 3.2 Договору № 08340/ЦТЛ-2018 від 09.02.2018 про надання послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків та за своєю правовою природою є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання Глави 64 ЦК України та Глави 32 ГК України.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 307 ГК України.

Частиною 1 ст. 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 910/3984/18, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 08.05.2019, позов ТОВ "Металургтранс" до АТ "Українська залізниця" задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 653 295,44 грн. заборгованості.

У вказаних судових рішеннях судів апеляційної та касаційної інстанцій встановлено, що списання відповідачем з особового рахунку позивача за період з 20.02.2018 по 18.03.2018 включно грошових коштів у сумі 1 653 295,44 грн. на підставі пункту 3.2 Договору (як плати за перевезення вантажу "у вагонах перевізника") є безпідставним та неправомірним.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2019 у справі № 910/3984/18 набрала законної сили з 07.02.2019, встановлені вказаним судовим рішенням обставини, зокрема, щодо безпідставності та неправомірності списання відповідачем з особового рахунку позивача грошових коштів у сумі 1 653 295,44 грн. мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, у надісланих на адресу відповідача претензіях, позивач просив відповідача повернути на його особовий рахунок зайво списані грошові кошти протягом семи днів від дати отримання претензій.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що відповідачем було задоволено претензії позивача № 6110 від 03.03.2018 на суму 182 958,12 грн., № 6392 від 07.03.2018 на суму 119 396,28 грн., № 7670 від 20.03.2018 на суму 190 631,16 грн. та № 7909 від 22.03.2018 на суму 140 660,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи переліками № 20190819 від 19.08.2019, № 20190820 від 20.08.2019, № 20190821 від 21.08.2019, № 20190822 від 22.08.2019, № 20190823 від 23.08.2019, № 20190830 від 30.08.2019, № 20190901 від 01.09.2019, № 20190902 від 02.09.2019. Решта претензій позивача була залишена без задоволення з боку відповідача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

За змістом ст.ст. 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Відтак твердження відповідача, що повернення грошових коштів, отриманих як попередню оплату, не є грошовим зобов`язанням у розумінні ст. 625 ЦК України є необґрунтованими.

Разом з цим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду зазначає, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за Договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже, виходячи з встановлених обставин та враховуючи наведені норми чинного законодавства, перевіривши здійснені позивачем розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила їх правильність, відповідність нормам чинного законодавства та погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про наявність підстав для їх стягнення у заявленому позивачем розмірі.

Перевіривши контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат відповідача, поданий одночасно з апеляційною скаргою, з посиланням на постанову Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у вищезазначеній постанові Верховним Судом застосовано положення ст. 315 ГК України для обчислення строків позовної давності та підстав її переривання, а саме визначення шести місячного терміну з моменту одержання відповіді на претензію або закінчення строку у три місяці, встановленого для надання відповіді на претензію для звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє наданий відповідачем контррозрахунок у зв`язку з його необґрунтованістю в частині визначення початку нарахування інфляційних втрат та 3% річних у даній справі.

Зважаючи на викладене, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.

Враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Металургтранс" про стягнення з відповідача на користь позивача 179 374,36 грн. інфляційних втрат та 71 868,83грн. 3 % річних.

Отже рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12613/19 є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (скаржника).

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", в особі філії "Центр транспортної логістики" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12613/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2019 у справі №910/12613/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/12613/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 19.06.2020.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко