Рішення

від 22.06.2020 по справі 507/1246/19

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/1246/19

Провадження № 2/507/41/2020

Номер рядка звіту 31

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2020 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді -Дармакуки Т.П.,

при секретарі судового засідання - Копищик М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське про визнання недійсним договору оренди землі

та

зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське про визнання недійсним договору оренди землі, в якому в обґрунтування вимог вказує, що йому належить земельна ділянка площею 2,53 га, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району. Його земельну ділянку орендує відповідач, але договору оренди землі він не підписував, а тому просив визнати недійсним договір оренди землі від 15 грудня 2010 року , між ним та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , який зареєстровано у відділі Держкомзему у Любашівському районі Одеської області 12 березня 2012 року за № 512330004000855 . (а.с.25)

Представник позивача - адвокат Остапишена Л.С. надала заяву про розгляд справи у відсутність позивача та представника позивача, просила позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову - відмовити. Також вказувала на те, що строк позовної давності не пропущено, оскільки позивач дізнався про наявність договору оренди у серпні 2019 року, коли отримав витяг із державного реєстру прав на нерухоме майно, а орендну плату він вважав, що отримував згідно договору оренди землі, який він уклав в 2006 році.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське позов не визнало, представник відповідача звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі дійсним, обґрунтовуючи тим, що ТОВ виконувало договір, а ОСОБА_1 приймав виконання договору, а отже в силу ч. 2 ст..218 ЦК України є підстави для визнання договору оренди землі дійсним (а.с.76).

Крім того, представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Представник відповідача ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське - адвокат Пілюк Р.В. надав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити в задоволенні позову , у зв`язку із спливом строків позовної давності.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 13 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження по справі та постановлено розгляд справи проводити в загальному порядку (а.с.41).

Ухвалою від 04 листопада 2019 р. за клопотанням представника позивача витребувано докази (а.с.54).

Ухвалою від 27 листопада 2019 р. прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ТОВ ВНФ Зеленогірське (а.с.85).

Ухвалою від 25 лютого 2020 р. призначено по справі судову почеркознавчу експертизу та провадження по справі зупинено (а.с.127).

Ухвалою від 07 травня 2020 р. поновлено провадження у справі (а.с.145).

Ухвалою від 13 травня 2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (а.с.152).

Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, а тому судом ухвалено про розгляд справи у відсутність сторін.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ОД № 068680, кадастровий номер 5123381400:01:005:0178, розміром 2,53 га, яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області. (а.с.31).

Належною позивачу земельною ділянкою користується товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , що не оспорюється сторонами.

В судовому засіданні безспірно встановлено, що у відділі Держкомзему у Любашівському районі зареєстровано договір оренди землі від 15 грудня 2010 р., сторонами якого є орендодавець - ОСОБА_1 та орендар - товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 березня 2012 року за № 512330004000855.

З умов зазначеного договору вбачається, що ОСОБА_1 надав, а ТОВ ВНФ Зеленогірське прийняло в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Гвоздавської сільської ради площею 2,53 га, строком на 10 років.

Як вбачається із висновку експерта № 1840/1841/20-21 за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи від 24 квітня 2020 р. підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 15 грудня 2010 року, який укладено між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , в графі Орендодавець виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.135-138).

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

У частині першій статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі передбачена письмова форма договору оренди землі.

Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди належної йому земельної ділянки із ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське від 15 січня 2010 року було відсутнє, оспорюваний договір він не підписував, що встановлено висновком експерта № № 1840/1841/20-21 за результатами проведення судово- почеркознавчої експертизи від 24 квітня 2020 р. , а отже суд приходить до висновку про визнання оспорюваного договору недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Доказів, які б спростовували зазначений висновок експертів, відповідач суду не надав, отже, позивач не укладав з відповідачем оспорюваного договору оренди та сторони не погоджували істотних умов договору оренди.

Доводи ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , які викладені у зустрічному позові про те, що з 2010 року позивач отримував орендну плату, не можуть безперечно свідчити про волевиявлення сторони на укладання договору оренди земельної ділянки саме на визначених у договорі істотних умовах, зокрема, щодо строку його дії, оскільки такий договір позивач своїм підписом не скріплював.

Що стосується вимог за зустрічним позовом, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське звернувшись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди землі від 15.12.2010 р., тобто, оспорюваного правочину по первинному позову, як на підставу нормативного обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог послалось на ст. 218 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Отже, в силу ч.2 ст.218 ЦК України, якою відповідач обґрунтував свої вимоги, слідує, що вказана норма стосується правочинів укладених без дотримання письмової форми.

Судом встановлено, що письмова форма договору оренди від 15.12.2010 року, який позивач за зустрічним позовом просить визнати дійсним, була дотримана, проте ОСОБА_1 цю угоду з відповідачем не укладав. Замість нього це зробила інша особа, не маючи на те повноважень. Договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Любашівському району від 12.03.2012 р. , а в подальшому державним реєстратором 30 липня 2018 р. (а.с.30).

З огляду на зазначене, положення ч.2 ст. 218 ЦК України не підлягають застосуванню при вирішенню спору між сторонам.

Щодо вимоги ТОВ Виробничо-наукова фірма Зеленогірське про застосування строків позовної давності, то суд вважає за необхідне заначити наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості захистити своє право в примусовому порядку через суд.

Судом було встановлено, що про порушення свого права позивач дізнався у серпні 2019 року, коли отримав витяг із державного реєстру прав на нерухоме майно. Він звернувся до суду з позовом у вересні 2019 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим, суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності та виходить з того, що перебіг позовної давності починається не з моменту отримання позивачем плати за користування земельною ділянкою, а з часу, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого майнового права. За вказаних обставин, ОСОБА_1 взагалі не знав про наявність договору, адже його не підписував, тому визначальним є саме момент, коли він довідався про порушення свого права. Також, сам по собі факт отримання орендної плати не є визначальним при обчисленні строків позовної давності, оскільки ОСОБА_1 вважав, що правовідносини виникли з інших підстав, зокрема ТОВ ВНФ Зеленогірське

обробляло земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 11 вересня 2006 року (а.с.34-35).

За таких обставин, в сукупності вищевикладеного слідує, що первісний позов є законним, обґрунтованим та підлягає задоволенню, водночас зустрічний позов є безпідставним, необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами

Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; повязані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; повязані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; повязані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційна розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, повязані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи та розрахунку представника позивача вбачається, що позивачем понесені витрати на судовий збір в розмірі 768 грн.40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. та витрати пов`язані із залученням експерта в розмірі 4930 грн.20 коп., на загальну суму 7698 грн. 60 коп., які в силу ст.141 ЦПК України підлягають стягненню із відповідача на користь позивача.

Підстави для негайного виконання рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову по даній цивільній справі не застосовувалися.

Керуючись ст.ст. 258 ,259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське про визнання недійсним договору оренди землі - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське , який зареєстровано у відділі Держкомзему у Любашівському районі Одеської області 12 березня 2012 року за № 512330004000855 .

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальному розмірі 7698 грн. 60 коп.

В задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма Зеленогірське до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору оренди землі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Т.П. Дармакука