Рішення

від 22.06.2020 по справі 160/4044/20

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2020 року Справа № 160/4044/20 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Алатон до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Алатон (далі - позивач, ТОВ Алатон ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 01.11.2018 року № 0030261420;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 01.11.2018 року №0030271420;

- стягнути з державного бюджету України на користь ТОВ Алатон суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що вважає податкові повідомлення-рішення форми Р від 01 листопада 2018 року № 0030261420 та № 0030271420 протиправними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства України. Зауважив, що заперечуючи реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Радек і ТОВ Фабенс відповідач зазначив до перевірки ТОВ Алатон не надано жодного первинного документа , тоді як, податковий орган в акті перевірки підтверджує, що в ході проведення такої перевірки запити позивачу не направлялись. З приводу посилань в акті перевірки на дослідження інформаційних баз ДФС зазначив, що ТОВ Алатон не наділене повноваженнями здійснювати контроль та перевірку господарської діяльності своїх контрагентів та не має можливості перевіряти обставини ведення їх господарської діяльності. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Щодо вироків у відношенні директорів ТОВ Фабенс та ТОВ Райдек зауважив, що на час вчинення господарських операцій ТОВ Алатон не знало та не могло знати щодо вчинення будь-яких незаконних дій зі сторони посадових осіб ТОВ Райдек та ТОВ Фабенс , адже в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на момент вчинення господарських операцій, дане підприємство було зареєстроване та значилось як діюче, та будь-яких застережень не зазначалось, що в свою чергу давало підстави позивачу вважати, що ТОВ Райдек і ТОВ Фабенс здійснюють свою підприємницьку діяльність у відповідності до положень чинного законодавства. На підставі викладеного позивач вважає, що, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Посилався на правові висновки Верховного суду та Європейського суду з прав людини, які були висловлені у справах, що стосуються відшкодування ПДВ та висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року відкрито провадження по вказаній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

06.05.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позовної заяви. В обґрунтування відзиву зазначив, що під час перевірки ТОВ Алатон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Фабенс за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та по взаємовідносинам з ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва - ТОВ Єврохоумс ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, було встановлено, що метою створення ТОВ Фабенс , а також ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва - ТОВ Єврохоумс та ТОВ Райдек ) є лише оформлення документообігу по нереальним господарським операціям для мінімізації сплати податкових зобов`язань іншим підприємствам, в тому числі ТОВ Алатон . Зауважив, що у період встановлення взаємовідносин позивача з ТОВ Фабенс , директором останнього був ОСОБА_1 , якого вироком Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 року у справі № 756/8888/16-к визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України. Наведеним вироком було встановлено, що ОСОБА_1 , являючись директором ТОВ Фабенс , за попередньою змовою із невстановленими особами вчинив пособництво в придбанні суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ Фабенс з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Окрім того, за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності ТОВ Фабенс . Окрім того, ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року у справі № 759/1750/17, яким встановлено, що ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України. У вироку встановлено, що ОСОБА_2 , будучи засновником та директором фіктивного підприємства ТОВ Єврохоумс , забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Єврохоумс , фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачі документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків. Також, за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного і торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів та трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва-ТОВ Єврохоумс та ТОВ Райдек ). На думку податкового органу, наведені у вироках судів інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких вставлена вироком суду, не може вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними. Вищезазначене свідчить про те, що досліджувані господарські операції не містять розумних економічних причин, (ділової мети), тобто відсутня кваліфікуюча ознака господарської діяльності - отримання доходу. Таким чином, вони не можуть вважатися вчиненими в межах господарської діяльності такого платника податків, оскільки для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою. Отже, на думку відповідача, первинні документи свідчать про відсутність факту реального вчинення господарської операції по взаємовідносинам з ТОВ Фабенс та ТОВ Райдек .

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період з 21.09.2018 року по 27.09.2018 року, на підставі наказу №4832-п від 27.08.2018 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Алатон та повідомлення від 27.08.2018 №1953, виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, головним державним ревізором-інспектором відділу аудиту платників Криворізького південного управління управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Горушко Людмилою Василіївною відповідно до п.19.1 ст.19 п.п.20.1.4 ст.20.1 ст.20, ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ Алатон з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Фабенс за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 та по взаємовідносинам з ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва - ТОВ Єврохоумс ) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 04.10.2018 року №59039/04-36-14-19/24996984, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення ТОВ Алатон :

- пп. 134.1.1 ст. 134, п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на суму 18 866 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 8 640 грн., за 2016 на суму 10 226 грн.;

- п. 44.1 ст.44, п.198.1 п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість у сумі 20 962, 00 грн., в т.ч.: у січні 2015 року на суму 9 600,00 грн., у серпні 2016 року на суму 11 362,00 грн.

На підставі висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 04.10.2018 року №59039/04-36-14-19/24996984, ГУ ДФС у Дніпропетровській області були винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0030261420 від 01.11.2018 року, яким ТОВ Алатон збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 23 979,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 18866,00 грн., за штрафними санкціями 5113,00 грн.;

- №0030271420 від 01.11.2018 року, яким ТОВ Алатон збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 14202,50 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 11362,00 грн., за штрафними санкціями 2840,50 грн.

Не погоджуючись з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення за агентськими договорами.

Як визначено у пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Розділу III Податок на прибуток підприємств ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ст.137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 ст.198 ПК України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХIV (далі - Закон №996).

Згідно із ст.1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 ст.3 Закону №996 передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: "назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 р. №88, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Фабенс (код ЄДРПОУ 39285132) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, судом встановлено наступне.

02 грудня 2014 року між ТОВ Алатон та ТОВ Фабенс було укладено договір купівлі-продажу № 02/12-14, згідно умов якого ТОВ Фабенс (Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ Алатон (Покупця) товар, а Покупець в свою чергу приймає на себе зобов`язання прийняти та оплатити товар відповідно до умов даного Договору. Найменування, одиниця виміру, ціна, кількість та якість товару, що поставляється, визначається Сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. Оплата товару здійснюється не більше ніж 25 банківських днів з дня поставки товару. Поставка товару здійснюється на умовах EXW-склад Продавця, право власності на товар переходить в момент його отримання.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 02/12-14 від 02.12.2014 року позивачем до суду були надані: видаткова накладна №13008 від 30.01.2015 року та товарно-транспортна накладна № 30012015 від 30.01.2015 року, платіжні доручення № 50 від 18.02.2015 року, №51 від 19.02.2015 року.

Специфікація до договору № 02/12-14 від 02.12.2014 року та податкова накладна до суду не надані.

На підтвердження подальшого використання отриманого товару позивачем у власній господарській діяльності до суду було надано: договір поставки №5 від 14.01.2015 року укладений між позивачем та ТОВ С Фортуна , специфікацію №4 від 29.01.2015 року до наведеного договору, видаткову накладну №РН-0000020 від 06.02.2015 року, довіреність №23 від 05.02.2015 року, договір поставки №18 від 07.07.2016 року укладений між позивачем та СП ТОВ НВП Скарб , видаткову накладну №РН-0000192 від 15.08.2016 року.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва - ТОВ Єврохоумс , ТОВ Райдек ), код ЄДРПОУ 40509935, за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, судом встановлено наступне.

Між ТОВ Алатон та ТОВ Райдек було укладено договір купівлі-продажу №61 від 14 серпня 2016 року, відповідно до умов якого ТОВ Райдек зобов`язується поставити на адресу позивача товар згідно специфікацій, а ТОВ Алатон в свою чергу зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього передбачену договором ціну. Поставка товару здійснювалась на умовах EXW-склад Продавця (Інкотермс 2012), інші умови поставки обумовлюватимуться сторонами у додатках до договору. Право власності переходить від Постачальника до Покупця після підписання видаткової та товарно-транспортної накладної. Ціна товару зазначається у специфікаціях. Оплата товару здійснюється не більш ніж через 10 робочих днів з моменту поставки товару.

На підтвердження реальності виконання умов договору №61 від 14 серпня 2016 року позивачем до суду були надані: специфікація №1 від 14.08.2016 року про поставку на адресу позивача чушки із бронзи БрА9Ж3л - 300 кг, чушки із бронзи БрО5Ц5С5 - 200 кг, рахунок-фактуру №24 від 30.08.2016 року, накладну №20 від 30.08.2016 року, товарно-транспортну накладну №3008 від 30.08.2016 року та платіжні доручення №504 від 13.09.2016 року, №505 від 14.09.2016 року, №507 від 16.09.2016 року.

На підтвердження подальшого використання отриманого товару позивачем у власній господарській діяльності до суду було надано: договір переробки давальницької сировини №29/04-16 від 29 квітня 2016 року, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000022, акти здачі-прийняття продукції (робіт) від 05.09.2016 року, акт приймання-передачі готової продукції №05/09 від 05.09.2016 року, акт приймання-передачі сировини в переробку від 02.09.2016 року, акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000023, акт приймання-передачі готової продукції №07/09 від 07.09.2016 року, акти здачі-прийняття продукції (робіт) від 07.09.2016 року, акт приймання-передачі сировини в переробку від 05.09.2016 року, договір поставки №1 від 06.01.2016 року укладений між позивачем та ТОВ Кольорметпрокат , видаткову накладену №РН-0000222 від 07.09.2016 року, довіреність №272 від 07.09.2016 року, видаткову накладену №РН-0000221 від 07.09.2016 року, рахунок фактура №СФ-0000251 від 22.08.2016 року, довіреність №270 від 02.09.2016 року, договір поставки №11 від 24.02.2016 року укладений між позивачем та ТОВ Самара-2 , специфікації №1 від 24.02.2016 року та №2 від 06.09.2016 року до зазначеного договору, рахунок-фактуру №СФ-0000271 від 06.09.2016 року, видаткову накладну №РН-0000232 від 14.09.2016 року, довіреність №92 від 09.09.2016 року, договір поставки №5 від 13.01.2016 року укладений між позивачем та ТОВ ВТП Промресурси , специфікації №84 від 29.08.2016 року, №87 від 02.09.2019 року, №89від 06.09.2016 року, №90 від 06.09.2016 року до зазначеного договору, довіреність №266 від 12.09.2016 року, довіреність №273 від 19.09.2016 року, довіреність №255 від 05.09.2016 року, довіреність №261 від 07.09.2016 року, рахунок-фактуру №СФ-0000256 від 29.08.2016 року, видаткову накладну №РН-0000218 від 05.09.2016 року, рахунок-фактуру №СФ-0000266 від 02.09.2016 року, видаткову накладну №РН-0000220 від 07.09.2016 року, рахунок-фактуру №СФ-0000269 від 06.09.2016 року, видаткову накладну №РН-0000223 від 08.09.2016 року, рахунок-фактуру №СФ-0000267 від 06.09.2016 року, видаткову накладну №РН-0000227 від 13.09.2016 року, рахунок-фактуру №СФ-0000223 від 03.08.2016 року, видаткову накладну №РН-0000237 від 21.09.2016 року,

Слід зазначити, що у відповідності до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, згідно з п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області було складено наказ на проведення перевірки та повідомлення, в якому позивача було повідомлено про початок з 21.09.2018 року проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та про необхідність, відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України забезпечити надання у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а саме: регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинні та інші документи, які використовуються в бузгалтерському та податковому обліку.

Наведений наказ та повідомлення були направлені на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а тому, в силу приписів п.42.2 ст.42 ПК України вважаються належним чином врученими.

Стаття 44 Податкового кодексу України визначає вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст. 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Як вбачається з акта перевірки та не заперечується сторонами, до перевірки Алатон не надано жодних бухгалтерських та первинних документів. Такі документи також не були надані контролюючому органу після закінчення перевірки та до прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами такої перевірки.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що в силу приписів пункту 44.6 ст. 44 ПК України не надання позивачем контролюючому органу бухгалтерських та первинних документів на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Фабенс , а також ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва - ТОВ Єврохоумс та ТОВ Райдек ) прирівнюється до їх відсутності.

Окрім того, згідно інформації, яка міститься в акті перевірки, контролюючим органом стосовно ТОВ Фабенс було встановлено наступне.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України ТОВ Фабенс зареєстроване Виконавчим комітетом Ірпінської міської Ради від 03.07.2014 №10691020000032105, реєстрація в ДПА від 04.07.2014 року №265414082750, станом на момент проведення перевірки перебувало на обліку у Вишгородській ОДПІ Ірпінське відділення (1031), стан платника - 0 (платник податків за основним місцем обліку). Також, ТОВ Фабенс зареєстровано як платник ПДВ з 01.08.2014 р., ІПН - НОМЕР_1 ; Свідоцтво платника за №200182179 від 01.08.2014 р. анульоване за ініціативою платника 11.09.2014 р. (перереєстрація (без зміни місцезнаходження); Свідоцтво платника за №200187655 від 11.09.2014 р. анульоване за рішенням контролюючого органу 07.07.2015 р. (до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження), основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля (46.90). У період встановлення взаємовідносин (січень 2015р.) директором ТОВ Фабенс був ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), посада головного бухгалтера не передбачена.

ТОВ Фабенс за весь період з моменту реєстрації подано податкові декларації з податку на додану вартість лише за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року (включно).

За січень 2015 та лютий 2015 року декларації з податку на додану вартість не надано, надано лише звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів відповідно від 17.02.2015 за №1508086346 (штатна чисельність працівників - 8 осіб; кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано виплати становить 8 чол., загальна сума нарахованої зарплати становить суму 11 360,00 грн.) та № 1510961100 від 19.03.2015 (штатна чисельність працівників - 1 особа; кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховано виплати становить 1чол., загальна сума нарахованої зарплати становить суму 0,00грн).

Податкова звітність з податку на прибуток за 2015 рік та наступні роки, Звіти про фінансові результати за 2015 рік та наступні роки, взагалі не подавалися.

Остання звітність ТОВ Фабенс надана до ДПІ 06.04.2015 року - звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого единого внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів відповідно від за №1511462630.

Отже, за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності ТОВ Фабенс .

Аналізом ЄРПН по ланцюгу постачання з серпня 2014 р. по лютий 2015р. в розрізі номенклатурних позицій ТОВ Фабенс здійснює придбання різноманітних товарів (в грудні 2014 року в детально зазначено в схемі по кожному постачальнику), а реалізує заготівку в/л з латуні ЛК 80-3 з мех. оброб. 385*253*300, мідь фосфориста МФ-10 та заготівку в/л з латуні ЛК 80-3 з мех. оброб. 385*253*340. Тобто асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій.

Крім того, контролюючим органом було виявлено, що ТОВ Фабенс в перевіряємому періоді реалізовувало товари та послуги покупцям, які розташовані в різних, віддалених одне від одного містах, та потребують значної кількості кваліфікованих працівників та основних засобів.

Окрім того, в акті перевірки міститься інформація про те, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області отримано вирок Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 року у справі № 756/8888/16-к (провадження № І-кп/756/630/16), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження за №42016140400000030, в якому судом було визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України.

З вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 року у справі № 756/8888/16-к, судом встановлено наступне.

У кінці червня 2014 року, ОСОБА_1 , перебуваючи у ресторані Баккара , що знаходиться у АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, вступив у злочинну змову з невстановленою особою, з метою придбання та державної перереєстрації за матеріальну винагороду суб`єкта підприємницької діяльності юридичної особи TOB Фабенс на своє ім`я, в органах державної влади без наміру здійснення статутної та господарської діяльності, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб.

Відповідно до попередньо розробленого ОСОБА_1 та невстановленою особою детального плану вчинення вказаного злочину та розподілу ролей між його співучасниками, ОСОБА_1 повинен був надати свої анкетні дані, документи, що посвідчують особу, підписати статутні та інші документи по придбанню TOB Фабенс та у подальшому передати здобуті в ході перереєстрації реєстраційні документи невстановленій особі. У свою чергу вказана невстановлена особа відповідно до відведеної їй злочинної ролі, повинна була підготувати документи, необхідні для перереєстрації підприємства в органах державної влади та організувати здійснення його державної реєстрації, забезпечити та надати можливість невстановленим особам використовувати придбане підприємство з метою прикриття незаконної діяльності. За вчинення вказаних дій, невстановлена особа пообіцяла щомісячно сплачувати ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі 4000 грн. упродовж всього періоду перебування останнього на посаді директора ТОВ Фабенс .

ОСОБА_1 , 26.08.2014, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 (літ. А) взяв участь у зборах учасників TOB Фабенс на яких на підставі договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Фабенс від 26.08.2016 прийнято рішення про передачу йому від засновників ТОВ Фабенс - ТОВ Віртуальний офіс та ТОВ Агенція антикризових рішень 100% Статутного капіталу товариства, вихід ТОВ Віртуальний офіс та ТОВ Агенція антикризових рішень зі складу засновників (учасників) зазначеного товариства та призначення ОСОБА_1 із 27.08.2014 директором ТОВ Фабенс .

Таким чином, ОСОБА_1 будучи єдиним засновником (власником) ТОВ Фабенс із 27.08.2014 отримав право здійснювати діяльність товариством та самостійно розпоряджатись її майном.

У подальшому 08.09.2014 ОСОБА_1 на прохання невстановлених осіб у невстановлений час, реалізуючи спільний злочинний умисел, достовірно знаючи, що придбав юридичну особу без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що через відкриті ним розрахункові рахунки будуть перераховуватись кошти, в приміщенні ПАТ Банк Софійський (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 54) підписав заяви про відкриття поточних рахунків НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та отримав електронні ключі доступу до системи клієнт-банк, що використовуються для віддаленого керування зазначеними вище рахунками, які цього ж дня передав невстановленій особі.

Продовжуючи злочинну діяльність, невстановлені особи отримали та використали можливість укладати від імені ОСОБА_1 , шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств. Окрім цього невстановлена особа складала та подавала від імені ОСОБА_1 документи податкової звітності до ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві (м. Київ, вул. Тимошенка, 16).

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , будучи власником та директором ТОВ Фабенс , забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по розрахунковим рахункам юридичної особи ТОВ Фабенс , удаваних господарських угод.

У судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою винність у вчиненні кримінального правопорушення, та повністю підтвердив обставини вчиненого ним злочину.

За таких обставин Оболонський районний суд м. Києва прийшов до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення- злочин, передбачений ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України.

Окрім того, згідно інформації, яка міститься в акті перевірки, контролюючим органом стосовно ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва - ТОВ Райдек та ТОВ Єврохоумс ) було встановлено наступне.

Відповідно до Інформаційних баз даних ДФС України з 26.05.2016 року назва підприємства - ТОВ Райдек , з 15.11.16 по 03.04.17 назва підприємства - ТОВ Єврохоумс , з 04.04.2017 року по дату написання акту - ТОВ Ремонтний центр Перос .

ТОВ Ремонтний центр Перос зареєстроване Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію від 26.05.2016 №13391020000012793. Станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку у ДПІ у Дніпровському району ГУ ДФС У м.Києві. Стан платника - 0 платник податків за основним місцем обліку, основний вид діяльності - ремонт взуття та шкіряних виробів.

Керівником та головним бухгалтером підприємства з 26.05.2016 по 03.04.2017 є ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_7 ).

Звіт за формою 1-ДФ Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку взагалі у 2016 році не надавався, тому встановити кількість осіб які працювали на підприємстві неможливо.

ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва - ТОВ Єврохоумс та ТОВ РАЙДЕК ) (код ЄДРПОУ 40509935) за весь період з моменту реєстрації подано податкові декларації з податку на додану вартість лише за липень, серпень, вересень та жовтень 2016 року.

Декларація з ПДВ за серпень 2016 року ТОВ Райдек підписана директором ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_7 ), посада головного бухгалтера не передбачена.

Свідоцтво платника ПДВ № 200269508 від 31.05.2016 анульоване 28.11.2017, причина анулювання - анульовано за ініціативою контролюючого органу (ненадання декларацій протягом року).

Податкова звітність з податку на прибуток за 2016 рік та наступні роки, Звіти про фінансові результати за 2016 рік та наступні роки, взагалі не подавалися.

Остання звітність ТОВ Єврохоумс надана до ДПІ 21.11.2016 року - Декларація з ПДВ за серпень 2016 року №9223460727.

Отже, за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити наявність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного і торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів та трудових ресурсів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб`єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності ТОВ Ремонтний центр Перос (стара назва - ТОВ Єврохоумс та ТОВ Райдек ).

Аналізом ЄРПН по ланцюгу постачання за серпень 2016 р. в розрізі номенклатурних позицій ТОВ Райдек було встановлено, що наведене підприємство здійснює придбання різноманітних товарів та чушки з бронзи БрО5Ц5С5, чушки з бронзи БрА9ЖЗл. Придбає чушки з бронзи БрО5Ц5С5 та чушки з бронзи БрА9ЖЗл у постачальника ТОВ ДОЛЗС (стара назва ТОВ Буквель ), код 40387150, однак ТОВ Буквель придбає різноманітні товари (сигарети, цигарки, СКРЕТЧ-КАРТИ, ГЗС (бензин, дизпаливо, паливо моторне альтернативне, газ вуглеводневий скраплений паливний), продукти харчування (овочі, рис, цукор, сир), тобто асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій, що свідчить про обрив ланцюга постачання по другій ланці постачання товару, нереальність здійснення господарської операції та здійснення діяльності направленої на надання вигоди. Таким чином, резултати аналізу ЄРПН свідчить про неможливість постачання товарів (робіт, послуг) та реалізації ТМЦ на які було виписані податкові накладні покупцеві ТОВ Алатон .

Також ГУ ДФС у Дніпропетровській області було отримано вирок Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року у справі № 759/1750/17 (провадження № 1-кп/759/237/17), винесеному за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження та зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №332017100080000012 від 31.01.2017 року, в якому судом було визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст.27, ч.2 ст. 205 КК України.

З вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року у справі №759/1750/17, судом встановлено наступне.

ОСОБА_2 , маючи умисел, спрямований на пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, шляхом надання засобів, а саме: особистих документів та документів, що стосуються придбання та керівництва підприємством, сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, діючи умисно, вчинила злочин за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 , у квітні 2016 року, точний день та час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Києві, біля станції метро Житомирська , не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодилась на пропозицію невстановленої особи, за грошову винагороду придбати суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Єврохоумс та стати його засновником, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаного товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті її незаконної діяльності.

Знаходячись біля станції метро Житомирська ОСОБА_2 , погодившись на пропозицію невстановленої особи, надала останній свої анкетні дані, копії документів, що посвідчують особу та підписала документи (які саме вона не пам`ятає), що стосуються створення суб`єкта підприємницької діяльності в органах державної влади.

26.05.2016, на підставі підписаних ОСОБА_2 документів, зареєстровано факт придбання останньою ТОВ Єврохоумс у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області.

Таким чином ОСОБА_2 , вчинила всі необхідні дії щодо придбання суб`єкта господарської діяльності та, відповідно, стала засновником і директором ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935).

Злочинні дії ОСОБА_2 виразились у пособництві фіктивному підприємництву, тобто придбанні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності.

В подальшому, з метою здійснення злочинної діяльності, невстановлені на даний час досудовим розслідуванням особи, отримали печатку ТОВ Єврохоумс (код ЄДРПОУ 40509935), якою завіряли завідомо неправдиві первинні документи, що засвідчували нібито проведення фінансово-господарських операцій. Таким чином ОСОБА_2 , будучи засновником та директором фіктивного підприємства - ТОВ Єврохоумс , забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, як службової особи ТОВ Єврохоумс , фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків.

Дії ОСОБА_2 , які полягали у пособництві у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) - ТОВ Єврохоумс з метою прикриття незаконної діяльності, призвели до того, що невстановлені слідством особи, здійснили документальне оформлення, начебто, проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Вказані дії ОСОБА_2 органом досудового розслідування кваліфіковані за ст.ст.27 ч.5, 205 ч.1 КК України, як пособництво у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Обвинувачена беззастережно визнала себе винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.5, 205 ч.1 КК України.

На підставі об`єктивних з`ясованих обставин, Святошинський районний суду м.Києва дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вироки суду, якими було встановлено фіктивну діяльність контрагентів позивача є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності осіб, стосовно яких ухвалені вироки суду в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що договір № 02/12-14 від 02.12.2014, а також видаткова накладна №13008 від 30.01.2015 року та товарно-транспортна накладна № 30012015 від 30.01.2015 року від імені ТОВ Фабенс підписані директором зазначеного підприємства ОСОБА_1 , при цьому, згідно вироку суду, ОСОБА_1 фінансово-господарську діяльність ТОВ Фабенс не здійснював, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав, нікому цього не доручав, при цьому, документальне оформлення господарських операцій також не здійснював. Як зазначалось вище, згідно вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 року у справі № 756/8888/16-к невстановлені особи від імені ОСОБА_1 отримали та використали можливість укладати шляхом підроблення документів, господарські угоди та первинні бухгалтерські документи, що свідчили про нібито реалізацію товарів, робіт (послуг) для підприємств реального сектору економіки, чим сприяли незаконному формуванню податкового кредиту з податку на додану вартість та безпідставному формуванні валових витрат підприємств.

Також судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що договір купівлі-продажу №61 від 14 серпня 2016 року, а також специфікація №1 від 14.08.2016 року, рахунок-фактуру №24 від 30.08.2016 року та накладна №20 від 30.08.2016 року від імені ТОВ Райдек підписані директором зазначеного підприємства ОСОБА_3 , яка, згідно вироку суду, фінансово-господарську діяльність ТОВ Райдек (з 26.05.2016 року назва підприємства - ТОВ Райдек , з 15.11.16 по 03.04.17 назва підприємства - ТОВ Єврохоумс ) не здійснювала. Згідно вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року у справі № 759/1750/17 ОСОБА_2 , будучи засновником та директором фіктивного підприємства, забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановлених досудовим розслідуванням осіб щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складання від його імені, фіктивних господарських угод та фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складання та видачу документів податкової звітності, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість іншим підприємствам та завищенню валових витрат таким суб`єктам господарської діяльності, в результаті чого до Державного бюджету України ймовірно не надходило коштів у вигляді сплати вказаних податків.

Суд зазначає, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, оскільки подані суб`єктом господарювання первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, накладні, акти приймання- передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) не є достатніми доказами фактичного виконання операцій.

Спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими податковим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Факт визнання контрагентами позивача протиправності діянь в якості посадових осіб, якими підписані первинні документи та які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані платником податків, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Верховний Суд України неодноразово висловлювався щодо такого правозастосування у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 05.03.2012 у справі №21-421а11, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 24.05.2016 у справі №21-5332а15, від 14.06.2016 у справі №21-1318а16, від 22.11.2016 у справі №21-2430а16.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18, від 06.05.2020 у справі №640/4687/19, від 27.05.2020 року у справі №620/937/19.

Отже, наведена у вироку Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2016 року у справі № 756/8888/16-к та у вироку Святошинського районного суду м. Києва від 09.02.2017 року у справі № 759/1750/17 інформація дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та заниження податку на прибуток, виписані контрагентами позивача, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироками суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та сум придбання до складу витрат є безпідставними.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що документи підписані від імені ТОВ Фабенс директором зазначеного підприємства Ковиневим Кирилом Володимировичем та документи підписані від імені ТОВ Райдек директором зазначеного підприємства Жолудєвою Ілоною Степанівною, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироками судів, не можуть слугувати належними та допустимими підставами для формування показників податкового обліку ТОВ Алатон .

Слід зазначити, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відсутність розумних економічних причин для укладання угод з контрагентами, понесення витрат у зв`язку з цим та їх в обліку та, відповідно, формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, з урахуванням наведеного у сукупності слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

Таким чином, під час розгляду справи, в порядку виконання вимог ст.77 КАС України, не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій та свідчить про необґрунтованість отриманої позивачем податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами та відносно безпідставності формування спірних сум податкових вигод.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень рішення якого оскаржуються, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу, позивачем не спростовані доводи відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, у зв`язку із чим є правомірними, а тому не підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, підстави для стягнення з відповідача судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Алатон (52001, Дніпропетровська область, м.Підгороднє, вул.Залізнична, буд.115, код ЄДРПОУ 24996984) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, повний текст рішення складено та підписано 22.06.2020р.

Суддя О.М. Неклеса