Рішення

від 17.06.2020 по справі 280/1846/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 червня 2020 року (10 год. 40 хв.)Справа № 280/1846/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Лузан К.Ю.,

представника відповідача - Левченко Ю.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фермерського господарства Леся до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фермерського господарства Леся (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову відповідача, що надана листом від 04 березня 2020 року за №14602/10/08-01-51-04, з питання застосування Фермерським господарством Леся (ЄДРПОУ 20504760) спрощеної системи оподаткування, як платника єдиного податку четвертої групи у 2020 році;

зобов`язати відповідача включити Фермерське господарство Леся (ЄДРПОУ 20504760) до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2020 році, про що видати відповідну довідку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 24.02.2020 позивач через центр надання послуг звернувся до відповідача для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи в 2020 році, проте відповідач листом від 04.03.2020 відмовив позивачу у підтвердженні такого статусу з підстав наявності станом на 01.01.2020 податкового боргу з ПДВ в сумі 17 гривень. Позивач таку відмову вважає протиправною та вказує, що на виконання приписів Податкового кодекс України позивачем подано до контролюючого органу: розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника, податкові декларації платника податку четвертої групи, відомості про наявність земельних ділянок. Відповідно до Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу. Позивач автоматично з 01 січня 2020 року набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, відповідачем не проводилась документальна перевірка позивача, а також не приймалося рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, а тому рішення, оформлене листом Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.03.2020 №14602/10/08-01-51-04 Про відмову в статусі єдиного податку четвертої групи є незаконним. Відмова відповідача у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1 статті 291 п. 291.5-1 ст. 291 Податкового кодексу України є незаконною, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого є податковий борг станом на 01 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосується підтвердження статусу такого платника. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 23.03.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначене підготовче засідання на 21.04.2020.

10.04.2020 до суду найшов відзив на позовну заяву (вх. №16940), у якому відповідач позовні вимоги не визнає. Зазначає, що станом на 01.01.2020 у позивача був наявний податковий борг, у зв`язку із чим у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи було відмовлено.

Представник позивача надіслав до суду заяву, у якій зазначає, що відповідач не надіслав на його адресу відзив на позовну заяву. У заяві зазначає, що поштова квитанція від 07.04.2020 не є належним доказом надсилання відзиву позивачу, оскільки рекомендований лист був направлений із м.Бердянськ на ім`я ФГ Леся за адресою: АДРЕСА_1 , м.Запоріжжя. Проте, позивач зареєстрований за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ). Тому позивач просив визнати вказане як визнання позову відповідачем.

Суд зазначає, що помилка у правильності зазначеної адреси при направленні відзиву позивачу не може вважатись не поданням такого відзиву, оскільки у цьому випадку відповідачем вчинялись дії щодо направлення відзиву на адресу позивача, проте помилково зазначена невірна адреса. Позивачу було направлено відзив повторно 01.06.2020, про що надано оригінал квитанції. Крім того, позивач у заяві (вх. №21013 від 06.05.2020) зазначає, що ознайомився зі змістом відзиву в приміщенні Бердянського управління ГУ ДПС у Запорізькій області.

Ухвалою суду від 21.04.2020 розгляд справи відкладено до 21.05.2020.

Ухвалою суду від 21.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 17.06.2020.

Представник позивача до суду не прибув, надіслав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд залучить до матеріалів справи додаткові докази. Проте, оскільки такі докази не були надіслані на адресу позивача та надані суду після закриття підготовчого провадження, без зазначення поважних причин неможливості їх надання до закриття підготовчого провадження, суд клопотання представника відповідача про залучення додаткових доказів залишив без задоволення.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 КАС України, у судовому засіданні 17.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Позивачем у 2018 та у 2019 роках підтверджений статус платника єдиного податку четвертої групи, оскільки задекларована частка сільськогосподарського товаровиробництва перевищує 75% (а.с.27-28).

Позивач 06.02.2020 надав за допомогою комп`ютерної програми для електронної подачі звітів М ОСОБА_1 .Dос до відповідача документи (а.с.6-24), а саме:

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника;

податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи та відомості про наявність земельних ділянок;

податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи та відомості про наявність земельних ділянок;

податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи та відомості про наявність земельних ділянок.

Вказані документи отримані відповідачем 06.02.2020, про що свідчать квитанції (а.с.8-24).

24.02.2020 позивач листом №16 звернувся до відповідача із проханням підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи на 2020 (а.с.25).

Листом від 04.03.2020 №14602/10/08-01-51-04 Про відмову в статусі платника єдиного податку четвертої групи відповідач відмовив позивачу у підтверджені статусу з підстав наявності податкового боргу у розмірі 17 грн. з ПДВ (а.с.5).

Вважаючи таку відмову протиправною позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню через наступне.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

Відповідно до п.291.2 ст.291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно із п.291.3 ст. 291 ст.291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 ст.291 Податкового кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема,

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

Судом встановлено, що позивач у 2018 та у 2019 році був платником єдиного податку четвертої групи та мав намір підтвердити цей статус у 2020 році.

Відповідно до пп. 298.8.1 п.298.8 ст. 298 Податкового кодексу України, сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Судом встановлено та представником відповідача не заперечується, що позивач 06.02.2020 надав до податкового органу всі необхідні документи для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Жодних зауважень до поданих документів у контролюючого органу не виникло. Проте, через наявність у позивача станом на 01.01.2020 податкового боргу з ПДВ у сумі 17грн., позивачу відмовлено у підтверджені статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Таку відмову суд вважає протиправною через наступне.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За положеннями пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлені правилами підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки з 01 січня 2020 року позивач автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, контролюючий орган зобов`язаний внести відповідні відомості до реєстру платників єдиного податку та інформаційних мереж, а також на вимогу позивача надати підтвердження його статусу (довідку).

Суд зазначає, що у спірних взаємовідносинах йдеться про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування.

Суд вважає неприйнятними доводи контролюючого органу про наявність позивача податкового боргу у розмірі 17 грн., як підставу відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми пп. 291.5-1.3. п. 291.5-1 ст. 291 ПК України, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 12.04.2019 №2240/2504/18, від 19.04.2019 №821/884/18.

Таким чином, відмова відповідача щодо підтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи є протиправною.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази свідчать про наявність можливості у відповідача прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання відповідача включити Фермерське господарство Леся до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2020 році, про що видати відповідну довідку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності оскаржуваних рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору у розмірі 2102,00грн. мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства Леся (71153, Запорізька область, Бердянський район, с. Дмитрівка, пров. Луговой, 8, код ЄДРПОУ 20504760) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Запорізькій області, в підтверджені Фермерському господарству Леся статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2020 рік, яка оформлена листом від 04 березня 2020 року №14602/10/08-01-51-04.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області включити Фермерське господарство Леся (ЄДРПОУ 20504760) до реєстру платників єдиного податку четвертої групи у 2020 році, про що видати відповідну довідку.

Стягнути на користь Фермерського господарства Леся за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 19.06.2020.

Суддя Ю.В. Калашник