Рішення

від 18.06.2020 по справі 280/2021/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2020 року (14 год.52 хв.)Справа № 280/2021/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. розглянув у порядку письмового провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Радіосфера (69005, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, б. 12, кв. 26, код ЄДРПОУ 30687448) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Радіосфера (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2020 № 0003000506.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що відповідач при проведенні перевірки дійшов хибного висновку, що задекларовані господарські операції із зазначеними у акті контрагентами відбувалися без їх реального настання у дійсності та первинні документи, які супроводжували господарські операції між TOB Радіосфера та TOB ІНВЕСТІМ , ФГ ІРБІС-2016 , TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ , TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС оформлені з метою штучного збільшення податкового кредиту та заниження фінансового результату господарської діяльності. Зазначає, що акт перевірки від 21.02.2020 та його висновки ґрунтується на штучно створених доказах суперечать нормам Податкового кодексу України, оскільки TOB ІНВЕСТІМ , ФГ ІРБІС-2016 , TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ , TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС є юридичними особами, які були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців на момент здійснення господарських операцій з TOB Радіосфера та зазначені контрагенти мали свідоцтва платника ПДВ, тобто, як на час укладання договорів, так і на час перевірки зазначені вище контрагенти включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що говорить про повну легітимність відносин TOB Радіосфера з TOB ІНВЕСТІМ , ФГ ІРБІС-2016 , TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ , TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС . TOB Радіосфера виконало всі передбачені законом умови щодо правильності визначення фінансового результату та підтвердження свого права на податковий кредит і має всі документи підтвердження розміру свого податкового кредиту. Перевіркою не надано жодного доказу того, що передбачені умовами договорів поставки послуг не здійснювались TOB Радіосфера до контрагентів і навпаки. Актом перевірки не спростовується той факт, що TOB ІНВЕСТІМ , ФГ ІРБІС-2016 , TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ , TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС на момент здійснення фінансово-господарських операцій з TOB Радіосфера були зареєстровані у встановленому порядку як платники ПДВ, які мали право виступати та надавати податкові накладні, а також актом підтверджено, що зазначених вище контрагентів не було виключено з ЄДРПОУ. Також зазначає, що ст. 205 КК України не виключає можливості здійснення юридичною особою законної діяльності поряд з намаганням осіб прикрити незаконну діяльність. Таким чином, наявність вироку стосовно керівника одного з контрагентів, якого було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого статтею 205 КК України, не є безумовним доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентами. На підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито загальне позовне провадження.

16.04.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18026), у якому відповідач проти позову заперечує та зазначає, що задекларовані позивачем господарські операції із придбання товарів у постачальників: TOB ІНВЕСТІМ , ТOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ , TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС не відбулись у дійсності, тобто, не відбувався рух активів. Надані TOB РАДІОСФЕРА документи, не опосередковувалися реальним рухом товарів між TOB РАДІОСФЕРА і вищевказаними постачальниками. При цьому, товар ідентичний задекларованим TOB РАДІОСФЕРА по взаємовідносинах TOB ІНВЕСТІМ , TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ , TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС був використаний в господарській діяльності. Розрахунки між TOB РАДІОСФЕРА та TOB ІНВЕСТІМ , TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ . TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС здійснені в безготівковій формі в повному обсязі. Також зазначає про наявність вироку від 24.05.2018 по кримінальному провадженні № 32018041660000013, у справі №201/4522/18 щодо ОСОБА_1 , яку визнано у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України. Таким чином TOB Комплект Стандарт Сервіс в судовому порядку визнано фіктивним суб`єктом господарювання . На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвалою від 19.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справі по суті на 15.06.2020.

У судове засідання 15.06.2020 представник позивача не прибув. Надіслав суду клопотання про проведення підготовчого засідання без його участі та зазначив, що не заперечує проти призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд зазначає, що у підготовчому засіданні 19.05.2020 питання щодо закриття підготовчого провадження було вирішено за участю представника позивача та на 15.06.2020 призначене судове засідання. При цьому, про дату, час та місце судового засідання представник позивача повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надав суду клопотання про розгляд справи за відсутність представника ГУ ДПС у Запорізькій області.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з 10.02.2020 по 14.02.2020, фахівцями відповідача здійснено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Радіосфера за період діяльності 2017 рік з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками TOB ІНВЕСТІМ (код ЄДРПОУ 41018449), ФГ ІРБІС-2016 (код ЄДРПОУ 24197757), TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ (код ЄДРПОУ 40152208), TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41077038) за 2017 рік та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками TOB ІНВЕСТІМ (код ЄДРПОУ 41018449) у січні 2017 року, ФГ ІРБІС-2016 (код ЄДРПОУ 24197757) у лютому 2017 року, TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ (код ЄДРПОУ 40152208) у квітні 2017 року, TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС (код ЄДРПОУ 41077038) у червні 2017 року, за результатами якої 21.02.2020 складений акт №73/08-01-05-06/30687448.

Висновками до акту перевірки встановлено порушення TOB Радіосфера вимог:

1) п.п.44.1. ст.44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1. ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 96 723 грн., у тому числі по періодам: 2017 рік - 96 723 грн.;

2) вимог п.п. 14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за січень, квітень, червень 2017 року на загальну суму ПДВ 107 470 грн., у тому числі по періодам: січень 2017 року - 14 004 грн., квітень 2017 року - 65 105 грн., червень 2017 року - 28 361грн.

Вказані висновки обґрунтовані тим, перевіркою повноти визначення задекларованих TOB РАДІОСФЕРА показників у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за перевіряємий період встановлено їх заниження на загальну суму 537 350 грн., в т.ч. в частині взаємовідносин з контрагентами - постачальниками:

TOB ІНВЕСТІМ на суму 70 021,65 грн.;

TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ на суму 325 524,20 грн.;

TOB КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС на суму 141 803,75 грн.

У акті зазначено, що постачальники виписували (оформлювали) первинні документи щодо реалізації товарів (надання робіт, послуг) на адресу позивача без їх реального здійснення. Задекларовані господарські операції із формування податкового кредиту при отриманні товарів та послуг від постачальників не відбулись у дійсності, а здійснено лише документальне оформлення таких операцій з метою штучного збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Суд зазначає, що відповідачем не встановлено порушень щодо відносин між позивачем та ФГ ІРБІС-2016 (код ЄДРПОУ 24197757).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 06.03.2020 винесене податкове повідомлення-рішення №0003000506, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 93466грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 23366,50грн.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

За приписами пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України визначається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції.

- установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції.

- установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Отже, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на врахування витрат, понесених у зв`язку із здійсненням цих господарських операцій при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та сум податку на додану вартість при визначенні об`єкта оподаткування податком на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Доводи ж податкового органу про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на віднесення певних витрат до складу валових витрат з податку на прибуток чи віднесення до складу податкового кредиту певних сум податку на додану вартість.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За змістом статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ Комплект Стандарт Сервіс на підставі Договору поставки від 06.06.2017 №02-06-2017 (а.с.85-86).

Відповідно до вказаного договору позивачем придбано у постачальника - ТОВ Комплект Стандарт Сервіс товар, перелік якого вказаний у рахунку-фактурі №СФ-0602 від 02.06.2017 та у видатковій накладній РН-0602/ від 02.06.2017 (а.с.83-84). Загальна вартість товару становить 170164,50грн., у тому числі ПДВ 28360,75грн.

Товар сплачений платіжним дорученням від 20.07.2017 №482 (а.с.82).

В той же час, вироком Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська від 24.05.2018 у справі 201/4522/18 по кримінальному провадженню № 32018041660000013 відносно ОСОБА_1 , останню визнано винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

У вироці встановлено, що … ОСОБА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі Протокол №1 Установчих зборів засновників ТОВ Комплект Стандарт Сервіс датований 10.01.2017 та Статут ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , на підставі яких було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення вимог ст. 19, 56, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст. 81, 87, 89, 92, 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 12, 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , ст. 45, 48, 64 Податкового кодексу України, набувши прав власності на підприємство ТОВ Комплект Стандарт Сервіс (ЄДРПОУ 41077038) та одночасно взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, усвідомлюючи, покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ Комплект Стандарт Сервіс , надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_1 , як засновника та керівника зазначеного підприємства.

Вказаними діями обвинувачена ОСОБА_1 вчинила злочин відповідальність за який передбачена ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, а саме пособництво у фіктивному підприємництві, тобто у створенні суб`єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності… .

Також у вироці зазначено, що …ТОВ Комплект Стандарт Сервіс створюється для прикриття незаконної діяльності інших осіб… .

Таким чином, ТОВ Комплект Стандарт Сервіс було створено без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а відтак суд погоджується із висновками податкового органу, щодо неможливості реального здійснення постачання товарів між позивачем та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс .

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Однак, суд зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

При цьому, за приписами частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Слід зазначити, що факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішенням суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображення в податковому обліку наслідків такої господарської операції є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 травня 2018 року (справа №826/11377/14), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

А відтак з урахуванням факту фіктивності господарської діяльності спірного постачальника позивача згідно з вироком суду, суд вважає, що встановлені вказаним вироком обставини свідчать про відсутність реального характеру поставок між позивачем та ТОВ Комплект Стандарт Сервіс .

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування даних податкового обліку позивача.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Щодо правовідносин позивачем із TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ , суд зазначає наступне.

12.04.2017 між позивачем та TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ укладений договір поставки №12-04-2017 товарів (а.с.79-80).

Відповідно до вказаного договору позивачем придбано у постачальника - TOB ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ товар, перелік якого вказаний у рахунку-фактурі №СФ-0412/02 від 12.04.2017 та у видатковій накладній РН-0412/02 від 12.04.2017 (а.с.77-78). Загальна вартість товару становить 390629,04грн., у тому числі ПДВ 65104,84грн.

Товар сплачений платіжним дорученням №456 від 03.05.2017 (а.с.76).

Відповідно до акту перевірки, TOB Охоронна фірма Вовкодав перебуває на обліку в ГУ ДФС у м.Києві, зареєстроване 02.12.2015. Основний вид діяльності: діяльність приватних охоронних служб.

Остання податкова декларація з ПДВ надана до ДПІ за місцем реєстрації за квітень 2016 року.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено повне пересортування у 1 ланці придбаних підприємством TOB Охоронна фірма Вовкодав та реалізованих товарів на адресу TOB РАДІОСФЕРА .

Необхідно зазначити, що TOB Охоронна фірма Вовкодав не є імпортером або виробником товарів. Номенклатура товарів, що придбає TOB Охоронна фірма Вовкодав : Консультаційні послуги, Підрядні роботи, Металоконструкції алюмінієві, Кабель, Давач тиску, Роздільник середовищ, Термометр опору, Монтажний комплект, Блок живлення БП, Термоперетворювач, Послуги з охорони об`єкта замовника, Цегла, Послуги з фізичної охорони приміщень, Анкерні деталі, Датчик відкриття дверей, Світильник ЛПП, Батарейка тощо. Товар, що реалізований на адресу TOB РАДІОСФЕРА в придбанні відсутній.

Від Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області отримана інформація від 21.06.2017 №22975/05-81-12-01 (а.с.55-61) про результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо TOB "ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ " за квітень 2017 року, згідно якої не можливо підтвердити реальність господарських операцій з TOB РАДІОСФЕРА за квітень 2017 на суму ПДВ 65 104,84 грн.

Крім того, TOB Охоронна фірма Вовкодав внесено до офіційної бази СФП Суб`єктів фіктивного підприємництва .

Таким чином, із врахуванням вищенаведеного, перевіркою не можливо підтвердити реальне здійснення господарських операцій між TOB РАДІОСФЕРА та TOB Охоронна фірма Вовкодав , встановлено лише їх документальне оформлення.

Щодо взаємовідносин із ТОВ ІНВЕСТІМ , суд зазначає наступне.

Позивачем оформлені первинні документи по взаємовідносинам із ТОВ ІНВЕСТІМ на придбання товару вартістю 84025,98грн., у тому числі ПДІ 14004,33грн. (а.с.88-90).

TOB ІНВЕСТІМ перебуває на обліку в ГУ ДПС у Житомирській області, зареєстроване 09.12.2016.

Основний вид діяльності: неспеціалізована оптова торгівля.

Єдина податкова декларація з ПДВ надана до ДПІ за місцем реєстрації за січень 2017 року.

Декларація з податку на прибуток не подавалась жодного разу.

Звіт за формою 1-ДФ до ДПІ за місцем реєстрації не надавався жодного разу, що свідчить про відсутність трудових ресурсів.

У TOB ІНВЕСТІМ відсутні у ланцюгу постачання придбання товару, що придбаний позивачем.

TOB ІНВЕСТІМ не є імпортером або виробником вказаних товарів.

Відповідно до акту перевірки, номенклатура товарів, що придбає TOB ІНВЕСТІМ : мандарини, шлунок м`язовий кур-бр охол, котлети з м`яса та гречки "Гречаники" зам (ваг, проз пакет 3 кг), котлети "Богатирські" зам (ваг, проз пакет 3 кг), нагетси фігурні зам (ваг, проз пакет 3 кг), нагетси зам (лоток 450 г), нагетси з шинкою зам (лоток 450 г), котлета "Кордон Блю" зам (ваг, проз пакет 3 кг), палички м`ясні зам (ваг, проз пакет 3 кг), нагетси зам (ваг, проз пакет 3 кг), круглики зам (ваг, проз пакет 3 кг), котлета з печінкою зам (ваг, проз пак 3 кг), кисть крила кур-бр охол (нефас 10 кг), передня част туш кур-бр без крил, н/ф охол (нефас 20 кг), серце кур-бр охол (нефас 10кг), шия кур-бр охол (нефас 10 кг), тушка кур-бр, н/ф охол (нефас 20кг), масло с.в.ТМ "АМСЗ" уп.4кг-20шт. 73% 200гр., масло с.в.селянське "Попільнянське" 72,7% 200гр.

Товар, що реалізований на адресу TOB РАДІОСФЕРА в придбанні відсутній.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

При цьому, суд повинен надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою правову позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності й взаємозв`язку та надати належне обґрунтування щодо причин відхилення певних доказів, надання переваги тим чи іншим доводам або доказам.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Оцінка правовідносин позивача та його контрагентів у даному разі вимагає й ретельної перевірки обставин виконання розглядуваних поставок із встановленням, де саме навантажувався та розвантажувався товар, хто безпосередньо здійснював його транспортування, здійснював прийняття нафтопродуктів за кількістю та якістю тощо. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають представлені платником первинні документи реальні факти господарської діяльності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного суду від 21.01.2020 по справі №808/2525/15.

Отже, для правильного вирішення справи, необхідно з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Суд зазначає, що на підтвердження господарських операцій позивачем надано виключно договори поставки, рахунки-фактури, видаткові накладні та платіжні доручення.

Однак, суд зазначає, що надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні, суперечливі, складені за відсутності здійснення господарської операції.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо господарські операції між позивачем та його контрагентом не були реальними, а оформлялися лише документально.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Також, податкова вигода може визнаватись необґрунтованою зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). Слід зазначити, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак, податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Крім того, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак, у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини Булвес АД проти Болгарії , де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, обачний платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової добросовісності за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Таким чином, суд зазначає, що позивачем не надано документи, які б свідчили про транспортування товару, використання товару у господарській діяльності, документи, якими підтверджується рух активів та зміни у його майновому стані за наслідками здійснення господарських відносин із вказаними вище контрагентами, а саме, документів, в яких вказуються загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки; конкретизується транспорт поставки та інформація про її здійснення, які є обов`язковими документами для надання постачальником покупцю разом із товаром відповідно до умов укладених Договорів, відсутність товаро-транспортних накладних.

На підставі викладеного вище, суд вважає, що позивачем не підтверджено реальність здійснення вказаних господарських операцій.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Радіосфера (69005, м.Запоріжжя, вул. Гагаріна, б. 12, кв. 26, код ЄДРПОУ 30687448) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.06.2020.

Суддя Ю.В. Калашник