Рішення

від 22.06.2020 по справі 320/5744/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року м. Київ № 320/5744/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат"

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (далі по тексту - позивач, ТДВ "Узинський цукровсий комбінат") з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі по тексту - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення - рішення від 05.06.2019 № 0016481411.

В обґрунтування доводів позовної заяви, позивач зазначив, що не погоджується із висновками податкового органу, які викладені в Акті перевірки від 03.05.3019 № 344/10-36-14-11/00372536 щодо порушення підприємством вимог п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, у зв`язку із встановленням в ході перевірки відсутності реального здійснення операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватербрік".

Так, на думку позивача господарські операції між Товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ватербрік" (далі - ТОВ "Ватербрік") оформлені належним чином складеними податковими накладними, які самі по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахуванням податкового кредиту. Крім того, позивачем були оформлені усі необхідні длокументи в результаті проведених господарських операцій із ТОВ "Ватербрік", а отримний від контрагента товар був використаний саме у господарській дільності підприємства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 відкрито провадження у справі № 320/5744/19 та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання 28.11.2019. Вказаною ухвалою також витребувано у відповдіача належним чином засвідчені всі матеріали та документи, які були використані відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення- рішення від 05.06.2019 № 0016481411.

Від відповідача до суду 28.11.2019 надійшов відзив на позовну заяву, в якому податковий орган просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрнтування доводів відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що контрагент позивача, а саме, ТОВ "Ватербрік" не має виробничих потужностей та найманих працівників. Крім того, відсутні відомості про об`єкти оподаткування платника податків за формою 20-ОПП, основні засоби складають лише 50,0 тис. грн., а на підприємстві працює три особи, шо, на думку податкового органу, ставить під сумнів можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання/продажу товарів та підтверджує відсутність реального здійснення вказаних операцій. Крім того, відповідач вказав, що за результатом аналізу ЄРПН не встановлено придбання пелети з лузги, кокс по ланцюгу постачання за період з 01.01.2018 по 31.10.2018, в т.ч. за жовтень 2018 року. У свою чергу, підприємства-постачальники контрагента позивача є новоствореними, не звітують, відсутні відомості про об`єкти оподаткування платника податків за формою 20-ОПП, працює лише одна особа, відсутні виробничі потужності, виробничі активи тощо. Отже, на думку відповідача відбувається здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту та які не мають реального характеру.

Будь-яких інших документів або матеріалів відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2019 надано суду не було.

Від відповідача до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про заміну сторони адміністративного процесу, відповідно до змісту якого заявник просив суд замінити відповідача по справі № 320/5744/19 з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

В ході підготовчого засідання суд протокольною увхалою від 28.11.2019 задовольнив вказане клопотання та на підставі сттті 52 Кодексу адміністративного судочинства України здійнив заміну Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Протокольною ухвалою від 28.11.2019 суд закрив підготове провадження у справі та призначив розгляд справи на 10.12.2019.

У судове засідання 10.12.2019 представники сторін не з`явились. Від позивача до суду надійшло клопотання від 09.12.2019 про здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача. Крім того, у вказаному клопотанні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Від відповідача 10.12.2019 до суду надійшло клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами. Також відповідач просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" зареєстроване як юридична особа 20.10.2003, про що зроблено запис в реєстрі 1 328 145 0000 002739. Основним видом діяльності позивача відповідно до КВЕД 10.81 є виробництво цукру.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області у період з 17.04.2019 по 23.04.2019 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ "Узинський цукровсий комбінат" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ватербрік" (код ЄДРПОУ 42169810) за період з 01.10.2018 по 31.10.2018.

За результатами перевірки складено Акт від 03.05.2019 № 344/10-36-14-11/00372536 (далі - Акт перевірки) Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТДВ "Узинський цукровий комбінат" (код ЄДРПОУ 00372536) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ватербрік" за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 (а.с. 7-15).

У висновках Акта перевірки відповідачем зазначено про встановлення порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартістьо в сумі 562896,00 грн., в тому числі за жовтень 2018 року.

Відповідно до Акта перевірки, до такого висновку податковий орган дійшов у зв`язку з тим, що згідно проведеного аналізу ЄРПН встановити походження реалізованого товару для постачальників ТОВ Ватербрік у жовтні 2018 року неможливо, що може свідчити про підміну (пересорт) придбаного/реалізованого товару.

Крім того, згідно наданих позивачем на перевірку товарно-транспортних накладних пунктами навантаження є м. Харків, м. Кропивницький, м. Кривий Ріг та м. Рогань, пунктом розвантаження є м. Узин. Транспортування товару здійснювалось вантажними автомобілями із водіями. Водночас, на ТОВ "Ватербрік" у жовтні 2018 року працювало три особи, не були залучені інші працівники та організації, відсутні вантажні автомобілі та причепи.

Щодо товару, який був реалізований ТОВ Ватербрік позивачу, а саме, палети з лузги, податковим органом встановлено, що він був придбаний у таких постачальників: ТОВ "Консінг" (код ЄДРПОУ 42378279), ТОВ "Лімпікс" (код ЄДРПОУ 42338000), ТОВ "Сомнірекс" (код ЄДРПОУ 42380576), ТОВ "Стейплакс" (код ЄДРПОУ 42461927), ТОВ "Трансдом" (код ЄДРПОУ 42461927), ТОВ "Туріно" (код ЄДРПОУ 42456828).

При цьому, на думку податкового органу вказані підприємства є сумнівними, оскільки вони придбали цей товар в інших контрагентів, які у своїй господарьскій діяльності такий товар не придбавали та не виробляли, тому, як ствердждує відповідач, товар не реалізовувався, а відбулося лише оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто, як зазначив податковий орган, відбувся "розрив" канцюга постачання, з чого можна зробити висновок лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів.

Крім того, по підприємству ТОВ "Аріанта" (код ЄДРПОУ 42149134), у якого всі наведені підприємства придбвали палети з лузги Генеральною прокуратурою України здійснюється нагляд за додержанням законів у формі процесуального керівництва у кримінальному провадження № 4201800000000 від 19.07.2018 за ознаками кримінального правовпорушення, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 364 КК України.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку, що діяльність з ТОВ Ватербрік має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: придбання товару у сумнівних СГ та відсутність реального джерела (походження) товару; неможливісті реального здійснення зазначених операцій; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність придбання товару по ланцюгу постачання; здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам з метою штучного формування податкового кредиту, та які не мають реального характеру. Крім того, контрагент ТОВ "Аріанта" контрагентів ТОВ Ватербрік є фігурантами кримінальних справ.

З огляду на вказані обставини, податковий орган дійшов висновку, що задекларований ТДВ "Узинський цукровий комбінат" податковий кредит за рахунок проведення господарської операції з ТОВ "Ватербрік" з вартості товару в порушення п. п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України сформований неправомірно та проведеною документальнгою позаплановою виїзною перевіркою не підтверджений на суму ПДВ 562896, 00 грн. за жовтен6ь 2018 року.

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.06.2019 № 0016481411 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість за податковим зобов`язанням 562896, 00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями в сумі 281448,00 грн.(а.с. 220).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням - підприємство звернулось із скаргами до ДФС України, внаслідок чого рішеннями ДФС України від 12.08.2018 оскаржуване рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 18-20).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив його, звернувшись із даним позовом до суду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Основним законодавчим актом, який врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).

В силу пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм Кодексу в сукупності суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат і податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Разом з тим, в силу норм п.п. 44.1, 44.2 і 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексомграничного терміну подання такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі по тексту - Закон № 996-ХІV).

Згідно із ч. 2 ст. 3, ч. 1 ст. 11 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов`язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

За приписами частин першої - четвертої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій (визначення яких як фактів підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів міститься в абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88) є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Частиною п`ятою цієї статті Закону № 996-ХІV передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, як викладені у його постановах від 30.01.2018 № К/9901/2803/18 (у справі № 820/11856/13-а), від 31.01.2018 № К/9901/5557/18 (у справі № 826/245/14), від 06.02.2018 № К/9901/7258/18 (у справі № 810/6695/14).

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що 20.09.2018 між ТДВ Узинський цукровий комбінат та ТОВ Ватербрік було укладено договір поставки № 20-09/18 (а.с. 24-27), відповідно до якого ТОВ Ватербрік у жовтні 2018 року на підставі усних замовлень та рахунків на оплату поставило ТДВ Узинський цукровий комбінат лушпиння соняшникове гранульоване (паливні пелети) в загальній кількості 1 062,65 тон на суму 2 703 031,00 грн.

На підтвердження обставин правомірності формування сум податкового кредиту за вказаним договором поставки, а також руху активів між сторонами позивач надав суду належним чином засвідчені копії видаткових та товарно-транспортних накладних, а саме:

- № 1011018\1 від 10.10.2018 на загальну суму 54 599,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9 099,99 грн. (ТТН № 1 від 10.10.2018);

- № 121018\1 від 12.10.2018 на загальну суму 181 549,74 грн., в т.ч. ПДВ - 30 324,95 грн. (ТТН № 2 від 12.10.2018, ТТН № 3 від 12.10.2018, ТТН № 4 від 12.10.2018);

- № 131018\1 від 13.10.2018 на загальну суму 114 099,82 грн., в т.ч. ПДВ - 19 016,64 грн. (ТТН № 5 від 13.10.2018, ТТН № 6 від 13.10.2018);

- № 151018\1 від 15.10.2018 на загальну суму 54 799,91 грн., в т.ч. ПДВ - 9 133,32 грн. (ТТН № 7 від 15.10.2018);

- № 161018\1 від 16.10.2018 на загальну суму 198 249,68 грн., в т.ч. ПДВ - 33 041,61 грн. (ТТН № 8 від 16.10.2018, ТТН № 9 від 16.10.2018, ТТН № 10 від 16.10.2018);

- № 171018\1 від 17.10.2018 на загальну суму 54 749,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9 124,99 грн. (ТТН № 11 від 17.10.2018);

- № 171018\1 від 17.10.2018 на загальну суму 56 646,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 441,00 грн. (ТТН № 12 від 17.10.2018);

- № 191018\1 від 19.10.2018 на загальну суму 113 577,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 929,50 грн. (ТТН № 13 від 19.10.2018, ТТН № 14 від 19.10.2018);

- № 201018\1 від 20.10.2018 на загальну суму 162 486,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 081,00 грн. (ТТН № 15 від 20.10.2018, ТТН № 16 від 20.10.2018, ТТН № 17 від 20.10.2018);

- № 211018\1 від 21.10.2018 на загальну суму 398 922,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66 487,00 грн. (ТТН № 18 від 21.10.2018, ТТН № 19 від 21.10.2018, ТТН № 20 від 21.10.2018, ТТН № 21 від 21.10.2018, № 22 від 21.10.2018, № 23 від 21.10.2018, № 24 від 21.10.2018);

- № 221018\1 від 22.10.2018 на загальну суму 56 763,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 460,50 грн. (ТТН № 25 від 22.10.2018);

- № 231018\1 від 23.10.2018 на загальну суму 348 457,50 грн., в т.ч. ПДВ - 58 076,25 грн. (ТТН № 26 від 23.10.2018, ТТН № 27 від 23.10.2018, ТТН № 28 від 23.10.2018, ТТН № 29 від 23.10.2018, № 30 від 23.10.2018, № 31 від 23.10.2018);

- № 241018\1 від 24.10.2018 на загальну суму 340 323,00 грн., в т.ч. ПДВ - 56 720,50 грн. (ТТН № 32 від 24.10.2018, ТТН № 33 від 24.10.2018, ТТН № 34 від 24.10.2018, ТТН № 36 від 24.10.2018, № 37 від 24.10.2018, № 38 від 24.10.2018);

- № 241018\1 від 24.10.2018 на загальну суму 59 346,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 891,00 грн. (ТТН № 35 від 24.10.2018);

- № 251018\1 від 25.10.2018 на загальну суму 223 074,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 179,00 грн. (ТТН № 39 від 25.10.2018, ТТН № 40 від 25.10.2018, ТТН № 41 від 25.10.2018, ТТН № 42 від 25.10.2018);

- № 261018\1 від 26.10.2018 на загальну суму 229 959,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38 326,50 грн. (ТТН № 43 від 26.10.2018, ТТН № 44 від 26.10.2018, ТТН № 45 від 26.10.2018, ТТН № 46 від 26.10.2018);

- № 271018\1 від 27.10.2018 на загальну суму 55 029,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 171,50 грн. (ТТН № 47 від 27.10.2018) (а.с. 48, 49, 51, 52, 54, 56, 58, 59, 60, 61, 63, 64, 66, 67, 69, 71, 73, 74, 76, 77, 79, 80, 82, 84, 85, 87, 89, 91, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 109, 122, 135, 138, 107, 147, 156, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 136, 139, 141, 143, 145, 148, 150, 152, 154, 157).

У свою чергу, ТОВ Ватербрік були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на суму 2 703 031,00 грн., у тому числі ПДВ - 450 505,30 грн., а саме:

- № 47 від 10.10.2018 на загальну суму 54 599,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9 099,99 грн.

- № 48 від 12.10.2018 на загальну суму 181 949,74 грн., в т.ч. ПДВ - 30 324,95 грн.

- № 49 від 13.10.2018 на загальну суму 114 099,82 грн., в т.ч. ПДВ - 19 016,64 грн.

- № 50 від 15.10.2018 на загальну суму 54 799,91 грн., в т.ч. ПДВ - 9 133,32 грн.

- № 65 від 16.10.2018 на загальну суму 198 249,68 грн., в т.ч. ПДВ - 33 041,61 грн.

- № 93 від 17.10.2018 на загальну суму 54 749,92 грн., в т.ч. ПДВ - 9 124,99 грн.

- № 94 від 17.10.2018 на загальну суму 56 646,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 441,00 грн.

- № 126 від 19.10.2018 на загальну суму 113 577,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18 929,50 грн.

- № 127 від 20.10.2018 на загальну суму 162 486,00 грн., в т.ч. ПДВ - 27 081,00 грн.

- № 128 від 21.10.2018 на загальну суму 398 922,00 грн., в т.ч. ПДВ - 66 487,00 грн.

- № 129 від 22.10.2018 на загальну суму 56 763,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 460,50 грн.

- № 197 від 23.10.2018 на загальну суму 348 457,50 грн., в т.ч. ПДВ - 58 076,25 грн.

- № 199 від 24.10.2018 на загальну суму 340 323,00 грн., в т.ч. ПДВ - 56 720,50 грн.

- № 198 від 24.10.2018 на загальну суму 59 346,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 891,00 грн.

- № 200 від 25.10.2018 на загальну суму 223 074,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37 179,00 грн.

- № 223 від 26.10.2018 на загальну суму 229 959,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38 326,50 грн.

- № 224 від 27.10.2018 на загальну суму 55 029,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9 171,50 грн. (а.с. 159-175).

30.08.2018 між ТДВ Узинський цукровий комбінат та ТОВ Ватербрік було укладено договір поставки № 3008/18 (а.с. 177-179), відповідно до якого ТОВ Ватербрік на підставі рахунку поставило ТДВ Узинський цукровий комбінат кокс доменний 25+ ТУ У 322-00190443-114-96 в загальній кількості 93,270 тон, що підтверджується видатковою накладною № 010918/1 від 01.09.2018 на загальну суму 674 342,10 грн., в тому числі ПДВ - 112 390,35 грн. та товарно-транспортними накладними № 1/1 від 01.09.2018, 1\2 від 01.09.2018, 1\3 від 01.09.2018 (а.с. 182, 185).

ТОВ Ватербрік була виписана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна № 227 від 26.10.2018 на загальну суму 674 342,10 грн., в тому числі ПДВ - 112 390,40 грн. (а.с. 189).

На виконання умов договору поставки № 3008/18 від 30.08.2018 позивач у жовтні 2018 року сплатив ТОВ Ватербрік кошти у розмірі 2 887 183,79 грн., що підтверджується наявними в справі банківськими виписками (198-208).

Придбаний позивачем товар (лушпиння соняшникове гранульоване (паливні пелети) та кокс доменний 25+ ТУ У 322-00190443-114-96) позивач використав у власній господарській діяльностіу жовтні 2018 року при виробництві цукру для генерування теплової енергії, що підтверджується вимогою № 675 від 31.10.2018 та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 202 (а.с. 194, 192, 193).

Таким чином, за результатами дослідження наданих позивачем первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та у повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, з матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв`язку між витратами ТДВ Узинський цукровий комбінат на придбання сировини та матеріалів і здійсненням Товариством основного виду господарської діяльності за КВЕД. При цьому, податковим органом не було доведено суду протилежного та не надано доказів, які б спростовували цю обставину.

При цьому,в Акті перевірки відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені у наданих позивачем первинних документах, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ТДВ Узинський цукровий комбінат , не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект, тощо.

Разом з тим, заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач в своїх доводах зазначає, що за даними ІТС Податковий блок ТОВ Ватербрік зареєстровано 31.05.2018, проте уже 26.02.2019 прийнято рішення про припинення його діяльності. На думку податкового органу, діяльність Товариства, що тримває менше року, може свідчити лише про створення підприємства без мети отримання прибутку від здійснення господарської діяльності. Крім того, за інформацією, отриманою з ІТС Податковий блок , по ТОВ Ватербрік призначено документальну позапланову перевірку у зв`язку з прийняттям рішення про припинення діяльності підприємства. Проте, на момент виходу за податковою адресою ТОВ Ватербрік було встановлено відсутність платника податку та його посадових осіб.

Суд відхиляє посилання контролюючого органу в тексті Акта перевірки на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах (ІТС Податковий блок ) відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, відповідач посилається на те, що у жовтні 2018 року у ТОВ Ватербрік працювало лише три особи, у тому числі директор та головний бухгалтер в одній особі, що підтверджується даними звітів ЄСВ. Натомість, в процесі господарської діяльності підприємства не були залучені сторонні працівники та організації. Крім того, відсутні вантажні автомобілі та причепи, управлінський та технічний персонал для надання послуг, що на думку податкового органу ставить під сумнів можливість постачання підприємством товару. В ході проведення перевірки було також встановлено, що у жовтні 2018 року ТОВ Ватербрік реалізував на адресу контрагентів-покупців товар (роботи, послуги) з різною номенклатурою: овочі, фрукти, одяг, запчастини, автозапчастини, ящики, плашки, послуги з оренди автонавантажувача, послуги екскаватора, послуги самоскида, відсів гранітний, термоплівка, транспортно-експедиційні послуги по Україні, послуги бурокранової машини, макуха соняшникова тощо.Проте згідно податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за 4 квартал 2018 року, поданого ТОВ Ватербрік (05.02.2019 за № 9309682929 ), за договорами цивільно-правового характеру з жовтня 2018 року по грудень 2018 року до роботи не були залучені сторонні працівники (ознака 102 ) та отримання послуг сторонніх організацій за ознакою доходу 157 .

У зв`язку з цим відповідач вважає, що у періоді, який перевірявся, контрагент позивача - ТОВ Ватербрік постачав пелети з лузки, кокс доменний 25+ ТУ У 322-00190443-114-96 саме під час реалізації товарів з різною номенклатурою, різного асортименту одночасно для інших підприємств. При цьому, згідно наданих до перевірки товарно-трансопртних накладних вбачається, що перевізником товару (пелети з лузки, кокс доменний 25+ ТУ У 322-00190443-114-96) є ТОВ Ватербрік , у той час як на підприємстві, за твердженням відповідача, були відсутні виробничі потужності, наймані працівники, відомості про об`єкти оподаткування платника податків за формою 20-ОПП, а основні засоби складають лише 50,0 тис. грн., що на думку податкового органу становить під сумнів можливість виконання оформлених господарських операцій з придбання/продажу ідентифікованих товарів та вказує на відсутність здійснення спірних операцій.

Проте, як свідчать наявні у справі докази, на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися. Задекларовані контрагентом види господарської діяльності в цілому відповідають характеру спірних господарських операцій.

Натомість, посилання відповідача на відсутність у контрагента позивача за даними поданої податкової/фінансової звітності або за відсутності фактів подання такої великого штату працівників не виключає можливості реального виконання ним спірних господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (позивачем), оскільки відповідачем у даному випадку не доведено необхідну кількість трудових ресурсів контрагента позивача. Крім того, залучення додаткових працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

При цьому, посилаючись на проведення в ході здійснення перевірки позивача аналізу форм 1-ДФ, податкової звітності та балансів підприємства-контрагента позивача, податковим органом не були додані ці документи до відзиву на позовну заяву, а також не надані і в ході судового розгляду даної справи. Не посилався на них відповідач у в самому тексті Акта перевірки.

Крім того, в ході проведеної перевірки встановлено відсутність заборгованості між позивачем та його контрагентом-постачальником за результатами проведення розрахунків по спірних господарських операціях.

Водночас, сам по собі факт неподання окремої податкової/фінансової звітності або недекларування контрагентом позивача у поданій ним податковій звітності результатів окремих господарських операцій (зокрема, щодо оренди трудових і матеріальних ресурсів, послуг перевізників, тощо) та/або наявних трудових ресурсів і виробничої бази, на думку суду, не впливає на право позивача (покупця) сформувати витрати і податковий кредит, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, а відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 № К/9901/612/18 і № К/9901/630/18, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Судом також враховуються висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах, які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, у рішенні Булвес АД проти Болгарії , як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти, Європейський суд з прав людини посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається: ... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати .

Подібна правова позиція міститься й у другому рішенні Суду ЄС від 6 липня 2006 року: … якщо отримувач товару не знав і не міг знати, що купляючи товар, він бере участь в ухиленні від сплати податку, загальна система податкового права ЄС має трактуватися як виключаюча норму національного права, у відповідності до якої той факт, що угода купівлі-продажу товару вважається недійсною - як така що суперечить публічному порядку та вчинена продавцем на протиправних основах, - приводить до того, що платник податку втрачає право на податковий кредит ПДВ, який фактично ним було сплачено; у цьому відношенні не важливо, чи визнано угоду недійсною через шахрайство з ПДВ або через інші обманні дії… лише у випадку, якщо на підставі дослідження об`єктивних факторів буде встановлено, що товар поставлявся платнику податку, який знав або мав знати про те, що купляючи товар, він бере участь в угоді, пов`язаній з ухиленням від сплати податку, національний суд може відмовляти такому платнику податку в праві на податковий кредит .

Аналогічні правові висновки викладав Верховний Суд України у постановах від 11.12.2007 року (справа № 21-1376во06), від 09.09.2008 (справа №21-500во08), від 01.06.2010 (справа №21-573во10) та від 31.01.2011 у справі №21-47а10, в яких зазначав, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту .

Отже, виключно встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкової вигоди, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

В контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що позивач як платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які міг допустити його контрагент, або ж про те, що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій було одержання позивачем податкової вигоди, контролюючим органом безпосередньо в Акті перевірки наведено не було.

За приписами частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи зміст наведеної норми у своїй постанові від 17.04.2018 у справі № 820/11641/15 Верховний Суд дійшов висновку, що застосовуючи встановлені процесуальним законом правила обов`язку доказування, посилання податкового органу на рішення постановлені в межах кримінальних проваджень, які не покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, за часом не існували на момент проведення перевірки та прийняття рішень, а також не мають безпосереднього відношення до контрагентів позивача, є неприйнятними.

Таким чином, враховуючи, що в Акті перевірки відсутні посилання на вказані вироки суду та Акт про неможливість проведення зустрічної звірки, відповідач, відповідно до імперативних вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не може на них посилатися в обгрунутвання доводів відзиву на адміністартивний позов та правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення. При цьому, податковим органом в ході розгляду даної справи не було доведено суду належними доказами, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас відповідачем в ході судового розгляду не доведено належними доказами правомірність прийняття спріного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи зазначене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, судової практики, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0016481411 від 05.06.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини першої ст. 139 цього Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 12 665,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7034 від 30.10.2019.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тягар оплати судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 12 665,16 грн.слід покласти на Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.06.2019 № 0016481411.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області(код ЄДРПОУ 39393260; місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а, 03151) суму судового збору у розмірі 12 665 (дванадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) грн. 16 коп. на користь Товариства з додатковою відповідальністю Узинський цукровий комбінат (код ЄДРПОУ 00372536; місцезнаходження: Київська область, м. Узин, вул. Симиренка, 2, 09161).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного судупротягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.