Рішення

від 19.06.2020 по справі 500/1116/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1116/20

19 червня 2020 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до,Управління праці та соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації,про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 чу державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства І групи, за період з 01.12.2014 по 01.12.2019 у розмірі 150922,59 грн., стягнути з Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства І групи, за період з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2019 року, у розмірі 150922,59 грн., звернути до негайного виконання судове рішення в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства І групи у межах суми стягнення за один місяць.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем права на отримання державної соціальної допомоги особі з інвалідністю, гарантованого статтями 46 Конституції України, Законом України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю .

Ухвалою суду від 20.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до пункту 15 Постанови КМУ від 08.06.2016 №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснив соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України. Сума заборгованості по виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю обліковується в управлінні та становить 150922,59 грн., проте виплачуватись не може у зв`язку із відсутністю окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, передбаченого пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365. Представник відповідача вказав, що попередньо позивач перебував на обліку в м. Макіївка Донецької області. Зазначив, що остання виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була здійснена по грудень 2014 року. У зв`язку із наведеними обставинами, просив відмовити у задоволенні даного позову повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, якому зазначив наступне. Вважає, що відповідач при вирішенні питання щодо виплати державної соціальної допомоги за минулий час повинен керуватися виключно частиною другою ст. 12 Закону Украї ни Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю № 2109-ІІІ від 16.11.2000, а не пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016, який прямо суперечить вказаному Закону. На думку позивача, відповідач, не виплачуючи заборгованість із державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, діє не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, чим порушує конституційне право позивача на соціальний захист - право на отримання державної соціальної допомоги за минулий час.

У відповідності до пункту першого частини п`ятої ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При цьому, клопотань від будь-якої із сторін про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи до суду не надходило.

Таким чином, суд розглядає дану справу на підставі наявних у справі матеріалів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства 1 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 03.10.2012, довідкою до Акта огляду МСК серії 10 ААБ №053265.

У відповідності до довідки від 02.12.2019 №6102-5000240289, позивача (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), взято на облік за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

05.12.2019 року законний представник позивача ОСОБА_2 звернулася до відповідача із заявою про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг позивачу ОСОБА_1 .

В подальшому, як вбачається з Витягу з Протоколу №20 від 06.12.2019, комісією, утвореною при Борщівській РДА з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено відповідно до постанов КМУ №265 від 08.06.2016 та №505 від 01.10.2014 призначити соціальні виплати внутрішньо переміщеній особі згідно поданих заяв.

13.12.2019 відповідачем прийнято рішення про призначення допомоги осо бам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, згідно якого позивачу призначено з 05.12.2019 та довічно - державну соціальну допомогу у розмірі 1638,00 грн., надбавку на догляд в сумі 1228,50 грн. та доплату 498,10 грн.

27.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати розгорнуту інформацію про розмір та порядок виплати належної позивачу соціальної допомоги як інваліду 1а групи, що накопичилась від моменту припинення такої під час його перебування на непідконтрольній (окупованій) території за місце реєстрації.

Після цього, Листом Управління соціального захисту населення Борщівської районної адміністрації Тернопільської області, яким позивача повідомлено про те, що сума заборгованості по виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю обліковується в управлінні, проте виплачуватись не може у зв`язку із відсутністю окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, передбаченого п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Також, 23.04.2020 Дейнюк М.П . , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до відповідача із запитом про надання документів та інформації.

Листом Управління соціального захисту населення Борщівської районної адміністрації Тернопільської області №02-18-328 від 04.05.2020 позивача повідомлено про те, що сума заборгованості по виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю обліковується в управлінні та становить 150922,59, проте виплачуватись не може у зв`язку із відсутністю окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, передбаченого п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. В даному листі також зазначено, що відповідно до відповіді Державного підприємства інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики України у зв`язку з окупацією м. Макіївка Донецької області, остання виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була здійснена по грудень 2014.

Не погоджуючись з такими діями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 16 листопада 2000 року № 2109-III (далі - Закон № 2109-III) відповідно до Конституції України гарантує особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом встановлення державної соціальної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Так, згідно зі статтею 1 Закону № 2109-III, право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Згідно з частиною першою ст.8 Закону України № 2109-ІІІ, заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням (ч. З ст. 9 Закону України № 2109-ІІІ).

Відповідно до частини першої ст. 10 Закону України № 2109-ІІІ, державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання осо би з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки (ч. 2 ст. 10 За кону України № 2109-ІП).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на отримання соціальної допомоги як складова частина права на соціальний захист є її конституцій ним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. За коном, яким врегульовано підстави та порядок виплати державної соціальної допомоги є Закон України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю № 2109-ІП від 16.11.2000.

Підстави припинення і відновлення виплати державної соціальної допомоги визначені у статті 14 Закону № 2109-III. Так, виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини.

З матеріалів даної справи слідує, що державна соціальна допомога виплачувалась позивачу за місцем його проживання в м. Макіївка Донецької області, та у зв`язку з окупацією м. Макіївка Донецької області остання виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була здійснена по грудень 2014 року.

Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Пунктом 8 Тимчасового порядку встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі Закон № 1706-VII).

За змістом статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України .

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов`язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні як переміщена особа у зв`язку з проведенням антитерористичної операції відповідно до Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб , про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Водночас, відповідачем не заперечується у відзиві той факт, що остання виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була здійснена по грудень 2014 року і в даний час існує заборгованість у сумі 150922 грн. 59 коп за період з 01 грудня 2014 по 01 грудня 2019 року.

Згідно статті 12 Закону № 2109-ІІІ, суми державної соціальної допомоги не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

08.06.2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України .

При цьому, відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум допомоги не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Суд вважає, що посилання відповідача на те, що дії з невиплати допомоги за минулий час вчинені на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 є необґрунтованими, оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сил.

Суд зазначає, що право приймати закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній Раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі: Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною Радою України не надано.

Отже, суд вважає, що допущена відповідачем бездіяльність по невиплаті позивачу як особі з інвалідністю 1 групи державної соціальної допомоги за період 01.12.2014 по 01.12.2019 є протиправною, оскільки не відповідає вимогам Закону №2109-III.

При цьому, на думку суду, реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованого Законом України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні ніхто не може позбавляти його права на отримання призначеної йому державної соціальної допомоги.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повно важень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необ хідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Право на ефективний захист також гарантовано ст.13 Конвенції про захист прав лю дини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в націо нальному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 705/552/15-а, постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі № 2а-204/12, зазначено, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Кон венції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не приз водять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не від повідає зазначеній нормі Конвенції.

Відтак, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача виплатити державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства І групи, за період з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2019 року, у розмірі 150922,59 грн.

Частиною другою ст. 10 Закону України № 2109-ІІІ передбачено, що виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою дер жавною адміністрацією строки. Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зо крема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає не гайному виконанню у межах суми стягнення державної соціальної допомоги за один місяць.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про його стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів - задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як особі з інвалідністю з дитинства І групи за період з 01 грудня 2014 по 01 грудня 2019 у розмірі 150922,59 грн.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації (Тернопільська область, Борщівський район, м.Борщів, вул.Шевченка,19, ід.№03195562 ) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства І групи, за період з 01 грудня 2014 по 01 грудня 2019 у розмірі 150922(сто п`ятдесят тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн.59 коп.

Рішення в частині зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації (Тернопільська область, Борщівський район, м.Борщів, вул.Шевченка,19, ід.№03195562) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства І групи, за період з 01 грудня 2014 по 01 грудня 2019 у розмірі 150922(сто п`ятдесят тисяч дев`ятсот двадцять дві) грн.59 коп. - допустити до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 червня 2020 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач:

- ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 АДРЕСА_2

Відповідач:

- Управління праці та соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації ЄДРПОУ 03195562 вул. Шевченка,19,м. Борщів,48700

Головуюча суддя Дерех Н.В.