Постанова

від 01.03.2021 по справі 500/1116/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1116/20 пров. № А/857/307/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,

при секретарі судового засідання: Галаз Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року ( суддя Дерех Н. В., ухвалене в м. Тернополі) у справі № 500/1116/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації та просив визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства І групи, за період з 01.12.2014 по 01.12.2019 у розмірі 150922,59 грн., стягнути з Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства І групи, за період з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2019 року, у розмірі 150922,59 грн., звернути до негайного виконання судове рішення в частині стягнення з Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 державну соціальну допомогу особі з інвалідністю з дитинства І групи у межах суми стягнення за один місяць.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що відповідно до п.15 Постанови КМУ від 08.06.2016 №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснив соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів Украни. Сума заборгованості по виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю обліковується в управлінні та становить 150922,59грн проте виплачуватись не може у зв`язку із відсутністю окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, передбаченого п. 15 Порядку призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365. Попередньо ОСОБА_1 перебував на обліку в м. Макіївка Донецької області. Відповідно до відповіді Державного підприємства інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики України у зв`язку з окупацією м. Макіївка Донецької області остання виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була здійснена по грудень 2014 року.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами апелянта, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а судове рішення залишити без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи явки уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства 1 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 03.10.2012, довідкою до Акта огляду МСК серії 10 ААБ №053265.

З довідки від 02.12.2019 №6102-5000240289, видно, що позивача (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), взято на облік за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 законний представник позивача, 05.12.2019 року звернулася до Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації з заявою про призначення всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг позивачу ОСОБА_1 .

Як вбачається з Витягу з Протоколу №20 від 06.12.2019, комісією, утвореною при Борщівській РДА з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено відповідно до постанов КМУ №265 від 08.06.2016 та №505 від 01.10.2014 призначити соціальні виплати внутрішньо переміщеній особі згідно поданих заяв.

В подальшому, 13.12.2019 відповідачем прийнято рішення про призначення допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, згідно якого позивачу призначено з 05.12.2019 та довічно - державну соціальну допомогу у розмірі 1638,00 грн., надбавку на догляд в сумі 1228,50 грн. та доплату 498,10 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 27.02.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати розгорнуту інформацію про розмір та порядок виплати належної позивачу соціальної допомоги як інваліду 1 групи, що накопичилась від моменту припинення такої під час його перебування на непідконтрольній (окупованій) території за місцем реєстрації, та листом Управління соціального захисту населення Борщівської районної адміністрації Тернопільської області, позивача повідомлено про те, що сума заборгованості по виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю обліковується в управлінні, проте виплачуватись не може у зв`язку із відсутністю окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, передбаченого п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Окрім цього, 23.04.2020 Дейнюк М.П., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до відповідача із запитом про надання документів та інформації, та листом Управління соціального захисту населення Борщівської районної адміністрації Тернопільської області №02-18-328 від 04.05.2020 позивача повідомлено про те, що сума заборгованості по виплаті державної соціальної допомоги особі з інвалідністю обліковується в управлінні та становить 150922,59, проте виплачуватись не може у зв`язку із відсутністю окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, передбаченого п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365. В даному листі також зазначено, що відповідно до відповіді Державного підприємства інформаційно-обчислювального центру Міністерства соціальної політики України у зв`язку з окупацією м. Макіївка Донецької області, остання виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була здійснена по грудень 2014.

ОСОБА_1 не погоджуючись з такими діями Управління праці та соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації, звернувся в суд з даним позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції зробив висновок, що допущена відповідачем бездіяльність по невиплаті позивачу як особі з інвалідністю 1 групи державної соціальної допомоги за період 01.12.2014 по 01.12.2019 є протиправною, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" від 16 листопада 2000 року № 2109-III.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до, статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.

Згідно, статті 4 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.

Як передбачено частиною 1 ст.8 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.

Частиною 3 ст. 9 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", передбачено, що державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.

Частинами 1,2 ст. 10 вказаного закону передбачено, що державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання. Виплата державної соціальної допомоги провадиться щомісячно за поточний місяць у встановлені місцевою державною адміністрацією строки.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", Виплата у повному розмірі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в разі влаштування їх до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини. У разі влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання виплата державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю у повному розмірі відповідно припиняється або відновлюється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому виникли ці обставини. При зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, державна соціальна допомога виплачувалась позивачу за місцем його проживання в м. Макіївка Донецької області, та у зв`язку з окупацією м. Макіївка Донецької області остання виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була здійснена по грудень 2014 року.

Кабінетом Міністрів України 7 листопада 2014 року прийнято постанову "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" № 595. Цією постановою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок), пунктом 8 якого встановлено, що особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені у статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Статтею 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Виходячи з приписів наведених норм судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що реалізація права на отримання соціальної допомоги пов`язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні як переміщена особа у зв`язку з проведенням антитерористичної операції відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та остання виплата державної соціальної допомоги ОСОБА_1 була здійснена по грудень 2014 року і в даний час існує заборгованість у сумі 150922 грн. 59 коп за період з 01 грудня 2014 по 01 грудня 2019 року.

Згідно статті 12 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", суми державної соціальної допомоги не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

Кабінет Міністрів України 08.06.2016 року прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, пункт 15 доповнено реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум допомоги не звільняє державу в особі уповноваженого органу від обов`язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум допомоги.

Судом першої інстанції вірно визнано необгрунтованими посилання відповідача на те, що дії з невиплати допомоги за минулий час вчинені на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365", оскільки підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сил.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що допущена відповідачем бездіяльність по невиплаті позивачу як особі з інвалідністю 1 групи державної соціальної допомоги за період 01.12.2014 по 01.12.2019 є протиправною, оскільки не відповідає вимогам Закону №2109-III.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача виплатити державну соціальну допомогу як особі з інвалідністю з дитинства І групи, за період з 01 грудня 2014 року по 01 грудня 2019 року, у розмірі 150922,59 грн.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Борщівської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020 року у справі №500/1116/20без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга З. М. Матковська Повне судове рішення складено 11.03.2021