Рішення

від 18.06.2020 по справі 520/3580/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"18" червня 2020 р. № 520/3580/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Ліпчанська Я.В.

представника позивача - Іщенко Р.А.,

представника відповідача -Лютянського М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (вул. Вернадського, буд. 1, кв. 318, м. Харків, 61010) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення від 22 березня 2019 року № 00000371412 та № 00000361412.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (вул. Вернадського, буд. 1, кв. 318, м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 32759608) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська,46, м.Харків, 61057 код ЄДРПОУ39599198) про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22.03.2019 року №00000361412 та №00000371412, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (вул. Вернадського, буд. 1, кв. 318,м. Харків, 61010, код ЄДРПОУ 32759608) витрати по оплаті судового збору у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 року по справі № 520/3580/19 залишено без змін.

03 березня 2020 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі №520/3580/19 скасовано. Справу №520/3580/19 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

27.03.2020 на підставі розпорядження керівника апарату суду № 03-05/24 та відповідно до статті 31 КАС України здійснено повторний розподіл автоматизованою системою документообігу суду адміністративної справи.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Спірідонова М.О.

В обґрунтування позову зазначено, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 березня 2019 року № 00000371412 та № 00000361412 є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення є законними та такими, що винесені в межах чинного законодавства України, а тому не підлягають скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім "Главмаш" (далі - ТОВ "ТД "Главмаш", код ЄДРПОУ 32759608) з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх, передбачених ПК України податків і зборів, а також, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, про що 21.02.2019 року складений акт № 522/20-40-14-12-09/32759608.

Згідно акту, перевіркою встановлені наступні порушення:

1. порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 - занижена сума доходів що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток на загальну суму 2660012 грн. за 2016 рік;

2. порушення вимог п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України - занижений податок на прибуток на загальну суму 478 802 грн. за 2016 рік;

3. п.п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті завищено податкові зобов`язання на суму ПДВ 651 460 грн., у т.ч. за січень 2017 на суму ПДВ 332 668 грн., за лютий 2017 на суму 69 969 грн., за березень 2017 на суму ПДВ 72 117 грн., за квітень 2017 на суму 137 667 грн., за червень 2017 на суму ПДВ 39 039 грн. внаслідок не підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом - покупцем ТОВ "Альп-Ресурс" (код за ЄДРПОУ 40227896);

4. п.п. 185.1 ст. 185 та п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 651 460 грн., у т.ч. за січень 2017 на суму ПДВ 332 668 грн., за лютий 2017 на суму 69 969 грн., за березень 2017 на суму ПДВ 72 117 грн., за квітень 2017 на суму 137 667 грн., за червень 2017 на суму ПДВ 39 039 грн. внаслідок поставки товару за невідомим напрямком;

5. пп. "а" п. 198.1, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст. 198, та п 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 019 527 грн., у тому числі на 124 930 грн. за березень 2016 року, на 32 517 грн. за вересень 2016 року, на 58 890 за жовтень 2016 року, на 35 521 грн. за листопад 2016 року, на 286 269 грн. за грудень 2016 року, на 67 760 грн. за січень 2017 року, на 330 940 грн. за лютий 2017 року, на 82 700 грн. за березень 2017 року, що призвело до: заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 1 019 527 грн., у тому числі на 87515 грн. за березень 2016 року, на 37415 грн. за квітень 2016 року, на 32517 грн. за вересень 2016 року, на 58890 грн. за жовтень 2016 року, на 282834 грн. за грудень 2016 року, на 106716 грн. за січень 2017 року, на 136477 грн. за лютий 2017 року, на 128826 грн. за березень2017 року, на 143621 грн. за квітень 2017 року, на 4716 грн. за травень 2017 року;

6. ст. 24 Закону України "Про сплату праці", заробітна плата сплачувалась з порушенням термінів сплати заробітної плати. В перевіреному періоді підприємство мало заборгованість із сплати заробітної плати, а саме: за січень, жовтень, грудень 2015 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, листопад 2017 року;

7. пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового Кодексу України: податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за червень, серпень, вересень, жовтень 2017 року, підприємством до бюджету перераховано не в повному обсязі та не своєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду податок на доходи фізичних осіб за липень, грудень 2016 року, лютий, березень, квітень, травень, листопад 2017 року, підприємством перераховано до бюджету не своєчасно та не у повному обсязі. Підприємством не перераховано податку на доходи фізичних осіб у сумі 271,04 грн;

8. ст. 16.1 Підрозділу 10 Податкового кодексу України "Інші перехідні положення", пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України: військовий збір під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за травень, червень, липень 2016 року, липень 2018 року, підприємством до бюджету перераховано не в повному обсязі та не своєчасно, у випадках коли оподатковуваний дохід у вигляді заробітної плати нараховувався податковим агентом, але не виплачувався платникам податку, та податок підлягав перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, військовий збір за листопад 2017 року, підприємством перераховано до бюджету не у повному обсязі.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем стосовно позивача 22 березня 2019 року складені наступні податкові повідомлення - рішення: № 00000371412, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1529290,50 грн. (за податковими зобов`язаннями - 1019527,00 грн. та штрафними санкціями- 509763,50 грн); № 00000361412, яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 598502,50 грн. (за податковими зобов`язаннями - 478802 грн., за штрафними санкціями - 119700,50 грн).

Підставою для встановлення в акті перевірки порушень позивачем податкового законодавства та як наслідок прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, стали висновки про безпідставне віднесення у перевіряємих періодах ТОВ "ТД "ГЛАВМАШ" до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД", ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", ТОВ "ВЕЛЛІНГ",ТОВ "БРЕЙН СОФТ", ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", ТОВ "АМІДІ" за відсутності факту реального здійснення цих господарських операцій при наявності матеріалів податкової інформації інших контролюючих органів щодо контрагентів позивача та вироків судів, ненадання певних первинних документів та недоліків наданих документів.

Вислухавши поясення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задовленню.

Судом встановоено, що в періоді, що перевірявся, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ "Топ Стрім Трейд", ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС", ТОВ "ВЕЛЛІНГ",ТОВ "БРЕЙН СОФТ", ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП", ТОВ "АМІДІ".

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "Топ Стрім Трейд":

02 грудня 2016 року позивачем з ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" укладено Договір підряду № 02/12-16 . За умовами вказаного договору ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" (далі - підрядник) повинно було виконати роботи з капітального ремонту складу, розташованого за адресою Харківська область, смт. Андріївка. Термін виконання з 02 грудня 2016 року по 19 грудня 2016 року. Загальна вартість робіт склала 1 474 400,00 гривень.

Додатково сторони підписали до договору підряду довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Дата складання - 16.12.2016 року. Склад, розташований за адресою Харківська область, смт. Андріївка , загальною площею 50 м.кв., був орендований позивачем за Договором оренди складу № 01/01 від 01.03.2016 року, орендодавець - ОСОБА_1 .

На підтвердження виконання робіт надані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 14.12.2016 року, №2 від 14 грудня 2016 року, № 3 від 15.12.2016 року, № 4 від16.12.2016 року, № 5 від 16.12.2016 року, № 6 від 16.12.2016 року на суми 298800 грн.,296400 грн., 294000 грн., 278200 грн., 100000 грн., 207000 грн. до яких на перевірку надано договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат, що вбачається з акту перевірки .

Оплата була здійснена у повному обсязі згідно платіжного доручення № 682 від 27.12.2016 року на суму 174 400,00 грн., платіжного доручення № 16 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 грн., платіжного доручення № 14 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 грн., платіжного доручення № 18 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 грн., платіжного доручення № 17 від 16.01.2017 року на суму 250000,00 грн., платіжного доручення № 24 від 19.01.2017 року на суму 300000,00 грн.

Також судом встановленол, що вказані правовідносини позивача з ТОВ "ТОП СТРІМ ТРЕЙД" були предметом дослідження в ході документальної позапланової перевірка, про що складений Акт № 18961/20-40-14-12-11/32759608 від 09.11.2017 року. На підставі зазначеного Акту були прийняті податкові-повідомлення рішення, які позивач вже оспорював у суді, справа № 820/3546/18, яка розглянута по суті та прийнято рішення Харківским окружним адміністративним судом від 04.11.2019 року, яке залишено без змін постановою ДААС від 23.01.2020 року, яким позовні вимоги позовні вимоги позивача задоволено, а податкове повідомлення-рішення скасовано.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

З огляду на вищезазначене, податкові повідомлення- рішення із зазначених вище підстав є протиправними.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ЛІМНА-ГРУП".

21 лютого 2017 року позивач підписав Договір № 2102 купівлі-продажу транспортного засобу, згідно якого придбав транспортні засоби: МАЗ 2003 року випуску, МАЗ 2006 року випуску, МАЗ 2006 року випуску. Ціна договору склала 2 481 840,00 грн.

Транспортні засоби були передані за Актом № 1 від 28.02.2017 року, за Актом № 2 від 28.02.2017 року, за Актом № 3 від 28.02.2017 року (видаткова накладна № РН-0000134 від 28.02.2017 року, податкова накладна № 15 від 28.02.2017 року, податкова накладна № 105 від 28.02.2017 року, податкова накладна № 28.02.2017 року).

Наказом № 24/02/17 від 24.02.2017 року на підприємстві позивача був призначений відповідальний по отриманню транспортних засобів у продавця.

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 поширюються тільки на органи державної влади, підприємства, установи й організації, що повністю або частково утримуються за рахунок бюджетних коштів.

В листах Державної податкової адміністрації України від 7 вересня 2011 р. № 10077/5/15-1216 та від 31 березня 2012 р. № 5742/6/15-1415 зазначено, що стосовно інших підприємств та організацій, Інструкція № 59 має лише роз`яснювальний характер і може використовуватися як допоміжний (довідковий) документ.

З огляду на вищезазначене, відрядження представника позивача було оформлено належним чином, а саме наказом про відрядження для отримання транспортних засобів у м. Києві.

Зазначені транспортні засоби були оформлені на позивача як основні засоби, що підтверджується копією картки рахунку 10 та копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, податкових накладних, які надавались відповідачу під час перевірки ( оригінали документів були надані на вимогу старшого слідчого з ОВС).

В акті перевірки зафіксовано відносно ТОВ "ЛІМНА-ГРУП" наступне:

- наявність податкової інформації контролюючих органів щодо ознак фіктивності;

- наявність вироку Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2018 року по справі № 753/3503/18;

- відсутність трудових ресурсів.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС" :

01 листопада 2016 року позивачем та ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС" підписаний Договір поставки № 01/11-16 будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору надані видаткові накладні: № РН-000001 від 18.01.2017 року на суму 150 000,00 грн., № РН-000002 від 18.01.2017 року на суму 545 134,72 грн., № РН-000003 від 18.01.2017 року на суму 665 065,07грн., № ЛНА-000007 від 18.01.2017 року на суму 35 076,00 грн., № ЛНА-000008 від 18.01.2017 року на суму 54 432,00 грн., № РН-000009 від 18.01.2017 року на суму 345 360,00 грн., № ЛНА-000009 від 18.01.2017 року на суму 139 740,00 грн., № РН-0000010 від 18.01.2017 року на суму 61 200,00 грн., № РН-000019 від 28.02.2017 року на суму 419 814,50 грн., № РН-0000017 від 06.03.2017 року на суму 358729,14 грн., № РН-0000018 від 29.03.2017 року на суму 63 303,61 грн., № РН-0000038 від 29.03.2017 року на суму 10666,99 грн., № ЛНА-000013 від 21.04.2017 року на суму 2 328,00 грн., № РН-000049 від 25.04.2017 року на суму 43 215,83 грн., № РН-000046 від 27.04.2017 року на суму 478 820,16 грн., № РН-000047 від 27.04.2017 року на суму 102 437,98 грн., № РН-000048 від 27.04.2017 року на суму 199 200,24 грн., № РН-0000052 від 12.06.2017 року на суму 234 235,60 грн. В подальшому оригінали цих первинних документів були вилучені на вимогу старшого слідчого з ОВС.

Сторонами не заперечувався факт укладення договору про відступлення прав вимоги, за яким позивач, як первісний кредитор, відступив ТОВ "Лімна-Груп", як новому кредитору, право вимоги за договором поставки № 01/11-16.

В акті перевірки зафіксовано відносно контрагента ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС" наступне:

- відсутність трудових ресурсів та основних фондів;

- ненадання до перевірки товарно - транспортних накладних;

- наявність податкової інформації контролюючих органів щодо ознак фіктивності;

- протокол допиту щодо відсутності причетності особи, яка значиться директором, до діяльності підприємства.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "ВЕЛЛІНГ" :

01 грудня 2016 року між позивачем та ТОВ "ВЕЛЛІНГ" укладений договір підряду № 01/12, згідно якого ТОВ "ВЕЛЛІНГ" як підрядник взяв на себе обов"язки з виконання робіт по капітальному ремонту складу, розташованого за адресою смт. Андріївка, Харківська область. Склад був орендований позивачем на підставі договору оренди складу № 01/01 від 01.03.2016 року. Загальна вартість робіт склала- 882600,00 грн.

Додатково до договору підряду сторонами підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати. Дата складання - 11.12.2016 року.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що основним видом діяльності позивача є будівництво житлових і нежитлових будівель, для реалізації будівництва позивач постійно закупає будівельні матеріали, які необхідно зберігати, відтак, для цих цілей був орендований вищеназваний склад.

За фактом виконання робіт сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 11.2.2016 року на суму 295800 грн., №2 від 11.12.2016 року на суму 294000 грн., № 3 від 11.12.2016 року на суму 292800 грн., до яких складено та на перевірку надано договірні ціни, локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат.

В якості доказів оплати до матеріалів справи надано банківські виписки.

На підтвердження поставки товару контрагентом ТОВ "ВЕЛЛІНГ" , позивачем надано: рахунок - фактура № СФ-083 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-077 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 8 від 01.12.2016 року) на суму 54 679,63 грн; рахунок-фактура № СФ-085 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-080 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 9 від 01.12.2016 року) на суму 63 583,60 грн; рахунок-фактура № СФ-087 від 10.12.2016 року (видаткова накладна № РН-082 від 10.12.2016 року, податкова накладна № 16 від 05.12.2016 року) на суму 262 745,65 грн; рахунок-фактура № СФ-081 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-075 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 5 від 01.12.2016 року) на суму 112 890,79 грн; рахунок-фактура № СФ-082 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-076 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 6 від 01.12.2016 року) на суму 55 634,33 грн; рахунок-фактура № СФ-086 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-081 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 7 від 01.12.2016 року) на суму 75 860,15 грн; рахунок-фактура № СФ-084 від 01.12.2016 року (видаткова накладна № РН-079 від 01.12.2016 року, податкова накладна № 10 від 01.12.2016 року) на суму 75 860,15 грн; рахунок-фактура № СФ-088 від 10.12.2016 року (видаткова накладна № РН-083 від 10.12.2016 року, податкова накладна № 13 від 05.12.2016 року) на суму 18 180,14 грн; рахунок-фактура № СФ-080 від 02.12.2016 року (видаткова накладна № РН-078 від 02.12.2016 року, податкова накладна № 11 від 02.12.2016 року) на суму 113 671,30 грн; рахунок-фактура № СФ-089 від 10.12.2016 року (видаткова накладна № РН-084 від 10.12.2016 року, податкова накладна № 14 від 05.12.2016 року) на суму 1 908,08 грн.

В якості доказів оплати до матеріалів справи надано банківські виписки, а до перевірки, у свою чергу, надано договір про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "ВЕЛЛІНГ" відступило ТОВ "Топ Стрім Трейд" право вимоги оплати за отриманий позивачем товар. Як пояснив представник позивача, зазначений товар був використаний при виконанні робіт по реконструкції для КП "Харківводоканал".

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано відносно ТОВ "ВЕЛЛІНГ" наступне:

- відсутність трудових ресурсів;

- наявність недоліків первинних документів - відсутність в актах приймання виконаних будівельних робіт дати підписання, у договірних цінах та підсумкових відомостях ресурсів - дат, номерів та печаток, у локальних кошторисах - підписи невстановлених осіб та відсутність печаток;

- ненадання до перевірки договору між позивачем та ТОВ "ВЕЛЛІНГ" на поставку товару;

- наявність вироку Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/33900/17-к від 17.08.2017 року відносно директора ТОВ "Топ Стрім Трейд", як нового кредитора;

- наявність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2017 року по справі № 755/3316/17;

- наявність ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від18.11.2016 року по справі № № 755/15458/16-к щодо ТОВ "ВЕЛЛІНГ";

- ненадання до перевірки товарно - транспортних накладних;

- наявність податкової інформації про фіктивність.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "БРЕЙН СОФТ".

На підтвердження придбання товару у ТОВ "БРЕЙН СОФТ" позивач надав видаткову накладну № РН-070, видаткову накладну № РН-071, видаткову накладну № РН-073, видаткову накладну № РН-072.

В якості доказів оплати до матеріалів справи надано банківські виписки.

У подальшому придбаний товар - будівельні матеріали, були використані при виконанні договорів підряду, підписаних з Миколаївською сільською радою Лозівського району Харківської області та Савинською селищною радою.

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано відносно ТОВ "БРЕЙН СОФТ" наступне:

- відсутність трудових ресурсів, основних фондів;

- ненадання до перевірки договору між позивачем та ТОВ "БРЕЙН СОФТ" на поставку товару;

- ненадання до перевірки товарно - транспортних накладних;

- наявність податкової інформації про фіктивність;

- недоліки первинної документації;

- фігурант кримінальних проваджень.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП".

Позивач підписав договір поставки № 10/16-1 від 10.03.2016 року з ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП" на поставку будівельних матеріалів.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: рахунок-фактура № 28/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 28 від 31.03.2016 року), рахунок-фактура № 26/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 26 від 31.03.2016 року), рахунок-фактура № 25/1 від 31.03.2016 року (видаткова накладна № 25 від 31.03.2016 року).

На підтвердження оплати позивачем надані банківські виписки (надані до матеріалів справи). У подальшому матеріали були реалізовані ТОВ "СтройТрансАвто",ТОВ "Техносінтез".

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано відносно ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП" наступне:

- відсутність трудових ресурсів та основних засобів;

- ненадання до перевірки товарно - транспортних накладних;

- наявність ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.03.2018 року по кримінальній справі № 428/964/18 відносно щодо ТОВ "ТК "ПРИНЦЕПС ГРУП";

- недоліки в первинних документах - відсутність ПІБ особи, яка брала участь в господарських операціях.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ "АМІДІ".

Позивач підписав договір поставки № 03/09-16 від 05.09.2016 року з ТОВ "АМІДІ" на поставку будівельних матеріалів. Відповідно рахунку-фактурі № СФ-068 від 01.09.2016 року сторони домовилися про вартість труби безнапірної ПП у кількості 92,700 м. На підтвердження поставки товару позивачем надана видаткова накладна № 068 від 07.09.2016 року (податкова накладна № 5 від 07.09.2016 року).

У подальшому 12 грудня 2016 року контрагент позивача підписав Договір про відступлення права вимоги з ТОВ "АЛСІМО", відповідно до якого заборгованість позивача за будівельні матеріали у розмірі 195 103,15 гривень була відступлена до ТОВ "АЛСІМО".

Відповідачем в акті перевірки зафіксовано відносно ТОВ "ТК ТОВ "АМІДІ" наступне:

- відсутність трудових ресурсів та основних засобів;

- ненадання до перевірки товарно - транспортних накладних;

- недоліки в первинних документах - відсутність ПІБ особи, яка брала участь в господарських операціях.

Суд зазначає, що згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України - для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію (згідно із Законом №1724-VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення). Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (згідно із Законом №1724 VIII від 03.11.2016, до внесення змін Законом №1724-VIII від 03.11.2016 в наступній редакції: підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.).

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час початку періоду перевірки), об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу ( п. 135.1 ст. 135 ПК України, в редакції, чинній на час початку перевіряємого періоду). При цьому формування складу податкового кредиту відбувається за правилами встановленими Податковим кодексом України.

Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пп. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг ( в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, а в редакції, до внесення змін зазначеним законом - до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду ( в редакції після внесення змін Законом № 1797-VIII від 21.12.2016, а в редакції, до внесення змін зазначеним законом - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду).

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. ( п. 201.1, п.201.7, 201.10 ст. 201 ПК України).

Таким чином, для визначення податкового кредиту, господарські операції повинні бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність доказів сплати вартості товарів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Суд зазначає, що спірні правочини укладені між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті. Отже, такі визнаються судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнається судом належним та допустимим доказом реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Таким чином, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "ТД "Главмаш", наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

Доводи відповідача про наявність податкової інформації відносно всіх контрагентів позивача, у тому числі, щодо відсутності трудових ресурсів та основних фондів, що, на думку відповідача, свідчить про нереальність укладених правочинів, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності контрагентів позивача та їх постачальників, без оцінки їх спільної діяльності, зокрема, щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру господарських правовідносин, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено їх безпосередню участь у зловживанні. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.

Так, відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум до складу податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначену правову позицію зазначено Верховним Судом у постановах, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Зазначену правову позицію висловлено Верховним Судом , у постановах від 11.09. 2018 року у справі №804/4787/16, від 12.06.2018 року у справі № 802/1155/17-а

Щодо доводів відповідача про те, що відсутність товарно - транспортних накладних свідчить про фіктивність операцій , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, з огляду на вищезазначене, товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому. Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 11 вересня 2018 року у справі №820/477/18, від 11 вересня 2018 року у справі №815/6105/17 та ін.

Суд звертає увагу, що сомо по собі наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судом було встановлено, що вони є реальними та підтверджуються матеріалами справи.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є недостовірні та (або) суперечливі.

Щодо посилання відповідача на зміст вироків, а саме: Печерського районного суду м. Києва по справі № 757/33900/17-к від 17.08.2017 року відносно ТОВ "Топ Стрім Трейд", вироку Дарницького районного суду м. Києва від 07.05.2018 року по справі № 753/3503/18 відносно ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 09.03.2017 року по справі № 755/3316/17 відносно ТОВ "ВЕЛЛІНГ".

Вище зазначені посилання суд вважає необґрунтованими, оскільки з аналізу вище зазначених вироків вбачається, що судом не досліджувались спірні господарські операції позивача з ТОВ "ЛІМНА-ГРУП", ТОВ "ВЕЛЛІНГ" та ТОВ "Топ Стрім Трейд" , а отже висновки відповідача про нереальність господарських операцій є лише припущенням так як встановлені у вироках обставини не мають значення для податкового спору.

Вище зазначена позиція суду також підтримується позицію Верховного Суд яка викладена у постанові від 08.11.2018 року у праві № 826/15028/17, № 805/649/15-а від 05.06.2018 року

Також суд зазначає, що за всіма вище зазначенми вироками осіб було притягнуто до кримінальної відповідальності і за ст. 205 КК України яку з 25.09.2019р. згідно змін які набули чинності до Закону України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес від 18.09.2019р., яким статтю 205 Фіктивне підприємництво було виключено з Кримінального кодексу України.

Крім цього відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 14.05.2019р. у справі №826/19832/14 (адміністративне провадження №К/9901/8587/18) зазначається, що Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань .

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок відповідача про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних доказів у їх сукупності.

Крім того, правова позиція Верховного Суду викладена, в постанові Верховного Суду від 24.01.2019р. у справі №810/1499/17 (адміністративне провадження №К/9901/3418/17) полягає в наступному:

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат платника податків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №813/1497/17 (адміністративне провадження №К/9901/3819/17), в якій зазначається, що для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціпи за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України. Так, господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними та підтверджуються необхідними документами. При цьому, зазначено, що податкова інформація по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Водночас, правова позиція Верховного Суду викладена також в постанові Верховного Суду від 03.04.2018р. у справі №804/1963/17 (адміністративне провадження №К/9901/341 8/1 7) та полягає в тому, що посилання податкового органу на те, що контрагенти особисто не с виробниками товару (продукції), не доведення дотримання ними Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, за умови, що податковий кредит за результатами придбання послуг перевезення податковим органом взагалі не перевірявся, недотримання особливостей постачання та приймання товару, є неприйнятним, оскільки до умов формування податкового кредиту безпосереднього відношення не мають. Акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень не утримує в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання Товариством, оприбуткування ним товару (продукції), списання її у виробництво, використання у господарській діяльності.

Також суд зазначає, що контролюючим органом в акті перевірки зафіксовано відносно ТОВ "АЛЬП-РЕСУРС" наступне: протокол допиту щодо відсутності причетності особи, яка значиться директором, до діяльності підприємства, проте жодними доказів, на підтвердження зазначеного відповідачем, на виконання положень ч.2 ст.77 КАС України, суду не надано.

Контролюючим органом в акті перевірки зафіксовано відносно ТОВ "БРЕЙН СОФТ", що такий є фігурантом кримінальних проваджень, але не зазначено яких та жодними доказами не підтверджено вказаного.

Відповідно до статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

З огляду на вищезазначене, суд доходить вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судова практика вирішення податкових спорів також виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об"єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та суперечливі.

Також, не надано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків .

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберга таксі Актіеболаг" та "Вуліч проти Швеції", Суд звертав увагу на необхідність покладення обов"язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 КАС України.

За змістом п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомленння-рішення від 22 березня 2019 року № 00000371412 та № 00000361412 винесено Головним управління ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України, а отже підлягають скасуванню.

Судові витрат підлягають стягненню згідно положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" (вул. Вернадського, буд. 1, кв. 318, м. Харків, 61010) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 22 березня 2019 року № 00000371412 та № 00000361412.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ГЛАВМАШ" сплачений судовий збір у сумі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 22 червня 2020 року.

Суддя Спірідонов М.О.