Рішення

від 22.06.2020 по справі 620/1367/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2020 року Чернігів Справа № 620/1367/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прилуцька швейна фабрика "Корона" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( далі також - Відділення, позивач) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Прилуцька швейна фабрика Корона (далі також - ТОВ ПШФ Корона , відповідач) про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України 100051,70 грн адміністративно-господарських санкцій та 30,02 грн пені.

Позивач вважає, що відповідачем допущено порушення ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій стала підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 23.04.2020 розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову та зазначає, що підприємством вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

У 2019 році у відповідача середньооблікова кількість штатних працівників складала 147 осіб, відповідно до частини першої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю із розрахунку 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік повинен складати у кількості 6 робочих місць, що підтверджується даними, викладеними у Звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік , направленого до Чернігівського обласного відділенння Фонду соціального страхування інвалідів поштою 31.01.2020 та отримано ним 10.02.2020 (а.с. 5).

Про наявні на підприємстві у 2019 році вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю належним чином був сповіщений центр зайнятості, що підтверджується Інформацією про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН та листом Прилуцької міськрайонної філії Чернігівського обласного центру зайнятості від 19.02.2020 № 17.4/234, наявними в матеріалах справи.

При цьому протягом 2019 року на ТОВ ПШФ Корона працювало 6 осіб з інвалідністю: ОСОБА_1 -12 місяців, ОСОБА_2 -12 місяців, ОСОБА_3 -12 місяців, ОСОБА_4 , -11 місяців, ОСОБА_5 -5 місяців, ОСОБА_6 - 1 місяць, про що зазначено у додатку до звіту форми № 10-ПІ.

Позивач вважає, що відповідачем допущено порушення статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , оскільки середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність становить 4 особи, що стало підставою для нарахування адміністративно-господарських санкцій.

Надаючи правову оцінку суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 1 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні .

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Як вже встановив суд, відповідачем подано позивачу звіт за 2019 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів, в якому зазначено список осіб інвалід-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві у 2019 році. Також про наявні на підприємстві у 2019 році вакантні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю проінформовано центр зайнятості, але відсутність інвалідів та відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, не залежали від відповідача.

Так, ОСОБА_7 направлена до відповідача центром зайнятості, однак в ході співбесіди стало зрозуміло, що вона за станом здоров`я не може виконувати покладені на неї обов`язки запропонованої посади (довідка МСЕК №064309 від 04.11.2018 в матеріалах справи); ОСОБА_8 (довідка МСЕК № 061622 від 10.07.2018 в матеріалах справи) за станом здоров`я має протипоказання роботи в цеху з роботою швейних машин та прасок з паром у зв`язку з чим від працевлаштування відмовилась; ОСОБА_9 , яка була направлена центром зайнятості 02.04.2019 прийнята на роботу; ОСОБА_10 (довідка МСЕК № 493044 від 07.05.2019 в матеріалах справи), відмовилась від посади швачки, оскільки має алергію на пил.

Отже, суд погоджується з доводами відповідача, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд наголошує, що Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку підприємств самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.

Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №№806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18 від 21.005.2020 у справі № 520/3919/19.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що в задоволенні позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. В.Радченка, 14, м.Чернігів,14017, код ЄДРПОУ 14220194.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Прилуцька швейна фабрика "Корона" провул. Андріївський, 12, м.Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область,17503, код ЄДРПОУ 00310137.

Повний текст рішення виготовлено 22 червня 2020 року.

Суддя І.І. Соломко