Ухвала

від 22.06.2020 по справі 826/3943/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/3943/15

УХВАЛА

22 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПАРІ до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПАРІ (далі - Позивач, ТОВ ПАРІ ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у подальшому замінену на належного відповідача - Головне управління ДПС у місті Києві (далі - Відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.12.2014 року №0005221502.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 22.08.2019 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 року, справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.11.2019 року позов задоволено повністю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 року повернуто вперше подану ГУ ДПС у м. Києві у грудні 2019 року апеляційну скаргу з підстав несплати судового збору в установленому Законом України Про судовий збір розмірі.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд ухвалою від 28.05.2020 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. 295 КАС України, а саме - Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були. Апелянту було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання копії ухвали від 28.05.2020 року, але не раніше дня закінчення карантину, запровадженого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Як вбачається за матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Апелянт отримав 03.06.2020 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог даної ухвали ГУ ДПС у м. Києві на адресу суду направлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтовано тим, що апеляційну скаргу повторно подано у межах строків на апеляційне оскарження рішення суду разом із платіжним дорученням про сплату судового збору. Крім того, наголошує, що Відповідач має конституційне право на апеляційне оскарження рішення суду. Окремо підкреслює, через запроваджений на території України згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 карантин більшість працівників ГУ ДПС у м. Києві виконувало свої обов`язки дистанційно за межами будівлі податкового органу, що зумовило збільшення навантаження на одну штатну одиницю Відповідача та мало своїм наслідком несвоєчасне подання апеляційної скарги.

Надаючи оцінку наведеним доводам, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено в ухвалі 28.05.2020 року, копію повного тексту оскаржуваного рішення суду першої інстанції отримано ГУ ДПС у м. Києві 30.11.2019 року (т. 1 а.с. 229). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції було 30.12.2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 22.04.2020 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

При цьому судом враховується, що вперше подану ГУ ДПС у м. Києві апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року у зв`язку з несплатою судового збору, копію якої отримано податковим органом 20.01.2020 року. Вказаним судовим рішенням було надано п`ятиденний строк для усунення недоліків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2020 року самостійно продовжено Відповідачу строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з огляду на те, що на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було надано платіжне доручення про сплату судового збору у меншому, ніж визначено судом, розмірі. Копію даної ухвали отримано ГУ ДПС у м. Києві 06.02.2020 року. У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою від 17.02.2020 року повернув ГУ ДПС у м. Києві вперше подану останнім апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні поданого клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги. При цьому копію даної ухвали отримано контролюючим органом 21.02.2020 року (а.с. 31). Тобто, Відповідач мав майже місяць для забезпечення сплати судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Судом враховується, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення.

Аналогічна позиція підтримується і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.05.2018 року у справі №820/4558/16, від 22.05.2018 року у справі №826/26113/15, від 18.09.2018 року у справі №826/25121/15.

Крім того, у постанові від 21.11.2019 року у справі №804/3200/18 Верховний Суд підкреслив, що довготривала процедура сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Викладене, у свою чергу, свідчить про безпідставність посилання ГУ ДПС у м. Києві на те, що несвоєчасне подання апеляційної скарги було зумовлено тимчасовою відсутністю коштів на рахунку контролюючого органу. До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу, що необхідність продовження строку для усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги була зумовлена неналежним виконанням Відповідачем вимог ухвали від 15.01.2020 року, оскільки ГУ ДПС у м. Києві було надано платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 271,50 грн. замість визначених в ухвалі 2 740,50 грн.

Посилання Апелянта на неможливість подання апеляційної скарги вдруге невідкладно після повернення вперше поданої з огляду на запровадження Кабінетом Міністрів України карантинних заходів з 12.03.2020 року та перехід більшої частини працівників ГУ ДПС у м. Києві на роботу дистанційно судова колегія вважає необґрунтованим. Так, як було встановлено раніше, Відповідач мав майже місяць для усунення недоліків вперше поданої апеляційної скарги. Крім того, забезпечивши сплату судового збору у визначеному в ухвалі суду від 15.01.2020 року розмірі 20.02.2020 року (платіжне доручення від 19.02.2020 року №45), а також отримавши 21.02.2020 року копію ухвали від 17.02.2020 року про повернення вперше поданої апеляційної скарги, ГУ ДПС у м. Києві мало об`єктивну можливість забезпечити подання апеляційної скарги вдруге невідкладно. Подальше ж оголошення карантину з 12.03.2020 року не звільняло суб`єкта владних повноважень від дотримання процесуальних щодо строків на апеляційне оскарження рішення суду у період до 11.03.2020 року включно.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне підкреслити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Наведений висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 805/2688/18-а.

Обмеження строку на апеляційне оскарження не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для можливості визнання поважними причин пропуску Відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав наявності в останнього конституційного права на повторне подання апеляційної скарги, тимчасової відсутності коштів на рахунках контролюючого органу та неможливості невідкладного подання апеляційної скарги вдруге через запровадження карантину. Інших доводів поважності причин пропуску строку Апелянтом не зазначено.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеєр проти Бельгії ).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання про його поновлення.

Керуючись ст.ст. 248, 295, 321, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Л.В. Губська

О.В. Епель