Рішення

від 04.06.2020 по справі 910/14258/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.06.2020Справа № 910/14258/19

За первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" (м. Київ)

про стягнення 2.274.894,55 грн

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (м. Київ)

про визнання недійсним пункту договору поставки

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва":

Пегза К.К.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд": Величко Д.В., Абросімов С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" про стягнення 2.274.894,55 грн.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за Договором поставки від 21.09.18. № ЦЗВ-07-07818-01.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.19. відкрито провадження у справі № 910/14258/19, призначено підготовче засідання на 03.12.19.

03.12.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 14.01.20.

11.12.19. до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про визнання недійсним пункту 10.1 договору поставки від 21.09.18. № ЦЗВ-07-07818-01, укладеного між сторонами, в частині умови, що за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф в розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що в частині виду та розміру штрафних санкцій вбачається наявність порушення АТ "Українська залізниця" вимог принципу справедливості, добросовісності, розумності, передбачених ст. ст. 6, 509, 627 ЦК України.

12.12.19. Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти первісного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві та просить суд зменшити предявлені до стягнення штрафні санкції до суми 100.000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.19. прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про визнання недійсним пункту договору поставки до розгляду з первісним позовом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду.

17.12.19. Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" подано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач за первісним позовом проти зустрічного позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, та подано відповідь на відзив.

14.01.20. Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" подано відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

14.01.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 04.02.20.

04.02.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.20.

27.02.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 31.03.20.

Засідання, призначене на 31.03.20. не відбулось, з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.20. призначено судове засідання по розгляду справи по суті на 26.05.20.

26.05.20. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 04.06.20.

В судовому засіданні 04.06.20. Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" підтримано свої первісні позовні вимоги та заперечено проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" в судовому засіданні 04.06.20. підтримало свої зустрічні позовні вимоги та проти первісного позову заперечувало.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 04.06.20. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.09.18. між позивачем (Замовник) та відповідачем (Постачальник) було укладено Договір поставки № ЦЗВ-07-07808-01 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1, п. 1.2) Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Продукцію (трансформатори (трансформатори електричні)), найменування, марка й кількість якої вказується в специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору, на умовах, що викладені у Договорі.

21.09.18. між сторонами було підписано специфікацію № 1 та специфікацію № 2 до Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 13.7 з моменту його підписання до 31.12.18., в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань, та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідними повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу Постачальника - до повного виконання.

Загальна сума Договору на момент підписання складає 8.192.940,00 грн з ПДВ (п. 4.3 Договору).

Розділом 5 Договору сторони погодили наступне.

Постачальник здійснює поставку Продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії ЦЗВ ПАТ Укрзалізниця , Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко,48 (відповідно до вимог ІНКОТЕРМС ред. 2010).

Поставка Продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник.

Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail). Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою Постачальником з дня її відправлення Замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

За необхідності рознарядка може бути відкоригована Замовником, про що обов`язково повідомляється Постачальнику.

Датою поставки Продукції вважається дата приймання цієї Продукції Замовником, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

1. Рознарядку № ЦЗВ-20/3833 від 23.10.18. на суму 5.302.032,00 грн позивач направив відповідачу:

- 25.10.18. засобами поштового зв`язку (Укрпошта) (арк справи 37-39);

- 24.10.18. електронною поштою на електронну адресу відповідача, вказану в розділі 14 Договору.

Отже, обов`язок відповідача поставити Продукцію в порядку пункту 5.2 Договору (оскільки іншого строку не погоджено рознарядкою) виник з 26.10.18. та становив по 24.11.18. включно.

12.11.18. відповідно до видаткової накладної № 73 від 12.11.18. відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 382.464,00 грн (в строк, встановлений Договором).

18.12.18. відповідно до видаткової накладної № 93 від 18.12.18. відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 1.344.600,00 грн (з порушенням встановленого строку).

10.01.19. відповідно до видаткової накладної № 2 від 10.01.19. відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 597.600,00 грн (з порушенням встановленого строку).

Продукцію на суму 2.977.368,00 грн поставлено відповідачем позивачу не було.

2. Рознарядку № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.18. на суму 2.890.908,00 грн позивач направив відповідачу:

- 02.01.19. засобами поштового зв`язку (Укрпошта) (арк справи 43-45).

Отже, обов`язок відповідача поставити Продукцію в порядку пункту 5.2 Договору (оскільки іншого строку не погоджено рознарядкою) виник з 03.01.19. та становив по 01.02.19. включно.

У вказаний строк відповідач позивачу Продукцію не поставив.

В порядку пункту 5.2 Договору позивачем було відкореговано рознарядку № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.18. рознарядкою № ЦЗВ-20/2092 від 24.07.19. на суму 384.840,00 грн, яку було направлено відповідачу:

- 26.07.19. засобами поштового зв`язку (Укрпошта) (арк справи 47-49).

Отже, обов`язок відповідача поставити Продукцію в порядку пункту 5.2 Договору по відкорегованій рознарядці (оскільки іншого строку не погоджено рознарядкою) виник з 27.07.19. та становив по 26.08.19. включно.

02.09.19. відповідно до видаткової накладної № 45 від 02.09.19. відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 268.920,00 грн (з порушенням встановленого строку).

Жодних повідомлень про неможливість виконати умови рознарядок Постачальником Замовнику надано не було, а умови Договору не містять положень про те, що партія Продукції за рознарядкою не може перевищувати 35% від загальної суми Договору, як і не містять положень про те, що рознарядка може бути відкоригована лише в частині умов поставки.

Позивач направив відповідачу дві претензії з вимогою оплатити пеню та штраф за несвоєчасну поставку та не поставку товару.

З підстав незадоволення відповідачем претензій та несплати пені та штрафу, позивач останній звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення поставки продукції та непоставку Продукції за Договором за вказаними рознарядками.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до пункту 10.1 Договору за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах п. 5.2 Договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції .

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" вказує, що інтереси Замовника забезпечені не тільки пунктом 10.1 Договору, а і пунктом 6.5 Договору. Натомість майнові інтереси Постачальника забезпечені лише умовами п. 10.6 Договору, з огляду на що має місце порушення АТ Українська залізниця вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 ЦК України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Враховуючи викладене, наявність укладеного між позивачем та відповідачем оскаржуваного Договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом схвалив та прийняв умови Договору до виконання.

При цьому спочатку листом-підтвердженням щодо умов проекту договору від 09.08.18. Постачальник повідомив про свою згоду з всіма умовами проекту договору згідно тендерної документації, а надалі і своїм підписом і печаткою на Договорі.

За викладеного в сукупності зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Як відзначалось судом, в силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Судом встановлено, сукупність вказаних умов та встановлено, що дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Здійснюючи власний перерахунок пені суд встановив.

По рознарядці № ЦЗВ-20/3833 від 23.10.18. на суму 5.302.032,00 грн:

- на суму 4.919.568,00 грн відповідач допустив прострочення з 25.11.18. (період для нарахування пені становить з 25.11.18. по 17.12.18.)

- на суму 3.574.968,00 грн відповідач допустив прострочення з 19.12.18. (період для нарахування пені становить з 19.12.18. по 09.01.19.)

- на суму 2.977.368,00 грн відповідач допустив прострочення з 11.01.19. (період для нарахування пені становить з 11.01.19. по 24.05.19.).

Таким чином пеня по рознарядці № ЦЗВ-20/3833 від 23.10.18. становить 590.766,67 грн. Пеню в сумі 29.471,90 грн нараховано безпідставно.

По рознарядці № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.18. на суму 2.890.908,00 грн:

- на суму 2.890.908,00 грн відповідач допустив прострочення з 02.02.19. по 23.07.19., оскільки 24.07.19. рознарядку № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.18. було відкореговано рознарядкою № ЦЗВ-20/2092 від 24.07.19. (період для нарахування пені становить з 02.02.19. по 23.07.19.).

По рознарядці № ЦЗВ-20/2092 від 24.07.19. на суму 384.840,00 грн:

- на суму 384.840,00 грн з 27.08.19. по 01.09.19. Однак, позивачем період для нарахування пені на вказану суму визначено з 24.07.19. по 02.08.19., тобто обґрунтовано встановлений судом період виходить за межі періоду, визначеного позивачем, а тому пеня на суму 384.840,00 грн нарахуванню не підлягає.

Таким чином, в цій частині за перерахунком суду пеня становить 497.236,18 грн. Пеню в сумі 3.848,40 грн нараховано безпідставно.

З урахуванням викладеного судом встановлено, що загальний розмір належної до плати відповідачем позивачу пені становить 1.088.002,85 грн.

Загальний розмір штрафу до стягнення з відповідача на користь позивача за перерахунком суду становить 1.171.571,40 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 100.000,00 грн.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом враховано, що відповідачем було поставлено Продукцію позивачу на загальну суму 2.593.584,00 грн, натомість розмір штрафу та пені у відповідності до п. 10.1 Договору за перерахунком суду становить 2.259.574,25 грн.

Врахувавши непомірно великий розмір штрафу та пені порівняно з отриманою за поставлену Продукцію відповідачем суму грошових коштів, врахувавши наслідки поведінки відповідача та відсутність доведених завданих позивачу такою поведінкою збитків, врахувавши те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на непомірний тягар, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені до суми 100.000,00 грн, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вказана сума.

Судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача за первісним позовом повністю, без урахування зменшення такого розміру.

При цьому з підстав часткового задоволення первісного позову витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених первісних позовних вимог.

З підстав відмови в задоволенні зустрічного позову витрати по сплаті судового збору за зустрічну позовну заяву та витрати на професійну правничу допомогу залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд".

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, б. 27; ідентифікаційний код 41549481) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код ВП 40081347) 100.000 (сто тисяч) грн 00 коп. штрафних санкцій та 33.893 (тридцять три тисячі вісімсот дев`яносто три) грн 61 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 22.06.20.

Суддя Т.М. Ващенко