Постанова

від 02.09.2020 по справі 910/14258/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/14258/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Кропивної Л.В.

при секретарі: Пересенчук Я.Д.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Пегза К.К.;

від відповідача за первісним позовом: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 (повний текст складення 22.06.2020)

у справі №910/14258/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд"

про стягнення 2 274 894, 55 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

про визнання недійсним пункту договору поставки, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" про стягнення 2 274 894,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору поставки № ЦЗВ-07-07818-01 від 21.09.2018 в частині своєчасної поставки товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" 100 000 грн 00 коп. штрафних санкцій та 33 893 грн 61 коп. судового збору.

В іншій частині в задоволенні первісного позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено у повному обсязі.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення відповідачем за первісним позовом умов договору № ЦЗВ-07-07818-01 від 21.09.2018 в частині своєчасної поставки товару. Здійснивши власний розрахунок пені, суд першої інстанції встановив, що обґрунтованим його розміром буде 1 088 002,85 грн., а штрафу - 1 171 571,40 грн.

В той же час, враховуючи непомірно великий розмір штрафу та пені порівняно з отриманою за поставлену Продукцію відповідачем суму грошових коштів, врахувавши наслідки поведінки відповідача та відсутність доведених завданих позивачу такою поведінкою збитків, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені до суми 100.000,00 грн.

Відмовляючи в задоволені зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що відповідач за первісним позовом схвалив та прийняв умови Договору, а оскаржуваний пункт договору не суперечить вимогам Закону.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі №910/14258/19 в частині часткового задоволення первісного позову у розмірі 100 000, 00 грн., а саме задовольнити первісний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач за первісним позовом посилається на те, що відповідач жодним чином не довів, що розмір неустойки є надмірно великим у порівнянні зі збитками кредитора, а також те, що розмір належної до стягнення неустойки може суттєво вплинути на майновий стан відповідача. За твердженням апелянта, суд першої інстанції взяв до уваги лише можливі негативні наслідки для боржника при стягненні штрафних санкцій, але не оцінив наслідки порушення строку постачання для стягувача. Відповідач за первісним позовом не довів належними та допустимими доказами обставини, які б зумовили наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями від справу №910/14258/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 02.09.2020.

Явка представників сторін

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання 02.09.2020 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи останній повідомлявся належним чином.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2020 повернулась без вручення відповідачу за первісним позовом, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою. Колегія суддів відзначає, що дана ухвала направлялась адресу, яка була зазначена відповідачем у поданих ним до суду першої інстанції документам - 03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 27.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач за первісним позовом змінив своє місцезнаходження під час розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" статтями 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно з ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 року забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

А тому, ухвала суду апеляційної інстанції від 13.07.2020 вважається врученою відповідачу за первісним позовом.

Враховуючи, що відповідач за первісним позовом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 02.09.2020 за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.09.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" (Постачальник) було укладено Договір поставки № ЦЗВ-07-07808-01 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1, п. 1.2) Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити Продукцію (трансформатори (трансформатори електричні)), найменування, марка й кількість якої вказується в специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору, на умовах, що викладені у Договорі.

21.09.2018 між сторонами було підписано специфікацію № 1 та специфікацію № 2 до Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 13.7 з моменту його підписання до 31.12.2018, в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань, та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідними повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу Постачальника - до повного виконання.

Загальна сума Договору на момент підписання складає 8 192 940,00 грн з ПДВ (п. 4.3 Договору).

Розділом 5 Договору сторони погодили наступне.

Постачальник здійснює поставку Продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (Перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії "ЦЗВ" ПАТ "Укрзалізниця", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко,48 (відповідно до вимог ІНКОТЕРМС ред. 2010).

Поставка Продукції проводиться партіями протягом терміну дії Договору, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому Продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник.

Рознарядка надається Постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв`язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail). Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою Постачальником з дня її відправлення Замовником засобами поштового зв`язку (Укрпошта) та/або електронною поштою (E-mail).

Кожна партія продукції постачається протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

За необхідності рознарядка може бути відкоригована Замовником, про що обов`язково повідомляється Постачальнику.

Датою поставки Продукції вважається дата приймання цієї Продукції Замовником, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, рознарядку № ЦЗВ-20/3833 від 23.10.2018 на суму 5 302 032,00 грн позивач направив відповідачу 24.10.2018. електронною поштою на електронну адресу відповідача та 25.10.2018 засобами поштового зв`язку (Укрпошта).

12.11.2018 відповідно до видаткової накладної № 73 від 12.11.2018 відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 382 464,00 грн., 18.12.2018 відповідно до видаткової накладної № 93 від 18.12.2018 - продукцію на суму 1 344 600,00 грн., 10.01.2019 відповідно до видаткової накладної № 2 від 10.01.2019 - продукцію на суму 597 600,00 грн.

Продукцію на суму 2.977.368,00 грн поставлено відповідачем позивачу не було.

Рознарядку № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.2018 на суму 2.890.908,00 грн позивач направив відповідачу 02.01.2019 засобами поштового зв`язку (Укрпошта).

У вказаний строк відповідач позивачу Продукцію не поставив.

В порядку пункту 5.2 Договору позивачем було відкореговано рознарядку № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.2018 рознарядкою № ЦЗВ-20/2092 від 24.07.2019 на суму 384.840,00 грн, яку було направлено відповідачу 26.07.2019 засобами поштового зв`язку (Укрпошта).

02.09.2019 відповідно до видаткової накладної № 45 від 02.09.2019 відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 268.920,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за первісним позовом направив відповідачу дві претензії з вимогою оплатити пеню та штраф за несвоєчасну поставку та не поставку товару.

З підстав незадоволення відповідачем за первісним позовом претензій та несплати пені та штрафу, позивач за первісним позовом звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач за первісним позовом, заявляючи зустрічну позовну вимогу, вказав, що інтереси Замовника забезпечені не тільки пунктом 10.1 Договору, а і пунктом 6.5 Договору. Натомість майнові інтереси Постачальника забезпечені лише умовами п. 10.6 Договору, з огляду на що має місце порушення АТ "Українська залізниця" вимог принципу справедливості, добросовісності і розумності.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення відповідачем за первісним позовом умов договору № ЦЗВ-07-07818-01 від 21.09.2018 в частині своєчасної поставки товару. Здійснивши власний розрахунок пені, суд першої інстанції встановив, що обґрунтованим його розміром буде 1 088 002,85 грн., а штрафу - 1 171 571,40 грн.

В той же час, враховуючи непомірно великий розмір штрафу та пені порівняно з отриманою за поставлену Продукцію відповідачем суму грошових коштів, врахувавши наслідки поведінки відповідача та відсутність доведених завданих позивачу такою поведінкою збитків, врахувавши те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на непомірний тягар, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені до суми 100 000,00 грн.

Відмовляючи в задоволені зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що відповідач за первісним позовом схвалив та прийняв умови Договору, а оскаржуваний пункт договору не суперечить вимогам Закону.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до рознарядки № ЦЗВ-20/3833 від 23.10.2018 на суму 5 302 032,00 грн обов`язок відповідача поставити Продукцію в порядку пункту 5.2 Договору (оскільки іншого строку не погоджено рознарядкою) виник з 26.10.2018 та становив по 24.11.2018 включно.

12.11.2018 відповідно до видаткової накладної № 73 від 12.11.2018 відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 382.464,00 грн (в строк, встановлений Договором).

18.12.2018 відповідно до видаткової накладної № 93 від 18.12.2018 відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 1.344.600,00 грн (з порушенням встановленого строку).

10.01.2019 відповідно до видаткової накладної № 2 від 10.01.2019 відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 597.600,00 грн (з порушенням встановленого строку).

Продукцію на суму 2.977.368,00 грн поставлено відповідачем позивачу не було.

Відповідно до рознарядки № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.2018 на суму 2.890.908,00 грн обов`язок відповідача поставити Продукцію в порядку пункту 5.2 Договору (оскільки іншого строку не погоджено рознарядкою) виник з 03.01.2019 та становив по 01.02.2019 включно.

У вказаний строк відповідач позивачу Продукцію не поставив.

В подальшому, у порядку пункту 5.2 Договору позивачем було відкореговано рознарядку № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.18. рознарядкою № ЦЗВ-20/2092 від 24.07.2019 на суму 384.840,00 грн, у зв`язку з чим обов`язок відповідача поставити Продукцію в порядку пункту 5.2 Договору по відкорегованій рознарядці (оскільки іншого строку не погоджено рознарядкою) виник з 27.07.2019 та становив по 26.08.2019 включно.

02.09.2019 відповідно до видаткової накладної № 45 від 02.09.2019 відповідач поставив позивачу Продукцію на суму 268.920,00 грн (з порушенням встановленого строку).

Жодних повідомлень про неможливість виконати умови рознарядок Постачальником Замовнику надано не було, а умови Договору не містять положень про те, що партія Продукції за рознарядкою не може перевищувати 35% від загальної суми Договору, як і не містять положень про те, що рознарядка може бути відкоригована лише в частині умов поставки.

А тому, доводи відповідача за первісним позовом в цій частині були правомірно відхилені судом першої інстанції.

Частково задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про порушення відповідачем за первісним позовом умов договору № ЦЗВ-07-07818-01 від 21.09.2018 в частині своєчасної поставки товару. Здійснивши власний розрахунок пені, суд першої інстанції встановив, що обґрунтованим його розміром буде 1 088 002,85 грн., а штрафу - 1 171 571,40 грн.

В той же час, враховуючи непомірно великий розмір штрафу та пені порівняно з отриманою за поставлену Продукцію відповідачем суму грошових коштів, врахувавши наслідки поведінки відповідача та відсутність доведених завданих позивачу такою поведінкою збитків, врахувавши те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на непомірний тягар, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені до суми 100 000,00 грн.

Як вбачається з доводів та вимог апеляційної скарги, предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду є ухвалене у справі № 910/14258/19 рішення в частині стягнутої суми штрафних санкцій.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 10.1 Договору за порушення термінів постачання Постачальник оплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах п. 5.2 Договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені по рознарядці № ЦЗВ-20/3833 від 23.10.2018 за загальний період з 25.11.2018 24.05.2019 у сумі 590 766,67 грн., по рознарядці № ЦЗВ-20/5252 від 28.12.2018 за загальний період з 02.02.2019 по 23.07.2019 у сумі 497 236,18 грн. (в загальній сумі 1 088 002,85 грн.) погоджується з ним та вважає його арифметично вірним.

Також суд першої інстанції арифметично вірно розрахував штраф у сумі 1 171 571,40 грн.

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" у суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 100 000,00 грн.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач за первісним позовом зазначив, що товар за договором був поставлений не дивлячись на певні логістичні проблеми щодо його транспортування на адресу позивача за первісним позовом та несправедливі умови договору поставки в частині початку перебігу строку - з моменту направлення рознарядки. При цьому, предметом розгляду є стягнення штрафних санкцій за договором, що не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність. Відповідач за первісним позовом зазначив, що позивачем за первісним позовом не надано доказів понесення збитків в результаті дій/бездіяльності відповідача.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів відзначає, що якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Отже, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми в якості неустойки спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, а також у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, сума поставленої відповідачем позивачу продукції становила 2 593 584,00 грн, тоді як розмір штрафу - 1 171 571,40 грн., а пені - 1 088 002,85 грн. (всього на суму 2 259 574,25 грн.)

Суд першої інстанції, встановивши, що заявлена до стягнення сума штрафних санкцій є надмірно великою порівняно із отриманою позивачем продукцією дійшов до висновку про зменшення розміру штрафу та пені до 100 000,00 грн.

Однак, зменшуючи розмір штрафу і пені майже в 20 разів, суд першої інстанції не врахував інтереси позивача, який також очікував належне виконання з боку відповідача за первісним позовом своїх зобов`язань за договором поставки.

А тому, оскільки заявлена до стягнення сума штрафу та пені є неспіврозмірною до частини належного виконання відповідачем зобов`язання за договором поставки, дотримуючись справедливого балансу прав та інтересів сторін у даному спорі, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи обмеження розміру суми штрафу та пені на 50 %, а саме до 585 785,70 грн. та 544 001,43 грн. відповідно.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/14258/19 апелянтом не оскаржується.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі № 910/14258/19 - зміні.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 278, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі № 910/14258/19 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 року у справі № 910/14258/19 змінити в частині зменшення розміру штрафу та пені, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" (65062, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5; ідентифікаційний код 41549481) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код ВП 40081347) 585 785,70 грн. штрафу, 544 001,43 грн. пені та 33 893 грн 61 коп. судового збору.

3. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 у справі № 910/14258/19 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Променергобуд" (65062, м. Одеса, вул. Сонячна, буд. 5; ідентифікаційний код 41549481) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15; ідентифікаційний код ВП 40081347) 24 295,21 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/14258/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 09.09.2020 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Н.Ф. Калатай

Л.В. Кропивна