Ухвала

від 22.06.2020 по справі 910/8374/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua 0,2

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

м. Київ

22.06.2020справа № 910/8374/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю Науковий центр Українська Дидактика (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд.89, кв.1А; ідентифікаційний код 37479822)

до фізичної особи-підприємця Кислицького Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та

державного підприємства Прозорро (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22; ідентифікаційний код 02426097)

про зобов`язання спростувати недостовірну інформацію,

без виклику представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науковий центр Українська Дидактика (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Кислицького Костянтина Юрійовича (далі - Підприємець) та державного підприємства Прозорро (далі - Підприємство) про:

- зобов`язання Підприємця опублікувати спростування недостовірної та такої, що порочить ділову репутацію Товариства, інформації, поширеної Підприємцем 03.05.2020 о 22:48 у групі Спільнота реформат системи публічних закупівель України в мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов`язати Підприємство внести зміни до розділу Інтелектуальна власність , який розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо зареєстрованих об`єктів інтелектуальної власності, а саме відобразити, що об`єкти інтелектуальної власності знак для товарів та послуг: Укрдидак , Українська Дидактика , Eurodidac належать виключно ОСОБА_1 .

Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Частиною першою статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно зі статтею 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Частиною четвертою статті 277 названого Кодексу встановлено, що недостовірною вважається негативна інформація, поширена про особу, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Судом встановлено, що позов мотивовано, тим, що:

- 03.05.2020 о 22:48 у групі Спільнота реформат системи публічних закупівель України в мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 опублікував повідомлення, у коментарі під яким написав ОСОБА_2 Ну і вішенька на тортик, тут ІНФОРМАЦІЯ_4 Вцій закупівлі учасники які повязані між собою виходять на торги разом та плюс ще ФОП а свого підключають на допомогу. Достатньо переглянути документи у складі пропозиції учасників і все стає зрозуміло і цікаво. ;

- в якості аргументу, на запитання учасника дискусії, відповідач-1 чомусь посилається на об`єкти інтелектуальної власності, власником яких є громадянин України ОСОБА_1 , на підставі недостовірної та не коректно розміщеної та поширеної інформації, що розміщена на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є базою даних і система аналітики публічних закупівель ProZorro , яка належить Підприємству;

- відповідно до інформації, розміщеної на сайті ІНФОРМАЦІЯ_6, всю опубліковану інформацію відповідач 2 отримує з державних джерел відповідно до Закону України Про доступ до публічної інформації ;

- Підприємство, використавши інформацію, розміщену у відкритих реєстрах Державного підприємства Український Інститут Інтелектуальної Власності (Укрпатент), з не зрозумілих підстав перекрутивши інформацію, вказує, що інтелектуальна власність громадянина України - ОСОБА_1 належить її юридичній особі - Товариству;

- недостовірна інформація викладена та поширена Підприємцем в професійній групі негативно впливає на ділову репутацію Товариства, оскільки на підгрунті даної інформації у суб`єктів господарювання, які також є учасниками цієї групи в мережі Facebook, складається хибне уявлення про діяльність позивача, як виробника товару, а також про методи співпраці з іншими учасниками ринку.

Так, з матеріалів позовної заяви вбачається, що спірна інформація поширена у групі Спільнота реформат системи публічних закупівель України в мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 як фізичною особою, а не як фізичною особою - підприємцем, оскільки сторінка у Facebook належить фізичній особі, а вказана інформація не містить відомості щодо господарської діяльності Підприємця.

Facebook - найбільша у світі соціальна мережа, що почала працювати 04.02.2004 як мережа для студентів деяких американських університетів. Засновником та головою сервісу є ОСОБА_3. За даними ОСОБА_4, сайт facebook.com посідає за відвідуваністю 3-тє місце у світі.

Користувачі Facebook'у мають можливість створювати профілі з фотографіями, списками інтересів, контактними даними та іншою особистою інформацією. Вони можуть спілкуватися із друзями та іншими користувачами за допомогою приватних або загальнодоступних повідомлень і чату. Також користувачі можуть створювати і приєднуватися до груп за інтересами та сторінок уподобань (до 19.04.2010 вони називалися фанат-сторінками ). Деякі з цих сторінок підтримують організації як засоби реклами.

Для більшої безпеки Facebook надає своїм користувачам можливість вибирати власні налаштування приватності та осіб, які можуть переглядати окремі частини їхнього профілю. Доступ до веб-сайту безкоштовний, а прибутки надходять від реклами, зокрема банерної. За умовами Facebook'у ім`я користувача та його зображення для профілю (за наявності) будуть загальнодоступними. Налаштування приватності дають змогу користувачам контролювати, хто може бачити інформацію, якою вони діляться, а також хто може знаходити їх у пошуку.

Користувач - той, хто користується чим-небудь - майном, землею, комп`ютером тощо.

Тобто, користувачами мережі Facebook є фізичні особи.

З огляду на наведене, враховуючи, що спір, зокрема, стосується спростування недостовірної інформації, поширеної Константином Кислицким як фізичною особою, то за суб`єктним складом такий спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Крім того, згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України Про судоустрій і статус суддів , згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції, та на вимоги статей 4, 12, 20 ГПК України господарське судочинство здійснюється в порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного), коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Враховуючи наведене, позов в частині спростування недостовірної інформації, поширеної Константином Кислицким як фізичною особою, підлягає вирішенню в загальному суді.

Що ж до вимоги про зобов`язати Підприємства внести зміни до розділу Інтелектуальна власність, то така вимога відноситься до юрисдикції господарського суду. Тобто в позовній заяві Товариства об`єднано позовні вимоги, які належить розглядати у порядку різного судочинства.

Так, частиною шостою статті 173 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Проте господарський суд міста Києва не вбачає за можливе застосувати наведений припис статті 173 ГПК України до даних позовних вимог, оскільки це не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Враховуючи викладене, господарський суд міста Києва дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом Товариства.

Керуючись статтями 4, 45, 173, пунктом 1 частини першої статті 175 ГПК України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Науковий центр Українська Дидактика (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд.89, кв.1А; ідентифікаційний код 37479822) до фізичної особи-підприємця Кислицького Костянтина Юрійовича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та державного підприємства Прозорро (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22; ідентифікаційний код 02426097) про зобов`язання спростувати недостовірну інформації та зобов`язання вчинити дії.

2. Матеріали позовної заяви повернути товариству з обмеженою відповідальністю Науковий центр Українська Дидактика (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд.89, кв.1А; ідентифікаційний код 37479822).

Копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набрала законної сили 22.06.2020 та може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її підписання до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва.

Суддя О.В. Марченко