Постанова від 18.06.2020 по справі 911/655/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/655/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційних скарг Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

(головуючий суддя - Заєць Д.Г.)

від 09.07.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя- Тарасенко К.В.; судді: Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.)

від 07.11.2019

у справі № 911/655/17

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача : Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 1 000 000, 00 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - Волощук П.Ю. ;

відповідача - Мамаєв О.Ю.;

третьої особи на стороні позивача - не з`явився;

третьої особи на стороні відповідача- не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення 1 000 000, 00 грн.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що відповідач у грудні 2016 року здійснив несанкціонований відбір 250298 куб. м. природного газу. При цьому після запровадження передбачених законодавством заходів залишився неврегульований небаланс, який віднесений на небаланс оператора ГРМ, тому відповідач як споживач має компенсувати оператору ГРМ його вартість за коефіцієнтом 2. Між тим, відповідач не здійснив компенсацію неврегульованого небалансу природного газу за грудень 2016 року.

1.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.03.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

1.4. Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.12.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

2.2. При новому розгляді справи рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2019 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2019 залишено без змін.

2.4. Господарські суди встановили такі фактичні обставини справи:

Між Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено договори на постачання природного газу, а саме: №1795/1617-БО-17 від 27.10.2016, №1873/1617-КП-17 від 17.11.2016, №1759/1617-ТЕ-17 від 18.10.2016.

Відповідно до умов вказаних договорів, постачальником газу, послуги з розподілу якого відповідачу надав позивач, є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Згідно з пунктами 1.1, 2.1, 7.4 договорів постачання, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язалось поставити газ відповідачу у кількості та на умовах, визначених договорами.

Умовами вказаних договорів постачання визначено планові обсяги постачання природного газу у період з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року включно.

Пунктом 3.2 договорів постачання природного газу встановлено, що у разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем, постачальник може користуватись плановими обсягами, зазначеними в п. 2.1 договорів. Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору номінації на відповідний період в установленому законодавством порядку.

Пунктами 2.3 та 2.4 договорів постачання передбачено, що без попереднього письмового узгодження сторін допускається відхилення місячного обсягу постачання природного газу не більше ніж +/-5 % узгоджених планових обсягів.

Відповідно до п. 3.2 договорів постачання, для отримання газу відповідач подає Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до 15 числа, що передує місяцю постачання природного газу, заявку на планові обсяги використання газу на наступний місяць. В свою чергу, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зобов`язується подавати номінацію Оператору ГТС та повідомити про подану номінацію відповідача. У разі неподання відповідачем заявки на планові обсяги використання, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" може користуватися плановими обсягами, зазначеними у п. 2.1 договору.

Після завершення місяця поставки відповідач зобов`язаний до 7 числа наступного місяця направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" завірену копію акта розподілу природного газу за розрахунковий місяць, складеного між відповідачем та газорозподільним підприємством та підписані споживачем 2 примірника акта приймання - передачі природного газу (п. 3.5 договорів постачання).

Відповідно до пункту 3.6 договорів постачання, після завершення місяця поставки постачальник зобов`язаний до 10 числа наступного місяця повернути споживачеві підписані зі свого боку акт приймання-передачі або повідомити про причини не підписання акту.

Згідно з пунктами 3.8, 7.2, 7.3 договорів постачання природного газу, у разі виникнення за об`єктами споживача негативного небалансу - цей небаланс врегульовується перед Оператором ГТС постачальником, тобто Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, вартість наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування споживач - відповідач у справі, взяв на себе зобов`язання оплати постачальнику - Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Також між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" 01.01.2016 укладено типовий договір розподілу природного газу, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу №0942000Р71ЛТГ016, відповідно до умов якого позивач зобов`язується надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач - прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість.

Крім того, між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" 17.12.2015 укладено договір транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1512000723 згідно з умовами п. 2.1. якого, за цим договором оператор (Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") надає замовнику (Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз") послуги транспортування природного газу на умовах, визначених в цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановленому в цьому договорі вартість таких послуг.

2.5. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2016 року відповідачем здійснено несанкціонований відбір природного газу, оскільки за даними оператора газотранспортної системи у відповідача був відсутній підтверджений обсяг природного газу (ліміт) на грудень 2016 року, при цьому фактичний об`єм споживання природного газу відповідачем у грудні 2016 склав 250398 куб.м, що підтверджується актом наданих послуг з розподілу природного газу від 31.12.2016.

На виконання умов укладеного договору, Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" надано позивачу, в тому числі, в грудні 2016 року, послуги з балансування обсягів природного газу, що підтверджується актом від 31.12.2016 за грудень 2016 року, за якими небаланс природного газу складає 1931758 тис. куб.м, у т.ч., як вбачається зі звіту в об`ємі 250 298 куб.м.

Як зазначив позивач в позовній заяві, вартість компенсації обсягів небалансу за грудень 2016 року становить 4293912,25 грн, яка розрахована шляхом множення об`єму спожитого газу 250298 куб.м на вартість природного газу (7148,00 грн. за 1000 кб.м без ПДВ), помножена на 2 (коефіцієнт компенсації), що розраховано позивачем за формулою, передбаченою пунктом 4 глави 5 розділу VI Кодексу.

Позивачем на адресу відповідача 19.01.2017 надіслано лист №8 про сплату вартості обсягів неврегульованого небалансу природного газу за грудень 2016 на загальну суму 4 293 912, 25 грн разом з технічним актом №2502500012 від 31.12.2017 та актом №01-12-16 від 31.12.2016 компенсації вартості неврегульованого небалансу природного газу, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком.

Однак, відповідачем не здійснено компенсації, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 1 000 000, 00 грн - частину вартості неврегульованого небалансу природного газу, що виник у грудні 2016 року.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що несанкціонований відбір природного газу у грудні 2016 року спричинений не підтвердженням номінацій на грудень 2016 року Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому відповідний обсяг природного газу має бути віднесений на рахунок постачальника - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а дії відповідача не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу, оскільки між ним та Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" існують договірні відносини з визначеним обсягом постачання.

В свою чергу, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вказало, що у зв`язку з великою заборгованістю відповідача йому не було виділено номінацій на грудень 2016 року, між тим оператор ГТС має надавати послуги транспортування природного газу лише за наявності та на підставі підтвердженої номінації. При цьому відповідач мав самостійно контролювати обсяг газоспоживання та обмежити (припинити) його з метою недопущення перевищення підтвердженого обсягу споживання природного газу, недотримання чого призвело до виникнення обов`язку здійснити компенсацію. Згідно з пунктом 1 глави 3 розділу VI Кодексу газорозподільних систем здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

2.6. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого.

З урахуванням умов договорів постачання, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальник, мало подати позивачу, як оператору, номінацію на відповідний розрахунковий місяць грудень 2016 року про підтвердження обсягів постачання природного газу відповідачу за даними погоджених заявок відповідача, а за їх відсутності, за даними погоджених в договорах планових обсягів з врахуванням відхилення. У зв`язку з ненаданням Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" номінацій для відповідача на грудень 2016 року, позивач встановив несанкціонований відбір природного газу відповідачем. Разом з тим неналежне виконання покладених на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обов`язків не може мати наслідком застосування до відповідача, як теплопостачальної організації, що забезпечує населення тепловою енергією, будь-яких додаткових платежів (оплати вартості послуг за небаланс газу).

Крім того, суди попередніх інстанцій встановили, що матеріали справи не містять доказів вжиття заходів врегулювання постачальником об`ємів небалансу (дефіциту) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС, а тому відсутні, визначені у пункті 4 Глави 5 Розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, підстави для виникнення у споживача обов`язку компенсувати Оператору ГРМ вартість небалансу природного газу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2019, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" задовольнити повністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-обсяг несанкціонованого відбору відповідача за грудень 2016 року в обсязі 250 298 тис. м. куб був обґрунтовано та законно включений Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" до обсягу небалансу саме позивача, оскільки такі вимоги передбачені приписами пункту 8 глави 3 Розділу ХІІ Кодексу ГТС, згідно з яким встановлено, що у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи;

-оскільки позивачем не було вжито заходів щодо самостійного врегулювання небалансу в порядку, передбаченому пунктом 4 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, то у зв`язку з цим Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" були надані позивачу послуги балансування для врегулювання вказаного небалансу, про що і було оформлено акт надання послуг балансування № 12-16-1512000723 від 31.12.2016;

-усі необхідні умови для покладення на споживача обов`язку компенсувати Оператору ГРМ вартість небалансу, визначені у пункті 4 Глави 5 Розділу VІ Кодексу газорозподільних систем, у спірних правовідносинах є повністю дотримані. При цьому Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.03.2018 у справі № 917/492/17;

-суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме: пункт 1 глави 5 розділу VI Кодексу ГРС, пункту 5 глави 1 Розділу І, пункту 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС, статтю 11 Закону України "Про ринок природного газу", а також порушили норми процесуального права, зокрема статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішенням Господарського суду Київської області від 09.07.2019, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" задовольнити повністю.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суди попередніх інстанцій не врахували, що відсутність у споживача договору постачання природного газу або підтвердженого обсягу природного газу (навіть за наявності укладеного договору поставки природного газу) на відповідний розрахунковий період в силу пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу свідчить про відсутність підстав для поставки природного газу такому споживачу;

-суди попередніх інстанцій не врахували, що з преамбули договорів постачання природного газу, які були укладені між відповідачем та НАК "Нафтогаз України" вбачається, що сторони договорів під час їх укладання керувались Законом України "Про ринок природного газу" та постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, а отже були обізнані про зміст та вимоги вказаних нормативних документів, а також необхідність виконання обов`язків, які вони покладають на сторін договору, в тому числі щодо обов`язку виконання пункту 17 постанови № 758 відповідачем. В свою чергу, умови договорів постачання природного газу не містять жодної норми, яка би встановлювала безумовний обов`язок НАК "Нафтогаз України" здійснювати постачання природного газу споживачу у випадку невиконання останнім вимог Постанови № 758;

-суди попередніх інстанцій не врахували, що матеріалами справи підтверджено та учасниками справи не спростовано, що НАК "Нафтогаз України" не подавало номінації щодо відповідача на грудень 2016 року та відповідно не здійснювало постачання природного газу відповідачу у грудні 2016 року; позивач як Оператор ГРМ здійснив розподіл природного газу відповідачу в грудні 2016 року; природний газ, що був розподілений позивачем, як Оператором ГРМ, в грудні 2016 року, не був власністю НАК "Нафтогаз України". При цьому НАК "Нафтогаз України" посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06.03.2018 у справі № 917/492/17;

-висновки судів попередніх інстанцій про те, що НАК "Нафтогаз України" була зобов`язана видати номінації з посиланням на Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" є безпідставними та необґрунтованими;

-суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статті 50, 73, 74, 77, 237 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зазначає, що дослідження питання щодо належного чи неналежного виконання НАК "Нафтогаз України" умов договорів поставки природного газу, правомірності надання чи ненадання номінацій відповідачу в грудні 2016 року не є предметом доказування у даній справі, а тому суди попередніх інстанцій вийшли за межі предмета доказування/дослідження цього спору.

3.3. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якій просило її задовольнити, скасувавши оскаржувані судові рішення та ухваливши нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. При цьому доводи, наведені у відзиві Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", перекликаються з доводами, наведеними, у касаційній скарзі товариства.

3.4. Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" подало письмові пояснення, в яких вказало на те, що весь обсяг природного газу, який спожито виробниками теплової енергії для виробництва теплової енергії може бути віднесений лише на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як на постачальника, на якого покладені спеціальні обов`язки. При цьому позивач просив врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.03.2018 у справі № 911/656/17 та від 22.06.2018 у справі № 904/5621/17.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційних скарг), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" до Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа" про стягнення 1 000 000, 00 грн як компенсації неврегульованого небалансу природного газу за грудень 2016 року, який виник у зв`язку з несанкціонованим відбором 250298 куб. м. природного газу.

4.3. Верховний Суд у постанові від 31.01.2019 у даній справі, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд, зазначив, що розглядаючи дану справу, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з урахуванням умов договорів постачання та положень п.п. 4 п.3, п.17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, п.1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", НАК "Нафтогаз України", як постачальник, мав подати позивачу, як оператору, номінацію на відповідний розрахунковий місяць грудень 2016 року про підтвердження обсягів постачання природного газу відповідачу за даними погоджених заявок відповідача, а за їх відсутності - за даними погоджених в договорах планових обсягів з врахуванням відхилення. Однак, за висновками судів попередніх інстанцій, зазначена обставина не впливає на висновок щодо спору у даній справі.

Верховний Суд також зазначив, що судами попередніх інстанцій не наведено мотивів, що така обставина не впливає на висновок щодо спору у даній справі, який в першу чергу стосується встановлення факту, чи мав місце зі сторони відповідача саме несанкціонований відбір природного газу, і якщо ні - чи є підстави для застосування до нього вищевказаного пункту 4 Глави 5 Розділу VІ Кодексу ГРС, враховуючи, що достатніми умовами для застосування пункту 4 глави 5 розділу VІ Кодексу ГРС є встановлення двох обставин: факту несанкціонованого відбору природного газу споживачем, а також віднесення неврегульованого небалансу Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ.

4.4. При новому розгляді справи суди попередніх інстанцій, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.01.2019 у даній справі, встановили таке.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), місячна номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом місяця в розрізі кожної доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).

З урахуванням умов договорів постачання, суди попередніх інстанцій встановили, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальник, мало подати позивачу, як оператору, номінацію на відповідний розрахунковий місяць грудень 2016 року про підтвердження обсягів постачання природного газу відповідачу за даними погоджених заявок відповідача, а за їх відсутності, за даними погоджених в договорах планових обсягів з врахуванням відхилення.

Так, у грудні 2016 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не подало номінацій для відповідача та повернуло без підписання акти прийому-передачі природного газу за відповідними договорами. Пояснюючи ненадання номінацій на грудень 2016 року відповідачу, третя особа вказала на наявність у відповідача значної заборгованості за поставлений раніше природний газ, надавши інформацію про стан розрахунків відповідача на 26.11.2016, відповідно до якого заборгованість становила 3 799 817, 66 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що фактично у зв`язку з ненаданням Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" номінацій для відповідача на грудень 2016 року, позивач встановив несанкціонований відбір природного газу відповідачем.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Пунктом 4 частини 1 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що споживач має право зокрема на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

У пункті 19 розділу ІІ Правил постачання природного газу (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) було закріплено, що постачальник зобов`язаний, серед іншого, забезпечувати постачання природного газу на умовах та в обсягах, визначених договором на постачання природного газу, за умови дотримання споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього.

Відповідно до пункту 21 розділу 2 Правил постачання природного газу, споживач має право, зокрема на отримання природного газу в обсягах, визначених договором постачання природного газу, за умови дотримання його умов.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що умовами договорів та чинним законодавством встановлено право відповідача - Комунального підприємства Київської обласної ради "Тетіївтепломережа", користуватися обсягами, які визначені в пункті 2.1 відповідних договорів про постачання природного газу.

При цьому місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ненадання номінації на наступний місяць щодо планових обсягів постачання природного газу не звільняє Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від обов`язків постачати природний газ відповідачу, як споживачу за укладеними між ними договорами постачання природного газу. При цьому планові обсяги постачання природного газу визначені сторонами в пунктах 2.1. кожного з договорів, і такі обсяги постачання є узгодженими в силу умов вказаних договорів.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо, є наслідком неналежного виконання сторонами договорів поставки газу, укладених між відповідачем та третьою особою, своїх зобов`язань, а також вимог нормативно-правових актів, в тому числі ненадання номінацій, виникнення небалансів газу, такі питання повинні врегульовуватись між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та відповідачем, а не з Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз".

Також суди попередніх інстанцій врахували, що в підпункті 4 пункту 3 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення) закріплено обов`язок НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії за цінами, на умовах та у порядку, що визначені пунктами 15-17 цього Положення.

При цьому з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору відповідачем із газотранспортної системи погоджених у договорі з Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що неналежне виконання покладених на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" обов`язків не може мати наслідком застосування до відповідача, як теплопостачальної організації, що забезпечує населення тепловою енергією, будь-яких додаткових платежів (оплати вартості послуг за небаланс газу).

При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що аналогічний правовий висновок про обов`язок Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" видати номінації теплопостачальним підприємствам відповідно до зазначеного розпорядження також викладено у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17, від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, від 15.03.2018 у справі №922/345/17.

Відповідно до пункту 15 Положення виробник теплової енергії до 1 квітня 2017 року має право придбати природний газ у НАК "Нафтогаз України" для виробництва теплової енергії та/або надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, релігійним організаціям та установам, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, за умови, що такий виробник, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", виконав обов`язок щодо відкриття рахунків із спеціальним режимом використання.

Постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та з дотриманням принципу недискримінації (пункт 17 Положення).

4.5. У наданих під час нового розгляду поясненнях, а також в касаційній скарзі Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вказує на те, що право відповідача на придбання природного газу за укладеними договорами залежить від ряду умов, зокрема, від належного виконання відповідачем пункту 17 Положення. Оскільки відповідачем не були виконані вимоги пункту 17 Положення, Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не були підтверджені відповідачу планові обсяги природного газу на грудень 2016 року.

Разом з тим суди попередніх інстанцій правильно врахували, що відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії", та з дотриманням принципу недискримінації.

Кабінетом Міністрів України на опалювальний сезон 2016-2017 років встановлено особливий порядок постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, який визначав, що постачальником природного газу цим виробникам теплової енергії є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке до 01.04.2017 року зобов`язане постачати природний газ за умови укладення відповідного договору та відсутності заборгованості за газ, спожитий до 01.01.2016 року або рівень розрахунків за спожитий природний газ не нижче 90% або надання постачальнику газу графіку погашення заборгованості.

З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій встановили, що відповідний Гарантійний графік погашення заборгованості від 12.10.2016, складений на підставі довідки, виданої Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", який надано відповідачем та третьою особою під час розгляду справи.

Крім того, не зважаючи на вказані вище положення, тим виробникам, які постачають теплову енергію для бюджетних установ, релігійних й інших організацій та населення Кабінет Міністрів України зобов`язав Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" видати номінації до початку опалювального сезону 2016/17 року.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі спеціального нормативного правового акту щодо опалювального сезону 2016/2017 року, яким є розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", зобов`язане було видати номінації ще до початку опалювального сезону 2016/2017 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це було обов`язком Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не його правом.

При цьому відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує, що наведена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі №911/656/17 та від 04.08.2018 у справі №922/4187/17.

Отже, з огляду на встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання Компанією своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача Компанією номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, вказівка у розпорядженні на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 та від 05.03.2019 у справі №923/351/18).

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4.6. При цьому колегія суддів також зазначає, що для вирішення питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суди повинні були встановити наявність чи відсутність обставини несанкціонованого відбору газу відповідачем.

Так, предмет доказування складають обставини, встановлення яких є необхідним для вирішення спору, зокрема підстави позову. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач у грудні 2016 року здійснив несанкціонований відбір 250298 куб. м. природного газу. Отже, до предмета доказування у даній справі входять обставини щодо наявності чи відсутності факту несанкціонованого відбору природного газу відповідачем. До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі № 923/351/18 та від 10.04.2019 у справі № 924/447/18, від 19.09.2019 у справі № 917/325/18.

Отже, доводи касаційної скарги НАК "Нафтогаз України" про те, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема статті 73, 74, 77, 237 Господарського процесуального кодексу України, оскільки надаючи оцінку правомірності дій Компанії при видачі номінацій вийшли за межі предмета доказування/дослідження у цьому спорі, колегією суддів відхиляються.

Крім того, такі дії судами були вчинені з урахуванням постанови Верховного Суду в даній справі.

Колегія суддів також відхиляє доводи касаційних скарг НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" щодо необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2018 у справі № 917/492/17, оскільки необхідністю відступлення від таких висновків, серед іншого, була зумовлена передача справи № 904/5621/17 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

4.7. З огляду на викладене, враховуючи положення договорів, укладених між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством Київської обласної ради "Тетіївтепломережа", норми наведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, зокрема постанови Кабінету Міністрів України №658 від 01.10.2015, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що обсяги споживання природного газу відповідачем не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу, а у разі виникнення будь-яких небалансів газу, такі обсяги повинні бути врегульовані споживачем із власним постачальником природного газу, а не з газорозподільною організацією.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 у справі №911/656/17.

4.8. Крім того, суди попередніх інстанцій також врахували, що відповідно до пункту 4 глави "Визначення основних термінів та понять" розділу I "Загальні положення" Кодексу газорозподільних систем, несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 глави 1 "Загальні засади, терміни та скорочення" розділу 1 "Загальні положення" Кодексу газотранспортної системи (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

На думку позивача, порушення відповідачем вимог чинного законодавства полягало в тому, що останнім був здійснений несанкціонований відбір природного газу, адже за даними оператора газотранспортної системи у відповідача був відсутній підтверджений обсяг природного газу (ліміт) на грудень 2016.

Відповідно до пункту 4 глави "Визначення основних термінів та понять" розділу I. "Загальні положення" Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) підтверджений обсяг природного газу - об`єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений Оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем.

Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з актами розподілу природного газу від 31.12.2016, обсяг спожитого КП КОР "Тетіївтепломережа" газу в грудні 2016 року склав - 250298 тис.куб.м.

В той же час, згідно з умовами договорів, споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заяву на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі неподання або несвоєчасного подання заявки споживачем постачальник може користуватись плановими обсягами, зазначеними у пункті 2.1 цього договору, на відповідний місяць.

Обсяги постачання підтверджуються постачальником шляхом подання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору (пункт 3.2 договорів).

Відповідно до умов договорів (підпункт 2 пункту 7.4) постачальник зобов`язаний забезпечувати постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договору.

Відтак, враховуючи той факт, що між КП КОР "Тетіївтепломережа" та АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" існують договірні відносини з визначеним обсягом постачання, то суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дії відповідача не можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.

4.9. Відповідно до пункту 3 глави 5 розділу VI "Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу" Кодексу газорозподільних систем (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин), по об`єктах споживачів, що не є побутовими, споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, виходячи з добового підтвердженого обсягу природного газу. При цьому місячний обсяг їх споживання не повинен перевищувати місячний підтверджений обсяг природного газу.

Споживач зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення добового/місячного підтвердженого обсягу природного газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні санкції та заходи з боку Оператора ГТС/ГРМ (його постачальника), передбачені умовами договору, у тому числі примусове обмеження (припинення) подачі газу в установленому законодавством порядку.

Згідно з пунктом 4 глави 5 розділу VI "Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу", якщо за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об`єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Умовами договору (пункт 3.8 договорів) сторони погодили виключний перелік документів, які вони вважають достатніми та належними для підтвердження постачальником його витрат на врегулювання негативного небалансу, зокрема, оплату вартості балансування:

- рахунок постачальника на оплату споживачем вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування, який подається постачальником споживачу після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом;

- копія платіжного доручення постачальника про оплату наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування або витяг з додатка до рахунка-фактури на надані оператором газотранспортної системи послуги з балансування, що подається постачальнику з деталізацією вартості послуг з балансування за споживачами.

В той же час, судам попередніх інстанцій не подано доказів надання АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відповідачу рахунку на оплату вартості наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування, ані копії платіжного доручення про оплату наданої оператором газотранспортної системи послуги з балансування. Оскільки, документи, які є підставою для оплати вартості балансування з узгодженого сторонами в договорах виключного переліку відсутні, відсутній і обов`язок відповідача сплачувати витрати на врегулювання такого небалансу.

Внаслідок дій АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо ненадання КП КОР "Тетіївтепломережа" номінацій на плановий обсяг газу, у оператора ГРМ (позивача) виник неврегульований небаланс обсягів природного газу за грудень 2016.

При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, КП КОР "Тетіївтепломережа" не перевищило фактичний об`єм (обсяг) спожитого та поставленого природного газу за грудень 2016 року, який був виділений та передбачений пунктами 2.1 договорів постачання природного газу, та позивачем не подано до суду письмові докази, про те, що третя особа АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виставила неврегульований небаланс позивачу ПАТ "Київоблгаз".

4.10. Відповідно до абзацу 2 пункту 4 глави 5 розділу VI "Комерційні умови доступу до газорозподільної системи для отримання/передачі природного газу" Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин) у разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об`єм/обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача буде перевищувати об`єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ його вартість, що розраховується за відповідною формулою.

Верховний Суд у постанові від 31.09.2019 у даній справі також зазначив, що з аналізу положень пункту 4 глави 5 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем слідує, що обов`язок у споживача компенсувати Оператору ГРМ вартість небалансу природного газу виникає за наявності таких необхідних умов: наявність небалансу (дефіцит) природного газу (за підсумками місяця фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу споживачем буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу); врегулювання постачальником об`ємів небалансу (дефіциту) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС; після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об`єм/обсяг споживання природного газу по об`єкту споживача буде перевищувати об`єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду); неврегульований небаланс буде віднесений Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ.

Отже, відсутність усіх необхідних умов унеможливлює покладення на споживача обов`язку компенсувати Оператору ГРМ вартість небалансу природного газу.

Враховуючи зазначені норми, врегулювання об`ємів небалансу (дефіциту) природного газу має в першу чергу здійснюватися саме постачальником газу, яким в договірних правовідносинах з відповідачем є АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Пунктом 1 розділу 1 глави ХІV Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

Як визначено у пунктах 2, 3 розділу 1 глави ХІV Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів); перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 глави ХІV Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оператор газотранспортної системи розраховує добовий небаланс щодо кожного замовника послуг транспортування для кожної газової доби як різницю між обсягом природного газу, яку замовник послуг транспортування передав у точках входу, і обсягом природного газу, який відібрав з газотранспортної системи у точках виходу за цю газову добу.

Відповідно до пункту 6 розділу 2 глави ХІV Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), замовник послуги транспортування зобов`язаний контролювати розмір власного добового небалансу (з наростаючим підсумком) та завчасно здійснювати відповідні заходи з його усунення, у тому числі за рахунок здійснення (ініціювання) заходів з обмеження чи припинення постачання (транспортування/розподілу) природного газу власним споживачам у разі перевищення ними підтверджених обсягів природного газу.

Розділом 3 глави ХІV Кодексу ГТС встановлено порядок визначення місячного небалансу замовника послуг транспортування.

Згідно з пунктами 1, 2 розділу 3 глави ХІV Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць; місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

Пунктом 4 розділу 3 глави ХІV Кодексу ГТС визначено, що у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць. При цьому, відповідно до пункту 5, у разі підтвердження достатніх обсягів газу для покриття місячного небалансу у замовника послуг транспортування оператор газосховища здійснює балансуючу алокацію та надсилає її до оператора газотранспортної системи 12-го числа наступного місяця.

При цьому, місячний небаланс, як визначено підпунктом 2 пункту 7 розділу 3 глави ХІV Кодексу ГТС, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи, при негативному небалансі, за рахунок надання послуг балансування.

Доказів вжиття відповідних заходів, як встановили суди попередніх інстанцій, матеріали справи не містять, а тому й відсутні підстави покладення на споживача обов`язку компенсувати оператору ГРМ вартість небалансу природного газу.

4.11. Інші доводи касаційних скарг колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що вони в цілому зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, і перегляду вже здійсненої господарськими судами оцінки доказів, зібраних у справі, тоді як суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання касаційних скарг) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційних скарг, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 та рішення Господарського суду Київської області від 09.07.2019 у справі № 911/655/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко