Постанова

від 16.06.2020 по справі 902/1049/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року Справа № 902/1049/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Ямпільського міжрайонного управління водного господарства

на рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. ухваленого суддею Міліціановим Р.В. у м.Вінниці, повний текст складено 10.03.2020 р.

у справі № 902/1049/19

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ"

до Ямпільського міжрайонного управління водного господарства

про стягнення 420542,69 грн. боргу, 12478,12 грн. інфляційних втрат, 6459,50 грн. 3 % річних, 68842,6 грн. пені

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі № 902/1049/19 частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ". Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Ямпільського міжрайонного управління водного господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" 420542,69 грн. боргу, 12478,12 грн. інфляційних втрат, 6459,50 грн. 3 % річних, 68842,6 грн. пені.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач Ямпільське міжрайонне управління водного господарства подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі № 902/1049/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в частині стягнення12478,12 грн. інфляційних втрат, 6459,50 грн. 3 % річних та 68842,6 грн. пені.

Ямпільське міжрайонне управління водного господарства вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим останнє підлягає скасуванню частково.

Скаржник не заперечує, що в результаті господарської діяльності у Ямпільського міжрайонного управління водного господарства виникла дебіторська заборгованість. Звертає увагу, що підприємство є бюджетною організацією і фінансується виключно Державним агентством водних ресурсів України та з державного бюджету України. Вважає, що суд всупереч нормам матеріального права не взяв до уваги, що Ямпільське міжрайонне управління водного господарства є бюджетною організацією, а тому стягнення додаткових коштів (пені, 3% річних, та інфляції), які не передбачені умовами договору, є необґрунтованим стягненням коштів з підприємства бюджетної сфери.

Посилається на норми ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України і доводить, що при вирішенні питання про зменшення неустойки (штрафу), суд повинен встановити співрозмірність неустойки невиконаному зобов`язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін, оскільки норми законодавства направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Звертає увагу, що в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, коли господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, таке питання віршується судом з урахуванням статті 86 ГПК України. Посилається також на правову позицію Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі № 924/709/17.

Доводить, що судом першої інстанції не взято до уваги докази відповідача/скаржника та не враховано, що Ямпільське міжрайонне управління водного господарства визнає суму боргу та намагається погасити заборгованість перед позивачем.

З урахуванням викладеного просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі № 902/1049/19 скасувати частково і ухвалити нове рішення, задоволити частково позовні вимоги TOB ЕНЕРА ВІННИЦЯ до відповідача Ямпільського міжрайонного управління водного господарства в частині стягнення виключно суми боргу. В задоволені решти позовних вимог просить відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" подав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідачем здійснено лише часткову оплату за спожиту електричну енергію, що є порушенням умов договору № МО-101701.

Позивач посилається на норми ст. 174, 275 Господарського кодексу України, ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" та норми Цивільного кодексу України, п.5.11 договору, і вважає, що судом першої інстанції правильно задоволено вимоги про стягнення з відповідача 12478,12 грн. інфляційних втрат, 6459,50 грн. 3% річних та 68842,60 грн. пені.

Зазначає, що відповідачем не надані докази на підтвердження скрутного матеріального становища, існування обставин, які можуть свідчити про необхідність зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій. Вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим і просить апеляційну скаргу Ямпільського міжрайонного управління водного господарства залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі № 902/1049/19 - залишити в силі.

Сторони не забезпечили участь представників у судовому засіданні 04.06.2020 р. та 16.06.2020 р. Позивач подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Матеріалами справи підтверджено, що ухвала про відкриття апеляційного провадження і призначення справи до розгляду на 04.06.2020 р. одержана скаржником 12.05.2020 р. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 222 у т.1/. Отже, скаржник був обізнаний про розгляд даної справи.

Повідомлення про вручення/невручення Ямпільському міжрайонному управлінню водного господарства ухвали суду про відкладення розгляду справи від 04.06.2020 р. на адресу суду не повернулось.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Пономарьов проти України", де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що сторони, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами і обов`язками, зобов`язані виявляти належну зацікавленість у розгляді справи, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини та вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів відзначає, що скаржники, які звертаються до суду з апеляційною скаргою, є зацікавленими особами і враховуючи принцип диспозитивності, не позбавлені можливості вільно користуватись своїми процесуальними правами та отримувати інформацію, пов`язану із розглядом судом ініційованої ним справи, що оприлюднюється відповідно до вимог Закону України «Про доступ до судових рішень» є у вільному доступі та мають можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://court.gov.ua/ або у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Враховано при цьому, що відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення учасників справи про час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.222-223, 238/; явка представників в судове засідання не визнавалась обов`язковою судом, позиції сторін викладені в апеляційній скарзі та відзиві і не змінені сторонами, тому неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору. Отже, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

02.12.2019 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" як постачальником та Ямпільським міжрайонним управлінням водного господарства як споживачем укладений договір № МО-101701 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг /а.с.14-23 у т.1/, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Згідно з п. 3.1 договору ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискринамінаційними і формуються постачальником відповідно до методики (порядку) затвердженої регулятором: споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання договору.

Пунктом п. 4.1 договору визначено, що для забезпечення безперервного надання послуг з постачання електричної енергії споживачу постачальник зобов`язується здійснювати своєчасну закупівлю електричної енергії в обсягах, що за належних умов забезпечить задоволення попиту на споживання електричної енергії споживачем.

Розділом 5 визначено, що споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору. Спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Ціна на електричну енергію встановлена Регулятором, повинна бути обов`язкова для сторін з дати введення її в дію. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за договором у тому числі її зміни. У випадку застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми вказані в рахунках відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів).

Згідно з п. 5.8 договору розрахунковим періодом за договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за договором здійснюються на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника. При цьому споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб, тоді як оплата вартості електричної енергії за договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунку постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Згідно з п. 5.10 договору оплата рахунка постачальника за договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції прийнятої споживачем.

Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до п. 5.11 договору якщо споживач не здійснив оплату за договором в строки, передбачені комерційною пропозицією постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії Споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Пеня, 3% річних, інфляційні нарахування нараховуються за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню, 3%річних та інфляційні нарахування у розмірі, що зазначаються у комерційній пропозиції.

Згідно з п. 13.1 договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднання.

Всі додатки до цього договору є його невід`ємними частинами.

Згідно з п.13.11 договору сторони погодили, що умови даного договору згідно з нормою ст..631 ЦК України застосовуються до відносин, які виникли між сторонами до дати його підписання з 01.01.2019 р.

Договір підписаний, скріплений печатками сторін, не розірваний, в судовому порядку недійсним не визнавався. В судовому засіданні 16.06.2020 р. колегією суддів оглянуто та досліджено оригінал договору № МО-101701 від 02.12.2019 р., наданий позивачем на виконання вимог ухвали суду від 04.06.2020 р. /а.с. 236/.

На виконання умов договору № МО-101701 Ямпільським міжрайонним управлінням водного господарства/споживачем підписано заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток № 1) та комерційну пропозицію № 1.1.2.2 (додаток № 2), за умовами якої сторонами погоджено ціну, спосіб надання послуг, територію здійснення діяльності оператора, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію, штрафні санкції, термін дії договору /а.с.24-28 у т. 1/.

Так, за умовами комерційної пропозиції за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, постачальник проводить нарахування споживачеві пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних з простроченої суми. При цьому сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Ямпільським міжрайонним управлінням водного господарства спожито 902339 кВт/год електричної енергії на загальну суму 3158740,66 грн., що підтверджується довідкою сальдових оборотів по споживачу за період з січня по листопад 2019 року станом на 03.12.2019 р. /а.с. 37 у т. 1/.

Разом з тим, відповідачем на умовах договору на підставі актів прийняття-передавання товарної продукції прийнято активну електричну енергію, яка оплачена частково, а саме: № МО-101701/229859/1 від 27.06.2019 р. на суму 677805,7 грн., № МО-101701/270689/1 від 31.07.2019 р. на суму 1197507,00 грн. від 30.08.2019 р. на суму 746240,30 грн, № МО-101701/350024/1 від 30.09.2019 р. на суму 290108,22 грн. № МО-101701/387931/1 від 01.11.2019 р. на суму 17298,49 грн. /а.с. 68-72 у т. 1/.

Позивачем виставлялись рахунки - фактури на оплату поставленої електричної енергії: № МО-101701/229859/1 від 27.06.2019 р. на суму 677805,70 грн., № МО-101701/270689/1 від 31.07.2019 р. на суму 1197507,08 грн., № МО-101701/307335/1 від 30.08.2019 р. на суму 746 240,30 грн., № МО-101701/350024/1 від 30.09.2019 р. на суму 1036348,52 грн., № МО-101701/387935/1 від 31.10.2019 р. на суму 1053647,01 грн., № МО-101701/422052/1 від 29.11.2019 р. на суму 594494,09 грн., які отримані відповідачем відповідно 27.06.2019 р., 31.07.2019 р., 30.08.2019 р., 30.09.2019 р., 31.10.2019 р., 29.11.2019 р., що підтверджено відміткою про отримання, підписом представника Бойко С.М. та печаткою підприємства /а.с.31-36 у т. 1/.

Відповідачем оплату за спожиту електричну енергію здійснено частково, що підтверджено банківськими виписками по особовому рахунку /а.с. 38-66/:

09.07.2019 р. сплачено 677805,7 грн. з призначенням платежу за червень 2019 р., 15.05.2019 р. - 1197507,08 грн. з призначенням платежу за липень 2019 р.,

21.11.2019 р. - 17298,49 грн.

та 25.11.2019 р. - 441854,43 грн. з призначенням платежу за листопад 2019 р. на суму 2564246,57 грн.

В призначенні платежу зазначені акти приймання-передачі та міститься посилання на договір № 101701 від 22.02.2019 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року становить 594494,09 грн.

15.11.2019 р. позивач направив претензію № 165/2019 про сплату заборгованості за спожиту активну електричну енергію за договором № 101701 /а.с.74-76/, яка залишена відповідачем без реагування.

Отже, на умовах договору № МО-101701 від 02.12.2019 р. між сторонами відбулись правовідносини з поставки електричної енергії, які врегульовані нормами пар.1, 3, 5 глави 54 ЦК України, пар.3 глави 30 ГК України та Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до норм ст.275 ГК України, ст.714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство зобов`язане надавати енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, іншій стороні (споживачеві, абоненту), яка зобов`язана оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Норми ч.3 ст.714 ЦК України визначають, що законом можуть бути передбачені особливості укладання і виконання договору поставки енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Предметом позову є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРА ВІННИЦЯ" про стягнення з Ямпільського міжрайонного управління водного господарства 420542,69 грн. боргу (з урахуванням заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення 173951,40 грн), 12478,12 грн. інфляційних втрат, 6459,50 грн. - 3 % річних, 68842,6 грн. пені відповідно до умов договору та норм статті 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за спожиту активну електричну енергію за договором № 101701 за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року /а.с.81 у т.1/.

Відповідно до ухвали суду першої інстанції від 27.02.2020 р. закрито провадження у справі № 902/1049/19 в частині стягнення 173951,40 грн. боргу за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № МО-101701 від 02.12.2019 р. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідачем частково сплачено заборгованість та позивач відмовився від позову в цій частині /а.с. 179-181 у т.1/.

Позовні вимоги в частині стягнення 420542,69 грн. боргу підтверджені належними та допустимими доказами відповідно до норм ст. 74, 76, 77 ГПК України, правомірно задоволені судом першої інстанції, не заперечуються відповідачем і не оскаржуються в цій частині.

Таким чином, відповідно до норм ч.1 ст. 269 ГПК України в даному випадку суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів і вимог апеляційної скарги, а саме правомірності/неправомірності стягнення з Ямпільського міжрайонного управління водного господарства 12478,12 грн. інфляційних втрат, 6459,50 грн. - 3 % річних, 68842,6 грн. пені.

Колегією суддів встановлено, що спірні правовідносини виникли за період з вересня 2019 року по грудень 2019 року і за п. 13.1 договору № МО-101701 від 02.12.2019 р. на ці правовідносини поширюються умови договору - з дати початку постачання електричної енергії, що відповідає нормі ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Умови п. 5.11 договору та умови комерційної пропозиції відповідають нормам ст..625 ЦК України та нормам ст.ст.230-232 ГК України, ст.ст.549-551 ЦК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Згідно з статтею 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання має наслідком застосування штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) відповідно до норм ст.ст.230-232 ГК України та ст.ст.549-551 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов`язання має місце, позовні вимоги про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції, відсотків річних та пені є підставними.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач у відзиві на позовну заяву /а.с. 117-121 у т.1/ просив зменшити розмір неустойки, посилаючись на скрутне матеріальне становище, оскільки підприємство фінансується з бюджетних коштів. Разом з тим, на підтвердження зазначених обставин скаржником не надано суду першої інстанції жодних доказів в порядку ст.74 ГПК України.

Господарський суд Вінницької області не зменшив розмір належних до сплати штрафних санкцій відповідно до норм ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, оцінивши надані сторонами пояснення та відсутність доказів, які б підтверджували надані відповідачем заперечення щодо надмірного розміру штрафних санкцій та наявності підстав для їх/санкцій зменшення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і звертає увагу на таке.

Відповідно до норм ст. 625 ЦК України сплата боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотки річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання як способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Такі кошти не є штрафними санкціями, які можуть бути зменшені судом відповідно до норм ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України.

Разом з тим, належні до стягнення штрафні санкції можуть бути зменшені судом у виняткових випадках, якщо належні до сплати санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Скаржник просить суд апеляційної інстанції зменшити належні до стягнення штрафні санкції, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства, обумовлений бюджетним фінансуванням.

Колегія суддів зазначає, що складне матеріальне/фінансове становище сторони або факт бюджетного фінансування само по собі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки судом мають враховуватись інтереси обох сторін. При цьому обставини, на які посилається скаржник не підтверджені будь-якими доказами в порядку ст..74 ГПК України, тому не можуть бути оцінені судом як наявність підстав для зменшення штрафних санкцій. Колегія суддів звертає увагу, що відповідач/скаржник ні в суді першої інстанції, ні звернувшись до суду апеляційної інстанції не довів в порядку ст. 74, 76, 77, 79 ГПК України власний складний майновий стан чи наявність інших підстав, з якими закон пов`язує можливість зменшення штрафних санкцій судом.

Розрахунки позивача за період прострочення з 10 вересня по 09 грудня 2019 року перевірені судом першої інстанції, який дійшов висновку, що заявлені до стягнення суми з урахуванням умов договору та конкретних обставин справи є правильними та співмірними з розміром боргу і підлягають задоволенню в розмірі 12478,12 грн. інфляційних втрат, 6459,50 грн. 3 % річних, 68842,6 грн. пені. Розрахунки суду першої інстанції перевірені колегією суддів і встановлено, що нарахування виконані відповідно до норм законодавства та умов договору і відповідають конкретним обставинам справи.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком суду першої інстанції і звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідач не оспорює правильність нарахування інфляційних втрат, відсотків річних та пені, доводить лише неправомірне не зменшення їх судом.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі № 902/1049/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і немає підстав для його скасування чи зміни за ст. 277 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Ямпільського міжрайонного управління водного господарства залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Вінницької області від 27.02.2020 р. у справі № 902/1049/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 902/1049/19 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений 22 червня 2020 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.