Постанова

від 22.06.2020 по справі 922/3880/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2020 р. Справа №922/3880/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Россолов В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 (вх.№652Х/1 від 26.02.2020) на рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2020 у справі №922/3880/19 (м. Харків, суддя Жельне С.Ч., повний текст складено 03.02.2020),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альбіон , м. Дніпро,

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 , с. Пришиб, Харківська обл.,

про стягнення коштів 84120,96 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Альбіон (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості 60231,51 грн., пені за порушення виконання грошових зобов`язань за Договором 44816,18 грн та 30% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань 38088,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після поставки 18.10.2018 товару за договором купівлі-продажу №3046АЛ від 24.09.2018 відповідач у повному обсязі та у визначені договором строки так і не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку із чим останньому, у відповідності до п.6.2 Договору було нараховано пеню та 30% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань.

17.12.2019 позивач до суду надав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№30686), яка за своїм правовим змістом фактично є заявою про зменшення позовних вимог. У заяві позивач вказує на те, що після відкриття провадження у справі відповідачем було здійснено часткову оплату заборгованості за договором купівлі-продажу №3046АЛ від 24.09.2018 у розмірі 59015,66 грн. у зв`язку із цим, позивач вважає за необхідне уточнити позовні вимоги. Так, відповідно до викладених позивачем у цій заяві вимог, останній просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості у розмірі 1215,85 грн., пеню за порушення виконання грошових зобов`язань за Договором у розмірі 44816,18 грн. та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань у розмірі 38088,93 грн., а разом 84120,96 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду та подальший розгляд справи проведено з урахуванням зазначених у цій заяві змін.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 29.01.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альбіон заборгованість 1215,85 грн., пеню за порушення виконання грошових зобов`язань за Договором 44060,40 грн., 30% річних за прострочення виконання грошових зобов`язань 38088,93 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1250,48 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2020 повністю і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача 1215,85 грн вартості товару, оскільки ціна формується виходячи з вартості товару в Євро на дату, що передує даті фактичної оплати, а отже станом на дату прийняття рішення судом вартість товару, з урахуванням сплаченої суми, склала 20044,62 Євро, що перевищує визначену договором ціну товару;

- оплата товару здійснювалась на підставі рахунків, виписаних та наданих позивачем без дотримання термінів оплати, вказаних в договорі; отже позивачем самостійно було змінено строки проведення розрахунків за проданий товар, у зв`язку з чим безпідставним є нарахування пені;

- нарахування 30% річних та пені є безпідставним, також, з огляду на те, що, по-перше, сума заборгованості за переданий товар на момент відкриття справи є погашеною, по-друге, сума заборгованості, постійно змінюється, а відповідно змінюється і сама база нарахування як процентів так і пені. Крім того, умови (база нарахування) договором та діючим законодавством не визначені, тому відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 підстави для стягнення пені та процентів відсутні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 . Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

Враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга може бути розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, копії ухвал про відкриття апеляційного провадження у справі були отримані представником позивача - 20.03.2020, представником відповідача - 18.03.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1, а.с.153-154).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№3168 від 02.04.2020), в якому просить рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2020 по справі №922/3880/19 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає про наступне:

- апелянт сам звертався до позивача з проханням направити йому рахунки на оплату, що підтверджується роздруківками електронних листів; у кожному виставленому рахунку позивачем вказано строк дії такого рахунку протягом одного дня, а тому відсутні порушення умов договору позивачем та зміна строків оплати, узгоджених сторонами;

- доводи апелянта про те, що ним було несвоєчасно сплачено лише рахунок від 25.01.2019 спростовуються матеріалами справи;

- розрахунок пені та процентів річних здійснювався від суми простроченого платежу станом на дату виникнення заборгованості за відповідачем, що не суперечить нормам чинного законодавства;

- посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 є абсолютно недоцільним, оскільки сторонами встановлено в договорі розмір пені за порушення грошових зобов`язань, умови щодо розміру та бази нарахування пені та не міститься умови про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства.

Апелянт надав додаткові пояснення (вх.№3473 від 13.04.2020), в яких зазначає, що договором не встановлено розмір процентів після спливу строку його дії, а тому слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ, що узгоджується з висновком викладеним в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №305/1133/15-ц. Також відповідач вважає, що і пеня, і відсотки річних повинні визначатися від простроченої суми в Євро, а не її еквіваленту у національній валюті, як це зроблено позивачем та задоволено судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та викладені учасниками провадження у справі доводи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Альбіон (продавець за договором, позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 (покупець за договором, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №3046АЛ, за яким продавець зобов`язався продати, а покупець прийняти та оплатити плуг Kverneland, модель LD-100 4+1 (надалі - Товар ).

Відповідно до п.1.2 Договору комплектація Товару та строк його оплати обговорені в Додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно п.2.1 Договору поставка товару покупцю здійснюється продавцем на умовах - EXW (Франко-склад Продавця; за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1), згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року. Строк поставки Товару- протягом 3-х робочих днів після 20% оплати Товару, але не раніше 25.10.2018.

Товар буде переданий покупцю після проведення останнім 20% оплати за Товар на розрахунковий рахунок Продавця, у відповідності до п.3.1, 3.2., п.5.1 та Графіку оплати Товару, вказаному в Додатку №1 до Договору, з наданням видаткових накладних на Товар.

Відповідно до п.2.2 Договору право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Сторонами акту приймання-передачі відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 3.1 обумовлено, що ціна Товару формується виходячи з вартості Товару в Євро (в еквіваленті, по курсу, передбаченому цим Договором) і встановлюється в українських гривнях, та вказується в Додатку №1 до Договору. При цьому оплата Товару здійснюється в національній валюті України у відповідності до нижченаведеної формули за відрахуванням раніше здійснених платежів:

S=Z x A гривень, де S - ціна товару на момент оплати, (грн.); Z - узгоджена Сторонами ціна Товару у валюті, зазначено у п.3.2 цього Договору; А-міжбанківський курс продажу Євро, встановлений у міжбанківській інформаційній системі УкрДілінг , сформований на 16:00 за Київським часом (надалі іменується міжбанківський курс ) на дату, що передує даті фактичної сплати Покупцем коштів за Товар.

Загальна вартість Товару (ціна Договору) становить 660036,00 грн., в тому числі ПДВ 20% у розмірі 110006,00 грн., що в еквіваленті за Міжбанківським курсом на дату, що передує даті укладання цього Договору, становить 20000,00 Євро. (п.3.2 Договору).

Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України згідно з п.3.1 цього Договору та Додатком №1 до Договору.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 18.10.2018 відповідачем було здійснено оплату 20% вартості Товару. З метою виконання взятих на себе зобов`язань за цим договором позивачем було поставлено відповідачу Товар - Плуг Kverneland Модель LD-10 4+1 найменування, комплектація та ціна якого встановлена також сторонами у Додатку №1 до договору купівлі-продажу №3046АЛ від 24.09.2018.

Поставка товару визначеного сторонами у договорі підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання-передачі (Додаток №2) від 18.10.2018 (а.с.15)

Вищезазначений Акт приймання-передачі підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Пунктом 3 акту приймання-передачі обумовлено, що з моменту підписання цього Акту зобов`язання Продавця з передачі Товару Покупцю вважаються виконаними.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору не здійснив оплати товару у повному обсязі та в строки визначені у Графіку оплати Товару, вказаним в Додатку №1 до договору купівлі-продажу №3046АЛ, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість по оплаті товару у розмірі 1215,85 грн. (заява про уточнення позовних вимог).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 1215,85 грн підлягають задоволенню з підстав їх доведеності та обґрунтованості. Судом встановлено, що відповідач здійснював розрахунки за поставлений товар з порушенням строків встановлених п. 5.1 Договору та Графіку оплати товару Додатку №1, а тому вимога про стягнення 30% річних в сумі 38088,93 грн є обґрунтованою та доведеною матеріалами справи, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню. Враховуючи те, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про стягнення пені за період з 17.10.2018 по 24.11.2018 та відповідачем в свою чергу заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку що сума пені, яка підлягає задоволенню становить 44060,40 грн. У зв`язку із чим в частині задоволення вимог про стягнення пені нарахованої за період з 17.10.2018 по 24.11.2018 у розмірі 755,78 грн. суд відмовив.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Стосовно правової природи правовідносин, що склались між учасниками спору.

Згідно статей 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в статтях 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стосовно заборгованості СТОВ Данилевського-1 перед ТОВ Компанія Альбіон за договором купівлі-продажу №3046АЛ від 24.09.2018.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав умови договору та здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується Актом приймання-передачі від 18.10.2018.

Обов`язок відповідача щодо оплати поставленого товару базується на умовах п.1. Договору та Додатку №1 до нього. А саме, відповідно до п.5.1 та Графіка оплати Товару (Додаток №1 до договору) платежі за Товар здійснюються Покупцем на користь Продавця за банківськими реквізитами, вказаним в Договорі, в 5 етапів:

- 1-й етап - перший платіж в сумі 4000,00 євро до 16.10.2018;

- 2-й етап - другий платіж в сумі 4000,00 євро до 20.11.2018;

- 3-й етап - третій платіж в сумі 4000,00 євро до 20.12.2018;

- 4-й етап - четвертий платіж в сумі 4000,00 євро до 21.01.2019;

- 5-й етап - оплата ціни договору, яка залишилася в сумі 4000,00 євро до 20.03.2019.

Платежі здійснюються у відповідності з Графіком оплати Товару, вказаним в Додатку №1 до цього Договору, з обов`язковим врахуванням вимог розділу 3 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, за 1-й етап платіж був зроблений 18.10.2018 на суму 129230,00 грн, що за курсом 32,2086/1 Євро еквівалентно 4012,28 Євро; за 2-й та 3-й етап - 11.02.2019 на суму 246344,00 грн, що за курсом 30,7930/1 Євро еквівалентно 8000 Євро; за 4-й етап - 11.03.2019 на суму 118838,00 грн, що за курсом 29,7095/1 Євро еквівалентно 4000 Євро; за 5-й етап 25.07.2019 платіж частково було сплачено на суму 50000,00 грн, що за курсом 28,3949/1 Євро еквівалентно 1760,88 Євро.

Таким чином на момент звернення позивача із позовом до суду відповідачем на виконання умов договору було сплачено 17773,16 Євро, у зв`язку з чим позивачем було зазначено про те, що залишок заборгованості у розмірі 2226,84 Євро станом на 11.11.2019 по міжбанківському курсу продажу Євро 27,0480/1 Євро складає 60231,51 грн.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що 26.11.2019 відповідачем було сплачено залишок боргу у розмірі 2226,84 Євро, що еквівалентно за курсом 26,5020/1 Євро (на день, що передував оплаті) 59015,71 грн.

Дана обставина також підтверджується самим позивачем в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.43-46), де останній зазначає, що після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено заборгованість у розмірі 59015,66 грн. за договором купівлі-продажу №3046АЛ від 24.09.2018.

Таким чином, з огляду на сплату відповідачем 2226,84 Євро, станом на момент вирішення справи судом, відповідачем було виконано умови договору щодо сплати 20000 Євро вартості товару.

Стосовно тверджень позивача про залишок несплаченої суми у розмірі 1215,85 грн, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 524 ЦК зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Стаття 533 ЦК визначає валюту виконання грошового зобов`язання. Так, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Системний аналіз норм Цивільного Кодексу дозволяє зробити висновок про розмежування валюти договору та валюти виконання договору. Таким чином ці дві валюти можуть бути різними.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна на товар формується виходячи з вартості товару в євро і встановлюється в українських гривнях, що підтверджується Додатком №1 до Договору та Коригувальним розрахунком до видаткової накладної №1459 від 18.10.2018 від 26.11.2019. При цьому оплата товару здійснюється в національній валюті. У п. 3.2 Договору визначено, що загальна вартість товару (ціна Договору) становить 660036,00 грн, в тому числі ПДВ 20% у розмірі 110006,00 грн, що в еквіваленті за міжбанківським курсом на дату, що передує даті укладення цього Договору, становить 20000 Євро. В той же час, пунктом 3.3 Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України. Міжбанківський курс продажу євро визначається за допомогою міжбанківської інформаційної системи УкрДілінг, що сформований на 16:00 за Київським часом на дату, що передує даті фактичної сплати покупцем коштів за товар.

Таким чином, сторони встановили валюту договору в розмірі 20000 Євро, а валюту виконання договору в гривнях, що узгоджується з положеннями чинного законодавства.

При цьому, пунктом 3.4 Договору визначено домовленість сторін, що при зміні курсу валют на дату зарахування грошових коштів, по відношенню до встановленого в п.3.2 Договору, пропорційно автоматично змінюється і загальна вартість товару (ціна Договору), і, в даному випадку, немає потреби в підписанні додаткової угоди про зміну Загальної вартості Товару (ціни Договору).

26.11.2019 відповідач сплатив залишок боргу в розмірі 2226,84 Євро, що еквівалентно 59015,66 грн та не заперечується позивачем. Отже, виходячи з умов договору, колегія суддів встановила, що станом на момент прийняття рішення у справі відповідач повністю розрахувався за договором купівлі-продажу №3046АЛ від 24.09.2018, сплативши на користь позивача 20000 Євро.

Отже, стягнення судом першої інстанції заборгованості у розмірі 1215,85 грн є безпідставним, у зв`язку з чим в позові у вказаній частині слід відмовити.

Щодо доводів апелента про те, що оплата товару, здійснювалась на підставі рахунків, виписаних та наданих позивачем, а не на підставі графіку, що міститься в Додатку №1 до Договору, а тому своєчасно не сплачено лише рахунок від 25.07.2019, колегія суддів зазначає наступне .

Умовами Договору та Додатком №1 до Договору встановлено здійснення платежів у відповідності з графіком оплати товару, вказаним в Додатку №1 до Договору. В матеріалах справи не міститься доказів про зміну сторонами умов оплати товару, а тому виставлення рахунків у строки, відмінні від графіку, не мають юридичного значення для зміни строків виконання зобов`язання з оплати товару.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача 30% річних в сумі 38088,93 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У даному випадку пунктом 6.2 Договору встановлені особливі умови щодо встановлення 30% річних від суми простроченого платежу, що узгоджується з нормами чинного законодавства.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 по справі №373/2054/16-ц, у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3% річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Вищезазначене, також, узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладених у постановах від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц, від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц, від 23.10.2019 у справі №723/304/16-ц.

Тобто, відповідно до Договору прострочене зобов`язання визначене у розмірі 20000 Євро, а тому нарахування 30% річних та пені повинно здійснюватися саме з прострочених сум у Євро, а не еквіваленту у національній валюті.

Отже, 30% річних розраховуються з урахуванням боргу за кожен окремий платіж, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення судового рішення, що становить .. день, помноженого на 30, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році). Тобто: борг у Євро х ... кількість днів прострочення х 30 : 100 : 365 = Євро.

Таким чином, розрахунок суми боргу 30% річних розраховується наступним чином:

1) За період з 17.10.2018-18.10.2018:

4000*2*30/100/365=6,57534247 Євро.

2) З 21.11.2018-11.02.2019:

4000*83*30/100/365=272,876712 Євро.

3) З 21.12.2018-11.02.2019:

4000*53*30/100/365=174,246575 Євро.

4) З 22.01.2019-11.03.2019:

4000*49*30/100/365= 161,09589 Євро.

5) З 21.03.2019-25.07.2019:

4000*127*30/100/365=417,534247 Євро.

6) З 26.07.2019-11.11.2019

2239,12*109*30/100/365=200,600614 Євро.

Всього: 1232,93 Євро.

Ураховуючи умови договору, колегія суддів застосовує курс Євро на дату, що повинна була передувати даті платежу згідно з графіком, а саме:

1) 6,57534247*32,3596= 212,78 грн.

2) 272, 876712*31,7127=8653,66 грн.

3) 174,246575*31,5495=5497,39 грн.

4) 161,09589*31,9430=5145,89 грн.

5) 417,534247*30,8554=12883,19 грн.

6) 200,600614*28,3949=5696,03 грн.

Всього: 38088,93 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що вимоги позивача про стягнення 30% річних в сумі 38088,93 грн. є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що вірно обраховані. У зв`язку з чим рішення суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині є правомірним.

Колегія суддів зауважує, що помилковими є твердження апелянта про безпідставність стягнення 30% річних, розрахованих за період з 24.09.2019 по 11.11.2019 у зв`язку зі спливом строку дії договору.

По-перше, згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що після закінчення стоку дії укладеного між сторонами Договору відсутні підстави для нарахування 30% річних від суми простроченого платежу.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.

По-друге, строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором в частині належного розрахунку за поставлений товар, тому помилковими є твердження апелянта про відсутність підстав для нарахування позивачем 30% річних та пені поза межами строку дії договору за прострочення виконання зобов`язання з поставки продукції, яке мало місце під час виконання договору.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, у постанові від 13.06.2018 у справі №910/2153/17.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за умовами п.10.1 договору, сторони погодили між собою, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 24.09.2019, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами прийнятих на себе договірних зобов`язань.

По-третє, відповідач посилається на висновок викладений в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №305/1133/15-ц, не врахувавши, що 30% річних та проценти від суми позики мають різну правову природу та законодавче регулювання. У зв`язку з чим, висновок Верховного Суду, викладений у зазначеній постанові про застосування ч.1 ст.1048 ЦК України не враховується судом у даній справі.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача пені за порушення грошових зобов`язань у розмірі 44816,18 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.2. Договору у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених договором, він сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Формула нарахування пені: [Пеня] = [Сума боргу] * 2 * [Ставка пені (%)] / 100% / 365 днів *[Кількість днів]

1) За період з 17.10.2018-18.10.2018:

4000*2*18%/100%/365*2=7,89041096 Євро.

2) З 21.11.2018-11.02.2019:

4000*2*18%/100%/365*83=327,452055 Євро.

3) З 21.12.2018-11.02.2019:

4000*2*18%/100%/365*53=209,09589 Євро.

4) З 22.01.2019-11.03.2019:

4000*2*18%/100%/365*49=193,315068 Євро.

5) З 21.03.2019-25.07.2019:

З 21.03.2019 - 25.04.2019 - 18%; 36 днів

4000*2*18%/100%/365*36=142,027397 Євро.

26.04.2019 - 18.07.2019 - 17,5%; 84 дня

4000*2*17,5%/100%/365*84=322,191781 Євро.

19.07.2019-25.07.2019 - 17%; 7 днів

4000*2*17%/100%/365*7=26,0821918 євро.

Разом з 21.03.2019-25.07.2019 =490,30137 Євро.

6) З 26.07.2019-11.11.2019

З 26.07.2019 - 05.09.2019 - 17%; 42 дні

2239,12 *2*17%/100%/365*42=87,6017359 Євро.

З 06.09.2019- 24.10.2019 - 16,5%; 49 днів

2239,12 *2*16,5%/100%/365*49=99,1960833 Євро.

З 25.10.2019-11.11.2019 - 15,5%; 18 днів

2239,12 *2*15,5%/100%/365*18=34,2309304 Євро.

Разом з 26.07.2019-11.11.2019= 221,02875 Євро.

Всього пеня: 1449,08 Євро.

Ураховуючи умови договору, колегія суддів застосовує курс Євро на дату, що повинна була передувати даті платежу згідно з графіком, а саме:

1) 7,89041096*32,3596=255,33 грн.

2) 327,452055*31,7127=10384,39 грн.

3) 209,09589*31,5495=6596,87 грн.

4) 193,315068*31,9430=6175,06 грн.

5) 490,30137*30,8554=15128,44 грн.

6) 221,02875*28,3949=6276,09 грн.

Всього пеня: 44 816,18 грн.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сума пені у розмірі 44816,18 грн є обґрунтованою та вірно обрахованою.

Посилання апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 є недоцільним , оскільки сторонами встановлено в договорі розмір пені за порушення грошових зобов`язань, умови щодо розміру та бази нарахування пені та не міститься умови про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було заявлено клопотання про пропущення строку позовної давності до вимог про стягнення пені за період з 16.10.2018 по 25.11.2018.

Стаття 256 Цивільного кодексу України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Однак частиною першою статті 258 ЦК України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (пункт 1 частина 2 стаття 258 ЦК України). Статтею 259 ЦК України передбачена можливість зміни тривалості позовної давності за домовленістю сторін. Сторони не збільшили строк позовної давності в договорі, тому до них застосовуються загальні положення ЦК України. Частиною п`ятою статті 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, враховуючи вищенаведені положення законодавства, строк позовної давності до вимог про стягнення пені один рік.

Позивачем нараховано пеню за період з 17.10.2018 по 11.11.2019 у розмірі 1449,08 євро, що еквівалентно 44816,18 грн. Позовну заяву було подано 25.11.2019. Таким чином, позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про стягнення пені за період з 17.10.2018 по 24.11.2018. А саме за період

1) з 17.10.2018-18.10.2018:

4000*2*18%/100%/365*2=7,89041096 Євро.

7,89041096*32,3596=255,33 грн.

2) З 21.11.2018-25.11.2018:

4000*2*18%/100%/365*4=15,7808219 Євро.

15,7808219*31,7127=500,45 грн.

Всього: 23,67 Євро або 755,78 грн.

Відповідно до проведених розрахунків, сума пені, яка підлягає стягненню становить 44060,40 грн., про що вірно встановлено судом першої інстанції. При цьому, в частині задоволення вимог про стягнення пені нарахованої за період з 17.10.2018 по 24.11.2018 у розмірі 755,78 грн. суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові в цій частині, з огляду на пропущення позивачем строку позовної давності та наявності в матеріалах справи відповідного клопотання відповідача.

За встановлених у даній справі обставин Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду в частині стягнення основної заборгованості не відповідають обставинам справи. Отже, апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат колегія суддів керується положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 273, п.2, ч.1 ст.275, 276, п.п.1, 3 ч.1 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2020 у справі №922/3880/19 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альбіон заборгованості у розмірі 1215,85 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 18,24 грн.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альбіон до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 про стягнення заборгованості у розмірі 1215,85 грн. - відмовити.

В решті рішення Господарського суду Харківської області від 29.01.2020 у справі №922/3880/19 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Альбіон (просп. Слобожанський, буд.31 Д, м. Дніпро, 49083; код ЄДРПОУ 35396734) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Данилевського-1 (село Пришиб, Балаклійський район, Харківська область, 64223; код ЄДРПОУ 31269265) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 42,07 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя В.В. Россолов