Рішення

від 10.06.2020 по справі 910/15903/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2020Справа № 910/15903/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Яценко Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/15903/19

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Мізан"

(09052, Київська обл., Сквирський район, с. Антонів, вул. Перемоги, буд. 17; ідентифікаційний код: 31100856)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ"

(02091, м. Київ, вул. Горлівська, буд. 124/2, гурт; ідентифікаційний код: 40581194)

про стягнення 414 005,00 грн

Представники сторін :

від позивача: Козачков В.Л., довіреність від 13.02.2018;

від відповідача: Марків Н.В., ордер серії АА № 1008042 від 21.11.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства "Фірма "Мізан" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" (далі - відповідач) про стягнення 414 005,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 16/01/19 від 16.01.2019, зокрема, щодо несплати коштів за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 414 005,00 грн.

Разом із позовною заявою Приватним підприємством "Фірма "Мізан" було подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2019 заяву Приватного підприємства "Фірма "Мізан" про забезпечення позову, подану разом із позовною заявою Приватного підприємства "Фірма "Мізан" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" про стягнення 414 005,00 грн, та додані до неї документи було повернуто заявнику.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 позовну заяву Приватного підприємства "Фірма "Мізан" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.

20.11.2019 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками та заява про забезпечення позову з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15903/19, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2019 у задоволенні заяви Приватного підприємства "Фірма "Мізан" про забезпечення позову відмовлено.

23.12.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та вказує, що товар, про який позивач зазначає у позовній заяві, не було передано відповідачу, відповідач не надавав позивачу будь-яких письмових замовлень (заявок) на поставку товару. За доводами відповідача, отримувач товару - Заяць Г.Л. не був уповноважений на отримання товару від імені відповідача, а надана позивачем накладна № 0007 від 31.01.2019, на думку відповідача, не є належним та допустимим доказом на підтвердження поставки товару відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 було виправлено описки в ухвалах Господарського суду міста Києва про повернення заяви про забезпечення позову від 13.11.2019, про залишення позовної заяви без руху від 18.11.2019, про відкриття провадження у справі від 02.12.2019 та про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову від 02.12.2019 у справі № 910/15903/19 та постановлено вважати вірним найменування позивача - Приватне підприємство "Фірма "Мізан".

15.01.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, вказує, що у відповідача виник обов`язок з оплати вартості переданого за накладною № 0007 від 31.01.2019 товару, яка була підписана відповідачем і скріплена його печаткою та є первинним документом у розумінні чинного законодавства України. Крім того, позивач зазначив про те, що ним було зареєстровано податкову накладну № 5 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що також, на його думку, свідчить про прийняття товару відповідачем.

У підготовче судове засідання 15.01.2020 з`явилися представники сторін.

У підготовчому судовому засіданні 15.01.2020 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 12.02.2020.

У підготовче судове засідання 12.02.2020 з`явилися представники сторін.

У підготовчому судовому засіданні 12.02.2020 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив та оголошено перерву до 04.03.2020.

У підготовче судове засідання 04.03.2020 з`явилися представники сторін.

У підготовчому судовому засіданні 04.03.2020 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.03.2020.

Судове засідання 25.03.2020 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2020 в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/15903/19 призначено на 10.06.2020.

У судове засідання 10.06.2020 з`явились представники сторін.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні 10.06.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

16.01.2019 між Приватним підприємством "Фірма "Мізан" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 16/01/19 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити гофролисти 2200*1035 мм (далі - товар), у кількості, за ціною та у строк відповідно до умов цього Договору.

За умовами п. 1.2 Договору поставка товару за цим Договором здійснюється постачальником на підставі відповідних заявок (замовлень) покупця.

Згідно з п. 1.3 Договору кількість, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару, визначаються сторонами у видаткових накладних та рахунках.

Товар поставляється і передається у власність покупцю при завантаженні у відповідний автотранспорт покупця (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві відповідно до умов, визначених у накладній, на підставі заявки (замовлення) покупця, де зазначається кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором та строк поставки цієї партії товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент відвантаження товару зі складу продавця (п. 2.3 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було поставлено відповідачу товар на суму 414 005,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією накладної № 0007 від 31.01.2019.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом його представника та відтиском печатки відповідача у зазначеній вище накладній.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було зареєстровано податкову накладну № 5 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставлений відповідачу товар, що підтверджується належним чином засвідченою копією квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.02.2019.

Згідно з п. 4.3 Договору оплата вартості поставленого товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання товару.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 9.1 Договору).

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 414 005,00 грн заборгованості за Договором.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд встановив факт поставки позивачем товару на суму 414 005,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною № 0007 від 31.01.2019 та факт прийняття товару відповідачем, про що свідчать підпис його представника та відтиск печатки відповідача у зазначеній накладній.

Стосовно викладених у відзиві заперечень відповідача щодо неотримання товару, невідповідності наданої позивачем накладної приписам чинного законодавства України, а також про те, що отримувач товару - Заяць Г.Л. не був уповноважений на отримання товару від імені відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Для з`ясування правової природи як господарської операції (поставки товару), так і Договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 910/6986/17.

Суд дослідив наявну в матеріалах справи накладну № 0007 від 31.01.2019 та встановив її відповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а також відсутність у ній будь-яких істотних недоліків.

Частиною 5 статті 12 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Доводи відповідача про те, що його представник - Заяць Г. Л . не був уповноважений на отримання товару від імені відповідача, з огляду на положення статті 12 Цивільного кодексу України, суд відхиляє, оскільки у даному випадку позивач діяв добросовісно і відповідачем не надано суду доказів протилежного.

Суд також виходить з того, що підтвердженням факту здійснення господарської операції з передачі товару є накладна, яка міститься у матеріалах справи, товар за якою беззаперечно прийнято відповідачем.

Відсутність передбачених Договором письмових заявок (замовлень) на поставку товару також не може слугувати підставою для висновку щодо відсутності господарської операції з поставки між сторонами, оскільки вказані заперечення мали висуватись відповідачем в момент прийняття товару, доказів чого матеріали справи не містять.

Крім того, як встановлено судом, позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 31.01.2019 на поставлений товар, де отримувачем (покупцем) є відповідач, загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 414 005,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.02.2019.

Згідно з п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції станом на дату поставки товару) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21.02.2018 у справі № 817/537/17, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

З огляду на вище викладене, суд приймає надані позивачем податкову накладну № 5 від 31.01.2019 та квитанцію про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.02.2019 у сукупності з накладною № 0007 від 31.01.2019 як належні та допустимі докази, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження здійснення господарської операції з поставки позивачем товару та отримання зазначеного у вказаній накладній товару відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 4.3 Договору, обов`язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок позивача протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище викладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 414 005,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 210,07 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" (02091, м. Київ, вул. Горлівська, буд. 124/2, гурт; ідентифікаційний код: 40581194) на користь Приватного підприємства "Фірма "Мізан" (09052, Київська обл., Сквирський район, с. Антонів, вул. Перемоги, буд. 17; ідентифікаційний код: 31100856) заборгованість в розмірі 414 005 (чотириста чотирнадцять тисяч п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 210 (шість тисяч двісті десять) грн 07 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк на апеляційне оскарження, визначений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, продовжується на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22.06.2020

Суддя О.В. Нечай