Постанова

від 06.10.2020 по справі 910/15903/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2020 р. Справа№ 910/15903/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

при секретарі Островерха В.Л.

за участю представників зазначених в протоколі від 06.10.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 (повний текст складено 22.06.2020)

у справі №910/15903/19 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Мізан"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю

"Енергозбереження Київ"

про стягнення 414005грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Мізан звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" про стягнення 414005 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" своїх зобов`язань за Договором поставки №16/01/19 від 16.01.2019. Приватне підприємство Мізан зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений ним товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 414005грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2020 по справі №910/15903/19 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" (02091, м. Київ, вул. Горлівська, буд. 124/2, гурт; ідентифікаційний код: 40581194) на користь Приватного підприємства "Фірма "Мізан" (09052, Київська обл., Сквирський район, с. Антонів, вул. Перемоги, буд. 17; ідентифікаційний код: 31100856) заборгованість в розмірі 414 005 (чотириста чотирнадцять тисяч п`ять) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 210 (шість тисяч двісті десять) грн 07 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2020 по справі №910/15903/19, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору в сумі 9315,11грн. до кінця серпня 2020року, але не раніше остаточного закінчення карантину на території України, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/15903/19 повністю та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2020 у справі №910/15903/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Владимиренко С.В., суддів Ходаківської І.П., Демидової А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/15309/19 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Північному апеляційному господарському суду доказів, що підтверджують сплату судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі (9315,11грн.) - протягом 10 днів з дня вручення апелянту копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

06.08.2020 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" надійшов лист щодо виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 у справі №910/15903/19 з доданими доказами сплати судового збору - оригінал квитанції 0.0.1792161771.1 від 06.08.2020 на суму 9315,11грн., яка підтверджує сплату скаржником судового збору в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/15903/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 22 вересня 2020 об 11 год. 45 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1- А, зал судових засідань № 6.

В судове засідання 22.09.2020 з`явився представник Приватного підприємства "Фірма "Мізан".

22.09.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Київ надійшло клопотання про перенесення розгляду апеляційної скарги у справі №910/15903/19 у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні де ним здійснюється захист обвинуваченого ОСОБА_1 , у кримінальному провадженні яке розглядається у Коростишивському районному суді Житомирської області яке призначено на 22.09.2020 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Київ на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/15903/19 відкладено на 06.10.2020 о 13 год. 00 хв.

В судове засідання 06.10.2020 з`явились представники сторін.

Представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційні скарзі, та просив її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/15903/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/15903/19 - без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" мотивовані тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини по справі, що призвело до неправильних висновків. Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" зазначає, що позивачем не надано суду заявку на поставку товару, яку мав надати відповідач позивачу для замовлення поставки товару, також не надано доказів відвантаження товару, який мав відвантажуватись, не надано довіреності на отримання матеріальних цінностей, оригінал якої мав передаватись позивачу відповідачем, копія накладної підписана особою, яка не мала повноважень отримувати товар без наявності оригіналу довіреності на отримання матеріальних цінностей.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши наявні матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

16.01.2019 між Приватним підприємством "Фірма "Мізан", постачальник (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки №16/01/19 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити гофролисти 2200*1035 мм (далі - товар), у кількості, за ціною та у строк відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється постачальником на підставі відповідних заявок (замовлень) покупця.

Згідно з п. 1.3 Договору кількість, одиниця виміру, ціна одиниці виміру товару, визначаються сторонами у видаткових накладних та рахунках.

Товар поставляється і передається у власність покупцю при завантаженні у відповідний автотранспорт покупця (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 2.2 Договору постачальник зобов`язаний передати товар покупцеві відповідно до умов, визначених у накладній, на підставі заявки (замовлення) покупця, де зазначається кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором та строк поставки цієї партії товару.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент відвантаження товару зі складу продавця (п. 2.3 Договору).

Позивач зазначає, що ним було поставлено відповідачу товар на суму 414005грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи належним чином засвідченою копією накладної №0007 від 31.01.2019. Товар прийнято відповідачем, що підтверджується підписом його представника та відтиском печатки відповідача у накладній №0007 від 31.01.2019.

Позивачем зареєстровано податкову накладну №5 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних на поставлений відповідачу товар, на підтвердження чого надано засвідчену копію квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.02.2019.

Згідно з п.4.3 Договору оплата вартості поставленого товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання товару.

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (пункт 9.1 Договору).

У зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Київ не розрахувалось з Приватним підприємством Мізан за поставлений товар за накладною №0007 від 31.01.2019, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 414005грн. за Договором поставки №16/01/19 від 16.01.2019.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Київ надало відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти позову. Так, відповідачем зазначено, про не надання заявки на замовлення товару, не отримання товару, відсутність у отримувача товару - ОСОБА_2 повноважень на отримання товару від імені відповідача. Також зазначено, що накладна № 0007 від 31.01.2019 не є належним та допустимим доказом на підтвердження поставки товару відповідачу.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому він заперечив проти доводів Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Київ та зазначив, що накладна № 0007 від 31.01.2019 підписана відповідачем та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Київ , є первинним документом відповідно до чинного законодавства України, відповідач має зобов`язання по оплаті вартості переданого за накладною № 0007 від 31.01.2019 товару. Також, позивачем вказано про реєстрацію податкової накладної № 5 від 31.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про прийняття товару Товариством з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Київ .

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійснено поставку товару, а відповідачем прийнято товар (гофролист 2200*1035мм, бурий) на загальну суму 414005грн., що підтверджується накладною №007 від 31.01.2019 яка підписана обома сторонами та засвідчена печатками.

Відповідно до п. 4.3 Договору оплата вартості поставленого товару здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту отримання товару.

Частиною першою ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за Договором в частині своєчасного та повного розрахунку за отриманий товар.

Основна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію за Договором в сумі 414005грн. не сплачена.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за Договором у заявленому розмірі 414005грн. належним чином доведений та документально підтверджений.

Пославшись на ст.6, ч.2 ст. 11, ч.1 ст. 509, ч.1 ст. 626 , ст.ст. 627, 628, 655, 663 ч.1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, встановив факт здійснення поставки Приватним підприємством Мізан відповідачу товару на суму 414005грн., доказом чого є наявна в матеріалах справи накладна №0007 від 31.01.2019, зазначив про прийняття товару відповідачем, що підтверджується підписом представника ТОВ Енергозбереження Київ на накладній та наявністю на ній його печатки, суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 414005грн.

Заперечення відповідача про те, що ТОВ Електрозбереження Київ неотримувало товар по накладній №0007 від 31.01.2019, та твердження про відсутність повноважень на отримання товару у особи (ОСОБА_2.), яка зазначена у накладній №0007 від 31.01.2019 судом першої інстанції вірно відхилено враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи ( крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Первинні документи мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норми, визначеної ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, за якою аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг. Належне документальне оформлення вчинення господарської операції є складовою фінансової дисципліни, яка має підтримуватись учасниками будь-яких правовідносин, а виявлення помилок у таких документах має бути зафіксовано та виправлено учасниками господарських правовідносин у встановленому законом порядку.

З огляду на вказане, пославшись на ч.1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , місцевим господарським судом правильно визнано накладну №0007 від 31.01.2019 такою, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", та встановлено відсутність у ній будь-яких істотних недоліків та визнано належним та допустимим доказом згідно ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Київ стосовно відсутності повноважень у особи на отримання товару від імені відповідча ( ОСОБА_3 ) відхилені місцевим господарський суд з посиланням на ч.5 ст. 12 Цивільного кодексу України, оскільки позивач діяв добросовісно і відповідач не надав суду доказів протилежного.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що доказом проведення господарської операції по передачі товару є накладна №0007 від 31.01.2019, яка наявна у матеріалах справи. Відсутність письмових заявок на поставку товару не є підтвердженням того, що господарська операція не відбулась, оскільки дане твердження мало бути заявлене під час отримання товару відповідачем, проте матеріали справи не містять даних щодо наявності таких заперечень. Позивачем зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 5 від 31.01.2019 на поставлений товар. В податковій накладній №5 від 31.01.2019 отримувачем товару є Товариство з обмеженою відповідальністю Електрозбереження Київ . Загальна сума коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 414 005грн. Матеріали справи містять належним чином засвідчену копію квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.02.2019.

Відповідно до приписів п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відповідно до яких на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Пославшись на п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (у редакції станом на дату поставки товару), місцевий господарський суд зазначив про прийняття як належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, податкової накладної № 5 від 31.01.2019, квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 14.02.2019, накладної № 0007 від 31.01.2019 на підтвердження здійснення господарської операції з поставки позивачем товару та отримання зазначеного у вказаній накладній товару відповідачем.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо інше не передбачено договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг в сумі 414005грн.

Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Доводи, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу на підставі вищевикладеного та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/15903/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/15903/19 слід залишити без змін.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ".

Керуючись ст.ст. 129, 270, 275,276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі № 910/15903/19 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Київ".

3. Матеріали справи № 910/15903/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 07.10.2020.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська