Рішення

від 17.06.2020 по справі 910/827/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.06.2020Справа № 910/827/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інжком

до Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс

про стягнення 299 688, 10 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін

від позивача: Єфімов О.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інжком звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс про стягнення 299 688, 10 грн., з яких 283 014, 22 грн основного боргу, 8 116,97 грн 3% річних, 8 556,91 грн інфляційної втрати на суму боргу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду №ПУБА-00033-09-17 від 13.04.2017 в частині оплати виконаних робіт за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Інжком залишено без руху.

30.01.2020 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 24.01.2020 про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 04.02.2020р. відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 26.02.2020р.

26.02.2020р. судом було задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 18.03.2020р.; продовжено строк на подачу відзиву на позов.

18.03.2020р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2020р.

15.04.2020р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 24.04.2020р. судом було призначено засідання на 20.05.2020р.

У зв`язку з перебуванням судді Спичака О.М. на навчанні в Національній школі суддів України 20.05.2020р. судове засідання не відбулось.

Ухвалою від 25.05.2020р. призначено розгляд справи по суті на 17.06.2020р.

Представник відповідача у судове засідання 17.06.2020р., як і в попередні судові засідання, не з`явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0105473341324.

З приводу неявки вказаного учасника судового процесу суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка відповідача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 17.06.2020р.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами.

Представником позивача було надано усні пояснення по суті справи, згідно змісту яких позов підтримано в повному обсязі.

В судовому засіданні 17.06.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В судовому засіданні 17.06.2020р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Інжком (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс (замовник) було укладено договір підряду №ПУБА-00033-09-17, за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик, власними та залученими силами та засобами відповідно до умов даного договору та норм чинного законодавства України виконати роботи на об`єкті замовника, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Пушкінська, 27, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно п.1.2 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. види, склад та обсяги робіт і матеріалів зазначені в додатку №1 до даного договору та технічному завданні замовника, яке надається замовником підряднику, погоджується останнім та є невід`ємною частиною даного договору. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті сторонами у разі внесення замовником змін у технічне завдання.

У розділі 2 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. сторонами узгоджено строки виконання робіт.

За умовами п.3.1 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. ціна робіт, матеріальних ресурсів, а також загальна вартість робіт (ціна договору) визначені у додатку №1 до договору та становить 1 589 519,05 грн. з податком на додану вартість.

Згідно п.п.4.1, 4.2 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. замовник сплачує підряднику перший авансовий платіж на закупівлю матеріалів та обладнання, визначених в додатку №1, в розмірі 1 000 000 грн. з податком на додану вартість протягом двох банківських днів з дати підписання цього договору. Замовник сплачує другий авансовий платіж на закупівлю матеріалів та обладнання, визначених в додатку №1, в розмірі 300 000 грн. з податком на додану вартість протягом 30 банківських днів з дати підписання цього договору.

Відповідно до п.4.3 укладеного між сторонами правочину оплата робіт за цим договором здійснюється замовником за фактично виконані належним чином роботи на підставі підписаних сторонами актів та довідок КБ-3 в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбачені цим договором.

Пунктом 4.4 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. передбачено, що оплата за фактично виконані підрядником роботи здійснюється замовником на поточний рахунок не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

У п.7.2 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. вказано, що передача виконаних робіт здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання сторонами двосторонніх актів та довідок КБ-3. Акти та довідки КБ-3 складаються підрядником та надаються замовнику до 25-го числа звітного місяця.

Договір набирає чинності в день його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним договором (п.12.1 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків з виконання робіт.

Як свідчать матеріали справи, в межах договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Інжком було виконано, а Товариством з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс прийнято роботи на загальну суму 1 633 014,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі виконаних робіт №1 від 31.01.2018р., №2 від 31.01.2018р., №3 від 31.01.2018р., №1уст. від 31.01.2018р., №2уст. від 31.01.2018р., №1дод. від 31.01.2019р., №4 від 31.01.2019р., №4 від 31.01.2019р. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт. Судом враховано, що вказані документи підписано представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень.

Одночасно, на виконання умов договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. замовником було внесено авансовий платіж на загальну суму 1 300 000 грн. та часткову оплату за виконані роботи в розмірі 50 000 грн. Вказані обставини підтверджуються платіжними дорученнями №24817 від 13.09.2017р., №30373 від 06.11.2017р. та №11302 від 20.05.2019р.

Наразі, за поясненнями позивача, відповідачем в повному обсязі розрахунки за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю Інжком роботи, здійснено не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс утворилась заборгованість в розмірі 283 014,22 грн., що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Судом вище вказувалось, що згідно п.п.4.1, 4.2 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. замовник сплачує підряднику перший авансовий платіж на закупівлю матеріалів та обладнання визначених в додатку №1 в розмірі 1 000 000 грн. з податком на додану вартість протягом двох банківських днів з дати підписання цього договору. Замовник сплачує другий авансовий платіж на закупівлю матеріалів та обладнання визнаних в додатку №1 в розмірі 300 000 грн. з податком на додану вартість протягом 30 банківських днів з дати підписання цього договору.

Відповідно до п.4.3 укладеного між сторонами правочину оплата робіт за цим договором здійснюється замовником за фактично виконані належним чином роботи на підставі підписаних сторонами актів та довідок КБ-3 в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, за вирахуванням сум авансових платежів, сплачених у порядку та строки, передбачені цим договором.

Пунктом 4.4 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. передбачено, що оплата за фактично виконані підрядником роботи здійснюється замовником на поточний рахунок не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Отже, з урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що строк оплати робіт, які було прийнято згідно актів №1 від 31.01.2018р., №2 від 31.01.2018р., №3 від 31.01.2018р., №1уст. від 31.01.2018р., №2уст. від 31.01.2018р., №1дод. від 31.01.2019р., №4 від 31.01.2019р., №4 від 31.01.2019р., настав.

Проте, судом вище було встановлено, що відповідачем в повному обсязі розрахунки за виконі Товариством з обмеженою відповідальністю Інжком роботи, здійснено не було, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс утворилась заборгованість в розмірі 283 014,22 грн.

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, всупереч викладеного вище, відповідачем належне виконання своїх обов`язків за договором №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. в частині проведення розрахунків за виконані роботи доказово не обгрунтовано, обставини, повідомлені позивачем, не спростовано.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні Господарського процесуального кодексу України доказів виконання в повному обсязі своїх обов`язків за договором №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Інжком до Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс в частині стягнення основного боргу в сумі 283 014,22 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 8556,91 грн інфляційних втрат та 8116,97 3% річних. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. позивачем за період з 06.02.2019р. по 20.01.2020р. було нараховано 3% річних в сумі 8116,97 грн. та 8556,91 грн інфляційних втрат (лютий 2019 - грудень 2019р.).

Проте, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останнім було не вірно визначено початкову дату періоду прострочення, зокрема, не враховано, що пунктом 4.4 договору №ПУБА-00033-09-17 від 12.09.2017р. передбачено, що оплата за фактично виконані підрядником роботи здійснюється замовником на поточний рахунок не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт.

Тобто, виходячи з того, що строк оплати робіт за актами за 31.01.2019р. (які фактично і не було оплачено) закінчився 07.02.2020р., то право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат виникло у позивача 08.02.2020р.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 8070,45 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат суд звертає увагу позивача на наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019р. у справі № 924/312/18.

Проте, наведене позивачем при нарахуванні інфляційних втрат враховано не було.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму 7106,30 грн.

Отже, з урахуванням наведеного вище у сукупності, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інжком до Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс про стягнення 299 688, 10 грн. підлягає частковому задоволенню.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Північно-Український Будівельний Альянс (03150, м.Київ, Голосіївський район, вул.Горького (Антоновича), будинок 131, ЄДРПОУ 35129952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інжком (04209, м.Київ, Оболонський район, вул.Героїв Дніпра, будинок 7, ЄДРПОУ 39243600) основний борг в сумі 283 014,22 грн., 3% річних в розмірі 8070,45 грн., інфляційні втрати в сумі 7106,30 грн. та судовий збір в розмірі 4472,86 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. З урахуванням п.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вказаний строк продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст складено та підписано 23.06.2020р.

Суддя Спичак О.М.