Ухвала

від 22.06.2020 по справі 922/3273/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"22" червня 2020 р.Справа № 922/3273/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши заяву по справі

за позовом Фермерського господарства "Лідер- 1" смт. Райгород до Державного підприємства "Хлібна база № 85" Державного агентства резерву України, м. Барвінкове 3-я особа- Державне агенство резерву України м.Київ про стягнення коштів позивач (стягувач) - не з*явивися

заявник ( боржник) - нез*явився

третя особа - не з*явилась

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2019 до Господарського суду Харківської області звернулось Фермерське господарство "Лідер-1" з позовною заявою до Державного підприємства "Хлібна база №85" Державного агентства резерву України та Державного агенства резерву України ( третя особа ) про стягнення збитків у розмірі 1290895,80 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не повернуто прийняте за договором №20/07 складського зберігання зерна від 06.07.2018 насіння соняшника вагою 143401 кг.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2019 позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА ХЛІБНА БАЗА №85 ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА УКРАЇНИ (64703, Харківська обл., м. Барвінкове, вул. Київська, 2, код ЄДРПОУ 22675081) на користь ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЛІДЕР-1 (Україна, 84150, Донецька обл., Слов`янський р-н, смт. Райгродок, пров. 1 Травня, будинок №8, ЄДРПОУ 38056128) збитки 1290895 грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору 19 363 грн. 44 коп. ( а.с.85-89).

22.01.2020 на виконання рішення суду видано відповідний наказ ( а.с.95).

12.06.2020 від Державного підприємства "Хлібна база №85" до суду надійшла заява про відстрочку виконання судового рішення від 24.12.2019 по справі №922/3273/19 на 12 місяців (вх.№13320).( а.с. 99-102).

В обгрунтування позовних вимог заявник ( боржник) посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, заборгованість зі сплати заробітної плати, наявність боргів зі сплати податків, заборгованості за спожиту електроенергію , та інші обставини. Викладені доводи боржник підтверджує інформаційною довідкою щодо фінансового стану ДП"Хлібна база № 85" ( а.с.106).

Крім того, заявник посилається на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова у справі за № 640/11923/19

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Розпорядженням керівника апарату суду від 22.06.20 за № 333/2020 у зв*язку з відпусткою судді Жельне С.Ч. заява призначена на повторний автоматизований розподіл . Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи призначено суддю Лаврову Л.С.

Державне агенство резерву України надало пояснення в яких не заперечує проти відстрочки виконання рішення господарського суду Харківської області у справі за № 922/3273/19 на 12 місяців.

Стягувач ( Фермерське господарство "Лідер-1" ) надав через канцелярію суду заперечення щодо надання відстрочки виконання рішення суду на 12 місяців.

Дослідивши всі додані до матеріалів справи документи, судом встановлено наступне, так відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю права на судовий захист є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до пункту 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (надалі - Постанова), розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Пунктом 7.2. Постанови визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочення виконання судового рішення можливе лише у виняткових випадках, за наявності доказів, що встановлюють обставини, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення. Винятковість таких обставин встановлюється судом в кожному конкретному випадку.

Надання відстрочення виконання рішення є правом господарського суду. Закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання відстрочки.

З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об`єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

В обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення суду, ДП" Хлібна база № 85" Державного агенства резерву України посилається на те, що протягом тривалого періоду підприємство перебуває в тяжкому фінансовому стані та не має змоги у повному обсязі виконувати будь-які грошові зобов*язання, у зв*язку із наявністю заборгованості зі сплати заробітної плати працівникам, податкового боргу та сплату інших податків. Також за підприємством існує значна кредиторська заборгованість понад 17 000 000,00 грн. Отже, вказані вище обставини на думку боржника істотно ускладнюють виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі №922/3273/19.

На підтвердження обставин викладених в заяві про відстрочення виконання рішення суду на один рік, заявником було додано до вказаної заяви наступні документи: ухвала Київського районного суду від 17.03.20 у справі за № 640/11923/19, інформаційна довідка про фінансовий стан підприємства, та 17 наказів по підприємству про призначення та звільнення директорів ДП" Хлібна база № 85".

Проте, вказані доводи та докази заявника в обґрунтування підстав відстрочення виконання судового рішення відхиляються судом , з висновками якого з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За приписами ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (частина перша статі 145 Господарського кодексу України).

Поняття "фінансовий стан підприємства" визначено у спільному наказі Міністерства фінансів України та Фонду державного майна України № 49/121 від 26.01.2001р., яким затверджено Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації (надалі- Положення).

Пунктом 1.1. Положення визначено, що фінансовий стан підприємства це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 Положення, основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Разом з тим, заявником не було надано належних та допустимих доказів у розумінні приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, які є підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також доказів відсутності грошових коштів для погашення наявної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволені заяви про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.

На підставі викладеного та керуючись ст. 232, 233, 234, 235, 238, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Державному підприємству "Хлібна база № 85" у задоволені заяви про відстрочку виконання судового рішення у справі за № 922/3273/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку , передбаченому статтями 254,255 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення ( ч. 1 ст. 256 ГПК України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції ( ст. 257 ГПК України).

Відповідно до п. 17.5 перехідних положень ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст ухвали підписаний 23.06.20

Суддя Л.С. Лаврова