Постанова

від 17.06.2020 по справі 913/420/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 913/420/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання- Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Агродар" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 у справі

за позовом Фермерського господарства "Васильок-2018" до Селянського фермерського господарства "Агродар", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Фермерське господарство "Васильок- 2018" (далі - ФГ "Васильок- 2018") звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору інвестування від 26.12.2017, укладеного між ФГ "Васильок-2018" і Селянським фермерським господарством "Агродар" (далі - СФГ "Агродар"), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 11,1845 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121, розташована на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області (далі - Куземівська сільрада).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що спірний договір інвестування є удаваним і містить ознаки іншого правочину - договору оренди земельної ділянки. При цьому зміст договору суперечить вимогам статей 4-6, 8, 15, 17 Закону України "Про оренду землі", статей 93, 95 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Позивач також зазначив, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 згоди на передачу цієї земельної ділянки в суборенду СФГ "Агродар" не надавала.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 15.03.2014 між ОСОБА_1 (третя особа) та Селянським фермерським господарством "Васильок", перейменованим на ФГ "Васильок-2018" (позивач), було укладено договір оренди землі № 17, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.04.2014 за № 5289407, що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 09.04.2014, індексний номер витягу № 20255835.

2.2. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Куземівської сільради.

2.3. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,1845 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121 (пункт 2.1 договору).

2.4. За змістом пункту 3.1 договір укладений на десять років і набирає чинності з дня його підписання та державної реєстрації (пункт 3.4 договору).

2.5. Договір зареєстровано реєстраційною службою Сватівського районного управління юстиції, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис від 09.04.2014 № 5289407.

2.6. Акт прийому-передачі об`єкта оренди до цього договору сторони склали і підписали.

2.7. 26.12.2017 між СФГ "Васильок" (учасник) та СФГ "Агродар" (інвестор) укладено договір інвестування, предметом якого визначено здійснення інвестором інвестиційної діяльності відповідно до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та залучених матеріальних і нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать учаснику на праві власності/оренди. Із дати початку строку дії інвестиційної програми інвестор отримує право користування зазначеною земельною ділянкою в повному обсязі, у т. ч. для сільськогосподарського товарного виробництва.

2.8. Згідно з пунктом 2.2 цього договору об`єкт інвестування - земельна ділянка площею 11,1845 га на території Куземівської сільради, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121.

2.9. Строк дії інвестиційної програми - з 26.12.2017 до 09.04.2024 (пункт 2.3 договору).

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 (суддя Лісовицький Є. А.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 (колегія суддів у складі: Білецька А. М., Зубченко І.В., Попков Д. О.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що за відсутності доказів державної реєстрації договору він є таким, що не набрав чинності, а правочин, який не вчинено, не може бути визнано недійсним.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. СФГ "Агродар" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати в частині мотивів відмови позивачеві у позові, прийняти нове рішення у мотивувальній частині, відмовивши у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог.

4.2. Скаргу аргументовано неправильним застосуванням і порушенням судами норм чинного законодавства, неврахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо визнання інвестиційного договору удаваним правочином із застосуванням положень статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як такого, що вчинений для приховання іншого правочину - правочину суборенди землі.

Крім того, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо державної реєстрації інвестиційного договору.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Відзивів від інших учасників справи не надходило.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

6.4. Так, у частині 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

6.5. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2 статті 203 цього Кодексу).

6.6. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

6.7. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

6.8. В якості однієї із підстав позову ФГ "Васильок- 2018" зазначило, що спірний договір не є договором про інвестиційну діяльність, а фактично є договором про передачу у користування земельної ділянки.

6.9. Частиною 1 статті 235 ЦК України передбачено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

6.10. За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

6.11. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

6.12. Отже, встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі положень статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

6.13. Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у виді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

6.14. Частинами 2, 3 статті 2 цього Закону визначено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

6.15. Водночас за змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

6.16. Згідно з частинами 1, 2 статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина 1). За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (частина 2).

6.17. Таким чином, договір оренди землі укладається саме на платній основі і для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

6.18. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний договір інвестування є договором суборенди майна, оскільки СФГ "Васильок" фактично передало СФГ "Агродар" 11,1845 га землю, яку орендувало у ОСОБА_1 , і самостійно не здійснювало сільськогосподарського товарного виробництва за рахунок залучених відповідачем інвестицій, тобто воля сторін насправді була спрямована на встановлення не правовідносин з інвестиційної діяльності, а суборендних правовідносин, оскільки: відбулася передача об`єкта суборенди (сторони підписали акт приймання-передачі землі від 26.12.2017); спірний договір має умови щодо користування відповідачем земельною ділянкою за плату (пункти 6.1, 6.2); відповідач наділений правом користуватися землею (пункт 2.1 договору); у договорі передбачено обов`язки відповідача з використання земельної ділянки (розділ 3 договору).

6.19. Аргумент скаржника про неправильну оцінку судами спірного договору як договору про суборенду спростовується матеріалами справи та обставинами, встановленими судами під час розгляду справи, переоцінка яких виходить за межі касаційного провадження, встановлені статтею 300 ГПК України.

6.20. Щодо аргумента скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд відкрив провадження у справі за позовом особи, яка не є стороною договору інвестування і не надала документів, які свідчили би, що позивач є правонаступником сторони договору СФГ "Васильок", колегія суддів зазначає, що питання правонаступництва ФГ "Васильок- 2018" досліджувалося і судом першої, і судом апеляційної інстанції і йому було надано належну правову оцінку.

6.21. Поряд з цим аргумент скаржника про помилковість висновку судів щодо кваліфікації спірного договору як неукладеного заслуговує на увагу з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частина 1 - 2 статті 640 ЦК України).

З огляду на зазначені положення не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами (таку правову позицію навів Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Суди попередніх інстанцій, визнаючи спірний договір неукладеним, не врахували положень статті 638 ЦК України; не з`ясували наявності правових підстав, визначених чинним законодавством, для висновку про неукладеність договору; не врахували доцільності та необхідності визнання неукладеним договору суборенди через відсутність державної реєстрації, при тому що сторони намагалися його приховати, укладаючи договір про інвестиційну діяльність.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

7.2. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.3. У частині 2 статті 287 ГПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

7.4. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.5. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

7.6. Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

7.7. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок судів попередніх інстанцій передчасним, зробленими без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому рішення і постанову належить скасувати, а справу - передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.8. Під час нового розгляду суду необхідно урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи, навести обґрунтування прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

8. Судові витрати

8.1. Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Агродар" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та рішення Господарського суду Луганської області від 04.11.2019 у справі № 913/420/19 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір