Рішення

від 19.11.2020 по справі 913/420/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2020 року м.Харків Справа №913/420/19

Провадження №16/913/426/20

За позовом фермерського господарства "Васильок - 2018", м.Сватове Луганської області

до селянського фермерського господарства "Агродар", с.Новоселівське Сватівського району Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_1 , с.Новомикільське Кремінського району Луганської області

про визнання недійсним договору інвестування

Суддя Шеліхіна Р.М.

Секретар судового засідання - Романенко Т.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: адвокат Зеленський В.В., посвідчення адвоката №21/1338 від 31.01.2018, ордер серії ЗР №51185 від 11.08.2020;

від відповідача: представник не прибув;

від третьої особи: представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору інвестування від 26.12.2017, укладеного між ФГ "Васильок-2018" (код 21809154) та СФГ "Агродар" (код 30254677), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 11,1845 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0121, що знаходиться на території Куземівської сільської ради.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.11.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено (суддя Лісовицький Є.А.).

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2020 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

На адресу господарського суду Луганської області справа надійшла 22.07.2020.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями у відповідності до ст.32 ГПК України справа передана на розгляд судді Шеліхіній Р.М.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 27.07.2020 справу прийнято до свого провадження, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.08.2020.

У судове засідання 11.08.2020 прибув повноважний представник позивача та надав усні пояснення у справі.

Для забезпечення правильно і своєчасного розгляду справи по суті, підготовче судове засідання суд відклав на 15.09.2020.

У судове засідання 15.09.2020 представники сторін не прибули.

Від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву від 10.09.2020 №б/н, в якому відповідач проти позову заперечує з огляду на наступне.

Відповідач стверджує, що об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, зокрема, у п.2.2. спірного договору інвестування, об`єктом інвестиційної програми визначено земельну ділянку загальною площею 11,1845 га ріллі, розташовану на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121.

Як вказує відповідач у відзиві, інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій, а сільськогосподарська продукція і доходи, одержані в результаті інвестиційної діяльності, належать інвестору.

Відповідач вказує, що договір інвестування від 26.12.2017 укладений відповідно до вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" та Цивільного Кодексу України, повністю виконується відповідачем, а тому не має підстав вважати спірний договір удаваним правочином.

Крім цього, відповідач вважає, що ФГ "Васильок-2018" не може бути належним позивачем у справі, оскільки стороною спірного договору інвестування є СФГ "Васильок" і на думку відповідача, позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що ФГ "Васильок-2018" являється правонаступником прав та обов`язків СФГ "Васильок", доказів зміни власника або зміни найменування, на думку відповідача, позивач також не надав.

Також, відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу у сумі 20000 грн, так як вважає його завищеним, не обґрунтованим та таким, що не відповідає критерію розумності.

Від третьої особи через канцелярію суду надійшли пояснення від 14.09.2020 №б/н, в яких ОСОБА_1 - власник спірної земельної ділянки (яка є предметом договору інвестування) підтримує позов ФГ "Васильок-2018" у повному обсязі .

У поясненнях третя особа вказує, що вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4424082500:26:005:0121, яка є предметом договору інвестування.

Як вказує третя особа, згідно умов договору оренди від 15.03.2014, укладеного між ФГ "Васильок" та ОСОБА_1 , не передбачено можливості передавати вказану земельну ділянку в суборенду та дозвіл на таку передачу землі СФГ "Агродар", третя особа не надавала.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання від 15.09.2020 №б/н про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому процесі.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.09.2020 строк проведення підготовчого провадження продовжено на 30 днів - з 26.09.2020 по 26.10.2020 включно, підготовче засідання відкладено на 06.10.2020.

У судове засідання 06.10.2020 представники сторін не прибули.

Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання від 05.10.2020 №б/н про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Від відповідача через канцелярію суду надійшла заява від 06.10.2020 №б/н про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому процесі.

Суд, розглянув клопотання позивача та відповідача, задовольнив їх та відкладав підготовче судове засідання на 20.10.2020.

У судове засідання 20.10.2020 прибув повноважний представник позивача.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 20.10.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.10.2020.

У судове засідання 27.10.2020 прибув повноважний представник позивача.

Представник позивача надав усні пояснення з приводу змісту та підстав заявлених позовних вимог. Позов підтримав в повному обсязі.

У зв`язку з відсутністю в матеріалах справи доказів отримання відповідачем та третьою особою ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті з повідомленням про місце, дату і час судового засідання від 20.10.2020 року, суд відклав судове засідання з розгляду справи по суті на 19.11.2020.

У судове засідання 19.11.2020 прибув повноважний представник позивача.

У судовому засіданні 19.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.11.2019 у справі №913/420/19 в задоволенні позовних вимог фермерського господарства "Васильок - 2018" відмовлено.

Зазначене рішення в частині мотивів відмови позивачу в позові оскаржувалося відповідачем до Східного апеляційного господарського суду, який постановою від 04.02.2020 рішення суду першої інстанції залишив без змін

Не погоджуючись із судовими рішеннями, СФГ Агродар подав касаційну скаргу і просив рішення господарського суду Луганської області від 04.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 у цій справі в частині мотивів відмови позивачеві у позові скасувати, прийняти нове рішення у мотивувальній частині, відмовивши у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Заявник касаційної скарги наголошував на неправильному застосуванні і порушенні судами норм чинного законодавства, неврахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, а також відсутністю висновку Верховного Суду щодо визнання інвестиційного договору удаваним правочином із застосуванням положень статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) як такого, що вчинений для приховання іншого правочину - правочину суборенди землі.

Крім того, на думку заявника касаційної скарги, відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування до спірного договору положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо державної реєстрації інвестиційного договору.

Верховним Судом скасовано рішення господарського суду Луганської області від 04.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що власником земельної ділянки за кадастровим номером 4424082500:26:005:0121 загальною площею 11,1845 га, розташованої на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області є ОСОБА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового майна від 09.04.2020 №20255835.

Між ОСОБА_1 (орендодавець, третя особа) та Селянським фермерським господарством "Васильок" (орендар), було укладено договір оренди землі від 15.03.2014 №17. Договір оренди зареєстрований Реєстраційною службою Сватівського районного управління юстиції та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис від 09.04.2014 №5289407, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу №20255835 від 09.04.2014 (т.1, а.с.19).

За умовами цього договору орендодавець - власник ОСОБА_1 (3 особа) передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Куземівської сільської ради (п.1.1 Договору).

Відповідно до предмету договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 11,1845 га, яка має кадастровий номер 4424082500:26:005:0121 (п.2.1. Договору).

Згідно з п.2.4. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 134711,38 грн., нормативна грошова оцінка земельної ділянки вказана з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки ріллі згідно постанови КМУ від 31.10.2011 №1185. Пунктом 3.1. встановлено, що договір складено сторонами терміном на десять років.

Договір набирає чинності з дня його підписання та державної реєстрації (п.3.4. Договору).

Відповідно до п.4.1, 4.3. договору за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій або натуральній формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки - 4041 грн. 34 коп. на рік.

Орендар сплачує орендну плату протягом терміну дії договору не пізніше як у термін від 01 листопада до 30 грудня кожного року.

У розділі 5 договору сторони встановили умови використання земельної ділянки.

Згідно з п.5.1 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва п.01.01 (ВТСВ) згідно з УКВЦПЗ.

Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (п.5.2 Договору).

Пунктом 5.3 цього договору встановлено, що умовами збереження стану об`єкта оренди є дотримання вимог протиерозійної організації території.

На вимогу п.16.4 договору сторонами складений та підписаний Акт прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) за договором оренди від 15.03.2014 №17 (т.1, а.с. 18).

Право орендаря на передачу землі в суборенду договором не встановлено.

Між Селянським фермерським господарством "Васильок" (учасник) та Селянським фермерським господарством "Агродар" (інвестор) був укладений договір інвестування від 26.12.2017 року, предметом якого визначено здійснення інвестором інвестиційної діяльності у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать учаснику на праві власності/оренди. З дати початку строку дії інвестиційної програми інвестор отримує право користування вказаною земельною ділянкою в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва.

Згідно п. 2.2 цього договору інвестування, об`єктом інвестування є земельна ділянка площею 11,1845 га, на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121.

Строк дії інвестиційної програми - з 26.12.2017 до 09.04.2024 (п. 2.3 Договору інвестування).

У розділі 3 Договору інвестування визначені обов`язки Інвестора.

Сільськогосподарська продукція та доходи, одержані в результаті інвестиційної діяльності, що є предметом Договору, належать в повному обсязі інвестору як господарюючому суб`єкту, що здійснює вирощування сільгоспкультур на землях, що є об`єктом інвестиційної програми (п. 5.1 Договору інвестування).

Відповідно до п.6.1 Договору інвестування Інвестор зобов`язується здійснювати Учаснику інвестиційну виплату за кожен рік дії Інвестиційної програми в розмірі

---

гривень (не вказано в договорі).

Пунктом 6.2 передбачено, що інвестиційна виплата за поточний календарний рік сплачується до 31 грудня поточного календарного року.

У випадку зменшення площі об`єкту інвестиційної програми (загальної площі земельних ділянок), яка може використовуватися Інвестором за призначенням, Інвестор без додаткового погодження з Учасником може зменшити розміри інвестиційної виплати на суму, яка є пропорційною зменшенню площі об`єкту інвестиційної програми (п.6.3 Договору).

Виплата, передбачена п.п.6.1-6.3 Договору інвестування, може сплачуватись Учаснику достроково, безготівковим переказом, шляхом її виплати Учаснику у грошовій формі, а саме готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок Учасника за додатково вказаними ним реквізитами, або шляхом перерахуванням на поштове відділення за місцем проживання Учасника, вказане у цьому Договорі, або у натуральній формі (п.6.4 Договору).

У зв`язку зі зміною власника, Селянське фермерське господарство "Васильок" (орендар) перейменоване у Фермерське господарство "Васильок-2018" (позивач), що підтверджено новою редакцією статуту ФГ "Васильок-2018", який зареєстровано 04.03.2019 року за №179 приватним нотаріусом Сватівського районного нотаріального округу Луганської області Харченко О.Ю. у встановленому законом порядку.

Позивач звертається до суду з вимогою про визнання недійсним договору інвестування від 26.12.2017 року, укладеного між СФГ Васильок та СФГ Агродар , мотивуючи це тим, що під укладенням договору інвестування сторони фактично уклали договір суборенди земельної ділянки, що суперечить Закону України Про інвестиційну діяльність та є удаваним правочином. Відповідач фактично користується землею в своїх цілях без згоди на це як власника, так і орендаря - ФГ Васильок-2108 .

Позивач зазначає, що про існування договору інвестування від 26.12.2017 року, який оспорюється, він (як новий власник) дізнався у березні 2019 року під час виконання СФГ "Агродар" сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці. Керівником ФГ Васильок-2018 з цього приводу 02.05.2019 року було направлено запит до ОСОБА_1 з проханням надати інформацію, чи було надано письмову згоду СФГ Васильок про передачу земельної ділянки в суборенду СФГ Агродар , загальною площею 11,1845 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0121, що знаходиться на території Куземівської сільської ради (т.1, а.с. 30).

У відповідь на запит позивача, ОСОБА_1 повідомила, що жодного дозволу на передачу земельної ділянки в суборенду СФГ Агродару не надавала (т.1, а.с.31).

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що договір інвестування від 26.12.2017 відповідає чинному законодавству, на думку відповідача, у т.ч. ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", яка передбачає, що об`єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі, на думку відповідача, і земельна ділянка.

Відповідач вказує, що договір інвестування від 26.12.2017, укладений відповідно до вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" та Цивільного Кодексу України, повністю виконується відповідачем, а тому не має підстав вважати спірний договір удаваним правочином.

Крім цього, відповідач вважає, що ФГ "Васильок-2018" не може бути належним позивачем у справі, оскільки стороною спірного договору інвестування є СФГ "Васильок" і на думку відповідача, позивач не надав жодних доказів в підтвердження того, що ФГ "Васильок-2018" являється правонаступником прав та обов`язків СФГ "Васильок".

Третя особа позов ФГ "Васильок-2018" підтримує у повному обсязі та вказує, що згоду на передачу спірної земельної ділянки в суборенду ОСОБА_1 не надавала, а спірний договір інвестування, укладений між позивачем і відповідачем, порушує її права, як власника земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене та постанову Верховного Суду по даній справі, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, вірогідність, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю за таких підстав.

З приводу доводів відповідача стосовно неналежного позивача у справі, суд зазначає, що зміна власника тау зв`язку з цим зміна назви суб`єкта господарювання - з СФГ Васильок на ФГ Васильок-2018 - не є реорганізацією юридичної особи та виникненням правовідносин з правонаступництва, оскільки це є та ж сама юридична особа з тим самим ідентифікаційним кодом (21809154), адресою та організаційно-правовою формою власності і певним видом діяльності - сільськогосподарське виробництво.

Доказів в підтвердження проведення позивачем реорганізації господарства матеріали справи не містять.

Правовідносини у сфері інвестиційної діяльності регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність" від 18.09.1991 №1560-ХІІ (далі - Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект. Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею , водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

У ч. 1 ст. 2 Закону визначено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Згідно з абзацом частини 1 ст. 5 Закону суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Як вказано у частинах 2-3 статті 5 Закону, інвестори - це суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

В оспорюваному договорі інвестування від 26.12.2017, в п. 2.1, сторони визначили, що інвестор (СФГ "Агродар") здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать учаснику на праві власності/оренди. З дати початку строку дії інвестиційної програми інвестор отримує право користування вказаною земельною ділянкою в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського виробництва.

Об`єктом інвестиційної програми (об`єктом інвестування) визначена земельна ділянка площею 11,1845 га, на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121 (п.2.2 договору інвестування).

Таким чином, за умовами спірного договору інвестор отримує в користування земельну ділянку, власником якої є 3 особа в справі, і орендарем якої є позивач, - як об`єкт інвестування з метою здійснення відповідачем власного сільськогосподарського виробництва.

Натомість з вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" вбачається, що для виконання інвестиційного договору, повинна відбуватись відповідна інвестиційна діяльність, якою, як вказано вище, є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, у даному випадку щодо реалізації права користування землею, а отже, таке право повинен надавати як інвестицію саме інвестор за договором, тобто відповідач, а не позивач як учасник. Інвестором є та особа, яка вкладає об`єкт інвестиції в ведення діяльності - землю в ведення сільського господарства, а не отримує цей об`єкт.

Відповідач, як було вказано вище за текстом рішення, підтверджується матеріалами справи і не спростовується відповідачем, отримав землю і користується нею у власних цілях, не маючи при цьому жодних відносин з позивачем.

З пунктів 4.1-4.3 спірного договору вбачається, що використання об`єкта інвестування та інвестиції, здійснює сам інвестор - користувач земельною ділянкою відповідач СФГ "Агродар".

Також у п.5.1 спірного договору зазначено, що сільськогосподарська продукція та доходи, одержані в результаті інвестиційної діяльності, що є предметом договору, належать в повному обсязі інвестору, як господарюючому суб`єкту, що здійснює вирощування сільгоспкультур на землях, які, за умовами договору, є об`єктом інвестиційної програми.

Проте, за приписами статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" саме учасник інвестиційної діяльності забезпечує реалізацію інвестицій, як виконавець замовлень, або на підставі доручення інвестора, а не безпосередньо інвестор. З положень спірного договору інвестування вбачається, що учасник - позивач у справі, не приймає жодної активної участі в інвестиційній діяльності, а лише передає земельну ділянку в користування інвестора, який здійснює на ній господарську діяльність на свою користь. За користування інвестором (відповідачем) землею передбачена сплата інвестиційної виплати.

За умовами п.6.3 спірного договору, у випадку зменшення площі об`єкту інвестиційної програми (загальної площі земельних ділянок), яка може використовуватися інвестором за призначенням, інвестор без додаткового погодження з учасником може зменшити розміри інвестиційної виплати на суму (орендної плати), яка є пропорційною зменшенню площі об`єкту інвестиційної програми, що також свідчить про те, що розмір виплати (орендної плати) прямо пропорційно залежить від розміру переданої земельної ділянки в користування.

Доказів в підтвердження існування інвестиційної програми, як письмового договору або іншого письмового документу, для виконання якого укладено спірний договір, відповідачем не надано.

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що спірний договір не є договором інвестування з предметом інвестиції у вигляді земельної ділянки. Враховуючи фактичні правовідносини сторін, а саме: використання земельної ділянки відповідачем у власних цілях з повним привласненням сільськогосподарської продукції, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами договору відбуваються правовідносини з оренди землі.

Встановлені судом вищевикладені обставини, спростовують заперечення відповідача про те, що оспорюваний договір не є удаваним правочином, а є договором інвестування та відповідає, як стверджує відповідач, вимогам Закону України "Про інвестиційну діяльність".

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

Так, у частині 1 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 цього Кодексу).

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати який правочин насправді вчинили сторони та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

З положень спірного договору інвестування вбачається, що СФГ "Васильок", передав за плату (п.6.1 спірного договору) у володіння і користування земельну ділянку загальною площею 11,1845 га, на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий номер 4424082500:26:005:0121 (п.п.2.2, 4.1 спірного договору) на строк до 09.04.2024 (п.2.3 спірного договору), а СФГ "Агродар" зобов`язалося використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (п.п.3.2, 3.3, 3.4 спірного договору) та своєчасно сплачувати плату за користування земельною ділянкою (п.3.5 договору інвестування). Розмір плати за користування землею не встановлений.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з Законом України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, на відміну від інвестиційного договору, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.

При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

Проаналізувавши положення спірного договору інвестування від 26.12.2017, суд дійшов висновку, що він містить всі істотні умови та ознаки договору оренди землі, і в даному випадку назва договору не відображує фактичний зміст правовідносин сторін. Відповідач користувався землею як орендар у власних цілях, отримуючи у власність продукцію за результатами своєї діяльності. Воля сторін насправді була спрямована на встановлення не правовідносин з інвестиційної діяльності, а суборендних правовідносин земельної ділянки. Договір містить умови про користування відповідачем земельною ділянкою за плату з переліком прав та обов`язків відповідача при користуванні землею.

У зв`язку з тим, що спірна земельна ділянка перебуває у позивача в володінні на підставі договору оренди від 15.03.2014 №17, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавцем, власником) та Селянським фермерським господарством "Васильок" (орендарем), спірний договір є фактичним договором суборенди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, ЗК України, ЦК України в частині, яка регулює правовідносини оренди землі.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Як з`ясовано судом, умовами договору оренди землі від 15.03.2014 №17, укладеного між третьої особою та СФГ "Васильок", не передбачено право орендаря передавати отриману ним земельну ділянку в суборенду.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення СФГ "Васильок" до ОСОБА_1 з проханням надати згоду на передачу орендованої ним земельної ділянки за договором оренди в суборенду, водночас містять письмові пояснення третьої особи, про те, що вона не надавала згоду на укладення договору інвестування та передачу земельної ділянки відповідачу.

За таких обставин спірний договір інвестування від 26.12.2017, який за своєю правовою природою є договором суборенди землі, укладений з порушенням вимоги частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі", що в силу приписів частини 1 статті 203 ГПК України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ч.ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Спірний договір суперечить ст.8 ЗУ "Про оренду землі", тому що він укладений без згоди власника земельної ділянки на передачу землі в суборенду і позивач не мав права укладати та підписувати спірний договір.

Разом з тим, частиною 2 ст. 235 Цивільного кодексу України унормовано, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

З огляду на те, що судом було встановлено, що спірний договір є договором суборенди земельної ділянки, який було укладено з порушенням закону, зокрема, ч. 1 ст. 8 Закону України "Про оренду землі", суд вважає, що є підстави для визнання спірного інвестиційного договору недійсним на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, з огляду на недотримання сторонами вимог, які встановлені в ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

За таких підстав, позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судових витрат, зокрема, заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно частинами 1 - 3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як визначено в ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до приписів частин 1, 3-4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Суд встановив, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правничої допомоги від 08.05.2019, укладений між Фермерським господарством "Васильок - 2018" (клієнт за договором) та адвокатським об`єднанням Юрінком . Договір від 08.05.2019, укладений між третьою особою - Кузьміною Т.М. та адвокатським об`єднанням Юрінком (т.1 а.с.172-175), не надає права позивачеві на відшкодування адвокатських витрат відповідачем на його корсить.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів в підтвердження понесення саме позивачем - ФГ Васильок-2018 витрат на професійну правничу допомогу, - не надано жодних документів, що ідентифікують надану юридичну допомогу на суму 20000 грн 00 коп., не надано підписаного сторонами акту за результатами надання юридичної допомоги, суд відмовляє у задоволенні заявленого клопотання позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20000 грн.

На підставі ст.129 ГПК України, за результатами нового розгляду справи, судовий збір у розмірі 1921,00 грн за подання позовної заяви та судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 3842 грн за подання касаційної скарги покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір інвестування від 26 грудня 2017 року, укладений між фермерським господарством "Васильок - 2018" (92602, Луганська область, Сватівський район, м. Сватове, квартал Мирний, буд.13, кв. 4, ідентифікаційний код 21809154) та селянським фермерським господарством "Агродар" (92621, Луганська область, Сватівський район, селище Новоселівське, вул. Придорожня, будинок б/н, ідентифікаційний код 30254677), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 11,1845 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0121, що знаходиться на території Куземівської сільської ради.

3.Стягнути з селянського фермерського господарства "Агродар" (92621, Луганська область, Сватівський район, селище Новоселівське, вул. Придорожня, будинок б/н, ідентифікаційний код 30254677) на користь фермерського господарства "Васильок - 2018" (92602, Луганська область, Сватівський район, м.Сватове, квартал Мирний, буд.13, кв. 4, ідентифікаційний код 21809154) судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 1921,00 грн за подання позовної заяви та судові витрати у вигляду судового збору у розмірі 3842 грн за подання касаційної скарги, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 30.11.2020.

Суддя Р.М. Шеліхіна