Окрема думка

від 18.06.2020 по справі 910/12073/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

18 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/12073/19

Позов у даній справі було подано про: стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Дієса на користь товариства з обмеженою відповідальністю Комодор заборгованості зі сплати орендної плати за травень 2018 року у розмірі 2 272 758,72 грн. за договором оренди від 01.07.2015 № 010715.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про неналежне виконання відповідачем умов договору оренди від 01.07.2015 № 010715 в частині сплати орендної плати за травень 2018 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2019 зі справи № 910/12073/19 позов задоволено повністю, з посиланням на його обґрунтованість.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 зі справи рішення місцевого господарського суду від 20.11.2019 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Стягнуто з позивача на користь відповідача 51 137,07 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

За результатом розгляду касаційної скарги товариство з обмеженою відповідальністю Комодор більшістю голосів суддів було постановлено ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Комодор на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 у справі № 910/12073/19.

Ухвалу суду касаційної інстанції про закриття касаційного провадження у справі мотивовано з посиланням на пункти 4, 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку); після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

При постановленні зазначеної ухвали про закриття касаційного провадження у справі мною, І.Б. Колос, висловлено окрему думку наступного змісту.

Так, у касаційній скарзі скаржник посилався, зокрема, на неврахування судом апеляційної інстанції у справі № 910/12073/19 висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.06.2019 зі справи № 910/11633/18, які (наведені ним висновки), на його думку, мають преюдиціальне значення у спірних правовідносинах.

Погоджуюся з наведеними доводом скаржника, оскільки постановою Верховного Суду від 13.06.2019 зі справи № 910/11633/18 залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій, відповідно до яких, зокрема, встановлено, що за системним аналізом положень А.8, А.12 договору № 010715 вбачається, що сторонами було визначено орієнтовний строк оренди спірних приміщень із встановленням відповідної календарної дати його закінчення, однак, погоджено, що в будь-якому випадку такий строк закінчується не відповідною датою, а настанням певної події - складанням сторонами акту повернення об`єкту оренди у визначеному таким договором порядку . Між сторонами не було належним чином (у відповідності до погодженого ними на умовах договору № 010715 порядку) оформлено повернення спірних приміщень з оренди за договором, а, відтак, в силу приписів пункту А.12 договору № 010715 не має місце фактичне припинення строку оренди за вказаним правочином.

Ці обставини , встановлені у розгляді справи № 910/11633/18, на мою думку, мають преюдиціальне значення для справи № 910/12073/19.

Постанова Верховного Суду від 13.06.2019 зі справи № 910/11633/18, на яку посилався скаржник, в мотивувальній частині рішення містить, зокрема, наступне: ….За встановлених обставин суди дійшли висновку, що у зв`язку з неповерненням вказаних об`єктів оренди по акту приймання-передачі за договором № 010715, останній не припинив свою дію і за відсутності заперечень орендодавця є продовженим на той же строк на тих же умовах .

Великою Палатою у справі N 917/1345/17 висловлено позицію, згідно з якою преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, у справі № 910/11633/18 судом досліджувались і встановлювались обставини, пов`язані зі строком дії договору № 010715.

Отже, вирішуючи спір у справі № 910/12073/19, суд апеляційної інстанції не мав вдаватися до переоцінки встановлених у справі № 910/11633/18 обставин щодо продовження дії договору оренди № 010715 на той же строк на тих же умовах, адже, суть преюдиції якраз і полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Стосовно посилання в постановленій ухвалі на заперечення орендодавця щодо продовження орендних правовідносин за договором оренди № 010715 згідно з листом від 27.11.2017 № 27.11/17 (що встановлено у розгляді справи № 910/11633/18 та згідно з позицією суду касаційної інстанції має преюдиціальне значення у справі № 910/12073/19), вважаю, що якраз наведені обставини самі по собі не є такими, що мають преюдиціальне значення для справи № 910/12073/19, оскільки: як встановлено судами у розгляді справи № 910/11633/18, товариство з обмеженою відповідальністю Комодор , зокрема, не вживало будь - яких дій, спрямованих на повернення спірних приміщень з оренди за договором № 010715, не мало заперечень щодо призначення сум та платежів відповідача у період з грудня 2017 року по березень 2018 року, перерахованих позивачу за оренду спірних приміщень, що підтверджує продовження оренди за договором № 010715 після 31.10.2017.

Крім того, у такому висновку суду касаційної інстанції залишено поза увагою (в контексті безпідставності не застосування до правовідносин у справі приписів статті 764 Цивільного кодексу України) послідовні доводи позивача по справі про те, що після 31.10.2017 позивач не заперечував проти продовження оренди об`єкта оренди відповідачем, а відповідач і надалі продовжував користуватися об`єктом оренди . Усі листування між сторонами здійснювалися з урахуванням двох підписаних договорів оренди: від 01.07.2015 № 010715 та від 19.01.2017 № 190117. При цьому, між сторонами виник спір щодо того, на підставі якого саме договору такі орендні відносини продовжуються. Зазначений спір вирішений у межах справи № 910/11633/18, і встановлено обставини продовження оренди за договором № 010715 після 31.10.2017.Таким чином, у вирішенні питання щодо релевантності судової практики, наведеної у касаційній скарзі скаржником, необхідно виходити з фактичних обставин справи, встановлених судами , водночас, у першу чергу, із з`ясування правильності встановлення судами попередній інстанцій преюдиціальності обставин, встановлених у межах розгляду справи № 910/11633/18, для даної справи.

У даному випадку, неправильне застосування частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (щодо визначення тих обставин, які мають преюдиціальне значення для справи № 910/12073/19), призвело і до неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, про які вказує скаржник, зокрема, частин першої, третьої статті 291 Господарського процесуального кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 764, 785 Цивільного кодексу України (стосовно можливості односторонньої відмови від договору; пролонгації [поновлення на строк, який раніше був встановлений договором] договору оренди; дострокового розірвання господарських договорів) у контексті тих правовідносин та фактичних обставин справи, які виникли між сторонами.

Відповідно, вважаю, що є обґрунтованими посилання скаржника на висновки Верховного Суду від 13.06.2019 зі справи № 910/11633/18, у зв`язку з чим касаційну скаргу у справі № 910/12073/19 належало розглянути по суті, за наслідком чого ухвалити постанову про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого господарського суду зі справи, яким зазначені норми права правильно застосовані до спірних правовідносин.

Суддя Верховного Суду І. Колос